Статус (від лат. - «стан, положення») правове положення, визначене сукупністю правових норм.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, повноваження якої визначаються Конституцією (розділ 4: СТ. 75-77,82-85,87-91,93,94,96-98,101; РОЗДІЛ 10: СТ. 135-137; розділ 11: ст. 140,141,143-146).
Конституційний склад Верховної Ради входить 450 народних депутатів України, , обраними за списками кандидатів в депутати від політичних партій, виборчих блоків партій по багатомандатному виборчому округу на основі пропорційного представництва терміном на 5 роки. Парламентарії обираються на основі загального, прямого, рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Можливе повторне обрання необмежене число раз (законом це не регламентується). Повноваження Верховної Ради є надзвичайно широкими (вони визначені в ст. 85 Конституції).
До повноважень Верховної Ради України відносяться:
1) внесення змін в Конституцію України в межах і порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України;
2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції (зміна території України);
3) ухвалення законів;
4) затвердження державного бюджету України і внесення в нього змін;
5) визначення основ зовнішньої і внутрішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;
7) ухвалення Державного бюджету України, який затверджується щорічно
Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а при особливих обставинах - на інший період.
Верховна Рада України здійснює і інші повноваження, віднесені Відповідно до Конституції до її відома. Верховна Рада призначає вибори Президента, і знімає його з поста у порядку імпічменту, передбаченому статтею 111 Конституції. Стаття 87 Конституції передбачає можливість на пропозицію не менше однієї третини від конституційного складу Верховної Ради розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення нею Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Верховна Рада бере участь у формуванні важливих органів і призначенні посадовців: Генерального прокурора, суддів, Голови Антимонопольного комітету, Голови фонду державного майна, Голови Державного комітету з телебачення і радіомовлення.
Повноваження Верховної Ради нового скликання починаються в день відкриття її першого засідання. Одночасно припиняються повноваження Верховної Ради попереднього скликання, тобто обраної на попередніх виборах.
Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України і Законом про Регламент Верховної Ради України.
Верховна Рада працює сесійно. Чергові сесії починаються в перший вівторок лютого і перший вівторок вересня щороку (ст. 83). Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, тобто такими, які починають свою роботу в конституційно встановлені терміни (у перший вівторок лютого і перший вівторок вересня кожного року), і позачергові, які можуть збиратися на таких підставах:
а) на вимогу не менше третини конституційного складу депутатів Верховної Ради;
б) на вимогу Президента України.
У цих випадках сесія Верховної Ради України скликається її Головою з формулюванням питань, які стали її причиною і виносяться на її розгляд.
Якщо Указом Президента України вводиться військове або надзвичайне положення, Верховна Рада України повинна зібратися в дводенний термін на позачергову сесію без її офіційного скликання.
Всі свої рішення Верховна Рада може ухвалювати лише на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування (таємного або відкритого), здійснюваною підняттям рук, бюлетенями або за допомогою технічних засобів. Депутат повинен брати участь в голосуванні особисто і не може доручати подавати голос від свого імені іншим депутатам. Ці рішення ухвалюються у формі законів, ухвал і інших актів простою більшістю конституційного складу Верховної Ради (не менше 226 голосів). Лише при вирішенні питань, пов'язаних з внесенням змін до Конституції і усуненням Президента у порядку імпічменту, рішення ухвалюється, відповідно, не менше ніж двома третинами і трьома чвертями конституційного складу Верховної Ради.
Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Це означає, що на них можуть бути присутні журналісти і запрошені, а самі засідання можуть транслюватися по радіо, телебаченню і т. д. Проте розгляд питань, сутність яких розголошувати недоцільно (пов'язаних з національною безпекою або деякими аспектами організації і діяльності Верховної Ради і ін.) за рішенням більшості від її конституційного складу може проводитися і в закритому режимі, тобто за участю лише депутатів і спеціально запрошених осіб, а хід їх роботи і ухвалені рішення в засобах масової інформації не висвітлюються.
