СЦЕНАРІЙ ЗАСІДАННЯ КЛУБУ "ВАСИЛИНА"

МЕТА: Виховування патріотизму; виховування естетичних смаків; розширення інтелекту; прищеплення інтересу до поезії; розвиток мови, мислення, уваги.

Обладнання : Виставка українських хусток, виставка довідників по лікарським рослинам, запис пісень Ніни Матвієнко

ХІД ЗАНЯТТЯ:

Звучить пісня "Роде наш красний" у виконанні Ніни Матвієнко.

/. Вступне слово вчителя.

- Сьогодні у нас засідання клубу "Василина", який вивчає життя і діяльність наших видатних сучасниць, назвали сьогоднішнє засідання "Квіти душі людської". В нас є однойменна виставка українських хусток, бо вони створені теж руками наших сучасниць, які передали в цих візерунках свою любов, своє натхнення.

//. Основна частина.

І розділ

-Надзвичайно складний і тяжкий історичний шлях України сягає глибини віків. Важливу роль в українській історії відігравали жінки.

Долі і діяння видатних жінок України мають велике пізнавальне, повчальне і виховне значення для нас оскільки їхнє життя є взірцем справжньої відданості і жертовності патріоток Української землі.

-Давайте згадаємо декого з них.

( Княгиня Ольга, Анна Ярославна - королева Франції, Євпраксія -- германська імператриця, Роксолана - Настя Лісовська, Маруся Чурай - легендарна піснярка, Леся Українка — поетеса та багато інших.

-Наш час не є виключенням. І зараз є багато видатних жінок.

( Ліна Костенко, Ніта Матвієнко, Ірина Дерюгіна, Софія Ротару ).

- А говорити ми сьогодні будемо про одну з наших видатних сучасниць Наталію Петрівну Зубицьку (зараз вона має інше прізвище Земна). А епіграфом до нашої розмови будуть слова самої Наталії Петрівни:

"Дзвони душі всенародної, Вічно дзвоніть між людьми "

"Там, де корінь і цвіт, там, ніколи не згасне життя. Пам 'ятаймо про це, то ж бо , дихання наше щоденне ".

Н.П.Земна

-Про вклад кожної людини в загальнолюдську скарбницю Дмитро Павличко сказав так :

*

" Безсмертні всі: цей виховав дитину, Той пісню написав, хоч і єдину, А той, що не зумів цього зробить, Коло дороги посадив ялину ".

-Вклад Н.П.Земної в наше життя переоцінити неможливо. Наша

сьогоднішня бесіда — це лише спроба познайомитися з її життям та багатогранною творчістю.

-Перш за все ми знаємо Н Земну як лікаря, народного цілителя. По всій

Україні діє мережа аптек народних ліків.

Статистика свідчить, що поріг такої аптеки у м.Києві переступило вже понад 10 млн людей різного віку, статі, професії. Але всіх їх об'єднувало одне -пошуки шляхів до одужання, повернення втраченого здоров'я. Отже всіх їх можна назвати одним словом - хворі. Кожен хворий, окрім ліків, хотів, щоб його вислухали, щось порадили, запропонували, певна річ, сподівались на таке щире очікуване рятівне слово.

Наталя Петрівна вважає, що цілитель повинен бути біологом, агрономом, фізіологом, біоенергетиком і лаборантом. Повинен бути і знавцем народних звичаїв і традицій, котрий уміло використовує і магію слова.

Він мусить безпомилково діагностувати, вишукуючи причини захворювання. Це дар од Всевишнього. І за нього слід платити добротбю, сумлінням.

-Щонеділі на радіо виходить газета Н.3емної "Зелена планета". А лікарські рослини Наталя.Петрівна збирає в екологічно чистих районах: в Карпатах та в Криму.

-У нас сьогодні є така можливість познайомитись з деякими порадами Н.Земної. А допоможуть нам в цьому учні Н.ІІ. Земно'ї.

- Ось ці рослини : (на дошці малюнки + написи)

Деревій — зелений цілитель;

Красуня шипшина — корисна і шкідлива;

Цикорій у відварах - для лікування;

Цикорій у каві - для задаволення;

Калина - душа українців;

Нагідки — квіти сонця;

Обліпіха - північний ананас, вітамінне джерело;

Страви без квасолі - ознака того, що в сім'ї недбало ставляться до свого здоров'я.

Надаємо слово учням Наталі Петрівни.

1. Деревій:

-Відомий з глибокої давнини. По легенді саме цією травою Ахилл, герой троянської війни лікував свої рани та рани своїм товаришам.

На Русі, ще задовго до приїзду іноземних лікарів деревій входив до арсеналу травознавців.

