Подорож у країну імен та прізвищ Урок-подорож.Народознавство. 4-й клас

Мета:ознайомити дітей з історією виникнення українських імен; учити користуватися довідковою літературою; пробуджувати інтерес школярів до свого роду; виховувати глибоке почуття любові до народу.

Обладнання:плакати з написаними іменами; плакати із завданнями; картки з ребусами; казкові будиночки, в яких «живуть» імена хлопчиків та дівчаток; виставка книжок.

У класі вивішується оголошення:

«Твоє ім’я... Скільки цікавого воно може розповіс­ти! Якщо хочеш дізнатися, як виникло твоє ім’я чи прізвище, що вони означають, — приходь нас наш ра­нок».

На дошці — написи:

«Немає між живих людей та й не може бути без­іменних» (Гомер);

«Антропоніміка — наука про людські імена».

ХІД УРОКУ

І. Ознайомлення учнів з темою та завданнями.

— Є слова, з якими люди не розлучаються ніколи. Коли народжується дитина, — до неї першим прихо­дить і залишається з нею назавжди її ім’я.

Сьогодні нас із вами чекає цікава подорож у краї­ну імен та прізвищ.

Але перш ніж вирушити, давайте з’ясуємо, як і звід­ки виник звичай давати людям імена.

Ім’я кожна людина отримує при народженні. Про­те колись у давнину (наша держава називалась тоді Київська Русь) дітям давали трохи інші імена, ніж тепер.

У давні часи люди вірили в чарівну силу слова, вважали, що ім’я людини має магічну силу, допома­гає їй у житті.

Вибір імені залежав і від того, коли народилася ди­тина, і від порядку її народження, і від зовнішніх ознак, і від того, якою хотіли бачити її батьки.

Наші пращури могли вибирати найрізноманітніші імена, котрі замінювали людині сучасні ім’я, по бать­кові та прізвище.

Одними з перших імен такого типу, можливо, були імена-фразеологізми, речення-побажання. Такі, наприклад, якБогом даний (теперішнє ім’я Богдан), або Стань славним (тобто Станіслав).

У давнину дітей часом називали такими іменами- прізвиськами: Рудий, Кривий, Забіяка. Бажаючи мати сильну, розумну чи гарну дитину, батьки давали їй ім’я Лев, Вовк, Веселка. Іноді називали за днем народжен­ня — Субота, за порою року — Зима, Літо. А щоб об­дурити «злу силу» і не дати їй забрати дитину, назива­ли малят Павук, Кобиляча Голова, Поганка.

За тих часів дехто вже в колисці міг одержати най­мення, в основі якого лежала назва заняття батьків (Діхтяр), їхній соціальний стан (Селянин), приналежність до певної народності, племені, землі (Половець, Муромець, Інозем). Батьки могли також називати своїх дітей за порядком їх народження (Вторак, Третя, Семно).

ІІ. Засвоєння матеріалу уроку.

— Отож, діти, вирушаймо в подорож країною імен. Допоможуть нам у цій мандрівці наші імена. І перша наша зупинка — у царстві, де живуть імена дівчаток.

Ще в X столітті в нас з’явилися Олени, Зої, Ва­лентини...

А що ці імена означають, нам допоможе дізнатися ось такий вірш.

Допитлива дівчинка наша Наталка —

Її називають: Наталка-питалка.

Питає Наталка: «Чому я так звуся?

І чому Мариною зветься матуся?

Найкраща подружка моя — Катерина,

А в класі у нас і Оксана, й Ірина,

І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,

Лариса, Олена, та ще й Валентина?

«Імення ці давні, — вчителька каже, —

Із Греції й Риму, із Заходу й Сходу.

Вони нам дістались від різних народів.

А що вони значать, послухай, дитино.

Галина — спокійна, міцна — Валентина,

Наталія — рідна, морська — то Марина,

А Зоя — життя, чистота — Катерина.

Оксана — чужа, ну а мир — то Ірина,

Олена — то світло, Лариса — то чайка.

Усе зрозуміла, мала розпитайко?

Софія — премудра, а Клара — ясна —

Ось що означають дівчат імена.

А. Свашенко

—  Чи впізнали ви свої імена та імена знайомих дів­чат? Пригадайте їх значення. Зараз ми перевіримо, як ви запам’ятали значення цих імен.

Гра «Хто уважніший ?».

Учитель називає імена дівчаток, а учні говорять їх значення.

—  А тепер поговоримо про інші дівочі імена і про те, що вони означають. (Розповіді дітей.)

Віра

Своєрідним талісманом було в нас імення Віра. Це жіноче ім’я — одне з найдавніших. Утім, нічого загад­кового в його змісті нема. Наші пращури, бажаючи, аби їхня донька була вірна й правдива в усьому, дава­ли їй таке ім’я-талісман, яке своїм змістом та красою полонить нас ще й сьогодні.

Оксана

Одним з найпопулярніших і найулюбленіших укра­їнських жіночих імен є Оксана. Це ім’я за часів Київ­ської Русі залетіло до нас із Греції. Оксана переклада­ється як гостя, гостинна, чужоземка.

Людмила

Привабливими й гарними є імена, що своїм корін­ням глибоко вросли в рідну мову. Серед них імена, до яких входить корінь слова милий або любий. Найпо­ширенішими українськими іменами з таким коренем є наймення: Людмила (людям мила), Милослава (мила і славна), Милана (мила, люба) та інші.

Катерина

Це ім’я прийшло до нас із Давньої Греції. Належа­ло воно до царських імен. Означає чиста, свята, непо­рочна.7 грудня святкують іменини Катерини.

Тетяна

Півтораста років тому це жіноче ймення найчасті­ше зустрічалось у так званому великопанському сере­довищі. Родовід його дуже заплутаний. За однією вер­сією це ім’я походить від латинського Татіус — імені собінського царя. За іншою версією Тетяна — давньо­грецького походження — засновниця, володарка (міс­та, краю).

—  А тепер рушаймо до країни, в якій живуть іме­на хлопчиків. А розкажуть вам про них Знайко і Не­знайко.

—  Діти, як ви гадаєте, чому цих героїв так назва­ли? (Відповіді дітей.)

Розігрується сценка.

Знайко і Незнайко

 Незнайко у Знайка спитав ненароком:

—  Чи все, що ти знаєш, ти взяв із уроків?

—  Ні, — каже Знайко, — книжки я читав,

У різних гуртках після школи бував,

—  Ти знаєш і те, як ім’я виникає?

І звідки походить? І що означає?

—  Так, знаю, — відказує Знайко спокійно:

 Кирило — «господар», а «мужній» — Сашко,

Степан — це «вінок», а «бадьорий» — Гришко,

А Петрик — то «камінь», «хоробрий» — Андрій,

 «Найбільший» — Максим, «захисник» — Олексій.

Не наші слова в цих звучать іменах,

Дали імена нам чужі племена.

А наших багато із коренем слав.

Дивись: Святослав, Владислав, Мирослав,

Незнайко зрадів: «Ось тепер і я знаю,

Чому тебе Знайком усі називають.

А в мене, Незнайка, погане ім’я.

Себе лиш назву — і всі знають, хто я.

Тепер я змінився, я хочу все знати,

Мабуть, мені треба ім’я поміняти.

Не хочу, щоб всі мене звали Незнайком.

Нехай буде в класі іще один Знайко.

Гра «Хто уважніший?»

Учитель називає значення імені, діти — ім'я.

Олександр

Грецьке апекс — захищати, андр — чоловік. У ди­тинстві часто хворіє, але починає займатися спортом і виростає міцним чоловіком. Уміє досягти своєї мети, цілеспрямований, талановитий, справедливий. Від цьо­го імені дістав свою назву й один із мінералів — олек­сандрит. Іменини Олександра — 12 вересня.

Володимир

Це слов’янське ім’я означає володіти миром (сві­том). З дитинства це допитливий, дуже цікавий хлоп­чик. Батьків слухає, але часто робить по-своєму. Вчить­ся добре, прагне бути освіченим. Нерідко творчо об­дарований. Майже всі Володимири винахідливі, ком­панійські. Іменини відзначають 28 липня.

Павло

Павел, Пабло, Пауль, Поль — цей неповний ряд милозвучних чоловічих імен, що виросли із кореня латинського слова паулюс, що означає малий, маленький.

Василь

У перекладі з грецької означає цар. Це ім’я настільки полюбилось людям, що багато батьків дали його своїм дітям і навіть назвали так одну з улюблених пря­нощів — васильки (базилік).

— Ви почули про походження і значення деяких т імен. Якщо хочете дізнатися про імена більше, про­читайте одну із цих книжок.

Учитель ознайомлює дітей із виставкою книжок, присвячених людським іменам.

 «Словарь личных собственных имен» (А.Петровский).

«Твоє ім’я — твій друг» (І.Глинський).

«Ти і твоє ім’я» (А.Успенський).

У цих книгах ви не тільки знайдете відомості про значення імен, а й зможете прочитати багато цікавих пестливих форм, які можна від них утворити. Так, на­приклад, наш народ утворив від імені Галина ось такі пестливі варіанти: Галя, Галочка, Галка, Галеня, Галюся, Галютенька... (с. 112, Л.Скрипник, НДзятківська. Власні імена людей. — К,: Наук, думка, 1986). А чи ми знаємо ці чарівні імена? Чи користуємося ними? Перевірити це нам допоможе гра.

Гра «Ім’я»

Учитель називає ім’я. Від нього слід утворити три пестливих різновиди. Після того як діти назвуть свої варіанти, учитель зачитує, що написано в словнику-довіднику.

— А тепер давайте пограємо так. Кожен по чер­зі звертатиметься до свого товариша, називаючи його на ім’я, після чого зробить йому комплімент на букву, з якої це ім’я починається.

Гра «Портрет друга в промінчиках сонця».

• — Між промінчиками впишіть усі гарні риси сво­го друга.

— Імена, які колись були дуже поширені (Килина, Гаврило, Євдокія, Панас) зараз майже не вживають­ся, застаріли. А є такі, які знову стали популярними (Максим, Кирило). Отже, на імена теж існує мода. Можливо, прийде час, коли забуті нині ймення зно­ву згадають, а ті, які нині є такими популярними, ви­йдуть з ужитку.

З давніх-давен існує в нашого народу традиція на­зивати дітей за іменем святого, пам’ять якого церква вшановує в день їх народження. Так, скажімо, якщо дитина народилася 14 січня, на святого Василя, часто її називали саме Василем, який вважався и покрови­телем, дівчат, народжених 25 січня, нерідко і дониніназивають Тетянами, тих, хто народився 30 березня, на Теплого Олексія — Олексіями, 12 липня — Петрами і Павлами.

Народні прикмети

*    На Олекси кидай сани, готуй воза.

*    До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам іде.

*    Прийшла перша Пречиста— одягла природа  намисто.

*    Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими.

—  Про багато імен ми сьогодні дізналися . А зараз перевіримо, хто з вас уважніший і чи добре ви рахуєте

Загадка-жарт

Рвав Борис барбарис,

Рвав Тарас і Роман,

Гриць, Панас і Степан,

Гліб, Овсій, Стась, Павло.

Скільки ж всіх їх було? (10.)

—  А тепер поговоримо про прізвища . Колись їх зовсім не було. У людей, крім імен, були хіба що прізвиська, які давалися за якимись зовнішніми чи внутрішніми особливостями : Губань, Чубань, Бородань, Бровко (люди з великими губами, бородою, бровами). Значення деяких із них сьогодні вже забулося, і пояснити їх можна лише за допомогою спеціальних словників: Лечейда (неповороткий), Гмиря (нерішучі Ми

Згодом прізвиська закріпились як родові прізвища і стали переходити від батька до сина. Ці найменуван­ня були пов’язані з професією людини, її національ­ністю, місцем проживання, характерними ознаками зовнішності або характеру. Багато прізвищ утвори­лося шляхом додавання до імен українських суфіксів -енк(о) чи російських -ін, -ов. Їх значення — син. Отже, й Іваненко, й Іванов — сини Івана; і Петренко, і Пе­тров — сини Петра.

Знайко. Як ти гадаєш, Незнайку, чи є серед присут­ніх дітей такі, чиї прізвища походять від імен?

Незнайко. Не знаю, Знайку, може, школярі самі про це скажуть?

Знайко. Правильно. Підніміть руку ті, хто вважає своє прізвище похідним від імені.

Діти називають свої прізвища і пояснюють, від яких імен вони утворені. Деякі прізвища могли утворитися не лише від повних, а й від зменшених пестливих імен: Терещенко — від Терешка (Терентія), Тимошенко — від Тимохи (Тимофія), Омельченко — від Омелька (Омельяна).

Чарівник. Діти, а чи впізнаєте ви мене? Я — ча­рівник цієї дивовижної країни імен та прізвищ. І за­раз, друзі мої, ми з вами пограємо. Я прочитаю вірш, а ви постараєтесь розкрити значення прізвищ, згада­них у ньому.

Ким наші прадіди були,

Нам прізвища розповіли.

У кожнім класі, в кожній школі

Кравців і Гончарів доволі.

Шевців, Ткачів і Бондарів,

Килимників і Снігарів,

Кушнір є, Линник, Золотар,

Котляр, Тютюнник і Ківшар.

Хто шив взуття, прозвали Швець,

Котли виготовляв Котляр,        

А ківшик для води — Ківшар,

Кушнір кожухи добре шив,

А Снігар дерево різьбив,

Для сала бодню збив Бодняр,

Горшки випалював Гончар.

Для суден линви чи канати

Робили Линники, мій брате.

Цирульник бороди голив,

Калашник калачі ліпив.

Трудились з ранньої зорі

Землі твоєї трударі.

Учитель пропонує учням пояснити також походжен­ня прізвищ Килимник, Золотар, Тютюнник, які не по­яснюються у вірші.

Яких тільки прізвищ у світі нема:

І Вечір, і Ранок, Мороз і Зима,

Хоробрий Мисливець із Вовком змагався,

На все життя потім Убийвовком звався.

Сміливий — Орел, а чи Сокіл, чи Тур,

Якщо полохливий, то Заєць чи Щур.

Був добрий — то Голуб, Добрій, Добродій,

А хитрий — то Лис, чи Хитрун, чи Крутій.

Індик — гордовитий, а Півень — хвастун.

Був хлопець смішливий — назвали Чмихун.

Ведмідь

Людей, які неповороткістю чи ходою скидалися на лісового володаря ведмедя наші предки прозивали Вед­медями. Від цього ймення виникло чимало прізвищ: Ведмідь, Ведмедюк, Ведмеденко та інші.

Олійник

Це дуже поширене в Україні прізвище. Так у дав­нину звалися люди, які працювали в олійні й виго­товляли олію.

Сердюк

Прізвище Сердюк відоме повсюдно в Україні. Сло­во сердюк було військовим званням на Запорозькій Січі. Згодом військове звання стало прізвищем. Піз­ніше сини сердюків почали називатися Сердюченками, Сердюковими.

—  Послухайте ще один вірш, Ґ.Бойка, і скажіть, яке прізвище ви б дали хлопчикові Толі.

Толі в класі не сидитьея.

Непосиді все б крутиться.

То щипа свого сусіда,

То поглядає навкруг,

То під партою сидить,

То на парті ловить мух... (Крутій.)

—  Дорогі діти! Наша зустріч наближається до кінця. Ось як багато нового дізналися ми сьогодні про свої імена. Давайте ж будемо поважати, шанувати іме­на, і свої, й інших людей, і трді, можливо, хтось колись захоче назвати своїх дітей саме нашими іменами, бо знатиме, що їх носять справжні люди — добрі, сильні, відважні, справедливі... Будьмо гідні своїх імен.

Використано Перша всеукраїнська газета для першого вчителя ПОЧАТКОВА ОСВІТА. Методичний порадник. Випуск 36 № 48 грудень 2009