Верба красна, верба рясна (Позакласне читання. 4-й клас)

 Мета: поглиблювати знання дітей про вербу, народні традиції та свята, пов'язані з нею; розвивати мовленнєву діяльність учнів, образне мислення; пробуджувати уяву дітей; удосконалювати техніку читання; збагачувати словниковий запас; прищеплювати інтерес до читання, любов до природи.

Обладнання: вірші, оповідання, казки про вербу, малюнки, ілюстрації, гілочки верби, вироби з верби.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Повідомлення теми уроку

Учитель. Діти, ми живемо в Україні, багатій і красивій землі. Скажемо одне тільки слово «Україна» — і в уяві постають тополі в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба над річкою. Який прекрасний пейзаж змалював Т. Г. Шевченко у вступі до поеми «Причинна», що став піснею «Реве та стогне Дніпр широкий»

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

Тема сьогоднішнього уроку позакласного читання «Верба красна, верба рясна».

Верба... Гляньте на неї ранньої весни, коли ще всі дерева стоять голі. А вона вже вкрита серпанком ніжних, молодесеньких духмяних листочків. І не зможете відвести очей від неї. І в серце ваше увійде радість, адже відчуєте, що нарешті настала довгоочікувана весна. Підійдіть до неї ще через кілька днів. Коли вона зацвіте своїм запашним жовтавим цвітом, послухайте гул бджіл, які вирвалися з вулика після довгої зимівлі і збирають перший пилок і нектар, і тоді ви зрозумієте, що красуня верба неабияка корисна рослина і збагнете, чому народ здавна оспівував вербу, ввів її в легенди, казки.

Учитель. Наший урок буде не звичайний, а цікавий, адже ви дуже ретельно готувалися: вчили вірші, прислів'я, готували цікаві повідомлення, читали оповідання, легенди, вчили пісні. На уроці ви дізнаєтеся багато цікавого про чудове дерево — вербу, про те, яку користь воно приносить людям, чому українці люблять і поважають це дерево.

Бесіда

- Діти, яка зараз пора року? (Відповіді дітей.)

- Так. Зима вирушила від нас зі своїми синами — місяцями у мандрівку на далеку північ, сонечко одразу розбудило її сестру — весну. Прокинулась вона, а надворі роботи тільки встигай, та на допомогу поспішив її перший син.

- Як називається її перший весняний місяць?

- А хто вивчив прислів'я та приказки про березень.

(Діти пригадують приказки про весняні місяці. Доцільно провести роботу у формі «ланцюжка»: одна дитина пригадує прислів'я, інша пояснює, як розуміє його зміст, та зачитує своє.)

• У березні вже риба-щука може хвостом лід розбити.
• Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує.
• Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.
• Квітень — переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.
• Квітень — з водою, а травень — з травою.
• Травень ліси одягає — літа в гості чекає.
• Май-розмай дощами нагадай.
• Травневий дощ, як із грибами борщ.
• У травні пня вбери, то красним буде.
• Бува погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
• Коли теплий і мокрий май, то росте жито, наче гай.
• Травнева роса краще вівса.

Учень. Березень березовим віником зиму вимітає, а весну у гості запрошує.

(Заходять діти у костюмах весняних місяців.)

Березень. Дякую діти, багато ви про мене знаєте. Приходжу я і разом зі мною з’являються слова: верба, вербові котики, пролісок, конвалія, ряст, сон-трава. Як можна назвати ці слова?

- Це весняні слова.

Березень. Ці слова з'являються навесні, прокидаються разом із природою. Верба зі своїми синочками (котиками) землю будить.

Учитель. Сідай, Березню, з нами та послухай, що знають наші діти про вербу.

(Хлопчики — весняні місяці поступаються місцем березню та продовжують працювати разом з іншими учнями.)

ІІІ. Сприйняття та засвоєння матеріалу уроку

Розширення, поглиблення читацького досвіду учнів

Читання статті «Цікаве про вербу»

Аналіз змісту статті

- Скільки видів верб росте на Україні?

- В яких умовах любить рости верба?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Повідомлення учнів

- «Без верби і калини — нема України», — говориться у народному прислів'ї. Верба — універсальний символ прадерева життя, уособлення працездатності й родючої сили. Вона — образ весни, Батьківщини, України і разом із цим жіночого смутку та вдівства.

- Важко уявити нашу землю без верби. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом — традиційна прикмета українського села. У нас її росте близько 30 видів. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. Люди давно помітили: де ростуть верби, там чисті джерела, бо верба — природний фільтр усіляких домішок. У лісі воду для пиття брали також під вербою. Де копали колодязі, на дно клали вербову дощечку.

