Мережні плати

МЕРЕЖНИЙ АДАПТЕР

Для створення локальної мережі на основі мереженого адаптера необхідно, у першу чергу, мережні плати Ethernet 10 чи 100 Мбіт (по однієї на кожен комп'ютер) і відповідні мережні кабелі.

З усіх типів мережі можна порекомендувати два: на коаксіальному кабелі або на кручений парі (TP чи Twisted Pair). Мережні плати для цих типів мереж звичайно відрізняються, однак існують і універсальні, так звані комбіновані варіанти.

Коаксіальний мережний кабель схожий на кабель телевізійної антени. Хвильовий опір мережного кабелю складає 50 Ом, а телевізійного – 75 Ом, тому його використання буде викликати постійні помилки передачі і сильно зіпсує вам життя. З двох різновидів коаксіального кабелю – “тонкого” (thin coax) і “товстого” (thick coax) для домашнього використання переважніше перший, тому що для другого буде потрібно додаткове устаткування – як для організації, так і для функціонування (для додавання комп'ютера в мережу буде потрібно, наприклад, трансивер).

Мережа на “тонкому” коаксіальному кабелі найдешевша, але і сама незручна. По-перше, у випадку ушкодження одного з з'єднань виходить з ладу весь ланцюжок (а контактна база BNC-конекторів — сама ненадійна); по-друге, неможливо підключити новий комп'ютер “на лету”, без перевантаження; і нарешті, будь-яка реорганізація робочих місць викликає глобальне перепланування.

З'єднання коаксіального кабелю виконуються за допомогою спеціальних роз’ємів BNC (Bayonet Nut Connector) і T-подібних роз’ємів. Для з'єднання двох комп'ютерів у мережу необхідний один відрізок кабелю, для трьох — два відрізки і т.д. Роз’єми BNC закріплюється на кінці коаксіального кабелю, а потім за допомогою T-подібного роз’єму, до якого прикріплюється BNC-роз’єму, кабель приєднується до мережної плати. Вільний контакт T-подібного роз’єму може бути використаний для підключення коаксіального кабелю, що йде на наступний мережний комп'ютер. У випадку, якщо на даному комп'ютері мережа закінчується, на вільний контакт надівається “термінатор” — спеціальна опір-заглушка в 50 Ом. Термінатори потрібні для того, щоб гасити відбиту від кінців кабелю електромагнітну хвилю. Таке з'єднання — найдешевше, але, як уже говорилося, саме ненадійне.

Тому зручніше створювати мережу на кручений парі (UTP  — Unshielded Twisted Pair,). І хоча кабелі для кручений пари дорожче, з'єднання це надійніше. Найбільш поширені кабелі категорій 3 і 5. Вони розрізняються між собою в основному кроком завивки провідників і електричних характеристик. Кабель п'ятої категорії можна використовувати для мережі зі швидкістю 100 Мбіт/с, а кабель третьої категорії — тільки для мережі 10 Мбіт/с.

Для мережних з'єднань на кручений парі, як правило, потрібно спеціальне пристрій — Hub, чи концентратор, і кожна мережна плата з'єднується саме з ним, а не безпосередньо з мережною платою іншого комп'ютера. У даного способу з'єднання тільки один недолік — вам доведеться мати ще і концентратор (Hub), що сам по собі коштує недешево (у залежності від кількості гнізд для підключення кручений пари). Однак у випадку з'єднання в мережу тільки двох комп'ютерів існує можливість обійтися без концентратора — необхідно лише змінити розведення проводів у кручений парі, і тоді мережні плати можна з'єднати прямо. Такий кабель називатися Crossover Cable.

Деякі фірми можуть виготовити такий кабель на замовлення; можна також скорис-татися спеціальним перехідником, що дозволяє з двох кабелів категорії 5 виготовити один Crossover.
Контрольні запитання
1.    Опишіть принцип дії мережної карти.
2.    Які ви знаєте види мережних карт? У чому їх різниця?
3.    Які переваги та недоліки ви знаєте різних типів з’єднання мережних карт?

Мережні пристрої

Мережні пристрої – це спеціальні пристрої, які забезпечують зв'язок комп'ютерів у локальній мережі або з'єднування мереж між собою. Існує декілька типів таких пристроїв, що слугують різним цілям. Нижче описані найбільш поширені з них.

Хаб
Хабом (концентратором) називається центральний з'єднувальний пристрій, до якого підключаються всі кабелі мережі. Хоча традиційно хаби застосовувалися лише в мережах типу «зірка», тепер їх можна зустріти і в мережах з іншою топологією.
Цей пристрій отримує дані, які надсилає той чи інший комп'ютер мережі, та передає їх у мережу.
Хаб має певну кількість роз’ємів, які звуться портами, — у них вставляються мережні кабелі, що йдуть до комп'ютерів мережі. Кількість портів у хабі фіксована, зазвичай їх 4,8,16 чи 24. Якщо мережа досить велика, кілька хабів можна з'єднати між собою у так звану гірлянду.

Комутатор
Комутатор дуже схожий на хаб, проте якщо останній отримує сигнали від одного комп'ютера і надсилає їх до мережі, то комутатор отримує їх від мережі й передає певному комп'ютеру. Комутатори можуть використовуватися тільки в мережах Ethernet.

Маршрутизатор
Маршрутизатор — це пристрій, який отримує дані, що передаються мережею, аналізує адреси призначення даних та обирає кращий маршрут їхнього прямування.
Маршрутизатор аналізує мережу й виявляє її проблемні чи перенавантажені ді-лянки. Маршрутизатори спрямовують потік даних в обхід подібних ділянок, щоб інформація швидше потрапила до місця призначення.

Шлюз
Шлюзом називають пристрій, який з'єднує дві мережі. Він отримує інформацію, транслює («перекладає») її у такий спосіб, щоб мережа-одержувач могла її зрозуміти, і передає останній.

Зазвичай, як ми вже казали, шлюзом є пристрій, що передає інформацію між двома мережами. Проте це може бути й програмне забезпечення, яке транслює («перекладає») інформацію, що пересилається за різними протоколами.

Модем
Модем дає змогу комп'ютерам обмінюватися інформацією з використанням те-лефонних ліній. Назва пристрою є скороченням від словосполучення модуляція-демодуляція. Дані, що містяться в комп'ютері, перед тим як вони будуть передані, перетворюються (модулюються) модемом і замість цифрової форми набувають аналогової. Модем приймаючого комп'ютера виконує зворотне перетворення — аналогові дані стають цифровими (демодулюються).