(Звучить мелодія пісні з репертуару Алли Пугачової «Куда уходит детство». На сцену виходять учасники дійства -учні початкових та випускних класів).

Учень 1. Вони такі, як і ми, тільки за плечима - трошки більше забутої радості.

Учениця 2. Вони високі і можуть дістати книгу з верхньої полиці.

Учениця 1. Вони сильні і можуть підняти нас на руки.

Учень 2. Одного разу вони обов'язково зрозуміють, що кращих за нас немає.

Учень 3. У них є принципи.

Учениця 3. Вони розумні і вміють не знаходити шпаргалки.

Учениця 4. Вони віддають нам свої найцікавіші книги.

Учень 4. Вони відгадують наші мрії.

Учениця 5. Вони знають і навіть можуть пояснити, що будь-яка людина добра.

Учень 5. Вони прощають нас навіть тоді, коли ми не прощаємо.

Учень 6. Коли вони кажуть: «Я вас люблю», здається, що ми справді існуємо.

Учениця 7. Вони ховають очі, коли не можуть з нами залишатися.

Учень 7. Вони думають, що є речі, яких ми ніколи не зрозуміємо, і саме тому ми все розуміємо.

Учениця 6. Вони кладуть нам руки на плечі.

Учень 8. Вони з маніакальною наполегливістю прагнуть все робити замість нас, хоча уже давно не розуміють навіщо.

Учениця 8. У них з очей течуть сльози, коли дме вітер.

Учень 9. Вони хочуть мати наші фотографії.

Учень 10. Вони пам'ятають про нас зовсім не те, що ми - про себе.

Учениця 9. Вони мовчать, коли ми говоримо нісенітниці. Хоча, коли ми говоримо щось розумне, вони теж мовчать.

Учениця 10. Вони краще нас знають: рано чи пізно, навіть з інших планет ми обов'язково до них повернемося.

Учениця 1. Вони не помічають наших підфарбованих губів.

Учень 1. Вони роблять вигляд, що їм подобається свято «Першого дзвоника».

Учень 2. Вони думають не тільки про школу.

Учениця 2. У глибині душі вони вміють прогулювати уроки.

Учень 3. Вони відрізняють Мадонну від Марадони.

Учениця 3. Вони запросто можуть признатися собі в тому, що єдина мета в їхньому житті - навчати нас.

Учениця 4. Вони розповідають нам казки.

Учениця 5. Вони думають, що наші домашні завдання бувають складними тільки тоді, коли вони поруч.

Учень 4. Вони не хочуть бути подібними на нас, а ми на них - хочемо.

Учень 5. Вони слухають, коли ми кажемо їм: «Послухайте!»

Учень 6. Вони мовчать, коли ми кричимо.

Учениця 6. Коли ми йдемо, вони залишаються.

Учень 7. Коли ми згадуємо минуле, ми думаємо про них.

Учениця 1. Вони роблять усе, щоб ми ними гордилися.

Найменша учениця. Вони хороші.

(Діти співають на мотив романсу «Господа юнкера»).

I.

Дорогі вчителі!
Скільки сонячних літ
Ви вели нас до храму науки!
Дорогі вчителі,
Шлем земний вам уклін
І цілуєм святі ваші руки!

II.

Дорогі вчителі!
До небес від Землі
Ви уміли серця піднімати!
Дорогі вчителі!
Шлем земний вам уклін
І бажаєм щасливого свята!

III.

Дорогі вчителі
На пташинім крилі
Ви несли нас у казку крізь будень!
Дорогі вчителі,
Шлем земний вам уклін
І безмежно, довірливо любим!

Учень 6.

Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
Мить, коли учитель-математик
Каже: «Піднімайсь! До дошки йди!»

Учениця 6.

Мить, коли окрилений філолог
Прорікає: «Пишемо диктант!»
А рішучий завуч б'є на сполох;
«Кинь шпаргалку! Розвивай талант!»

Учениця 7.

Мить, коли усміхнений директор
На контрольну радісно спішить,
А галантний дядечко-інспектор
Документи в папках потрошить!

Учень 8. Коли тести пропонує фізик,

Учень 9. Музикант настроює рояль,

Учениця 8. Як біолог марно сушить мізок,

Учень 10. А географ дує, як містраль.

Учениця 9. Як історик датами морочить,

Учениця 10. Фізкультурник біга, як Пеле.

Учень 1. Зарубіжник серенади строчить,

Учень 2. Трудовик монтує «Шевроле»,

Учень 3. Як завгосп комп'ютерами марить,

Учениця 1. Бібліограф книги роздає,

Учениця 2.

Як психолог лине поза хмари
Щастячко шукать своє й моє.

Учениця 3.

Скільки не судилося б ходити
В перший клас читати «Букваря»,

Усі разом.

Школу рідну будемо любити
Ту, де кожна вчителька - зоря!

(Діти співають на мотив пісні «Вчителько моя, зоре світова...»).

I.

Сонечко встає, тільки спить вона,
Голову схиливши на журнал.
Зошити лежать в неї край вікна,
Як її єдиний справжній капітал!

II.

