"Свято вчителя"
(Ніжна мелодія)
Ведучий 1. В прекрасну пору року приходить до нас учительське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пламеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим учителям.
Ведучий 2. В народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор — у створених ним скульптурах, а вчитель — у думках і справах учнів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків — учителів — все своє життя. Адже в кожному прожитому дні у школі було щось неповторне, незабутнє, що лишає у кожній душі свій відбиток.
Ведучий 1.
Вчителі наші — люди прекрасні,
А наша школа — ніби весна.
Киве тут і лісне, легенда і казка,
Кращої школи у світі нема.
Ведучий 2.
3агрузли ло серцю
У школу ви в'язко,
Вона вас цупко завжди трима.
І де б не були ви у світі,
До школи вас стежка завжди вела.
Ведучий 1.
Ви вмієте бути терлеливими і дужими,
І вмієте так учнів любить,
Що навіть і кремінь до всього байдужий
3ахоче ожити і в світі цьому жить.
Ведучий 2.
Ваше слово — мудрість України,
Праця ваша — доля трударя.
Кетягом червоної калини
Вам за це вклониться земля. (Пісня Калинонька)
Ведучий 3.
Тепла осінь, як весна,
Далечінь така ясна.
Дружно з кв тами малеча
До школи нині поспіша.
Ведучий 4.
Бо сьогодні радісне веселе свято,
Привітання щирі шлемо вчителям.
І вітаєм піснею ми радо
І вірші ми надсилаєм вам.
Ведучий 3.
Вас із святам наймолодші школярі
Привітають залюбки,
Побажають щиро вам,
Рідним, милим вчителям,
Шоб ви ставили усім лише п’ ятірки,
Не підводили надії наших мам. (Вітання молодших школярів)
Ведучий 1.
Скажем сьогодні, рідні вчителі,
Усе, що серце відчуває в дружній цій розмові.
Нема в житті напівціни,
Нема в житті напівлюбові.
Ведучий 2.
Ніщо даремно не мина.
Напівсльози ніхто повік не зронить.
За все в житті — ціна сповна,
За кожну мить, за кожен подих.
Ведучий 1.
'Можна знайти в природі півтонни,
Можна життя спинити на півслові.
Але нема в житті напівціни,
Але нема в житті напівлюбові.
Ведучий 2. Ви, наші любі вчителі, викладаєтесь на всї сто відсотків з великою любов'ю до нас, своїх учнів. І нам дуже шкода, що „державні мужі” так досі і не зрозуміли, що без праці вчителя, без його величного серця не було б ні інженерів, ні поетів, ні комерсантів, а не самих їх — депутатів, міністрів.
Ведучий 1.
Не сумуйте, любі вчителі,
ІЦо держава не завжди до вас „лицем”,
Усміхайтесь, смійтесь від душі,
Адже вчитель завжди був для всіх взірцем.
Ведучий 2.
Бо минуть важкі хвилини,
І держава вилатить усі борги вам лише на втіху.
А поки що посміхайтесь щохвилини,
Вам для цього ми даруєм сміховин торбину.
(Гуморески, пісня Весела полька)
(Ніжна музика)
Ведучий 3. Давно то було, коли вчитель молодий, повний сил та енергії зайшов вперше у клас. Пролетіли роки і настав час іти на заслужений відпочинок. Але скажіть, хіба вчитель може відпочити від школи, від дитячого сміху, від пустощів учнів? Ніколи. Бо малиновий передзвін прожитих літ у школі звучить не лише в пам'яті, а і в серці все життя.
Ведучий 4. Учительське життя — це наче велика держава, що існує за певними законами, а учні живуть в цій державі завдяки вашій пам'яті, яка також підвладна своєрідним законам. Зусиллями пам'яті ви намагаєтесь реставрувати минуле, таке близьке і водночас далеке. І пригадавши його, ви переконливо можете сказати, що ваше вчительське життя не вигадка, не міф, а реальність.
В класі сонячнім промінь косо
На долівку ляга із вікна.
Ваші чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили –
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі ще й досі сила,
І в очах юності видно ще слід.
Ведучий 3. Нам дуже приємно сказати щире слово і тим сивочолим вчителям, які і далі продовжують працювати а школі нашій, сіючи в дитячих душах зерна не тільки знань, але й віковічних людських якостей.
Різні бувають вчительські долі,
Перші учні давно розійшлись.
