Ми всі приблизно уявляємо собі, як святкується Різдво в Україні - Свята вечеря, колядки, застілля, державні вихідні.

Але в кожному регіоні країни є свої особливості святкування, які склалися історично. Тому до вашої уваги підбірка регіональних особливостей у святкуванні Різдва Христового.

На Галичині

Тут до святкування Різдва ставляться як до національного надбання і ретельно бережуть. Попри загальноприйнятих звичаїв тут збереглися деякі унікальні традиції. До прикладу, в деяких районах Львівщини по сьогодні плетуть особливих солом’яних павуків. Люди вірять, що саме павуки приховали вхід до печери, де народився Ісус. Якщо в жінки немає дітей, то вона повинна стати під такого павучка. Вішали його над входом, або ж над іконами.

На Галичині обов’язкова присутність дідуха, якого спалюють на третій день після Різдва. Колядувати ходять групами або цілими вертепами, яких багато можна зустріти і по сьогодні, проїжджаючи карпатськими селами на Різдво. Не здивуйтеся, якщо вас зупинить чорт - так заведено, це ж чорт - він повинен творити шкоду.

На Буковині

Загалом буковинські традиції Різдва нагадують ті, що поширені по всій Україні. Але, звичайно, є свої особливості. Тут сідають вечеряти рано, щоб діти вночі не боялися колядувати, бо тут заведена коляда після Святвечора. Таким чином, колядування триває 3 дні - з 6 по 8 січня. Починається вечеря з підкидання першої ложки куті до стелі. При цьому господар проговорює те, що особливо потрібно в господарстві, - просить хорошого врожаю чи багато меду. На сході області повівся звичай перевертати тарілку першої страви, яку з’їли. Це робиться для того, щоб квочки добре несли яйця і висиджували нових курчат. Як і всюди в Україні, не забували буковинці і про своїх померлих предків. Не можна було прибирати зі столу. Часто ставлять кутю на підвіконня, щоб покійникам було простіше нею поласувати. Не позбавлені обряди і містики - коли святкову свічку задували, слідкували, куди пошириться дим. Якщо вгору - то рік буде щедрим, а якщо в бік дверей, то варто чекати поповнення або гостей в новому році.

На Поділлі

Вечеря тут починалася з того, що господар заносив до хати дідуха або, як його ще називають, коляду. Солом’яний сніп, переважно житній, ставили в кутку біля ікони на покуття. На підлозі теж розсипали солому. Наступного ранку її разом із дідухом виносили на вулицю і спалювали біля хати. Страв на столі переважно ставлять 12. Не забувають і про предків: їжу для них залишають на столі, а прибирати її в цей день вважається гріхом. Поширений був також звичай ставити чашку з водою та скибку хліба на підвіконні для душ покійників. Раніше подоляни вірили, що у різдвяну ніч трапляються дива. Наприклад, якщо залізти в колодязь в цю ніч, то можна напитися вина замість води. Дівчата ж традиційно ворожили на свого судженого-рядженого. Наступного дня всі йшли колядувати. Тут є така особливість - на Східному Поділлі ходили переважно тільки з Віфлеємською зіркою, тоді як на Західному - з цілими вертепами.

На Закарпатті

Тут збереглася давня назва Коронуй, яка означає переддень Різдва і дійшла до нас ще з язичницьких часів. Можливо, це завдяки тому, що ця ж назва побутує в сусідній Угорщині. Святковий калач на Закарпатті теж називають карачуном, або корочуном. Його випікають на три найбільші зимові свята і тримають на святковому столі. Вечеряти сідають з першою зіркою. Головною стравою на Закарпатті не обов’язково є кутя. Її варять в основному в гірських районах, а от на низині звичною є страва бобальки. Господині роблять тісто, яке потім кульками запікають і проварюють на парі, поси­пають маком чи горішками.

Пам’ять про предків на Закарпатті виражається по-своєму. Часто на підвіконня ставлять бокал вина, прикритий скибкою хліба. Таким чином сім’я запрошує померлих на Святий вечір. Колядувати в перший День Різдва ходять тільки хлопці, дівчата повинні допомагати дома.

Другого дня вже й вони колядують. Вертепи, які на Закарпатті називають бетлегемами, ходять третього дня. Для хлопців існують навіть окремі колядки, які вони співають неодруженим дівчатам, особливо тим, які подобаються найбільше.

На Поліссі

Звичаї Полісся виглядають незвичайними для нас. Тут не має обов’язкового припису щодо 12 страв. Готували хто скільки міг. Страви значно відрізнялися. Традиційна кутя раніше була ячмінною, і тільки багаті жителі могли дозволити собі пшеничну кутю з медом. Привертає увагу і різноманітність страв. Готували голий борщ, основою для якого служили білі гриби, розведені капустяною закваскою. На столі обов’язково повинні бути вареники з картоплею, пшеницею, квасолею.

Унікальною стравою на Поліссі є бурда - її готують із розтертого та потім дещо обсмаженого конопляного насіння, потім до нього додають чорницю і груші-дички. Містичним звичаєм, який зберігся по сьогодні, залишається обряд з часником - його ставлять на краях столу, щоб не пускав злих духів до сім’ї і оберігав протягом року. Не забували поліщуки і про предків. На столах залишали кутю з ложками в ній, прикривали буханкою хліба і лягали спати. Вважалося, що в цей час померлі родичі повинні пригоститися стравою.

На Волані

На Волині Коляда починалася з першою зіркою, коли вся родина сідала за стіл вечеряти, причому перший це повинен був зробити господар, а за ним вже решта сім’ї. Розпочинали вечерю зазвичай із куті. Часто зустрічається звичай підкидання першої ложки куті до стелі, особливо у тих сім’ях, які мали бджіл - щоб більше меду давали.

Культ предків по-своєму зберігся на Волині. Перед тим як сідати до святкового столу, господар дує на стілець, щоб здути душі померлих, які могли вже сісти за нього. Якщо в сім’ї протягом року хтось помирав, то йому ставлять окрему тарілку на столі. Після вечері стіл не прибирають, а кутю кладуть на покуття - місце біля ікони в домі. Це для того, щоб душі предків могли прийти і повечеряти, коли господарі спатимуть. Старі жителі вірять, що якщо цього не зробити, то вночі їм снитимуться покійники.

На Святий вечір колядки не співають і в гості не йдуть. Але споряджають дітей, щоб ті понесли вечерю хрещеним батькам. Всі народні гуляння відбуваються в день Різдва. Молодь ходить колядувати, влаштовує вертепи, а старші гостюють у близьких. Колядують також 8 січня, але не пізніше.

Джерело : Журнал «Позакласний час». - 2019. - №12