- Верба дуже жадібна до Сонця і води, до тепла і вологи, які є основою життєдіяльності. Атому надзвичайно живуча: вона може вирости, як кажуть, із звичайного вербового кілка, вбитого в сиру землю. Разом із тим верба беззахисна і вразлива, якщо опиниться не у своєму середовищі — холодному і сухому.

- Верба — символ родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару. Під час буревіїв проти вітру пускали вербову гілку. Так вона, мовляв, зупинить бурю. Ось такі магічні властивості вона має. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.

Слухання «Казки про котики» Надії Кирян

Казка про котики

Одного разу сіренький пухнастий котик покохав сусідську кицьку і вирішив подарувати їй квіти. А був ще лише початок березня, навколо лежав сніг, і не видно було жодної квітки. Врешті котик вирішив ходити по гілках різних дерев, наспівуючи:

Дубе, дубе, дубе, скубни мене за чуба,

Дай квіточку-зоряницю, щоб привітати кицю.

Але могутній дуб міцно спав і не почув його прохання. Тоді котик звернувся до ялинки:

Ялиночко, ялинко, я дам тобі сніжинку,

Ще й снігову спідницю — дай квіточку для киці!

Тільки ялинка не могла зацвісти і стомлено мовчала. Отак ходив, ходив Мурчик і нарешті заліз на вербу, ступаючи обережно по гілочках і наспівуючи:

Ой, вербочко-сестричко, вродливе твоє личко,

Дай квіточку маленьку, таку, як я, сіреньку,

Пухку, як паляниця, щоб привітати кицю!

І так він розчулив вербичку, що сталося диво: де тільки не ступне котик лапкою, там з'являються маленькі сіренькі і дуже симпатичні вербові квіточки — котики. їх люди тепер щороку дарують одне одному ранньою весною.

Переказ казки

Опрацювання оповідання «Прощання з вербою» Зірки Мензатюк

 

Прощання з вербою

(Уривок)

Закивала верба високими гілками, і злетілися до неї синиці, вівсянки, дрозди, коноплянки, славки і плиски, чижі і горнохвістки, і чубатий одуд, і дзьобатий дятел, ще й сорока-скрегока всілася на самісінькім верху. Заспівали, защебетали, закричали на сто голосів:

- Весно красна, ходи до нас!

Почуло їх сонце, відчинило своє блакитне вікно й обсипало вербу зливою проміння. Тої ж миті розкрилися вербові бруньки й випустили золотаво-зелені сережки і такі прозорочисті, такі ніжні гіркуваті пахощі поплинули садом! Враз постала дівчина, юна та свіжа, взяла у руки вербову гілочку в цвіту і ну торкати нею все навколо. Торкнула дерева — зацвіли дерева, торкнула землю — хрещатий барвінок спалахнув блакитними зірками, торкнула хмару — і та розквітла, веселкою замаїлася! А дівчина з гілкою — від дерева до дерева, від саду до поля:

«Не я б'ю, верба б'є,

За тиждень Великдень».

Інсценізація уривку оповідання «Прощання з вербою»

Бесіда за змістом твору

- Хто дійові особи цього твору?

- Чому стала зайвою верба для господаря?

- Яке останнє прохання було у верби?

- А як верба розбудила землю ми дізнаємося далі з оповідання.

Продовження читання оповідання

Обговорення змісту твору з елементами вибіркового читання

- Які пташки прилетіли до верби?

- Де зимують ці пташки?

- Як пташки кликали весну? (Читаємо разом.)

- Хто допоміг прокинутися вербі?

- Яким чином воно це зробило? (Прочитайте.)

- Якою ж відразу стала верба?

- А яка дівчина постала в саду?

- Якою вона була?

- Як дівчина-весна будила землю? (Прочитайте.)

- Що за свято Великдень?

- Які слова говорила Весна?

- Якої традиції дотримувалася дівчина з вербовою гілкою.

- Як називається тиждень перед Великоднем і які звичаї пов'язані з цим святом?

- Звичай святити вербу надзвичайно старий, адже вже в «Ізборнику» (1013 рік) згадується «Праздьникь вьрбьньї». Згадує про вербу і Данило Паломник (1095—1108), який відвідав Єрусалим і бачив там «древіе много по брегу Шорданову превьісоко, яко вербіе єсть й подобно». То були пальми, що нагадали нашому землякові рідне чернігівське «вербіе».

