ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 3-Й КЛАС.
ДОДАТОК (ДЛЯ КОПІЮВАННЯ)
Ця історія трапилася в Англії приблизно в середині XVIII століття.
За вікном починало розвиднятися. Дощ вистукував по даху. У спальні було похмурої холодно. Як і інші спальні кімнати , кімната Джона ніколи не опалювалася .Йому дуже хотілося ще трохи полежати в ліжку, але прийшов час збиратися до школи. До того ж він знав, що хлопцеві не личить ніжитися на м'яких подушках, а треба загартовувати своє тіло. Зіскочивши з ліжка, Джон побіг умиватися крижаною водою. Невдовзі хлопчик, охайно одягнений і акуратно причесаний, спустився в їдальню до сніданку. Мати поставила перед ним тарілку вівсяної каші, кухоль теплого молока й поклала скибку хліба.
- Як у тебе справи у школі? — звернувся батько до Джона.
- Я добре написав контрольні роботи з арифметики й астрономії, а мій твір з французької вчитель навіть зачитав перед усім класом. Але на заняттях з гімнастики у мене не все виходить.
- Потрібно більше тренуватися, не жаліти себе. Збери волю в кулак — і все в тебе буде добре.
- Я буду старатися, тату.
Джон піднявся у свою кімнату, зібрав книжки, одягнув куртку і вийшов на вулицю.
Крижаний грудневий вітер обдав хлопця холодом. Та Джон звик до негоди. Він біг вулицею, підкидаючи поперед себе порожню бляшанку, намагаючись обминати калюжі. Проте холодна вода все одно просочувалася крізь тоненькі підошви його черевиків. Але хлопець не звертав на те уваги. Раптом дорогу йому заступили троє парубків.
- Ану стій, шмаркачу,— звеліли вони.
- Джентльмени, я поспішаю до школи. Якщо у вас до мене якась справа, то кажіть, а якщо ні, — звільніть дорогу.
- Хочеш пройти живим-здоровим — кинь свої книжки у грязюку.
Джон прямо подивився в обличчя своїм кривдникам.
- Цього ніколи не буде, — спокійно відповів він.
- Найстарший хлопець ударив Джона в живіт, і троє розбишак кинулися на нього. Малий як міг відбивався. Раптом почувся голос:
- Що ви, втрьох на одного? Це не за правилами, — і в бійку вступив незнайомець.
Кривдники зрозуміли, що з цим хлопцем жарти погані, і швидко втекли. Незнайомець простяг Джонові руку і допоміг підвестися з землі.
- Дякую вам, сер. Ви врятували мене. Дозвольте відрекомендуватися: Джон Вокер.
- А я Роберт.
Хлопці потиснули один одному руки і далі пішли разом. Вони швидко порозумілися.
- Я тобі розкрию одну таємницю,— прошепотів Роберт. — Бачиш оту крамницю?
Хлопці зупинилися біля вітрини, в якій височіла гарно вбрана ялинка. Маленькі порцелянові янголята сиділи навколо неї, дивлячись на великий різдвяний кошик, повний ласощів і ялинкових прикрас.
- Завтра, коли хазяїн буде приймати товар, я вкраду кошик і влаштую собі свято, — мовив Роберт.
- Та цього ж не можна робити! Хіба тебе не вчили, що красти — це злочин. За законом тебе посадять до в'язниці,— заперечив Джон. — Я знаю це напевно. У школі ми вивчаємо англійські закони.
- Ну й нехай посадять. У в'язниці хоча б їсти зможу кожного дня.
- А тобі батьки не дають їсти? — здивувався Джон.
- У мене немає батьків і немає дому. Я живу в підвалі старого будинку. Час від часу вдається заробити гроші й купити їжу, але трапляються дні, коли й риски у роті не буває. Завтра Різдво, і я так само, як інші, хочу свята.
- То ти безпритульний? — нарешті зрозумів Джон. Саме в цей час хлопці підійшли до школи і почули, як лунає дзвоник, скликаючи школярів. Джон побіг до класу, на прощання помахавши Роберту рукою.
- Ще зустрінемося!
- Обов'язково!
- Цілий день у школі Джон був пригнічений і весь час згадував свого нового знайомого. Минав урок за уроком. Латинська мова, географія, геометрія, арифметика не розважили хлопця. І навіть на уроках ремесла і садівництва — найцікавіших, на думку Джона, дисциплінах,— він був неуважний.
- Дідусю, то в англійській школі маленькі джентльмени вивчали ремесло і садівництво? А я думав, що уроки праці є тільки в нашій школі.
Англійські педагоги вважали основним принципом виховання доцільність і корисність. На їхню думку, виховання мало підготувати людину до життя. Тому дітей не лише навчали наук (усі вони мали бути корисними), а й допомагали їм виробити практичні навички ремесла, садівництва, бухгалтерії. Майбутньому джентльмену належало не лише бути освіченим, а й уміти подбати про себе за будь-яких умов і за будь-яких обставин.
- Мені тато говорив, що треба виробляти різні практичні навички, аби ні від кого не залежати. Англійці зрозуміли де давно. Однією з причин такого виховання була зовнішня політика країни. У ті часи Англія захоплювала далекі землі і розбудовувала свої колонії в Африці, Індії, Австралії, островах Тихого океану. Англійці мали бути різнобічно підготовленими, аби витримувати всі труднощі життя.
- Я зрозумів. Розповідайте, що було далі.
- То ж слухай.
Увечері Джон із батьком сиділи у кімнаті біля каміна і розмовляли.
- Як пройшов твій день, сину?
- Я познайомився з хлопцем, його звуть Робертом. Він сильний і мужній. Роберт допоміг мені перемогти хуліганів.
