Мета: Виховання естетичного сприймання навко¬лишнього, знайомство з національною культурою, зокрема з національною культурою, піснями, віршами, легендами про квіти.
Обладнання: квіти, костюми.
- Добрий вечір, дорогі друзі.- І знову ми всі разом ...
- Сьогодні ми хочемо запропонувати вам вечір квітів.
- Коли ми хочемо привітати найріднішу нам людину, ми несемо їй квіти...
- Коли вперше юнак іде на побачення, він також дарує дівчині квіти. - Квіти, квіти, квіти... Як багато про них можна сказати. І, в одночас, досить подарувати квітку, і в тих очах, які дивляться на тебе, спалахне щасливий вогник.
- Та вони ж чарівні!
- Так, про них можна говорити досить багато. Про те, скільки приємних хвилин вони приносять нам - людям.
- Цвіте у квітах музика - Звідкіль вона, звідкіль ?! А квіти -білі ґудзики,
Як біла заметіль.
Звучить пісня "Чому квіти не в'януть"
Принесу тобі квіти, А вони пелюстками
Загадаю бажання. . Сьомий день багряніють,
Не зів'януть за два дні - Наче сонце ласкаве,
Не зів'яне кохання. Твоє серденько гріють.
Приспів: Чому квіти не в'януть?
–Я спитав тебе, мила,
Ой не в'януть, не в'януть,
Бо я так захотіла.
На даровані квіти
Загадала з любов'ю:
Не зів'януть за сім днів –
Будем разом з тобою
То не проліски ранні Принесу тобі квіти,
І не айстри шовкові. Загадаю бажання
То горять полум'яне Не зів'януть за сім днів –
Вічні квіти любові. Не зів'яне кохання.,
–Скільки довкола багато різних квітів.
- Так, дійсно. Цікаво, а які квіти краще вибирати, адже кожна квітка щось символізує, щось говорить про себе.
- Напевно, так, як ви гадаєте?
- А що ви знаєте про квіти?
- Квітка - богиня весни і освідчення в коханні — Конвалія.
- Квітка лицарів, кохання й ворожби — Маргаритка.
- Емблема непорочності - Лілія.
- Гвоздика - квітка крові.
- Квітка старовинних дворянських гнізд, провісник вес¬ни —Бузок.
- Квітка вірності, символ весняної королеви - Незабудка.
- Символ палкого кохання - Півонія.
- Мак - краса, молодість.
- Нарцис - гордість, самозакоханість.
- Тюльпан — освідчення в коханні.
- Фіалка — лагідність, сором'язливість, скромність. ) - Багато чого ми чули на Україні про блакитний барвінок. А зараз до вашої уваги пропонуємо легенду.
Легенда про блакитний барвінок
Дійові особо: Лада, Леґінь, дівчата.
Ще за тих часів, коли в Карпатах люди поклонялися язич¬ницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилась біля яскравої ватри. А потім дівчата опускали в швидкі води Чере-моша барвисті квіти. Нехай пливуть до милого, хай прича¬рують його серце навіки, хай зв'яжуть серця вірним коханням на все життя.
Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша, ловлячи голоси ставних легенів, котрі гуляли по березі ріки.
Ось вінки і сплетені. Лунко сміючись, веселою ватагою побігли юні чарівниці до Черемоша, аби кинути вінки у воду. Пливіть, мовляв, віночки, до щасливого берега кохання.
Лише Лади, наймолодшої й найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела дале¬ко в ліс та й заблукала. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось незнаних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели свій танок лісові дівчата-мавки. А під темними кущами розквітали
небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяли розкрити якусь незвідану таємницю.
Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого барвистого вінка. І сталося диво: засвітився вінок голубуватим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки, а з-поміж них виглядали ніжно-блакитні п'ятипелюсткові квіти.
І почала дівчина тихий голос, народжений вітерцем. Пам'ятай, Ладо, що п'ять пелюсток цієї квітки, то п'ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка - то краса, друга - ніжність, третя - незабутність, четверта - злагода, п’ята вірність. Будь щаслива. Змовк голос, приліг вітерець між трав лісових, стало довкола тихо-тихо. І годі якась невідома сила повела дівчину через ліс. Лада опинилася на другому березі Черемоша. Нікого уже там не було. Молодь давно додивлялась останні сни купальської ночі по своїх оселях.
Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе? Незчу¬лася, як підійшов до неї леґінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив: "Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком, Черемиш його не прийме. Може мені подаруєш той вінок.
Вінок упав на траву, розсипався, розрісся веселими, зеленими смужками попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок. Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді плете вінки з бар¬вінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.
- А зараз послухайте ще одну Легенду про незабудку. Легенда про Незабудку
Дійові особи: Іванко, Марійка.
Іванко та Марійка були найкращою парою серед пастухів і пастушок Карпат. І про їхнє кохання та вірність складалось навіть прислів'я. Та ось одного разу Іванкові передають суворий наказ батьків: "Негайно вернутися додому і прийняти спадок, що залишив йому померлий дядько."
Тоді у бідолашної Марійки зароджується сумнів: "Чи не зрадить її Іванко, розбагатівши і захопившись якоюсь красунею? Чи не покине він її? Але вона не наважується відкрити йому свої побоювання й застерегти, боїться, що недовіра образить Іванка. А тим часом серце розривається І від горя. Настала хвилина розлуки. Іванко ніжно і обіймає Марійку. Схвильована до глибини душі, і не може стримати сліз, і кілька краплин з її І чудесних синіх очей падають під ноги в траву. І диво! Кожна краплина перетворюється на таку ж синю І квіточку. І Марійка мовчки зриває їх по одній, подає коханому і і каже: "Не забудь мене". То були перші квіти-незабудки.
– На цьому наш вечір закінчився. Сподіваємося ви добре провели час. Чи не так? До нових зустрічей, друзі!