Проблему культурного ренесансу неможливо вирішити за допомогою простої модифікації старої або копіювання якоїсь сучасної закордонної системи освіти. Останнім часом в Україні було проведено ряд досліджень у цьому напрямку (навчання за методикою М.Монтессорі, західні моделі багатоступеневої освіти і т.ін.), однак у масштабі всієї України вони не дали дійсно значущих результатів.
Цей процес ускладнюється тим, що наша держава споконвіку багатонаціональна. Кожна з етнічних груп має свої специфічні особливості світогляду, світосприйняття, свою культуру та звичаї, свої етичні та естетичні ідеали.
Стає дедалі очевиднішим той факт, що українська система освіти повинна базуватись не просто на «новаторських», але на концептуально інноваційних, ретельно систематизованих основах, що відображають специфіку та самобутність кожного конкретного народу, в тому числі кримських татар.
Створення такої педагогічної системи, без сумніву, є справою найближчого майбутнього, що, у свою чергу, потребує напруженої праці багатьох дослідників, педагогів, психологів, культурологів. Сьогодні одним із найпринциповіших питань педагогічної реформи є відродження ідеї народності, згідно з якою вся система освіти повинна будуватися з урахуванням культури народу, його традицій, звичаїв.
Не менш важливим є питання культури міжнаціональних відносин. У кожного народу є своя система виховання — національна, в основі якої лежать особливі принципи, що визначають її специфічний характер. Це неодноразово підкреслювали видатні класики педагогіки Я.А.Ко-менський, К.Д.Ушинський, С.Ф.Русова, А.С.Макаренко та ін. Важливо, щоб у центрі питань, що розглядаються, стояла дитина, її вікові особливості, специфічні якості і, безперечно, та система культурних пріоритетів, яка була генетично успадкована нею як представником свого народу.
Кримські татари, автохтонне (корінне) населення Кримського півострова, нині розсіяні як по території України, так і за її межами. Протягом багатьох століть у кримських татар склалася своя система правил та норм поведінки, спілкування, своя психологія, своя специфіка сприйняття і відчуття навколишнього світу. Вірність звичаям батьків народ розглядав як головний закон життя. На жаль, цей закон майже втратив колишню силу, що негативно вплинуло на виховання підростаючого покоління. Дедалі більше виявляється схильність до чужої культури, особливо західної, руйнуються традиційні підвалини родини, яка здійснює найперший виховний вплив на дитину.
Звичаї, обряди та свята кримських татар — це вагомий доробок національної культури. Виступаючи невід'ємною частиною історично зумовленого культурного тезаурусу, що передається від покоління до покоління, вони виховують у дітей повагу до старших, батьків, до рідного краю, збагачують світогляд, світосприйняття дитини, формують її духовну культуру. На жаль, сьогодні народні традиції випадають з того культурного середовища, в якому зростає дитина, але без них виховання освіченої та духовно багатої людини неможливе. Саме тому питання відродження національних звичаїв перебувають у центрі культурного процесу кримських татар. Особливий інтерес викликає можливість залучення до цього процесу дітей, щоб вони самі почали відроджувати забуті традиції та звичаї разом зі своїм народом.
«В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом, — писав О.Воропай. — Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу» [1, 10].
М.Стельмахович, досліджуючи питання педагогічної сутності народних звичаїв і традицій, неодноразово підкреслював, що людина, яка дотримується народних звичаїв, непереможна, здатна відстоювати свою гідність (як людську, так і національну) [2, 37]. На жаль, сучасний світ опинився у складній ситуації, яку вітчизняні та західні філософи називають «антропологічною катастрофою». Вона пов'язана з кризою особистості, руйнуванням багатовікових духовних традицій, засиллям «масової культури», формуванням «монокультури».
Виховання дітей на традиціях та звичаях свого народу є важливою органічною частиною духовної культури кожної нації. Створення та розвиток сучасної педагогічної культури неможливі без опори на багатовіковий фундамент народної спадщини. Тому нам здається, що застосування в навчальному процесі, зокрема на уроках музики, дидактичних засобів, форм і методів, зорієнтованих на широке використання народних звичаїв, обрядів та свят, є перспективним на шляху розвитку теорії та практики національної освіти у школі з кримськотатарською мовою навчання. Нині ця проблема недостатньо вивчена, і постає цілий ряд актуальних питань. Так, учителі музики в цих школах зіткнулися з такими труднощами, як недостатність розвитку матеріальної бази, слабке забезпечення навчального процесу навчальними, методичними та етнографічними матеріалами, відсутність навчальних програм для школи з кримськотатарською мовою навчання та ін. Все це спонукає до здійснення великої організаційної, методичної та наукової роботи.
