Мета: дати уявлення про різноманіття форм прояву краси в людині, показати роль мистецтва в розкритті прекрасних сторін особистості, розвивати естетичне сприйняття, вдумливе й уважне ставлення до оточуючих людей. (Для учнів 13 - 14 років)
Хід підготовки:
- 1. Оформити виставку репродукцій картин на тему: «Краса людини» («Сікстинська мадонна» Рафаеля; «Портрет бабусі» Рембрандта; «Портрет академіка, фізіолога И. П. Павлова» М. В. Нестерова; «Горький» П. Д. Корина; «Акторка П. А. Стрепетова», «Портрет М. П. Мусоргського» И. Е. Рєпіна; «Портрет Л. Н. Толстого». Крамського; «Портрет Ф. М. Достоєвського» В. Г. Перова; «Хазяїн землі», «Зацвіло багно», портрети льотчиків-космонавтів А. М. Шилова й ін. ).
- 2. Підготувати виступи учнів з оповіданнями про те, як письменники, художники й інші представники мистецтва розвивали свою спостережливість, сприйняття, творчу пам'ять.
- 3. Написати плакати:
- «Не треба десь за тридев'ять земель шукати образ ідеальної людини, здатного розбудити замилування, здивування: запевняю вас, він є в рідному селі, на вулиці рідного міста, треба тільки вміти бачити ідеальність у реальності».
- В. А. Сухомлинський.
- «Дивіться на людей з думкою, що вам їх обов'язково треба написати фарбами... Незабаром ви помітите, що люди виявляються набагато цікавіше, ніж раніше, коли ви дивилися на них швидко й квапливо».
- К. Г. Паустовский.
- 4. Запропонувати учням підготувати невеликі оповідання про зустрічі із цікавими людьми.
План-Конспект заняття:
1. Вступне слово вчителя (тези):
У житті зовнішня краса не завжди збігається із прекрасними людськими якостями. «Краса, грація, зовнішність, приємний голос полегшують життєвий шлях, - писав відомий польський педагог Януш Корчак. - Але не слід переоцінювати красу: не підкріплена іншими достоїнствами, вона може принести шкоду».
Зовні непримітна людина може захоплювати нас своєю мужністю, добротою, глибокою натхненністю, чесністю, здатністю до самопожертви заради великої ідеї.
Як навчитися бачити все різноманіття краси людини, як розпізнати лицемірство, щиросердечну черствість, егоїзм, що ховаються іноді за зовнішньою гарною оболонкою? У цьому допоможе нам мистецтво. В. Г. Бєлінський, підкреслюючи велику силу мистецтва, писав: «Лицо, ничем не замечательное само по себе, получает через искусство общее значение, для всех равно интересное, , и на человека, который при жизни не обращал на себя внимание, смотрят века, по милости художника, давшего ему своей кистью новую жизнь!»
(Далі вчитель пропонує учням виконати ряд завдань).
Завдання 1. Розгляньте зображення статуї Давида роботи Мікеланджело, Венери Мілосської, скульптурний портрет єгипетської цариці Нефертіті й портрети людей похилого віку на картинах Рембрандта, П. Д. Коріна, А. М. Шилова й ін. У чому несхожість портретів? На чому акцентують увагу художники у своїх добутках? Що поєднує всі портрети? У чому краса зображуваних художником осіб?
Пояснення вчителя: краса статуї Давида й Венери Милосской більше доступна для сприйняття. Художники звертають увагу на зовнішню, фізичну красу людини, помітн і яскраву, підкреслюють силу й мужність у юнака й жіночність, граціозність, гармонію форм у жінки. Портрети людей похилого віку, на перший погляд, не викликають захвату й замилування в людей, не підготовлених до сприйняття мистецтва. Однак вдивитеся в ці портрети! Зморшкуваті особи, старечі, сухі руки... Але особи цих людей прекрасні своєю натхненністю, мудрістю.
Завдання 2. Перед вами портрети Ф. М. Достоєвського роботи В. Г. Перова, академіка Павлова кисті М. В. Нестерова, А. М. Горького роботи П. Д. Коріна. (Можна використовувати й інші роботи художників-портретистів). Які риси характеру в портретируемых вас залучили? Яка якість особистості бажає підкреслити художник? Чим він хоче нас зацікавити? На що звернути увагу? Як сам художник ставиться до картини? Якими художніми засобами він підкреслює прекрасні сторони людини, його характерні риси?