Звертались за його допомогою при порізах, подряпинах, синцях, пораненнях.

Препарати використовують при захворюваннях органів травлення. Отже деревій входить до складу шлункових та апетитних чаїв. При лікуванні опіків славнозвісний звіробій поступався місцем деревію.

Якщо ж настоєм або відваром деревію обмивати лице, шкіра на ньому стане гладенькою, зникають висипи, запалення, вугрі.

Слова вчителя :

-у деревія є ще одна незвичайна властивість - збільшувати утворення молока у матерів, які годують немовлят.

2. Шипшина:

-Люди знають з літератури про цілющі властивості шипшини і вважають, що зайве здоров'я ніколи не завадить. Побутує думка, що чим більше випити відвару шипшини, тим краще, але згадайте прислів'я "Що занадто, то не здорово".

Справа в тому, що в 100 г сухих плодів шипшини міститься 20 добових доз вітаміну С. Вживати ж можна тільки одну (особливо дітям). Це приблизно 5 штук щюдів на склянку води. Безконтрольно велика доза його викликає патологічні явища.

Організм швидко звикає до того, що його "підгодовують " вітаміном С, стає надзвичайно чутливим до незначного дефіциту цього вітаміну.

Все це про що ми розповіли, стосується неправильного, безграмотного вживання шипшини, але ніяк не принижує її значення для народної медицини.

Настої, сиропи, чаї з плодів шипшини підвищують стійкість організму до різних захворювань. Відвари п'ють при простуді. Вони дуже корисні при

атеросклерозі, виснаженні організму, недокрів'ї, при інфекційних захворюваннях. Листя прикладають до шкіри при екземі. Відвар квітів використовують для лікування очей.

Слова вчителя :

- Часто, використовують шипшину при сечокам'яній хворобі, особливо її корінь. Але тут треба бути дуже обережними. При окремих видах каменів, це стосується фосфатних і калієвих, стан хворих при вживанні настоїв погіршується, бо камені помітно збільшуються і це прискорює необхідність хірургічного втручання.

3. Цикорій — назва ботанічна. У народі ж, у нас на Україні, називають його "петровим батогом". А ще є такі,гарні народні назви "зачарована діва”, „наречена сонця" — бо квіти повертаються за сонечком.;:.

Використовують всю рослину цикорію: корінь, листя, квіти, стебла, насіння. З листків готують різні салати. Свіже листя в салаті використовують, коли є хронічні захворювання печінки. Чай , для якого використовують всі частини рослини рекомендують хворим на підшлункову залозу, до того ж він заспокоює нервову систему.

До речі заспокоює і настій отих самих блакитних квіток, хоч дія його трохи слабіша від валеріани.

Відвар - 1 ч.л. на 2 склянки води є хорошим "кровоочисним" засобом, таким, що поліпшує обмін речовин. Про цілющі властивості цикорію можна ще багато говорити. Але на останок, хочу сказати, що ще з 1600 р. з коренів цикорію готують каву, яка має жовчогінний вплив, сприяє травленню.

4. Калина:

Калину ще називають весільним деревом. По краям корзинки знаходяться крупні квітки з білосніжними крупними пелюстками. А по середині маленькі, майже не розпущені. Саме ці малютки і дають плоди. Відомо близько 125 видів кущів калини та лише 10 з них зустрічаються у нас на Україні.

Як ліки використовують ягоди, кору, листя і квіти калини.

Ягоди калини діють заспокійливо на нервову систему, підсилюють роботу серця, покращують дихання. Є ефективним сечогінним засобом.

Калина знижує кров'яний тиск. Має калина в собі силу велику, ще до цього часу не розпізнану навіть вченими. Адже недарма вона вважається найстарішим засобом профілактики пухлин молочної залози.

Слова вчителя :

-Калиновий сік був незамінним засобом для косметики, особливо при лишаях та вуграх.

Нині юнаки у перехідному віці часто ;срромляться отих вад обличчя і не знають, куди кинутись на допомогу. А треба всього лише перед сном умитися водою з милом, намазати обличчя калиновим соком і через 20 хвилин змити холодною водою.

5. Нагідки:

-Прийшли до нас із Середноземномор'я. В дикому стані не зустрічаються. Препарати з нагідків заспокоюють нервову систему, знижують кров'яний тиск, викликають загибель хвороботворних бактерій, тому настоєм і маззю з нагідків рекомендується змазувати порізи, гнійні рани, виразки, опіки, а також настоєм полоскати горло при ангіні.

До гнійних очей на ніч прикладають примочки з відвару листя та квітів нагідків.

