Виховна година. 2017 рік оголошено роком Японії в Україні. Таке рішення мас посприяти розвитку партнерських відносин між нашими країнами у різних сферах: політиці, економіці, культурі та науці. І звісно, це чудова нагода розкрити маленьким школярикам не повторну красу японських традицій. Київські педагоги, що мають понад 25-річний досвід ознайомлення учнів з японською моном і культурою, на прохання редакції діляться з читачами журналу своїм творчим доробком.
Японія завжди асоціюється з розвитком уні¬кальних технологій, з винаходами, які не ма-ють аналогів у світі. Але попри швидкий роз-виток технічних інновацій, давні національні традиції та культура Японії залишаються практично незмін¬ними впродовж багатьох століть. Це стосується і японського національного костюма, і традиційного інтер'єру, і літературної мови, і чайної церемонії, й театру кабукі, й багатьох інших, не менш цікавих і своєрідних традицій Японії.
Що ж можна розповісти учням початкової школи про цю незвичайну країну?
Японські слова в українській мові Аби зацікавити дітей темою заняття, педагог може запропонувати їм поміркувати, чи знають вони хоча б трішечки японську мову. (Учні можуть назвати деякі слова: ікебана, сакура, ніндзя, камікадзе, саму-рай, оригамі, суші, татамі, сумо тощо). Вислухавши ідеї дітей, учитель пропонує їм розгадати кросворд і закріпити або поглибити свої знання з японської лексики.
- Віртуальний домашній кінотеатр.
- Японські шахи.
- Японське бойове миотоцтпо,
- Мистецтво складання паперу.
- Розвага, що полягає в непрофесійному співі а ви¬користанням пристрою, що дає змогу співати під заздалегідь записану музику.
- Традиційний одяг японців.
Відповіді: 1 — тамагочі, 2 — го, 3 — кара і в, 4 ори¬гамі, 5 — караоке, 6 — кімоно. Ключове слово ~ Тоторо (Ім'я персонажа мультфільму Хаио МІядзакі "Мій сусід Тоторо").
Діти полюбляють дивитися мультфільми, тому з японською культурою знайомі ще Й завдяки цьому виду кіномистецтва. Педагог може запропонувати їм пригадати персонажів улюблених мультфільмів, с і мо-рити їхні портрети або малюнки до улюблених муль типлікаційних творів. Як підсумок такої роботи можни організувати тематичну виставку.
Доцільно також розповісти про специфічний япон ський жанр мультиплікаційної анімації аніме, цільо вою аудиторією якого є переважно дорослі та і іідлїтки
Орієнтовний зміст розповіді
Аніме вирізняється з-поміж інших мультиплікацій- них творів завдяки особливому способу мромальину вання персонажів, декорацій і тла Головні дійові особи аніме завжди мають дуже великі очі, виразні зачіски й•модельні* фігури. Другорядні персонажі, навпаки, зов¬сім не виразні, тому запам'ятати їх досить важко.
традиційне кімоно. Виставка триває увесь місяць. Ляльок виго¬товляють з дуже Кількість серій у японських мультсеріалах зазвичай кратна 13: 13, 26, 52,96 і так далі. Річ у тім, що їх демон-струють по серії в тиждень. Відповідно, 52 серії — це рік показу, 26 - півроку і так далі.
Передумовою для появи і розвитку цього жанру стали малюнки японського художника Кацусики Хокусая, які з'явилися в 1814 році. Для створення коміксу він намалював кілька гравюр, які отримали назву "манга", що перекладається як "веселі картинки". Вони настільки захопили читачів, що цього художника стали копіювати. У результаті з'явився новий жанр — "манга-ейга" — "кі- нокомікси". Перші мультфільми-аніме почали випускати у 1917 році.
Єдиний митець, з тих хто працює у жанрі аніме й отримав премію Оскар, — Хаяо Міядзакі. Всі створені ним мультфільми сповнені добра і чарів. Усі зображення в аніме дуже старанно промальовані й продумані. За за¬думом автора, вік аудиторії мультфільму збігався з ві¬ком його головних дійових осіб. Майже в усіх його аніме є вода, вітер і різноманітні літальні апарати. Батько Хаяо був директором фабрики, що випускала деталі для лі¬таків, і хлопчик, який постійно перебував поруч з бать¬ком, змалечку захопився авіацією, що згодом знайшло відображення у його творах.
Незвичайні японські свята
Попри те, що японці багато працюють, у них найбільше на земній кулі державних свят — аж п'ятнадцять. А ще є традиційні релігійні та народні свята.
Свято цвітіння сакури Головна весняна подія в Японії — цвітіння сакури. Тра¬диція милування квітучою сакурою — О-Ханамі — заро¬дилася ще при імператорському дворі в епоху Хейан (794-1185). Японські аристократи, відомі вишуканістю смаків, проводили під квітучими деревами багато годин. їхнє цвітіння аристократи асоціювали зі швидкоплинністю життя, а пелюстки, що падали додолу, — з хоробрістю і чисто¬тою помислів.
О-Ханамі традиційно передбачає не тільки прогулянку в парку, а й пікнік під квітучими деревами. У найбільш популяр¬них парках, де цвіте багато сакур, з ран¬нього ранку піддеревами залишають розстелені покривала, на яких прикріплюють назву групи і запланований час перебування у цій ділянці парку.