Вже понад 20 років у школі,
А ви і досі такі, як колись.
Такі ж привітні, завжди клопіткі,
Як завжди віддаєтесь своїй справі.
І хоч буваєте втомлені такі,
А показати це не маєте ви права.
Не маєте ви права показати втому,
Бо ж треба провести іще урок
Не можна зупинитись на тому,
Чому навчила всіх своїх діток.
Нелегка судилася вам доля,
Любі наші сивочолі вчителі.
Все життя віддали ви нашій школі,
І тіпер, як кажуть люди, ви ще „на коні”.
(Пісня „Незабутній вальс”)
Одинадцятикласники
Ведучии 3.
Ще рік, і назавжди залишаємо ми школу,
Підемо усі в самостійне життя.
Та шкільний поріг не забудем ніколи,
До нього серця наші знов прилетять.
Ведучий 4.
Бо друзів своїх ми у школі зустріли,
І перше кохання у школі було.
Не завжди ми вас, вчителі, розуміли,
Але ворожнечі між нас не було.
Ведучий 5.
Ще рік — й наймиліший, малиновий дзвін
Для нас пролунає востаннє.
Та в пам'яті нашій
Житиме вічно школа
Й малиновий дзвоник прощання.
(Пісня „Когда уйдем со школьного двора”)
Ведучии 1.
Батьки залишаються в пам'яті вічними,
Навік в пам'яті залишетесь і ви.
Бо завжди слова ваші були повчальні,
І кожному з нас допомогли.
Ведучии 2.
Ви людськість в дитячих серцях шанували,
Вчили відрізняти добро від зла.
Ми подумками не раз вам руки цілували,
І скроні ваші, що посріблила вже зима.
Ведучий 1.
Іскри добра ви в нас шукали,
І майже в кожного знайшли.
Ви особистість нашу формували,
І вірний шлях допомогли нам віднайти.
Ведучий 2.
І в праці, і у вільні хвилини ви з нами
Ділите щастя і біду.
Ми подумки вас називаєм батьками
І в зорянім небі назвем вашим йменням зорю.
(Пісня „Посвята нашим учителям”)
(Лине ніжна мелодія)
Ведучий 3.
За бездоний колодязь душі своєї,
За все те, що віддали й віддаєте нам.
Хай щастя вам буде зорею,
За все сьогодні гаряче ми дякуємо вам.
Ведучий 4.
Сьогодні ми всіх вас вітаєм,
У вас професійний цей день.
Найкращого в світі бажаєм,
І щирих та ніжних пісень.
Ведучий 3.
Посивіли ваші скроні від турботи про дітей,
Шану вашій праці, шану вашій долі
Віддаємо ми в цей день.
Хай рясним буде суцвіття в тім саду, що ви садили,
Зичим миру, довголіття, щастя, радості і сили.
Ведучий 4.
Хай роки ідуть, а лице не старіє,
Онуки ростуть, а чоло не сивіє.
Хай серце не знає печалі й розлуки,
Шанують вас люди, діти й онуки.
Ведучий 3.
Хай роки минають,
Мов хмари осінні.
Лишаючи в серці і в пам'яті слід.
Хай ваша професія
Буде вічна й нетлінна.
Хай славиться завжди
Учительський рід.
Ведучий 1. Вірш за віршом, пісня за піснею, слово за словом — так і підійшло наше вітання до кінця.
Ведучий 2. Але свято, ваше свято, наші любі вчителі, продовжується. Ще стільки добрих, ширих слів ви почуєте від людей. І всі вони будуть сказані від читого серця.
Ведучии 3.
Всім нашим вчителям
Ми бажаєм щастя й долі.
Діток в класах, щоб було доволі.
Щоб навчали ви ще сотню літ,
Так, як нас, на «п'ять», як слід.
Ведучий 4.
Бажаєм злетів і нових висот,
Щоб труднощі зникли навіки.
Побільше щоб отримали державних нагород,
І щастя плинуло, мов синьокі ріки.
Ведучий 1.
Щоб від гривнів гаманці тріщали,
Шоб заборгованість погашена була.
Шоб пирогами вас частіше пригощали,
Шоб на душі завжди була весна.
Ведучий 2.
Із святом вас, дорогі вчителі,
Хай щастить вам всюди і завжди.
До побачення!
До нових зустрічей! — нині ми кажемо вам,
Нашим рідним, найкращим в світі вчителям.