За своїм віковим складом група має майже однорідну структуру, тобто переважна більшість учнів 1988 р. народження. З усього класу лише 5 учнів 1987 р. народження, але це ніяк не відокремлює їх на фоні колективу. Група складається лише з одних хлопців, тому відношення між ними будуть мати особливий характер – лідерство буде проявлятись у самостверджені серед членів колективу.
Характерним є існування малих мікрогруп - не більше 3 членів, в основному за своїми вподобаннями в спорті, музиці, навчанні. Стосунки між ними частіше за все нейтральні.
Якщо говорити про структуру групи, то вона має такі структурні компоненти, як староста групи, замстароста, відповідальний за культурно-масовий сектор, спортивний сектор і громадську діяльність. Але така структура існує лише формально. Основним є лідер групи – її староста Башкерев Анатолій, який бере на себе основні обов’язки організації діяльності групи і має помітний вплив на групу.
Щодо характеру міжособистісних стосунків у колективі то я зробила висновок, що у класі відсутні організовані серйозні угрупування, які були б налаштовані проти педагогічних вимог. Натомість є окремі представники, які досить зневажливо ставляться до вчителів та одногрупників, це Проценко Олександр, Будяченко Валерій, Крупчан Іван, але і їх перевага у тому, що вони грають не суттєву роль у впливу на на інших.им більше, що Проценко Олександр відноситься до "ізольованих" членів групи, а отже і авторитету у одногрупників не має. Особливою згуртованістю ця група не вирізняється, але порівняно з іншими групами має дружні стосунки, особливо серед хлопців. Між хлопцями стосунки надійні і носять характер взаємопідтримування. Стосунки між хлопцями базуються на основі дружби та взаємно поважання, хоча є і ізольовані учні. Антипатія спрямована на окремих учнів. Серед хлопців це Проценко Олександр. Який має неврівноважену нервову систему, постійно заважає на заняттях, майже ні з ким з однолітків не має стійких дружніх контактів.
В цілому ж учні досить швидко знаходять між собою спільну мову, особливо це проявляється у випадках, які потребують спільних дій всієї групи ( наприклад поїздка на екскурсію, похід ). Особливо швидко учні знаходять спільну мову при списуванні домашнього завдання та контрольних робіт. Також швидко вони домовляються про втечу з пар. Але це не свідчить про антипедагогічну спрямованість, а навпаки, у деяких випадках про неспроможність деяких вчителів зацікавити учнів вивченням свого предмету.
Юнаки цієї групи дуже доброзичливо ставляться до нових людей. Так в цьому році до групи прийшов новий учень, його одразу ж оточили увагою і вся група дуже тепло віднеслась до його появи. З часом інтерес дещо зменшився, але на протязі першого тижня його перебування в групі з'явились друзі.
Рівень взаємної відповідальності групи знаходиться на середньому рівні, навіть нижче середнього. Як я вже згадувала вище, в групі є трійка активістів: двоє постійних – Башкерей Анатолій і Герасіменко Олег та інколи допомагає Кліменко Олександр (таку структуру видно з побудованої соціограми). Всі інші учні вважають, що не несуть ніякої відповідальності та підтримання честі групи і не бажають переобтяжувати себе зайвою відповідальністю. При детальному розгляді процесу формування між особистісних оцінок я помітила, що цей процес не можна звести до якої-небудь однієї загальновизначеної форми. На мій погляд, більше всього у діях та спілкуванні дітей присутнє соціальне порівняння. Вважаю, це наслідок вітчизняної системи виховання, яка зробила із дитини невід'ємну частину соціуму, особу, яка б не виділялась із нього нічим. Хоча є певна кількість учнів, які є виключеннями з цього правила. Для них міжособистісні оцінки формуються шляхом самоаналізу та самосприйняття. У цих дітей в підсвідомості закладене прагнення лідерства, популярності, хоча б і у такому обмеженому колі людей, як свій колектив. До таких осіб я би могла би віднести двох зовсім протилежних людей: старосту класу Башкерей Анатолія та Кліменко Олександр. У них різні засоби досягнення, але мета єдина.