Пояснення вчителя: навчитися розкривати прекрасні риси людини, які ми часом не зауважуємо, допоможе нам проникнення в глибину творчого процесу художника, збагнення мови образотворчого мистецтва.
Згадуючи про свою роботу над портретом радянського фізіолога, академіка Павлова, художник М. В. Нестеров писав: «Особу Лева Толстого пояснюють мені чудові портрети Крамського. Знав я Д. І. Менделєєва: особа його було характерно, незабутнє - воно було вдячним матеріалом для художника. З портретів Павлова я нічого такого доглянути не міг, це мене обурювало, і я, не вважаючи себе досвідченим портретистом, не зважувався братися не за свою справу ...» Однак після зустрічі з Павловим художник був покірний назавжди «легендарною людиною». «Цілий вихор слів, жестів понісся, випереджаючи один одного... більше яскравої особи я й уявити собі не міг, - писав художник. - Він був донезмоги самобутній, безпосередній. Я забув про те, що я не портретист, у мені... прокинувся художник, що заглушив всі, залишилася лише невтамовна спрага написати цього чудового старого ...»
Жагуча динаміка, внутрішній напір, ясність думки, переконаність, творча зосередженість - всі ці якості великого ученого ми можемо побачити. Більшу роль у розкритті вольового характеру И. П. Павлова грають руки. Вони витягнуті вперед, стислі в кулаків - це був характерний жест для вченого. Образ И. П. Павлова доповнюється ліризмом, завдяки м'якому світлому колориту, що викликає відчуття внутрішньої щиросердечної м'якості, чистоти, доброти великого вченого.
Пояснення вчителя: художник, працюючи над портретом, намагається не тільки передати зовнішню подібність із моделлю, але й розкрити внутрішнє життя людини, причому виділити в ньому саме, на його погляд, головне, істотне. Кожний художник по-своєму підходить до характеристиці того самого людини. На картині талановитий художник відбиває особу сучасників, затверджує високі духовні початки краси людини й у якімсь ступені висловлює свої роздуми про світ, про людську долю.
Лева Миколайовича Толстого писали багато художників. Крамськой акцентує наша увагу на мудрості, проникливості великого письменника, мислителя, психолога. Талановито передав художник особливо виразну рису його зовнішності: пильний, пронизуючий погляд, від якого, здається, ніщо не може зникнути.
2. Оповідання учнів про те, як письменники, художники, скульптори й т.д. розвивають свою спостережливість, сприйняття, творчу пам'ять (приводять приклади).
К. И. Чуковський так згадує про И. Е. Рєпіна: «Їдеш із ним у вагоні, у трамваї й бачиш: із цікавістю мандрівника, що вперше потрапив у нашу країну, удивляється він у кожного сидячого перед ним людини й подумки пише його уявлюваною кистю... .
У статті «Моя творчість» А. Н. Толстой писала: «У молодості я не був спостережливим, у всякому разі - нижче звичайного. Боровся із цим недоліком, змушував себе спостерігати завжди - самого себе, людей, природу. Потім це стало звичкою».
3. Оповідання учнів про зустрічі із цікавими людьми. Можна задати хлопцям питання: чому ці люди здаються вам цікавими? Як проявляються моральні й эстетические якості в їхньому зовнішньому вигляді?
Пояснення вчителя: характер людини, психологічний стан, духовна культура відбиваються на зовнішньому вигляді людини. Іноді ока, жести, міміка, руки можуть багато чого сказати про те, який людина.
Таджицький поет, Мірзо Турсун-Заді вважає, що головне в людині - це його ока:
- Ока бувають різні. Одні
- Повні злочинницьких чарів, як пастки,
- Інші - ясні й чисті завжди,
- Світлі, як досвітня зірка...
План подальшої роботи:
1. Провести бесіди на теми: «Мистецтво портрета», «Учитеся дивитися й бачити», «Тема материнства в живописі», «Виховання культури почуттів»
2. Провести диспут на тему: «У чому краса людини?»
2. Провести практичне заняття на тему: «Естетическая оцінка людської краси й любов»