Зал прикрашений гірляндами з осіннього листя. Скрізь у вазочках осінні квіти, кетяги калини, гілочки клена, горобини, колоски... Всі діти в костюмах осінніх квітів, городини, садовини.
“Осінь” – ведуча, одягнена у однокольорове плаття, на якому нашите листя клена. На голові вінок з осінніх квітів, колосків, гілочок горобини, а в руці – кошик з фруктами.
На сцені 5 дітей:
1-й:
Непомітно з’явилася осінь (Заходить “Осінь”, вклоняється тим, хто в залі)
Все коротшає день щодоби
Глянь, берізки уже злотокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Лиш не хочуть ялини та сосни
Вічно свіже міняти вбрання
Не беруть їх тумани та роси,
Холодніші щоночі, щодня.
2-й:
Не пустою прийшла до нас осінь
В неї повно достатку в мішку
Покосили вже гречку та просо,
І отави в стогах на лужку...
Що є краще осінньої тиші?
Хоч і любимо всі ми її,
Та щоранку усе холодніше,
Облітають ліси і гаї.
3-й:
Саме груші солодкі поспіли,
Пахнуть яблука, наче в меду,
Повен соку – янтарної сили,
Виноград золотіє в саду. (На сцену піднімаються дари саду).
Пізні ягоди спіють, гляди-но,
Так буває лише восени –
Червоніє шипшина, калина,
Повні кетяги горобини.
4-й:
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби дзвінкі – журавлі
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі
Клишоногий ведмідь вже потроху
У барлозі готує тепло.
Білка тягне гриби і горіхи
У своє потаємне дупло.
(Заходять до залу всі учасники в костюмах).
5-й:
Осінь лад навела, напоїла
Землю щедрим дощем до весни
Хай поспить! Заметільниця біла
Їй навіє замріяні сни.
(Осінь кожному читцю дає по яблуку. Лине мелодія вальсу, всі парами кружляють по залу)
Осінь:
Виднині я господарка в природі
Пишаюся, що люблять всі мене.
1 хл.: Що правда – то правда. Люблять тебе всі, Осінь! Ще тепло, але вже й не жарко, вже прохолодно та ще не холодно. А які дари зібрала ти з полів, садів, лісів!
2 хл.:
Щедра осінь ходить садом
Діточок малих скликає.
Пригощає виноградом
В кошик яблук насипає.
Осінь: Не тільки виноград і яблука. Я найбагатша пора року. Все маю. В мене щедрі дарунки саду й городу. Шикуйтесь в рядочок, мої милі сини й дочки! Розкажіть гостям, чого ви варті.
(В рядок стають: Урожай, Картопля, Помідор, Морква, Часник, Груша, Яблуко)
Урожай:
Я скажу такі слова:
Хліб – усьому голова –
Жнуть і жито, і пшеницю
На рум’яну паляницю
Хліб на білім рушнику –
Ніби сонце у вінку.
Картопля:
Куштуйте усі бараболю,
Варіте і смажте із сіллю й без солі,
Сто страв господиня з картоплі зготує,
Картопля, як хліб, вона – всіх нагодує.
Помідор:
Беріть помідори, вони – пречудові
До вашого столу хоч зараз готові.
Морква:
Я морква, під сонечком щедрим зросла.
Земелька водою мене напувала
Тому-то я завжди смачна й соковита
Морквяного соку всім треба попити.
Часник:
Хто гострого хоче – часник хай придбає –
Він всякі мікроби вогнем випікає!
Груша:
Скуштуйте цю грушку солодку, духмяну,-
У роті, немовби медок, вона тане.
Яблуко:
Лоточків із яблуками не минайте,
Які до смаку вам, такі вибирайте.
Сортів тут багато, усі вони – різні.
Ось яблука ранні, ось – яблука пізні.
Осінь:
Пан город серед городу
Лад дає своєму роду.
Город:
Гей, шикуйтеся в рядки,
Буряки та огірки,
В лаву станьте, біб, квасоля,
Помідори й бараболя!
