Українська світлиця. На святковому столі на великій тарелі: печиво, бублики, цукерки...
ВЕДУЧА: Тиждень по коляді, напередодні Нового року - Щедрий вечір, а за християнским календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались. От і маємо Щедрий вечір або Меланки. Під Новий рік варили щедру кутю, дівчатка щедрували.
(Чути за дверима стукіт і прохання):
ГОСПОДАРКА: Заходьте, щедрувати!
ДІВЧАТКА (3-4):
Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Тут живе господар - багатства володар.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його багатство - золотії руки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
(За дверима чути прохання меншеньких дівчат).
ДІТИ (2-3): Дозвольте щедрувати!
ГОСПОДАРКА: Заходьте, щедруйте.
ДІТИ:
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти, тітко, напекла,
Неси нам до вікна,
Що ти, дядько, напік,
Неси нам аж на тік.
ВСІ ДІТИ:
Щедрий вечір,
Добрий вечір,
Добрим людям
На здоров'я!
(Господарка обділяє всіх гостинцями. За сценою роздається гупання).
КОЗОВОДИ: Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!
ГОСПОДАР: Нема де тій козі розгулятися - тісно в хаті!
КОЗОВОДИ: Та пустіть, бо змерзла!
ГОСПОДАР: Та йдіть уже, йдіть... Тільки добре співайте!
(До хати заходить коза (хлопець у вивернутому кожусі і в масці кози), а потім всі козоводи в костюмах “нареченої”, “цигана”, “лікаря” і т.д. Хлопці скидають шапки ):
ХЛОПЦІ: Добрий вечір!
ГОСПОДАР: Добрий вечір!
КОЗОВОДИ: Ми завітали до вас, щоб завіншувати оселю і її господарів з наступаючим Новим роком!
ГОСПОДАРІ:Дякуємо за увагу.
КОЗОВОДИ:
Де коза ходить -
Там усе родить,
Де коза хвостом -
Там жито скопом,
Де коза дійкою -
Там жито міркою,
Де коза буває -
Там все проростає,
А де не буває -
Там все пропадає.
Го-го-го, коза,
Го-го-го, сірая,
Ой, розходилася, розвеселилася
По сьому дому, по веселому.
(Коза пританцьовує):
КОЗА:
Я коза периста
Маю років триста,
Всім у ріднім краю
Бажаю врожаю!
З святом всіх вітаю!
(Падає на підлогу).
ЦИГАН: Ой, людоньки! Щось наша кізонька захворіла!
І КОЗОВІД: Така добра тварина була! І розумна, і вдатлива, і до харчів невибаглива. Що ж робити?
II КОЗОВІД: Дохтора треба, дохтора! ( Підійшов “лікар”, робить вигляд, що обстежує хвору козу).
ЛІКАР: Спробую! (Дістає з торбини великого шприца і “робить” козі укол).
ЦИГАН: Ожила наша кізонька!
(Коза підвелась на ноги і почала пританцьовувати. Присутні розвеселились. Коза всіх буцяє рогами, підстрибує).
ГОСПОДАР: Де ваш міхоноша? Підходь, я всиплю до міху гостинці, розрахуюсь з вами. (Обдаровує гостей).
КОЗОВОДИ (під музику співають):
Слава нашим господарям,
Що так ґречно нас приймали.
Медом-пивом пригощали
Всі ми раді в цьому домі
Веселенько погуляти.
Та на цей раз вибачайте -
Нам пора вже вирушати! (Всі виходять).
ВЕДУЧА: Меланка - традиційний новорічний обряд. Роль головного обрядового персонажа - Меланки - грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Інші ролі також виконували хлопці, перевдягнені у Ведмедя, Діда, Бабу, дівчат, Чорта... Меланка зображує господиню, що все робить недоладно.
(Чути стукіт у двері).
ГОСПОДАР: Заходьте!
(В кімнату входить Меланка з женихом і інші ряджені, низько вклоняються господарям).
ГОСТІ:
Ой господар, господаречку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
ГОСПОДАРІ: Доброго здоров'я! А які ви кумедні…
ГОСТІ:
Наша Меланка - неробоча,
На ній сорочка парубоча...
Люди ідуть на жнива,
А Меланка на пива!
Люди ідуть з серпами,
А Меланка - з склянками!
Люди нажали по сім кіп,
А Меланка - один сніп...
(А в цей час Меланка підмазує піч водою, а лави миє глиною, підмітає хату від порога до середини щіткою, мастить взуття присутніх вапном тощо. Хлопці жартують, танцюють під музику, “циганка” ворожить…)
ГОСПОДАР: А здорові були, хлопці! Котрий у вас "скарбник"?
(Обдаровує ряджених).
(Гості дякують і йдуть з хати).
ВЕДУЧА: Поки ми щедрували, водили козу, Меланку - а час не ждав, наближав нас до Нового року.
(На середину хату виходить дід з пошматованою торбиною і хлопчик років 7-8).
НОВИК: Чого ото у вас дірка на торбі?
СТАРИЙ: Признаюсь: моя шкода, моя й покута. Цю дірку проїв той страшний звір, якого я сам вигодував морозами, посухою та своєю байдужістю; ім'я йому - голод! Він все пожер і тепер людей пожирає...
НОВИК: А чи не можна його побороти?
СТАРИЙ: Можна, сину, але не легко, і не ти його побориш; може твої сини та внуки доб'ють його, а ти тільки наготуй їм зброю.
НОВИК: Яку зброю?
СТАРИЙ: Ця зброя, сину, називається мир. Тільки в мирний час засіється і зросте зерно просвіти, і зацвіте пишним цвітом правди й щастя, а поки що треба хоч діру залатати.
НОВИК: А де ж шукати ниток?
СТАРИЙ: Шукати будеш у тому людському серці, котре живо обізветься до чужого горя. Іди, шукай. Ними і зашиєш цю страшну діру.
(Старий вивернув торбу, витрусив з неї все сміття і передав її Новику).
НОВИК: Спасибі старому батькові: усе погане витрусив із торби, а оце добро покинув. Буду ж і я сіяти свято зерно просвіти, як казав мені батько, буду ростити зелену гілочку миру...
ВЕДУЧА: Прийшов Новий рік. Рано-раненько хлопчики ходять від хати до хати засівати. І перший день Нового року називають День Василя. (Чути голоси):
ХЛОПЦІ: Пустіть до хати засівати!
ГОСПОДАР: Заходьте, посівайте!
ХЛОПЦІ (посипаючи зерном в хаті):
А в полі, полі сам Господь ходив,
Сам Господь ходив, зерно розносив.
Діва Марія Бога просила:
"Уроди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку пашницю".
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.
Будьте здорові з Новим роком і з Василем.
Дай, Боже!
(Господар розраховується з засівальниками).
ВЕДУЧА: До обіду засівають. А вже за обідній стіл збиралися всі родичі. На стіл виставлялись всякі наїдки і напитки. По обіді запрягали коні і з піснями катались до вечора.