Обговорення оповідання «Вербові котики» Євгена Моргуна

Фізкультхвилинка

(Діти повторюють вірш, б'ють одне одного вербовими гілками, запам'ятовують народний звичай.)

Не я б'ю, верба б'є,

За тиждень Великдень.

Недалечко червоне яєчко.

Будь великий, як верба,

Будь здоровий, як вода.

Будь багатий, як земля,

А вродливий, як весна.

Читання та обговорення поетичних творів

Учитель. Верба опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила на таку шану. «Нема України без верби і калини», — кажуть у народі.

(Підготовлені учні декламують поетичні твори. Учитель може запропонувати учням аркуші з текстами віршів. У ході сприймання змісту поезій діти відповідають на питання учителя.)

Василь Симоненко «Виростеш ти сину»

- Про що розповідається у цьому вірші?

- Яка його головна думка?

- Про що верби нагадуватимуть українцеві на чужині?

              Олександр Олесь

«Не беріть із зеленого лугу верби»

Не беріть із зеленого лугу верби

Ні на жовті піски, ні на скелі,

Бо зів'яне вона від жаги і журби

По зеленому лузі в пустелі.

І сосни не несіть на зелені луги,

Бо вона засумує в долині

І засохне в воді від палкої жаги

І нудьги по далекій вершині...

- До чого закликає нас поет?

- Що потрібно робити, щоб верба росла на жовтих пісках?

Іван Вирган «Це що за диво з нашою вербою»

Це що за диво з нашою вербою?..

Ще звечора вона біля ставка

По-мертвому сіріла над водою,

А це, диви, зелена вся яка!..

Хіба що, може, вискочивши миттю

Вночі з води, ретельний водяник

Її обкинув рясковою сіттю

І знов собі десь під водою зник?!

- Чому відбулися зміни на вербі?

- Про що вони сповістили?

Андрій М'ястківський «Котики-воркотики»

Котиків-воркотиків рясно на вербі.

Котиків-воркотиків я нарву собі.

Котики-воркотики всілися рядком.

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Котики-воркотики в мене на вікні.

Котики-воркотики — гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики — це вербовий цвіт.

- Чим сподобався вам цей вірш?

- Чому кіт не звертав уваги на котиків?

Ліна Костенко «Біля яру, біля стежки...»

Біля яру, біля стежки одягла верба сережки,

Головою хилитала, потихесеньку питала:

- Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки, подарую їм сережки.

- Які сережки хотіла подарувати верба дівчатам?

        Кузьма Журба «Верби»

Над рікою верби гнуться і шумлять.

Хто їх так розсердив? Хто і звідкіля?

Тут сказали — вітер, та чи вірить їм?

Він лиш небо витер рукавом своїм,

Побував у лісі: «Чи здоров чи жив?» —

Річкою пронісся, хвилі розсмішив.

А тоді над шляхом, там, де верболіз,

Жменю листя птахом в синю вись поніс.

Ще й махнув рукою: «Линьте в небеса!» —

Верби ж над рікою залишилися...

- Який настрій верб описує автор?

- Хто їх розсердив?

- Про що він попросив їх помахом руки?

 

Верба у творчості Т. Г. Шевченка

Учитель. Тарас Григорович Шевченко дуже любив це дерево. Для нього верба була символом України, дорогою згадкою про красу рідної землі.

Т. Г. Шевченка було заслано в Орську фортецю, що на Кос-Аралі. Вербову гілочку як символ України поет повіз із собою і посадив у казахській пустелі. Він доглядав її, оберігав від пекучого сонця. Виросло велике дерево, яке назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербичок виростив поет з її гілочок. А щоб поливати свій гай, він ще й криницю викопав. Росте верба Тарасова і досі.

Вербовий гай у засланні нагадував Т. Г. Шевченку рідну Україну. Він писав:

І досі бачу під горою

Між вербами та над водою

Біленьку хату...

Робота над віршем «Шевченкова верба» Богдана Лепкого

Коли на чорний шлях ступав,

Ішов на прогнання в неволю,

Галузку вербову підняв,

Обчімхав і забрав з собою.

Була відірвана. Як він,

Від пня і від землі святої,

Засуджена на лютий скін

Серед пустині степової.

Поніс її і посадив

За фортом, в полі, на пустині,

Здалека воду приносив

І пильно підливав щоднини.

Прийнялася і навесну

Зелене листя розпустила.

Ох, як же, як була йому

Та деревина люба й мила!