Слова вчителя:

-Веснянки на обличчі та руках удаляються, якщо щодня двічі, вранці та ввечері змазувати обличчя соком з листків нагідків, змішаного в однакових частинах з соком лимона, ягід смородини і мигдалевої олії.

6. Обліпіха:

-Ця рослина дуже багата вітамінами. І що цікаво, що якщо інші рослини при термічній обробці втрачають велику кількість вітаміну С, то обліпіха не втрачає ні при термічній обробці, ні під час замороження. В медицині широко застосовується цінний полівітамінний препарат - обліпііхова олія.

Це ефективний засіб при опіках, обмороженнях, хронічній екземі, погано заживляючиж ранах та виразках.

Внутрішньо вживається при виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки (по 1 ч. л. 2рази в день). Ще кілька порад :

Якщо в дитини несподіванко заболіло вушко, треба закапати обліпіхову олію в ніс. Вона зніме запалення. Так само можна зняти біль після польоту у літаку через перепади тиску.

Слова вчителя:

-Не раз доводилось спостерігати: у поїзді людина соромиться лягати спати через те, що уві сні сильно хропе. Тай справді це неприємне явище для оточуючих. А треба за 4 години до сну закапати по кілька крапель обліпіхової олії в ніс. Вночі не буде хропіти.

А якщо так лікуватись протягом 2-3 тижнів носове дихання стане вільним. Так само можна вилікувати хронічний риніт, який особливо загострюється під час похолодання.

7. Квасоля :

-Квасоля містить всі необхідні амінокислоти та більшість вітамінів. Багато в ній вітаміна Е, який регулює обмін речовин. А за вмістом цинку і міді квасоля займає першість серед багатьох овочів. Ось чому вона цінний дієтичний продукт.

В народній медицині звертались до неї і ті, хто страждав від ожиріння: при регулярному вживанні квасолі за 2-3 роки повністю позбавлялись його. Лікували гіпертонію, рани, хвороби шкіри, вугрі.

З успіхом лікували незапущений діабет. У 1946 році вчені довели, що екстракт квасолі знижує у хворих на діабет вміст цукру в крові на 30-40 % протягом 10 годин.

Слова вчителя :

-Красуні робили маски з теплої розтертої квасолі з олією та медом. Від цього шкіра обличчя не мала вугрів, ні зморшок і була гладенькою.

А з прожарених зерен робили приємну пахучу пудру, а також цілющу присипку від попрілостей у дітей.

-Такі і подібні поради дає Наталя Петрівна Земна.

II розділ

1)- Наталя Петрівна Земна вперше побачила схід сонця на Поліщині, в непомітному на карті селі Крехаїв, де Любич зливається з Десною. Про свій край Наталя Петрівна сказала так:

"Беру з собою"

Крехаїв омивається водою — Сліпцем та Любичем, та ще Десною, Затоками, озерами, болітцями Й поліськими дощами й громовицями.. Крехаїв — щемні спогади дитинства, їхрозсипа, береза срібнолиста, Аяу пам 'ять все беру з собою, Що зрощене і радістю, й журбою.

Звучить пісня Ніни Матвієнко.

2)- Для вас співала Ніна Матвієнко , теж наша видатна сучасниця.

-Кожен вірш має історію свого народження.

-Людина швидко звикає до всього природнього, гарного, але, на жаль, не цінує його. Така людська сутність. Але, коли людина залишає край свого дитинства і переїздить, багато що забувається, без чого раніше не уявляв би собі і світу. Та раптом на перехрестях життя, можливо зовсім зненацька війне легкий вітерець і принесе до болю знайомі пахощі. Наче запах шматочка твого життя.

Так було і в житті Наталії Земної. Вона розповіла таке :

"Я щоденно зустрічаюсь і наче розмовляю з травами, знаю безпомилково всі 'їхні запахи. Але...Якось приїхала до нас моя старенька мати. І поки я була на роботі вона ходила придивлялась до квітів, трав, що ростуть у нашому городі.

Коли я увечері підійшла до неї і нахилилась до її натруджених рук, вони пахли любистком. І в ту ж мить воскресло перед очима дитинство, рідне село на Чернігівщині, мати - ще молодою. Ось на Зелену неділю вони співають разом з батьком, а в хаті пахне любистком.

Вікна відчинені, а навколо хати, побіленої, заклечаної, - теж любисток. Це рослина з чоловічим ім'ям, але лікує та оберігає жінку. Де б я не бувала, на всіх стежках-дорогах мені до болю щемно пахне любисток".