Кроком руш всі до комори,
Бо зима настане скоро.
Осінь:
У мене не тільки овочів та фруктів багато.
Мене прикрашають і квіти.
3-я д.:
Сонце в хмарі.
Пахне в’ялим листом.
Всохли квіти, що цвіли колись,
А на грядці килимом барвистим
При негоді айстри розцвілись.
Дощ дрібненький падає росою,
Мокрі листя у саду летять.
Горді, гарні, сяючі красою –
На морозі айстри ті тремтять.
4-а д.:
Процвітала рожа
Супроти вікна
Запашна та гожа,
Пишна та рясна.
(Грає музика, дівчатка в костюмах квітів танцюють)
Осінь: А тепер я загадаю вам загадки, мої юні друзі, а ви їх відгадайте.
Круглий, як куля, зелений, як трава,
Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун).
Без рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз)
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля)
Товстий Гнат –
При землі, не впізнать.
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш. (Буряк)
Що то за коні стоять на припоні:
Довгасті, голчасті, зеленої масті
Нікого не возять, лише солі просять. (Огірки)
Сидить дівка в коморі,
А коса її на дворі. (Морква)
Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
(За правильну відповідь Осінь пригощає кожного фруктами з корзини)
1 хл.: Таврійська осінь.
Помітні зміни в листі.
Красується калина
В червоному намисті.
Вже яблука достигли
Червоні й жовтобокі
Складають обережно їх
В корзини неглибокі.
Збирають груші, айву
І виноград янтарний
Пахучий та солодкий
На вигляд дуже гарний!
Достиг кавун на сонці,
А поряд – жовта диня.
Лежить собі, пишається:
Вона ж бо – господиня!
Усе спішать зібрати:
Картоплю, помідори,
Капусту, сині, перець
Поки тепло надворі.
Наш край Таврійський щедрий
Родючий і багатий.
Люблю його безмежно,
Бо край наш благодатний. (В.Нижеголенко)
2 хл.: Я теж знаю хороший вірш про осінь. (Читає).
Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт
Чорногуз поклонився лугам і садам
Де ж ти літо поділось? Куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь!
Осінь, ось вона , ось.
Осінь брами свої замикає вночі,
огубила у небі журавлині ключі. (Л.Костенко)
Осінь: Ну що ти, любий, так сумуєш за літом? На протязі року все минається в природі. І кожна пора року по-своєму чудова. Може пісня вас розвеселить? Заспівайте, а я послухаю.
(Діти співають “Осінню пісеньку”(муз. Д. Васильєва-Буглая, сл. О.Плещеєва – пісенник школяра. – К., 1989. – С.208))
Наступила осінь,
Промайнуло літо,
На полях і в гаї
Стало сумовито.
Птахи відлетіли,
Стали дні коротші,
Сонечка не видно.
Темні, темні ночі.
Осінь: Хороша пісня! Добре ви її співали, але ж знову сумна. Можливо друга буде веселішою?
(Діти співають пісню “Падає листя”(муз. М. Красива, сл. М. Івансена – там же – с.209), вальсують під неї)
Падає, падає листя,
Листя в саду мерехтить,
Жовте, яскраво – вогнисте,
Тихо за вітром летить.
В ірій птахи відлітають
Гуси, граки, журавлі...
Ось і остання вже зграя
Сумно курличе вгорі.
Візьмем до рук козубочки,
Разом до лісу підем.
Пахнуть стежки і пеньочки
Смачно грибком і дощем.
Осінь: І цей сумний. Можливо ви знаєте веселий танок?
(Дівчатка у вінках з осінніх квітів і осіннього листя дерев: клена, горобини, дикого винограду – під веселу гру підходять до хлопців, дарують квіточки, запрошують в танок).
Осінь: Молодці! А тепер прийшов час розіграти святкову лотерею. Підходьте до мене по черзі.
(Діти ласують садовиною з кошика Осені)
Осінь: Ось і скінчилося наше свято, таке веселе і багате. До зустрічі в наступному році!