Звичайно в групі існують певні особи, які потребують до себе особливої уваги. Серед проявів егоїзму та елітаризму особливо яскраво вирізняється Сідоренко О. Цей хлопчина цікавий співрозмовник, в нього є всі задатки лідера, але юнакгрупники нижчі за нього і не варті його дружби. Звичайно ж, щоб це дуже шкодить не тільки самому учневі, але й всій атмосфері у колективі. Цей випадок найбільш яскравий, але не одиничний і дуже прикро, що в такому віці так багато уваги приділяють своєму матеріальному становленню. не використовує ці задатки, тому що матеріальне положення його батьків набагато краще ніж у інших учнів. У хлопця склалася думка, що одно
Стосовно двійок, то вони і в інших колективах не рідкість. Але немає жорсткого вербально-фізичного пресингу проти ізольованих осіб, який можна зустріти в інших групах. Найчастіше сутички відбуваються на уроках фізкультури. Там учні особливо збуджені і тому стаються випадки конфлікту одного з одним. Але ці непорозуміння не мають довгострокових наслідків і швидко минають. Визначного впливу на рівень емоційного фону в класі вони не мають.
Соціальне опитування в групі показало, що переважна більшість учнів групи офіційним лідером вважають командира групи Башкерей Анатолія. Але в усьому іншому вибір учнів дуже різнохарактерний і як видно з соціоматриці немає дуже великого розриву між лідером і аутсайдерами групи, більшість учнів займає нейтральне положення в системі неофіційного спілкування. Стосовно спілкування в групі, я не можу визначити його за якою-небудь сталою і беззаперечною схемою. Воно відбувається за багатьма рівнями та має різноманітний зміст. Звичайно ж що об'єднуючою темою в усіх є професійні, спортивні, навчальні, і внутрішні події. Між собою учні спілкуються відкрито, не приховуючись. Найрозповсюдженішим видом спілкування є міжособистісне, значно рідше - особистісно групове. В основному за допомогою вербального спілкування, невербальне спілкування застосовується для підказування на уроках та з'ясування міжособистісних стосунків.
Характерними фазами комунівативності в групі хотілося б звернути особливу увагу на те. що досліджуючою фазою слід назвати взаємоспрямованість і взаємо інформування учнів під час спілкування в колективі, це ще раз свідчить про позитивну загальну спрямованість групи в цілому.
Відомо, що краще за все психолого-педагогічні якості членів колективу проявляються в спільній діяльності та спілкуванні. Спостерігаючи за групою під час роботи учнів на прикріпленій ділянці. Особливого бажання працювати учнів не було, але все ж таки виконали вони роботу добросовісно, під час роботи жартували, але без образ і злоби. У спілкуванні учні також люблять пожартувати один над одним, в міру відверті, достатньо тактичні щоб не ображати своїх співрозмовників, хоча і бувають такі випадки, але вони поодинокі, і не мають визначного впливу на загальний емоційний мікроклімат колективу.
У групі сформована особлива атмосфера взаємопов’язаних особистісних зв’язків між членами колективу і сформованими за інтересами (спортивними – 23 %, музичними вподобаннями – 44 %, навчальними – 15 %, професійними – 20 %) мікрогрупами. Мікрогрупи утворились, я як я писала вище, на спільних інтересах, або вже сформованих відносин як друзів і визнання авторитетності того чи іншого в групі.
Стосунки між лідерами мікро груп складаються на рівні горизонтальних зв'язків між ними, вирізняються своєю доброзичливістю та взаємо підтримкою. Зазвичай їх об'єднує діяльність по підтримці групи, підготовці заходів в класі, редагування і випуску стінгазети, готуванню концертів та вистав на святах.
За стилем керівництва лідери належать переважно до представників демократично-ліберального стилю керівництва.
В групі повністю ізольованим членом колективу я могла би назвати одного учня Крупчана Івана. Ставлення однолітків до нього є майже однодушним, вони вважають його байдужим до навчання і колективу, негативно відносяться до його намагань заважати викладачам на заняттях. Класний керівник ніби відштовхує цього учня. А хлопець навпаки намагається виділитися за допомогою відомих йому засобів.
На мій погляд, цілком можливо змінити диференціацію, але для цього потрібне об'єднання зусиль всієї групи і вчителів. Ці зусилля повинні бути спрямовані на об'єднання всієї групи під егідою досягнення спільної мети в спільній колективній справі, проводити спільні заходи і залученням до їх підготовки і проведення ізольованих учнів класу. Лише таким чином стане можливим дещо покращити становище цих підлітків в групі і тим самим підвищити рівень розвитку групи від кооперації до колективу. Для цього у групіі є всі передумови.
