Про “моє” і “наше

Розробка уроку: "Про “моє” і “наше”".

Мета:

Навчити цінувати результати не тільки своєї, а й чужої праці; розвивати бажання примножувати багатство й красу рідної школи та держави особистим трудом, виховувати бережливе ставлення до особистих речей і громадського майна.

Хід заняття:

I. Оргмомент.

Учень:

“Як зробити день веселим”.

Ти прокинься рано-рано,

Лиш над містом сонце встане,

Привітайся з ластівками,

З кожним променем ласкавим. Сам гарнесенько умийся,

Сам швиденько одягнися,

Підійди до тата й мами і скажи їм:

— Добрий ранок!

Усміхнися всім навколо:

Небу, сонцю, квітам, людям.

І тоді обов'язково день тобі —

Веселим буде!

А. Костецькии.

Учитель:

Від того, яким ви прокинетесь і як будете налаштовані на роботі, залежить не тільки настрій, а й плодотворність прожитого дня. Що зробив я за сьогоднішній день? Чи можна назвати його результативним? Чи принесла моя праця користь комусь із людей? Чи мої досягнення тільки “мої”, а може “наші”? ось такі питання повинні ставити перед собою ввечері кожного прожитого дня.

II. Повідомлення теми й завдань заняття.

- Тому сьогодні у нас піде розмова про “моє” і “наше”.

III. Засвоєння нових знань.

Учитель:

- Діти, погляньте навколо себе. Що з позначеного можна назвати “моє”? (Діти відповідають).

- А що – “наше”? (Діти відповідають).

- Чому? (Діти пояснюють).

- Скільки і якої було вкладено людської сили, праці й натхнення у дані речі? (Діти розказують, наводять приклади про своїх батьків, про їх роботу, про продукцію, що виходить з-під рук їхніх батьків).

Учень:

НА ФЕРМІ

На ферму бігаю до мами,

На фермі хороше мені.

Корови з гострими рогами,

Та зовсім-зовсім не страшні.

По-дружньому киває Лиска,

Мов каже:

«Ну, сміливіш, ну».

Ось підійду я близько-близько,

Автодоїлку увімкну.

І молоко з веселим дзвоном

В бідон порожній потече.

Хто буде пить з мого бідона,

Той скаже: — Смачно! Дайте ще!

Учениця:

ЩО НАЙКРАЩЕ?

Не вгадать тобі нізащо,

котра з іграшок найкраща!

— Знаю!

— Трактор заводний!

— Зовсім ні.

— Ну, тоді це — пароплав!

— Не вгадав

— Зрозуміло: це — літак!

— Знов не так.

— Електрична залізниця!

— Помилився.

— Добре, відповідь я дам:

та, яку зробив ти сам!

Учень і учениця:

ЯСЕНИ

Біля школи восени

Ми садили ясени —

Деревця маленькі,

Прутики тоненькі.

У гніздечка, мов пташат,

Лаштували рівно в ряд.

Пальці, наче гребінці,

їм чесали корінці.

Щоб усі приймались тут,

Я у ямки сипав фунт.

Працював лопатою

З Олею кирпатою.

Як дерева стали в ряд —

Слово мовив старший брат:

— Почекаєм до весни,

Хай зростають ясени —

Понад школу, над хати,

Ми їх будем берегти,

Будем доглядати,

Щедро поливати.

А м'яча з зелених зон

Поженем на стадіон.

Учитель:

- Чи варто берегти все те, що навколо нас?

- Можливо, тільки свої речі і результати своєї праці треба берегти?

Учні:

(Роблять висновок, що берегти треба всі речі, бо вони – результат праці багатьох людей. Але ось з’являється учень-сорвиголова).

Учень:

ЛІНЬ

Що робити? лінь шепоче:

Наче тінь, — Та навіщо це

приросла до мене тобі?!

лінь! Як тут

Я хотів уроки вчити — виберешся з ліжка?

адже в мене Що зробив я?

стільки справ! Знову влігся...

А вона шепоче: Ну а вчора —

— Вітю, навіть

взяв би краще — соромно згадать! —

та поспав... класні збори

Суперечок не терплю! довелося прогулять.

Що поробиш? Ні, я спершу

Ліг — та сплю... йшов туди

Вранці радісно й охоче.

протираю очі: Раптом чую:

ех, зарядочку б зробить! — Не ходи-и-и...—

Раптом чую— клята лінь шепоче!