До першочергових завдань у науковій галузі слід віднести:
- — дослідження можливостей національних обрядів, звичаїв та свят у посиленні освітиьо-виховного потенціалу уроків музики, різних форм їх організації;
- наукове обгрунтування добору навчального матеріалу з урахуванням вікових особливостей дітей;
- визначення місця та ролі національних традицій, обрядів, звичаїв у структуруванні змісту уроку музики;
- — інтеграція уроків музики з іншими дисциплінами гуманітарного профілю з метою взаємного посилення виховного впливу засобами національного матеріалу.
З метою визначення обсягу знань дітей щодо кримськотатарських звичаїв, обрядів та свят нами було проведене дослідження, в якому брали участь учні початкових класів шкіл з кримськотатарською мовою навчання. Особливістю роботи було те, що з учнями других та третіх класів проводилися письмові опитування, а з учнями першого класу — індивідуальні бесіди. Дослідною базою були школи з кримськотатарською мовою навчання №5 М.Бахчисарая та смт. Буюк Он Сімферопольського району. Всього в дослідженні взяли участь 124 учні.
Проводячи дослідження, ми ставили такі завдання:
виявити наявність у молодших школярів знань про кримськотатарські народні звичаї, обряди та свята;
оцінити рівень знань молодших школярів про народні звичаї, обряди та свята як кримських татар, так і інших народів;
— визначити проблемні питання в системі національної музичної освіти та виховання дітей кримських татар.
Виходячи з вищезазначених завдань, нами була розроблена методика проведення дослідження. Вона охоплювала опитування, що виявляли стан проблеми: вибіркові інтерв'ю, різні за типологією бесіди, аналіз здобутих результатів. Критерієм сформованості знань ми вважали кількісні показники засвоєння школярами основних понять, а також якісні показники змістової наповненості вивчення учнями окреслених нами понять.
Питання були поділені на опитувальні листи двох видів. Якісний показник ми визначали у листах з питаннями узагальненого характеру, як-от:
1. Які легенди, пов'язані з народними звичаями та святами, вам відомі? Розкажіть одну з них.
Що означає Наврез, Хидирлез, Дервіза? Розкажіть, як вони відбуваються.
Назвіть найважливіші народні звичаї та великі свята кримських татар. Що вони означають?
Які обрядові кримськотатарські дитячі пісні вам відомі? Розкрийте їх зміст.
Відповідно до розробленого критерію було визначено три рівні сформованості знань: високий, середній, низький.
Для високого рівня характерне глибоке сприйняття загальнолюдських та національних цінностей, повне розкриття змісту народних традицій, звичаїв, обрядів, помірна поінформованість про пісенно-обрядовий фольклор свого народу, наявність стійкого пізнавального інтересу до національно-обрядового мистецтва. Кількість якісних відповідей від 7 до 8.
Показниками середнього рівня характеризують епізодичні знання загальнолюдських та національних цінностей, а також у галузі народних традицій, звичаїв та обрядів, незначна поінформованість про пісенно-обрядовий фольклор рідного краю, нестійкий пізнавальний інтерес до національно-обрядового мистецтва. Кількість повних відповідей від 4 до 6.
Низький рівень полягає у недостатньому розумінні загальнолюдських та національних цінностей, у відсутності елементарних знань про обряди, звичаї, свята, у непоінформованості про пісенно-обрядовий фольклор кримськотатарського народу, у недостатньому вияві інтересу до спілкування з творами національно-обрядового фольклору. Кількість правильних відповідей — від 0 до 3.
Загалом, високий рівень знань не зафіксовано серед учнів, середній — продемонстрували 4,84% учнів, низький — 95,16%.
Аналіз отриманих відповідей на ці запитання показав, що учні не мають елементарних знань у галузі народної художньої творчості. Вони не змогли розповісти жодної легенди, пов'язаної з народними звичаями та святами свого народу. Всього 8,06% учнів згадали, що існує легенда про виникнення Курбан байрама (одне з великих свят мусульман), але не розкрили повний зміст цього свята. На питання «Які обрядові кримськотатарські дитячі пісні вам відомі? Розкрийте їх зміст» тільки 6,45% учнів назвали одну пісню про Наврез, але не дали повного опису цієї пісні. У всіх була одна відповідь — «ця пісня про природу». Все це свідчить про те, що у наш час народні звичаї, обряди та свята ще не отримали належного використання у виховній роботі школи з кримськотатарською мовою навчання. Треба також врахувати й той факт, що традиційні національні культурні цінності народу дуже слабо або зовсім ніяк не виявлені серед дітей у повсякденному житті чи у сьогоденній культурі.
Водночас 28,22% учнів дали відносно правильні відповіді на запитання «Що означає Наврез, Хидирлез, Дєрвіза?», але не розкрили повного змісту цих свят. Згадані свята є народними та походять ще з доісламського періоду історії кримських татар*.