Зв'язки в групі між її членами побудована за ланцюжковою та круговою схемою.
Групові норми знаходяться на рівні загальновизначених суспільних норм. Іноді група з метою впливу на окремих її членів застосовує прийоми групового тиску. В основному здійснюється це з метою: "зробити їх такими як всі". Тобто такому впливу підлягають всі хто не так вдягається, не так розмовляють, не так розважаються та інше.
До основного виду діяльності учнів належить головною мірою навчання та спілкування з однолітками. Серед мотивів навчання окремо виділяємо бажання мати добрий атестат про середню освіту, отримання професії, спілкування з друзями (більшість групи) а також примус батьків. У суспільно-корисній праці мотиви учнів дещо інші, оскільки вони не бачать реальної і користі від неї. Тут основним чином діє примус вчителів, батьків, дорослих, або матеріальне заохочення.
Характеризуючи взаємодію сім'ї і групи не можна обмежуватися лише класними батьківськими зборами і викликами батьків. Тобто ця робота проводиться на достойному і належному рівні. Сім’я має має дуже важливе значення для розвитку особистості. Сім’я уявляє собою систему соціального функціонування людини, один з основних інститутів соціалізації. Її функції трансформуються не тільки під впливом соціально-економічних умов, але й у силу внутрішніх процесів свого розвитку.
Під час практики, було проведено моніторинг серед учнів класу. Усім було запропоновано відповісти на таке запитання: Напишіть три слова, які ви вважаєте головними у своєму житті.
Підвівши підсумки, було отримано такі результати:
Самою популярною відповіддю були -
Друзі (дружба) -73 %
Кохання - 53%
Батьки (сім 'я) - 53%
Здоров 'я - 13%
Щастя - 13%
Освіта (навчання) -13%
Свобода - 13%
Футбол - 6%
Ідея-6%
Благополуччя - 6%
Розум - 6%
Аналізуючи ці результати моніторингу, чітко видно, що головним для учнів класу є їх майбутнє місце навчання, але вони не забувають і про своїх близьких та друзів, а інші варіанти вказують на різноманітність учнів - на їх індивідуальність.
Взагалі групу можна було б назвати автономною, оскільки більшість зв'язків міжособистісних відносин, замикається всередині групи і не виходить за його межі. Виключенням є ті учні, які в позанавчальний час ведуть активне спілкування в позанавчальних колективах (гуртках, спортивних секціях, компаніях друзів).
Висновок:
Проводячи дослідження і свої спостереження , проведеними за 3 неділі проходження практики, я прихожу до висновків, що група ще не досягла кінцевого етапу свого розвитку, а лише знаходиться на шляху формування груп в колектив. В групі є значний потенціал для цього. На моє запитання, про те «Чи хотіли б вони вчитись у іншій групі?” майже всі відповіли заперечно. Але для цього недостатньо одного бажання стати колективом, тут потрібна важка і наполеглива праця самих учнів над удосконаленням своїх взаємовідносин, ставлення одне до одного. Необхідна діяльність класного керівництва і вчителів по спрямуванню групи в потрібну колію, і обов'язкова допомога батьків. Тому перспектив для роботи багатопрофільної і насиченої ще дуже і дуже багато.У процесі організації діяльності потрібно застосовувати спеціальну методику, спрямовану на створення і виховання спорідненого колективу.
Педагогічну основу цієї методики складають:
- уміле пред'явлення вимог до учнів;
- виховання учнівського активу;
- організація захоплюючих перспектив у навчальної, трудовий, художньо- эстетической і спортивно- оздоровчої діяльності;
- формування здорової суспільної думки;
- створення і розвиток позитивних традицій колективного життя.
Успішність протікання в колективі виховної роботи багато в чому залежить від первісних внесків у його організацію. Створення колективу потрібно починати з умілого пред'явлення педагогічних вимог до вихованців. Правильне пред'явлення педагогічних вимог на самому початку виховної роботи зі школярами організує їхнє поводження, сприяє поліпшенню їхньої роботи й у такий спосіб вносить у життя і діяльність колективу елементи згуртованості і єдності прагнень. Так закладаються основи для подальшого розвитку і виховання колективу.
Для того, щоб педагогічні вимоги підтримувалися всіма учнями, необхідно прагнути до того, щоб їх підтримувала більш свідома частина учнів. Тому у виховній роботі з колективом велике значення має виховання учнівського активу, розвиток його самостійності і принциповості.