Як боротись — невідомо.

Здався я, пішов додому...

Став сумним я і товстим —

тільки й справ, що сплю чи їм,

не життя — а горе!

Навіть з хлопців

хтось гукне

у футбол пограть мене —

лінь одразу ж поруч!

І від ранку та й до ночі

щось шепоче

та шепоче...

Ех, коли б не вуха —

хто б її послухав!

Учень:

- Чи може лінива людина створити щось своїми руками? (Діти відповідають).

- А серед нас є такі?

Учень:

На носі чорнило, на шапці чорнило —

Немов їх чорнильним дощем покропило.

На кожній долоні написано «Юра».

Скажіть, вам не стрівся такий замазура?

Біжить, підкидає він сумку з книжками,

А сумкою бився оце з хлопчаками,

Та тільки устиг замахнутись щосили —

Під ноги хлоп'ятам книжки полетіли,

Всіма сторінками сплеснули від ляку:

— Ой, хто угамує цього розбишаку?

... А в зошиті в нього — мов курка блукала,

Ще й лапками кожну сторінку торкала.

І що там таке — не вчитаєш нічого. :

Скажіть — ви не бачили хлопця такого?

Чи, може, когось, хто у вас на прикметі,

Ви зараз у цім упізнали портреті?

Коли він вам справді знайомий в лице —

Ми просимо нам написати про це.

Учень:

- Давайте допоможемо Юркові і всім тим, хто не любить трудитися. А для цього нам треба пригадати приказки і прислів’я про труд. (Діти відповідають).

Учень:

- Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь;

- Чого Івась не навчиться, того й іван не буде знати;

- Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися;

- Маленька праця краща за велике безділля.

(Далі розігрується сценка “Чому скаржились книжечки?”. Також розбираються ситуації, кому шкодять ті, хто ламає телефони-автомати, псує сидіння автобусів, затоптує квіти на газонах тощо).

Ліг спати Сашко. Крізь вікно місяць на нього дивиться, усміхається, лагідний сон навіває. І задрімав Сашко... Раптом чує — хтось шепоче в кутку, де поличка його для книг та іграшок. «Хто там шепоче? Адже тато й мама в другій кімнаті».

Сашко не лякливий був. Підвівся з ліжка. Шепіт притих на мить, а потім почулася тиха розмова.

— Ох-ох! — зітхнула одна книжечка.— Тяжко-важко жити нам у цього нечепури. Негарний він хлопчик. Погляньте на мене: була я недавно чистенька, гарненька, любо подивитися. А тепер сама себе соромлюся. Листочки мої олівцем помальовані, пом'яті, краї позагиналися, всюди плями.

— А на мене він учора хліб з маслом поклав! — обізвалася друга.— Тепер листочки аж світитися наскрізь стали.

— А в мене він листочка на кораблика вирвав!

— А на мене сів і зім'яв, поламав!

— А на мене черевиком брудним наступив! Бачите — так і залишив слід.

— А знаєте, що ми зараз зробимо, сестрички-книжечки? — зашепотіла таємниче одна, в якої був одірваний початок і кінець, так що тепер ніхто не знав, як вона і зветься.— Давайте покараємо його...

— Як покараємо? — перепитали всі.

— А так,— кивнула листочками книжка.— Обмажемо йому обличчя повидлом і маслом, вискубемо чуба, потім кинемо на підлогу...

— А самі втечемо од нього до кращих діток! — загукала друга книжка. А потім скомандувала: — Ходімо, сестрички!

Всі книжечки враз підвелися і кинулися до Сашка. Хлопчик звів над головою руки, замахав ними й закричав: ........— Мамо, мамо! Рятуйте!

— Що сниться тобі, синку? — спитала мати. Сашко прокинувся, розплющив очі.

— Мені, мені... Снилося... А де мої книжечки, мамо?

— Он там, на підлозі валяються,— кивнула головою мати.

Сашко схопився з ліжка. Понівечені книжечки лежали на підлозі й з докором дивилися на нього. Він обережно підняв їх, погладив і акуратно поклав на поличку.

Учень:

Якщо бережеш речі, значить, бережеш працю людей, дякуєш їм, своїй державі за турботу.

IV.

Малюнки-завдання допоможуть учням конкретизувати поняття “бережливий”, визначити в класі бережливих, організувати виставку їхніх зошитів, книжок, придумати для них нагороду.

V. Д/з.