На першій сесії після виборів Верховна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України з правом їх відкликання. Голова Верховної Ради веде пленарні засідання, організовує підготовку питань до розгляду, підписує акти, прийняті Верховною Радою, організовує роботу апарату парламенту і виконує функцію представництва Верховної Ради у відносинах з іншими органами державної влади в Україні і органами влади інших країн. Повноваження Голови Верховної Ради передбачені ст. 88 Конституції.
Верховна Рада затверджує перелік своїх комітетів і обирає їх голів. Комітети повинні здійснювати законопроектну роботу, підготовку до розгляду різноманітних питань, віднесених до парламентської компетенції.
Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розслідування з питань, що представляють суспільний інтерес, парламент створює за ініціативою не менше ніж 150 депутатів спеціальні слідчі комісії. Виходячи з концепції розподілу гілок влади висновки і пропозиції таких тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.
До 2005 р. відповідно до Регламенту Верховної Ради (закону про внутрішнє функціонування парламенту), кожен народний депутат України мав право, згідно з особистими політичними поглядами і симпатіями, записатися для участі в роботі партійної фракції або ширшого об'єднання депутатів — депутатської групи. Регламент встановлював норму в 25 депутатів для реєстрації депутатської фракції або групи. Депутати мали право вільного переходу з однієї фракції чи групи до іншої.
Згідно положень нового Закону «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р., у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується
коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість депутатів від конституційного складу Верховної Ради (при цьому депутати повинні в обов'язковому порядку ввійти до складу фракції тієї партії, за списками якої вони були обрані до парламенту).
Ця коаліція повинна бути сформована протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності попередньої коаліції депутатських фракцій.
Саме коаліція більшості депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.
Депутатська фракція у Верховній Раді Украіни, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді.
Оскільки Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст. 75), то законодавчий процес відбувається саме в ній. Проте право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, окрім народних депутатів, мають також Президент України, Кабінет Міністрів і Національний Банк України.
У Конституції закріплюються вихідні позиції законодавчого процесу, тобто порядку діяльності, направленої на утворення нового, а також на зміну або скасування діючого закону. При цьому конституційно визначається коло суб'єктів, яким надається право законодавчої ініціативи - право офіційно вносити пропозиції з приводу ухвалення, зміни або скасування законів, які Верховна Рада зобов'язана розглянути по суті. При цьому парламент не зобов'язаний задовольняти проявлену законодавчу ініціативу, але повинен її розглянути і ухвалити відповідне рішення.
Прийнятий Верховною Радою закон підписує її Голова і невідкладно направляє його Президенту України, який протягом 15 днів повинен вивчити закон, вибравши одне з двох можливих рішень:
1) схвалити і підписати закон і тим самим прийняти його до виконання і офіційно обнародувати його текст;
2) накласти на закон вето, тобто відхилити і не підписувати його, а з своїми умотивованими І чітко сформульованими пропозиціями з приводу удосконалення закону повернути до Верховної Ради для повторного розгляду.
Якщо протягом 15 днів Президент не повернув закон до Верховної Ради для повторного розгляду, закон вважається схваленим і повинен бути підписаний Президентом і офіційно обнародуваний. Якщо після відхилення закону Президентом при його повторному розгляді Верховною Радою цей закон підтримає не менше ніж дві третини її конституційного складу, вето Президента вважається подоланим. В цьому випадку, незалежно від свого відношення до закону, Президент зобов'язаний його підписати і офіційно обнародувати. Офіційним обнародуванням закону вважається його публікація в «Відомостях Верховної Ради України» або в газеті «Голос України». Публікація тексту закону в інших виданнях має виключно інформативне значення, не тягне за собою ніяких юридичних наслідків, і на ці джерела не можна посилатися при вирішенні справ, що мають юридичну вагу.
Закон набуває чинності через 10 днів після його офіційного обнародування. Але якщо в самому законі вказані інші терміни, то саме вони і визначатимуть дату його вступу у силу за умови, що ця дата не буде встановлена раніше дня офіційного обнародування закону.
Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо в перебігу тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання Ради не можуть розпочатися (ст. 90). Повноваження Верховної Ради України, обраної на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради попереднього скликання, не можуть бути припинені в перебігу одного року з дня її обрання.