Може, сниться їй зоряний Париж
Чи багамська казка золота!
Ой, дзвінок, дзвінок, нащо ти дзвениш?
Нащо розриваєш молоді літа?

(Соліст співає на мотив пісні Утьосова «Грім продзвенів...»).

Дзвінок дзвенить. Учителька іде,
А я захоплено дочитую підручник
І роблю вигляд, що я дуже чемний учень,
Що довгожданий наступив момент:
У школі вчиться мудрий елемент.

(Діти співають на мотив пісні з репертуару Софії Ротару «Одна калина»).

Сумно, сумно, як згадаю,
Шо нічо не знаю.
Горечко моє!
Марно Бога не благаю,
Але пам'ятаю,
Шо у мене є:
Приспів: Одна шпаргалка під столом,
Одна надія на облом,
Один підручник - в мене іншого нема!
Одна оцінка на журнал,
Одне фойє, один спортзал,
Один завгосп, директор, завуч і одна
Найкраща школа на землі,
Найкращі друзі - вчителі,
Найкращі в світі, найдобріші вчителі!

(Далі слід поетично або в прозі поздоровити присутніх у залі учителів та працівників школи назвавши ім я та по батькові кожного зокрема. Останніми повинні прозвучати вітання для мужчин).

Усі дівчатка початкових класів.

Вас не забудем ніколи-ніколи.
Любі мужчини, не кидайте школи!

(Діти співають на мотив пісні «Любов і бідність» із кінофільму «Здрастуйте, я ваша тітонька!»).

I.

Не хочем знати ми причини,
Чому на видноколі
Так мало справжніх є мужчин,
Ще менше їх у школі!
Якби не армії ярмо,
Вони б зовсім пропали,
Але для них ми все одно
Куплети ці співали б!

II.

Не хочем знати ми, чому
Учительська кар'єра
Вам так нагадує тюрму
Лук'янівського мера,
Та ми вас любимо усіх!
За що? Самі не знаєм!
І задля вас, а не на сміх
Куплети ці співаєм!

(Дівчата співають на мотив народної пісні «Ти до мене не ходи»).

Ти до мене, ти до мене не ходи,
Педагог вухатий,
Ти на мене, ти на мене не гляди,
Бо ти вже жонатий!
Не ходи, не гляди,
Не розпушуй вуса,
Позич мені окуляри,
Най ті роздивлюся!

(Хлопці співають на мотив народної пісні «Розпустили кучері дівчата»).

I.

Розпустили кучері дівчата
Ще й підвели брови для краси,
Тільки ти, як бос-адміністратор,
Все ж на плечах голову носи!

II.

Хай дівчата квітнуть, а ти вчися,
До бібліотеки походжай!
Аж на дно роботи опустися
І наверх уже не виринай!

(Діти співають на мотив пісні «Любов і бідність» із кінофільму «Здрастуйте, я ваша тітонька!»).

Сповиті у тенета мрій
Світанками безхмарними,
Ми вірим - вчитель молодий
Не кине нас, як армію,
Ми знаєм: школа розцвіте,
Як зорепад надії,
Що покоління золоте
Піснями завесніє!

Учень 6.

Життя спливає,
Сонце б'ється з мороком,
Шаліє доля у тенетах бур,
А віще серце вчителя говорить:
«Ти слів моїх, мій учню, не забув?»

Учень 7.

Хтось упаде, невдачами поборений,
А хтось досягне зоряних трибун,
А віще серце вчителя говорить:
«Ти болю мого, учню, не забув?»

Учень 8.

Хтось йде на компроміс із лютим ворогом,
Який колись неначе другом був,
А віще серце вчителя говорить:
«Моєї правди, учню, не забув?»

Учениця 4. Любі наші наставники! У цей святковий день ми особливо болісно відчуваємо, як безжально плине час, усвідомлюємо, наскільки важко вам торкатися жорстокою правдою наших сердець, розуміємо, як нелегко часом знайти з нами спільну мову.

Учениця 5. Але саме сьогодні ми можемо дозволити собі висловити наше давнє і сокровенне прохання.

Учень 4. Дорогі вчителі! Любіть нас такими, якими ми є!

Учениця 4. Недовченими і заученими!

Учень 5. Веселими і засмученими!

Учениця 5. Окриленими і замученими!

Учень 6. Ледачкуватими і непередбачуваними!

Учениця 6. Непрощеними і пробаченими!

Учениця 2. Словом, любіть нас так, як ми вас любимо!

Усі разом. Ми вас любимо!

(Діти співають на мотив пісні з репертуару Алли Пугачової «Куда уходит детство...»).

Пройде шкільне дитинство,
Спливе немало літ,
Та в пам'яті барвистий
Залишить школа слід.
Колись ми станем інші,
Та не забудем, ні,
Про клопоти колишні,
Про радощі шкільні!
Приспів:
І розквітне свято
Серед буднів гомінких!
Друзів є ж багато дорогих!
Серця не остудим!
І дорослі, і малі, -
Ми вас дуже любим, вчителі!

(Під звуки музики діти по черзі вклоняються і парами виходять у зал, дарують учителям квіти, а згодом - покидають приміщення).