Високий рівень правильних відповідей (79,83%) був отриманий під час відповіді на запитання: «Назвіть найважливіші народні звичаї та великі свята кримських татар. Що вони означають?» Відзначимо, що ці свята є релігійними, загальномусульманськими**.
Для визначення кількісних показників ми використовували альтернативні опитувальні листи іншого типу, де конструкція запитань передбачала довільний вибір учнями одного із запропонованих варіантів відповідей (всього 6). Так, на питання:
— Яке з вказаних свят у кримських татар пов'язано з початком нового року?
Хидирлез «і Дервіза І- народні свята Наврез J
— Якому святу відповідає Великий піст?
Ораза -і
Курбан L релігійні свята
Ашир куню J
Відповідно до цього критерію також було визначено три рівні сформованості знань: високий, середній, низький. Рівні визначалися за кількістю правильних відповідей: 0—2 — низький рівень, 3—4 — середній рівень, більше 4 — високий рівень. Загалом, високий рівень знань продемонстрували 6,45% учнів, середній — 61,29%, низький — 32,26%.
На перше запитання 28,22% учнів дали правильну відповідь. Як ми помітили, це були ті самі діти, які дали у попередніх питаннях характеристики святам Наврез, Хидирлез, Дервіза. Друге запитання, пов'язане з релігійними святами, відзначилося високим рівнем правильних відповідей — 79,83%.
Крім того, з'ясувалося, що рівень знань учнів других та третіх класів за досліджуваними показниками майже не відрізняється. Це свідчить про те, шо у практиці навчання молодших школярів у школі з кримськотатарською мовою навчання питанням національної культури ще не приділяється достатньої уваги.
Під час дослідження також проводилися бесіди про знання українських та російських народних звичаїв та свят. Результати показали, що в цій культурній сфері діти краще орієнтуються, ніж у своїй рідній кримськотатарській. Вони змогли назвати найбільш значні свята, такі як Різдво Христове, Новий рік, Пасха, Трійця, Масляна та ін. Діти знали й те, як проводяться ці свята, і навіть демонстрували виконання деяких колядок, щедрівок та ін.
Таким чином, узагальнення результатів нашого дослідження виявило об'єктивну картину наявності та рівня знань у учнів початкових класів національної школи щодо рідних звичаїв, обрядів та свят.
Отримані дані свідчать про недостатній рівень знань учнів у галузі художньої народної творчості. Також нами виявлено зниження ролі національної специфіки, що виявляється у тому, що діти краще орієнтуються у релігійних обрядах, звичаях та святах, ніж у народних, свідченням чого є практично повна відсутність знань рідного пісенно-обрядового фольклору.
Проведене дослідження засвідчує, що у шкільній практиці ще не знайшов застосування надзвичайно багатий арсенал народних звичаїв, який несе у собі величезний морально-етичний, естетичний та світоглядний потенціал. Через цю ситуацію діти не отримують конкретних знань відносно рідної культури,що неминуче позначається на формуванні їхнього духовного потенціалу.
Відзначимо, що вирішення цих проблем пов'язане з подоланням характерної для школи з кримськотатарською мовою навчання тенденції до формального викладання матеріалу. Так, вивчення рідної історії, літератури, музики у більшості шкіл має ознайомчий характер. Рідну культуру неможливо вивчати тільки як предмет — її треба пережити. І в цьому величезну роль і значення можуть відігравати ігрові та театралізовані дійства народних свят у супроводі народних пісень, танців, прислів'їв. Ознайомлення з рідною культурою необхідно починати своєрідним пригляданням, прислухуванням, що є основою для формування у майбутньому відчуття переживання, усвідомлення, емоційного ставлення. Дитині треба самій прожити якийсь час так чи близько до того, як жили її пращури — тільки тоді з'явиться відчуття приналежності, любові та вдячності до свого народу. Молодший шкільний вік стане тією основою, на якій учні зі своєю дитячою щирістю, багатою фантазією зможуть не тільки легко запам'ятати, а й пережити, відчути культуру свого народу.
Виходячи з отриманих експериментальних даних, ми дійшли висновку, що народні звичаї, обряди та свята, які мають значний виховний потенціал, не використовуються у сучасному навчальному процесі. Результати дослідження доводять необхідність перегляду основних напрямків виховної роботи, насамперед застосування народних традицій у навчально-виховному процесі, а також актуальність розробки програми та методики формування стійкого пізнавального інтересу до рідної культури у школі з кримськотатарською мовою навчання.
Список використаних джерел:
1. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Репр. вид. Мюнхен 1958 р. — К.: Оберіг, 1991. — Т.І. - 455 с
2. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навчальний посібник / Інститут системних досліджень освіти. — К., 1996. — 288 с
Автор: ЕЛЬЗАРА ІЗМАЇЛОВА. аспірантка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова