навчальна:
• визначити географічну природу великих рік і озер;
• пояснити особливості живлення, характеру плину й режиму рік.
розвиваюча:
• відробити навички порівняння особливостей рік різних басейнів;
• узагальнити, систематизувати вплив зовнішніх факторів і звести їх у таблицю;
виховна:
• виховати дбайливе відношення до природи;
• сформувати в школярів активну життєву позицію по збереженню й збільшенню багатства землі.
Для уроку необхідно мати комп'ютер або ноутбук, екран, мультимедійний проектор, програму Microsoft Power Point.
ХІД УРОКУ
1. Організаційний момент.
2. Опитування домашнього завдання:
• Які причини впливають на формування клімату Південної Америки? (значна частина материка лежить в екваторіальних широтач;, збільшенню кількості опадів сприяють теплі плини: Гвіанське й Бразильське; холодні Перуанське й Фолклендське плини зменшують кількість опадів на західному й південно-східному узбережжі материка; завдяки горам Андам материк відкритий для впливу Атлантичного океану).
• Як змінюється клімат материка при русі з півночі на південь?
(при русі з півночі на південь клімат Південної Америки розрізняється так: на півночі – субекваторіальний, уздовж екватора – екваторіальний, потім знову субекваторіальний. Уздовж південного тропіка - тропічний, котрий переміняється на субтропічний, і закінчується Південна Америка помірним кліматичним поясом.)
• Як змінюється клімат материка при русі зі сходу на захід? Поясните причини. (при розгляді кліматичної карти Південної Америки й визначенні клімату зі сходу на захід, можна сказати, що на сході клімат відповідає даній широті до самих Анд, у горах починається клімат високогірний. На узбережжя Тихого океану Перуанський холодний плин, що проникає майже до екватора, несе холодні води й знижує температуру в екваторіальній зоні. Анди є кліматичним бар'єром для повітряних мас із Тихого океану, тому в помірному поясі на сході мало випадає опадів. До півночі від екватора на тихоокеанському узбережжі тепло й волого. Вся східна частина відкрита пасатам, тому вона волога в літній період.)
3. Пояснення нового матеріалу.
Без води немає життя. Людина не може прожити без води більше 8 днів. Людині потрібна чиста прісна вода, що становить близько 2% гідросфери.
Сьогодні на уроці ми познайомимося із внутрішніми водами Південної Америки.
Перед нами поставлені наступні цілі: сформувати уявлення про внутрішні води Південної Америки; розподілі їх по материку, характер режиму живлення, особливості плину; познайомитися з найбільшими ріками, озерами, водоспадами; продовжити формування вміння встановлювати характеристики рік.
Внутрішні води материка дивні й неповторні.
Чи знаєте ви, що на континенті перебуває сама повноводна ріка, найвищий водоспад, саме високогірне озеро?
Згадаєте! Що ми відносимо до внутрішніх вод материка? (ріки, озера, болота, льодовики...)...Внутрішні води залежать від багатьох компонентів природи , будучи частиною природного комплексу, і самі впливають на них.
Зверніть увагу на фізичну карту материка й відповідайте на наступні питання:
- Які великі ріки протікають по материку ? (Амазонка з її припливами, Парана, Оріноко). Куди вони несуть свої води? (насамперед в океани, Анди є головним вододілом на материку).
Головні компоненти природи, що впливають на внутрішні води – клімат і рельєф. Який рельєф на більшій частині материка? ( На більшій частині материка рельєф рівнинний: Амазонська й Оринокська низовина, Бразильське й Гвіанське плоскогір'я). Всі великі ріки у верхів'ях стікають із гір і плоскогір'їв. Середні й нижні їхні ділянки проходять по низинних рівнинах. Тут плин рік спокійне, з дуже незначним падінням. У верхів'ях ріки прорізають у горах і на плоскогір'ях глибокі русла, часто падаючи з високих уступів. Клімат визначає характер харчування рік і їхній режим. Ріки материка повноводні, мають майже винятково дощове харчування. Рівень води в ріках залежить від сезону випадання опадів.
Води відіграють більшу роль у житті природи й людини. Вони вирівнюють рельєф, переносять породи, беруть участь у круговороті. Людина використовує їх для рибного лову, як шляхи сполучення, у промисловості й побуті.
Прийшов час познайомитися з великими ріками материка. При роботі на уроці нам необхідна контурна карта. У ній ми будемо наносити ріки й озера Південної Америки, з якими познайомимося в ході бесіди.
Найбільшою рікою материка є Амазонка. У Центральних Андах на висоті більше 4000 м починаються ріки Мараньон і Укаяли. Бурхливими потоками вони мчаться в глибокі (до 2500 м) ущелинах, потім вириваються на рівнину й зливаються в одну ріку. За назвою Амазонка вона перетинає саму більшу на Землі низинну рівнину й упадає в Атлантичний океан. (Простежите по карті шлях ріки.) Розміри Амазонки дивні: по довжині (з Мараньоном — 6437 км) вона уступає лише Нилові (з Кагерой — 6671 км), а по повноводості не має собі рівних. У межень ширина ріки біля міста Манаус (знайдіть його на карті й визначите приблизну відстань до Атлантичного океану) становить 5 км, а глибина досягає 50 м. При впаданні в океан ширина збільшується до 50 км, а глибина перевищує 90 м. Такі глибини є не у всякого моря. І Амазонка дійсно здається морем: коштуючи на одному березі, не можна побачити іншої. Завдяки таким розмірам Амазонка судноплавна на всьому протязі: від устя до самих передгір'їв Анд. Ріка виносить в океан величезну кількість твердих часток розмивних порід, але її дельта не висувається в океан. Це відбувається тому, що морські припливи піднімають на мілководдях дельти водні вали висотою до 4—5 м. Зі страшним рокотом і швидкістю 25 км/год вони рухаються нагору за течією ріки.
Тваринний світ ріки дивно багатий. Особливо різноманітні риби. Тут живе сама велика із прісноводних риб — апараіма (або пираруку). Інші амазонські риби, навпаки, самі дрібні у світі. Досить відомі небезпечний хижак – піранья.
(повідомлення учнів про тваринний світ Амазонки).
Ріо-де ла Плата по-іспанськи означає «срібна ріка», так називають величезний естуарій, у який упадають, зливаючись, ріки Парана й Уругвай. Парана судноплавна протягом 2500 км від моря, при цьому до міста Санта-Фе можуть підніматися й більші океанські судна.
Джерела Парани лежать на південній окраїні Бразильського плоскогір'я. Ріки Паранаібу й Ріу-Гранді утворять її верхів'я. Парана несе велику кількість мулу, що робить її воду такий мутної, що назва «срібна ріка» здається злим жартом. Упадаючи в океан, Ла-Плата на багато десятків кілометрів надає океанській воді жовтий відтінок, позбавляючи її прозорості. На одному із припливів Парани є дуже гарний водоспад Ігуасу.
Повідомлення учня. Зі східчастих уступів Бразильського плоскогір'я падають численні водоспади. Однак особливою популярністю користується водоспад Ігуасу. Назва його в перекладі з мови індіанців гуарани означає «більша вода». Водоспад перебуває в 28 км вище того місця, де Игуасу впадає в Парану, на границі між Бразилією й Аргентиною, при чому більша частина належить Аргентині.
Водоспад уперше став відомий європейцям у середині XVI в., коли його відкрив іспанський конкістадор Альваро Нуньес Кабеса де Вака. Игуасу ниспадает двома головними каскадами, але всього водоспадів у системі 275. З повітря система виглядає як коса. Охопити поглядом із землі весь фронт водоспаду неможливо: заважають скелі й тропічний ліс. Дивовижну масу води скидає Ігуасу. Витрата води — 12 766 т у секунду. Очевидці так озиваються про водоспади Ігуасу: «Грандіозне видовище небувалої краси, що вражає всіх, кому пощастило його побачити» (записки бразильської експедиції)».
До півночі від басейну Амазонки розташований басейн ріки Оріноко, між прибережним ланцюгом Анд Венесуели на півночі, Анд Колумбії на заході й Гвіанським плоскогір'ям на півдні.
Басейн її займає площу біля одного мільйона квадратних кілометрів. Джерела Оріноко були знайдені лише в 1951 р., тоді ж була встановлена й точна довжина ріки — 2740 км. Оріноко бере початок на південно-заході Гвіанського плоскогір'я на висоті більше 1000 м. Устям ріки є – Атлантичний океан. У середньому плині Оріноко прокладає собі шлях через кристалічні породи Гвіанського плоскогір'я, прориваючись через пороги, утворить численні водоспади й перекати .
Великі й майже ідеально плоскі рівнини, зрошувані Оріноко, розташовані на невеликій висоті. Наближаючись до Атлантичного океану, нижче Барранкаса, ріка розділяється на безліч рукавів і проток, які утворять величезну дельту площею близько 18 тис. км2. Найбільший з рукавів дельти - Боку-Гранді шириною 15-20 км. Великі простори дельти заболочені, покриті мангровими заростями.
У кліматичному відношенні басейн Оріноко чітко ділиться на два сезони: дощовий (із квітня по жовтень) і сухий (з листопада по березень). На одному із припливів Оріноко розташований найвищий водоспад – Анхель.
Повідомлення учня. «У басейні Оріноко, на ріці Чурун, припливі Карони, перебуває найвищий на Землі водоспад Анхель, названий так по ім'ю його першовідкривача американського льотчика Джимми Энджела. Відкрито він порівняно недавно, в 1935 р. Анхель розташований в одному із самих глухих і важкодоступних куточків Землі. Гірський масив Ауян-Тепуи висотою до 3000 м круто обривається стрімкою скельною стіною. Підступи до стіни перекриті труднопроходимыми джунглями. Тубільці вважають їх заборонними. Що ж шукав там Энджел? В 1930-х роках у Венесуелі спалахнула алмазна лихоманка. Энджел купив спортивний літак і полетів до масиву Ауян-Тепуі. Він першим з людей побачив стрічку води, що спадають з гір. Енджел не відкрив алмазних родовищ (це зробили інші). Літак його валяється в горах дотепер як пам'ятник шаленості — не стільки хоробрих, скільки жадібних. Самого Енджела чудом урятували».
У Південній Америці багато озер різного походження. Які по походженню бувають озера? (По походженню озера бувають тектонічні, льодовикові, старицы, вулканічні ......). На півночі перебуває найбільше на материку озеро-лагуна Маракайбо.
У долині Амазонки й інших рік безліч заплавних озер-стариць. У Центральних Андах лежить саме високогірне з великих озер миру — Тітікака. Його улоговина має тектонічне походження, а глибина досягає 304 м. Температура води в ньому ніколи не піднімається вище +11, +12С. З настанням сезону дощів воно виходить із берегів і затопляє навколишні поля. Сильні вітри піднімають на озері справжні шторми.
На озерних мілководдях росте очерет тотора. У міру сгнивания він опускається на дно, а на ньому починають рости нові рослини. Поступово утворяться очеретяні острови. Іноді вітри й хвилі відривають такий острів від дна, і він стає плаваючим. На таких очеретяних островах живуть індіанці. Вони регулярно накидають на їхню поверхню нові шари свіжезрізанного очерету й підтримують плавучість острова.
4. Закріплення.
Проводиться у вигляді тесту
Характеристика Амазонки
Джерело – гори Анди
Устя – Атлантичний океан
Характер плину – рівнинна
Режим – повноводна протягом усього року
Використання – рибний лов, судноплавство, зрошення