Мати - берегиня роду.Сценарій проведення свята матері.
Інтер'єр: Рушники, квіти, столи прикрашені вишитими серветками, на чільному місці портрет жінки з немовлям.
У кімнаті також плакати з висловлюваннями видатних людей про матір.
Вступне слово:
- Мати… це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мама - це те слово, яке найчастіше повторює дитина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони і кожна несе в серці любов. Жінки усіх рас - сестри одна одній. Однаково прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен скаже: "Найкраща мама - моя мама", бо безмежна її ніжність, хто б вона не була, де б не жила…
Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матерів, випромінювалось би ним на всі оточуючих, зло згинуло б. Саме їм, найріднішим, найдорожчим, наймілішим, присвячуємо цей вечір.
1 учень:
Стежина до маминої хати в'ється через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо висаджені кущики квасолі, а між ними поважно розплелося гарбузове гудиння, на видолинку буяє морква, сизіє тугими голівками капуста, густими листочками пійшли у ріст буряки, антен ять стріли кропу, тендітять покрапини маку-самосію… І, немов сторожа, гордо вартують на окраїнах городу соняхи…
2 учень:
Усе довкола живе неньчиною присутністю. Ось і сапа, залишена нею, одна - грабельки, певно, це тільки-но закінчила працю й пішла припорати хатне господарство… Крізь причинене вікно доноситься тиха мелодія, яка знаю, завжди бентежила її чутливу душу.
У виконанні учнів звучить "Пісня про рушник" на слова А.Малишка.
В цей час ведуча звертається до присутніх і називає приз віща тієї мами, яка напередодні назвала цю пісню улюбленою, а її донька чи син підходить і дарує квіти.
3 учень:
Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною мелодичного звучання, багатством образів. Лагідний материнський наспів заслав у дитячу душу любов до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби й захисники рідної землі. Філософи та мудреці…
Звучить колискова пісня у виконанні мами.
4 учень:
- Bслуховуюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко… Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротах, стоїть кіт у червоних чоботях… А над усіма образами величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов'ю до дитини…
Учениця декламує "Колискову" Лесі Українки.
Колискова
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить...
Леле, дитинонько!
Жить - сльози лить.
Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,-
Сон пропаде...
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас...
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!
Леся Українка
5 учень:
- Споконвік у народі існував звичай: колиску, що вийшла з ужитку, ніколи не викидати, а берегти доти, доки люди жили в оселі. А з якого дерева робили? Із клена, калини або ясеня, щоб діти були дужими та співучими.
6 учень:
- калина, верба, тополя, мальви… Одвічні символи, якими опредметнювалося найсвященіше, найдорожче, най яскраве - любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви - ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушів у далеку дорогу, вони нагадували - там земля мила, де мати родила!.
Виконується українська пісня "Мамина вишня"
7 учень:
- Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? І мовби продовження цього - уривок з листа О. Довженка до неньки: "Я дуже щасливий, мамо, що Ви в мене є десь, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам'ять і Ви співаєте з внуком "Соловушка". Дай Вам Бог здоров'я ще поспівати довше, щоб осталася пам'ять про Вас у онуках на все життя…"
Звучать українські народні пісні у родинному виконанні
(Співають бабуся, мама, тато і діти)
Прозвучали пісні - "Ой чи то кінь стоїть", "А я все дивлюся", "Ой на горі та й женці жнуть", "Ой на горі два дубки".
Учні підходять до родини та вручають їм пам'ятні подарунки.
8 учень:
Віки мужності і звитяги, віки з шаблею в боях і за плугом, віки мук на невільницьких торговищах трьох материків і віки боротьби проти татарських, турецьких та інших орд, віки надії, віки журби, віки жіночого чекання і дівочої вірності - все увібрала народна пісня.
Звучить українська народна пісня " В кінці греблі шумлять верби" у виконанні учнів.
4 учень:
Мамо, дивлюся у теплі твої очі, в яких, здається, вместилося все блакиттю землі, і запитую " А що означає "берегиня"? - "Берегиня", любий мій синочку, - відказує вона це наша оселя. Усе що ми успадкували, що зберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилося і освятилося - хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті - все це, щоб ти знав "БЕРЕГИНЯ".
Звучить українська народна пісня " Смерекова хата" яку також напередодні замовили мами.
Учениця декламує вірш В.Симоненка "Лебеді материнства"
Лебеді материнства
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Василь Симоненко
А тим часом дівчата в українському національному одязі підносять до столиків улюблені страви мами, які приготували самі. Є тут вареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубці, пироги, тістечка та інше..
Проводяться народні ігри "Хто швидше з'їсть вареника", Смішні вареники, "Зайчик-чибиряйчик", "Щоб не перервалася пісня" .
В іграх беруть участь діти разом з батьками. Переможцям вручають призи.
Закінчується поезією М. Сингаївського "Чорнобривці".
Чорнобривці
Чорнобривців насіяла мати
у моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
про квітучу надію свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки і зустрічі знаю.
Бачив я і в чужій стороні
чорнобривці із рідного краю,
що насіяла ти навесні.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.
Прилітають до нашого поля
із далеких країв журавлі.
Розцвітають і квіти, і доля
на моїй українській землі.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.