У фірмах для милування сакурою виді¬ляють спеціальний день, у який проводять щось на кшталт корпоративного заходу: співробітники разом з керівництвом ідуть до парку, милуються квітучими деревами, влаштовують пікнік.
Японці вважають, що з народжен¬ням маляти в домі поселяється не¬бесний ангел, і до семи років дитину
НЕЗВИЧАЙНА ЯПОНІЯ
Японці дуже працелюбні. Приходити і йти з роботи вчасно у них не прий¬нято. Приходити слід хоча б на півгодини ра¬ніше, а наприкінці робочого дня обов'язково треба трішки затриматися. Довго відпочивати в Японії теж не прийнято. Чотири вихідних дні тут вважають повноцін¬ною відпусткою.
Коли в Японії з'явилися перші світлофори, вони мали жовтий, червоний і синій сигнали, тому й нині, за традицією, зелений колір світ¬лофора називають "синім". Водії на перехрестях вимикають фари. Цей мо¬мент регулюється правилами етикету: світло треба вимкнути, аби не сліпити очі водіям, що їдуть назустріч.
Кохаємось в японській ми культурі. Сьогодні свято в нас — Хінамацурі!
Переможець турніру із сумо отримує незви¬чайні подарунки: йому вручають ключі від но¬венького автомобіля, річний запас бензину і кока-коли, яловиче м'ясо, що важить як одна корова, і тисячу грибів сиїтаке. У японській мові немає лайливих слів. 1 У Японії не буває ожеледиці, оскільки в усіх містах північних регіонів країни тротуари підігрівають.
асоціюють з божественною істотою. Тому малюкам до 7 років в усьому потурають і не карають їх за жодні провини.
Оскільки в цій дивовижній країні до ді¬тей ставляться з надзвичайною любов'ю, то їм присвячено аж три національні свята: 3 березня відзначають День дівчаток, 5 травня — День хлоп-чиків, 15 листопада — "Сіті-го-сан" (у перекладі українською — "Сім-п'ять-три").
День дівчаток "Хінамацурі" Це свято ще називають Днем ляльок. У цей день в усіх будинках, де є дівчатка, виставляють напоказ ляльок, одягнених у дорогих матеріалів і передають у спадок з покоління в покоління. Вони також є посагом молодої дівчини. Сьогодні існує ба¬гато видів ляльок, створених у різних стилях: з дерева, соломи, фарфору, шовку, парчі. Але крім того можна побачити сучасні ляльки "імпера¬тора та імператрицю" у вигляді ку¬медних тваринок. Ті, хто не має гро¬шей на дорогі ляльки, створюють їх з паперу, причому так майстерно, що на вигляд вони як справжні (див. додаток).
День хлопчиків
У день свята на дахах будинків, у яких живуть хлоп-чики, на жердинах встановлюють зображення коропа, що є символом хоробрості, стійкості та доблесті. Кіль-кість коропів залежить від числа хлопчиків у сім'ї, а роз¬міри — від віку дітей.
Під час святкування відбувається Фестиваль пові-тряних зміїв. Усі хлопчики і чоловіки запускають у небо повітряних зміїв з найрізноманітнішими зображеннями. Хтось малює злих духів, і відпускаючи змія в небо, свято вірить у те, що всі негаразди в майбутньому його оми¬нуть. Інші в надії прожити довге щасливе життя прикра¬шають зміїв малюнками черепах і журавлів, що симво¬лізують довголіття.
Свято "СІті-гО'Сан"
Назви чисел "три", "п'ять, "сім" вка¬зують вік дітей. Ці роки вважаються переломними моментами у формуванні юної особистості. Всі хлопчики, яким у рік святкування виповнюється 3 або 5 ро¬ків, і дівчатка, яким виповнюється 3 або 7, відзначають 15 листопада "спільний день народження".
Мистецтво оригамі
Ознайомлюючи дітей з культурою Японії, слід звернути їхню увагу на мистецтво складання паперу — ори¬гамі. На уроках трудового навчання вони вже набули елементарні навички створення виробів у цій техніці.
Доцільно ознайомити учнів із тради¬ціями, пов'язаними з оригамі. Подібно до того, як українці дуже серйозно ставляться до мистецтва писанкар- ства, японці мають свій особливий культ — створення оригамі. Так, вважається, що над паперовими скульп-турками треба працювати лише в доброму настрої, адже оригамі зберігають частинку душі людини, яка їх зробила, та передають її енергетику адресату. Ось чому фігурку оригамі часто використовують як та-лісман, вірячи в успіх та удачу, які вона приносить.
Можна запропонувати учням виготовити сердечко у техніці оригамі.
Мистецтво письма
У широкому розумінні каліграфія — це мистецтво гарно писати. А в Японії це ще й один з важли¬вих видів мистецтва, що має гли¬бокий філософський зміст. Ієрогліфи позначають не окремі літери, а цілі поняття. Майстер бамбуковим пензлем ство¬рює тушшю на рисовому папері малюнок, що вті¬лює гармонію і красу. Японською мовою "каліграфія" звучить як shodo, де sho означає "написання", a do — "шлях".
На уроках дітям варто дати змогу виготовити фі-гурку оригамі, наприклад, "серце", і спробувати ка-ліграфічно написати кілька ієрогліфів:
Сердечка дуже позитивні вийшли в нас. Й на кожнім є каліграфічний напис
Джерело: Автор: Зоя БОЙЦОВА, вчитель японської мови, Київська гімназія східних мов Журнал: «Учитель початкової школи», 2017, № 5