Так виник вірш "Любисткова пам'ять"

„Любисткова пам'ять"

А любисток з їм 'ям чоловічим Споконвіку жіноча трава. І тому він залишиться вічним, Як і пам 'ять народу, жива. Мій любисток — духм 'яний лискучий, Ти знайомий і рідний без меж, Нас ніколи ніхто не розлучить, Ти ж бо в серці моєму живеш . Виростали ми скупані в ньому, Пахли коси цілющим теплом. А сьогодні чомусь призабутий, Хоч і вічний твій подих життя. Нам ще бути любистку, та й бути, Ти ж любові і сонця життя!

3) - Наталії Петрівні з чоловіком Данилом Никифоровичем неодноразово приходилось бувати за кордоном. Тому дивись уже на II чи III день душа нагадувала про домашній затишок чи квітучий городчик. Думки звертаються до свого деснянського краю, де свої ліси наймиліші. Згадується почута ще в дитинстві батькова приказка: "Смачніший свій хліб з остюками, ніж чужий пшеничний ".

А батько та мати, як і весь рід, знали ціну хліба, як і ціну землі, де сіяли і плекали той хліб насущний. Так у дорозі і народилися рядки цього вірша, який Наталя Петрівна називає "Своєю сповіддю перед рідною землею - найріднішою, найцілющішою".

"Життя і доля"

Звучить пісня у виконанні Ніни Матвієнко.

4). - Це знову звучав голос Ніни Матвієнко.

- Життя сина Костянтина обірвалось на зоряній ноті, а його коріння певна річ, залишилося у материнському серці. І сльози матері - це найболючиші краплини серця.

Наталя Петрівна говорить, що у кожної матері серце ділиться на стільки частин, скільки у неї дітей. І мати, котра втрачає дитину, боляче відчуває, що назавжди відкраялась частка її серця, а залишилась тільки та, що дає змогу їй існувати на землі, забезпечує кровообіг і дихання. Роз'ятрена рана її душі сполохом б'є у свідомість, а пам'ять не може змиритись, пам'ять переймається немовкнучими дзвонами душі, нагадуючі: ти мати і мусиш нести свій хрест, жити за сина з розірваним серцем.

Так з'явився вірш "Розірване серце".

"Розірване серце"

Розірване серце на дві половини -Ввібрало всю тугу і болі земні. Одна промовляє уже з домовини, А друга - живе і живуча в мені. Одна його частка — за сина скорбота, Що спогадом, наше вогнем, обпече, А друга—моя всетертячаробота, То кров, що сльозою із рани тече. То Пам 'ять, що з віку у вік незнищенна, Що сієш ти, синку, добро на Землі. А в матері ти, як молитва щоденна, Молитва, що в небо зліта на крилі.

5). - Але життя продовжується...

Наталя Петрівна, як дочка хліборобів, добре знає зв'язок між людиною і природою. Вона писала : "Я родом із цвіту, із листя, з пелюсток". Цій темі вона присвятила вірш "Травою дихаю".

"Травою дихаю”

6). - Сьогодні до народної медицини звертається все більше людей і народне цілительство впроваджує людське довір'я. Про свою роботу Наталя Петрівна написала вірш

"Лікарська доля".

Вже не б'ється воно, а кричить: "Хто йому вготував таку долю? І чому наша совість мовчить? " І коли вже не маю сили, То шукаю цілющу траву, Бачу сонце і небо синє, Відчуваю, що наче живу. Різнотрав 'я квітує зелене, Іпракорінь його воскреса... Все живе пригорнулось до мене, Поїть землю живлюща роса. Від землі я- в погоду, в негоду, Знов прошу її зблизька, здаля, Щоб здоров 'я, снаги для народу Та щедріше вділила Земля. Щоб не снились нам вічні могили, Щоб у пам 'яті ми зберегли Всіх, кого ще з дитинства любили, А життя вберегти не змогли. ' І в душі пригасивши гіркоту, Що і болем і смутком пройма, Починаю ще засвіт роботу — І кінця їй, і краю нема...

7). - 1 на останок ми хочемо познайомити вас ще з одним віршем "Прохання рук". По словам Наталі Петрівни цей вірш - "це прохання і веління моєї зболеної і невтомної душі. А в ній насамперед і народжується слово".

III. Заключні слова вчителя

- Збігає час нашої зустрічі. Ми робили спробу познайомитись з життям та творчістю Наталі Петрівни Земної. Кажуть, що талановита людина, талановита у всьому. А Наталя Петрівна не тільки народний цілитель та поетеса, вона ще гарно малює.

- Діяльність цієї жінки оцінено, якщо це можна зробити, і Наталя Петрівна являється І лауреатом премії Євпраксії. Нею нагороджуються видатні жінки сучасності за великий вклад у загальнолюдську скарбницю.

Наше засідання з назвою "Квіти душі людської" я хочу завершити словами Василя Симоненка :