Було з казарми прибіжить

в зеленій тіні відпочити,

Положиться, верба шумить

Й шепоче щось над ним, як мати.

Мов жалується, що весна,

Сади цвітуть на Україні,

Вона ж сумує тут одна

Посеред дикої пустині.

Летить степом листочків шум,

Немов далека пісня жалю,

Ні твоїх слів, ні твоїх дум

Нам не забути, рідний краю!

 

- Уважно прочитайте вірш.

- Звідки в пустелі взялася верба?

- Як поет доглядав за деревцем?

- Знайдіть і прочитайте ці рядки в тексті.

«Поніс її і посадив

За фортом, в полі, на пустині,

Здалека воду приносив

І пильно підливав щоднини».

- Про що шепотіла верба Тарасові?

«Мов жалується, що весна,

Сади цвітуть на Україні,

Вона ж сумує тут одна

Посеред дикої пустині».

- На чию долю схожа доля вербової гілочки, посадженої в чужому краї, в пустелі, далеко від Батьківщини?

- Про що нагадувала вербичка стомленому Тарасу?

Читання вірша «Тарасова верба» Роїк Олени (9-й клас)

Упала на землю гілка вербова.

Побачив Тарас, підняв він її.

І враз уявляв, що він вдома,

На рідній вкраїнській землі.

Він гілку не викинув в море,

Сів на човен і поплив

На місце своєї неволі,

Й вербовая гілочка з ним.

Півострів Мангишлак... Кругом піски червоні.

Полин, саксаул та колючки верблюжі...

Бере Тарас гілку в долоні,

В пісок її садить у тузі.

І там, у забутій пустелі,

Минає зима і приходить весна.

Прийшла до поета веселість:

О диво! Верба прийнялась.

Відерко бере, поливає вербинку.

Це ж перше в пісках деревце!

Навколо садок посадили,

Хай тішить усіх, хай росте!

Минали роки... Розрослася верба,

В її затінку можна спочити.

На серці в поета велика журба:

Скільки літ буде він тут тужити?

Десять років пройшло. Ось і воля!

Поет покидає фортецю

Обвів поглядом сад і море,

Обняв стовбур верби-сестриці.

А сад молодий шумів листом,

Неначе вітав на прощання.

Верба похилилася низько,

Прощалась з поетом востаннє.

Читання напам’ять уривків із творів Шевченка

Верба в прислів'ях і приказках

Учитель. Прочитайте прислів’я і приказки про вербу.

Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

Правда твоя, що на вербі — груші, на осиці — кислиці.

Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.

Верба товста, та всередині пуста.

Були вареники, та на вербу повтікали.

Дівка — як верба: її не поливай, а вона росте.

 

Вербовий промисел і лікувальні властивості верби

Учитель. Давним-давно зародився і вербовий промисел. Природа обдарувала вербу такою гнучкістю, якої немає жодна швидкоросла деревна порода.

Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки.

- З вербового стовбура видовбували човен, ночви, робили меблі.

- З вербових гілочок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною, робили тини біля садиби.

- А чи знаєте, чому на глиняному посуді рослинний орнамент? Колись виплели із вербових гілочок посуд, обмазали його глиною і почали сушити в гарячій печі. І раптом на посуді з'явилися візерунки (сажа від згорілої лози). Із тих пір і розмальовують глиняний посуд.

- Верба — це дерево цілюще. Воно лікує від різних хвороб, від головного болю, при високій температурі, від болю у шлунку та горлі.

IV. Підсумок уроку

Учитель. І в наш час український народ із великою пошаною ставиться до свого дерева — символу, саджає його для озеленення берегів річок і ставків, у парках, край городів, і обабіч доріг. Верби як згадка про Україну посаджені в різних куточках планети, де залишили добру пам'ять про себе наші земляки.

Діти, ми повинні бережно ставитись до рідної природи. Шанувати і берегти дерева, знати їхні особливості, значення, розумно їх використовувати, щоб бути природі другом, справжнім патріотом України. (Слайди 11,12),

Рефлексія

- Промайнув наш урок, як коротка мить,

Дуже швидко час біжить.

Час вже підсумки нам підбити,

Чого зуміли ми досягти.

- Чи справдилися ваші очікування?

- Чого ви сьогодні навчилися?

(На дошці прикріплюється схема.)

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

- Усі ви добре працювали, особливо...

- Якщо урок вам сподобався, намалюйте сонечку усмішку.

- Усі ви добре працювали,

На уроці не дрімали,

Тож скажу вам у кінці:

В четвертому класі діти — молодці!