- Ти сам не зміг з ними впоратися і тому засмутився?
- Ні, батьку. Я думаю про Роберта. Завтра Різдво, всі діти отримають подарунки і разом з батьками сядуть за святковий стіл. А у Роберта немає батьків, і він вирішив сам собі влаштувати свято. Він хоче вкрасти у крамниці різдвяний кошик. Але ж це злочин, батьку!
- Так, це злочин. І ти, сину, повинен зупинити Роберта.
- Ні, батьку, я не піду до поліції.
- Джоне, ти вже майже дорослий і повинен сам знайти правильне рішення й попередити цей злочин.
Джон підійшов до вікна і довго дивився, як маленькі сріблясті сніжинки падають на бруківку і перетворюються на брудну мішанину.
- А чому батько не підкаже хлопцеві, як треба правильно вчинити? Чому, дідусю?
- Англійці вважали, що майбутній джентльмен повинен сам уміти прийняти правильне рішення. Тому дітей спонукали до аналізу проблем. Якщо хлопчик сам не зможе знайти виходу, то батько обов'язково допоможе йому: буде ставити перед ним конкретні завдання, обговорювати різні варіанти, аж доки не навчить Джона самостійно вирішувати складні питання.
- А Джон сам знайде правильне рішення?
- Слухай далі й дізнаєшся.
Через деякий час Джон підійшов до батька і сказав:
- Тату, не роби мені подарунків. Давай запросимо Роберта до нас на Різдво. Найкращим подарунком для мене буде врятувати Роберта від злочину і запросити його до нас на свято.
- Це — рішення справжнього джентльмена. Ось тобі гроші. Біжи до тієї крамниці і купи кошик. А завтра зранку відшукай Роберта і запроси його до нас.
- Дідуню, Джон відмовився від свого подарунка?
- Джона і вдома, і в школі вчили, що найбільше надбання суспільства — соціальна справедливість і верховенство закону. Батьки намагалися виховувати дітей добрими і справедливими. Англійці вважали жадібність і бажання мати речей більше, ніж треба для повсякденного вжитку, причиною всіх нещасть. А доброта і справедливість, на їхню думку, могли зробити людину по-справжньому багатою і шанованою в суспільстві. Справжній джентльмен повинен був також уміти стримувати безглузді бажання, мати тверду волю й уміти керувати собою.
Пізно ввечері Роберт прийшов до магазину, але його чекало розчарування: кошика у вітрині не було. Усі мрії хлопчика про веселе Різдво в мить розвіялися. Роберт побрів вулицею; на ній виблискували вогнями ялинки, з кондитерських пахло шоколадом, ваніллю й цитриною, а радісно схвильовані люди поспішали до своїх домівок. Раптом ззаду хтось поклав йому руку на плече:
- Роберте, як гарно, що я побачив тебе сьогодні. Приходь завтра до нас додому. Ось адреса. Обов'язково приходь. Будемо разом святкувати Різдво. А зараз мені треба бігти, вибач,— і Джон розтанув у тумані.
Роберт ладен був повірити, що йому примарилось, але папірець з адресою переконав хлопця, що то була правда.
На Різдвяний вечір за столом зібралася вся родина Джона і його новий товариш Роберт. У каміні весело палахкотів вогонь, у кутку стояла гарно вбрана ялинка. Усі були веселі і привітні.
- Джоне, ти так багато для мене зробив, я сьогодні такий щасливий, як ніколи в житті. Я хочу віддячити тобі. Давай я навчу тебе добре боротися і боксувати,— промовив Роберт до Джона.
- Ти справді навчиш мене?! — зрадів Джон.
- Звичайно, я залюбки буду займатися з тобою. Я навчу тебе всього, що сам умію. Аби вижити на вулиці, мені довелось оволодіти багатьма прийомами. Ти будеш тренуватися і станеш найкращим спортсменом у школі.
- Чудово! А в нас для тебе теж є дарунок. Ходімо до ялинки.
Роберт мало не зомлів: під ялинкою стояв омріяний різдвяний кошик!
- Як добре все скінчилося! У Джона був дуже розумний і справедливий батько.
- Я ж казав, онучку, що прийшли нові часи. У суспільстві утвердилися принципи раціонального виховання і суворої дисципліни. Батьки почали цікавитися життям дітей в усіх його проявах. Таку всебічну підготовку до дорослого життя забезпечувала нова школа — школа суспільна. Вона вперше була поділена на класи. У школах навчалися не тільки діти заможних батьків, але й діти робітників і селян. Капіталізм закріплював свої позиції і вимагав від людей нових якостей: ініціативності, рішучості, самостійності. На їх виховання й була орієнтована нова школа. Капіталізм був своєрідною рушійною силою у розвитку людства.
- Дідусю, а що це за фотографія у вас на стіні? Що це за корабель?
- Цей корабель — символ людської пихатості. Люди повірили, буцімто вони вже так багато знають і вміють, що можуть не зважати на природу. У результаті розвитку капіталізму людство зробило значний крок уперед в удосконаленні техніки. Люди обживали нові землі, будували потужні заводи і фабрики, створювали різноманітні машини, верстати, пристрої та багато іншої техніки. Я тобі вже говорив, що з XVIII століття почали навчати і дітей з незаможних родин, бо вони повинні були створювати й обслуговувати нову техніку. Я розкажу тобі історію про маленького хлопчика-робітника.
Навчальне видання «Права дитини. Розробки уроків
варіативного курсу. 3-й клас» - Х. : Вид. група «Основа»,
2014. – 158,[2] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 4 (124)).
варіативного курсу. 3-й клас» - Х. : Вид. група «Основа»,
2014. – 158,[2] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 4 (124)).