Поняття „функціональна неграмотність" є несталим. Воно може набувати іншого сенсу залежно від рівня техніко-економічного розвитку окремої країни, від складності соціальної структури, специфіки політичної і громадської позиції. Межа між функціональною грамотністю і функціональною неграмотністю є рухомою. Той рівень освіти, яким сьогодні забезпечується функціональна грамотність, може скоро стати недостатнім.
Подолання неграмотності залежить як від багатьох педагогічних, так і непедагогічних чинників – економічних, політичних, соціальних.
Грамотність – здатністъ розуміти та використовувати різні типи інформації у побутовому, професійному та громадському житті. Вона розглядається як можливість індивіда бути включеним в економічну, культурну, політичну практику суспільства; у грамотне середовище на локальному, регіональному, держа¬вному та глобальному рівнях; як умова соціального та культурного розвитку суспільства.
Поняття суспільної грамотності означає, що державні інституції дозволяють індивіду повноцінно реалізовувати свої громадянські права та обов'язки тільки через письмову мову (написані закони Конституції та інші нормативно-правові акти); вирішити свої особисті, сімейні, професійні, економічні проблеми можна тільки оволодівши цією мовою. Отже, суспільство, держава свідомо формують та підтримують у кожного громадянина потребу в набутті грамотності; держава гарантує безумовне виконання прийнятих законів, правил та норм і тим мотивує громадян до набуття грамотності.
Сутність поняття суспільної грамотності завжди залежала від характеру суспільної практики. У сучасних умовах її мета визначається міжнародним освітнім товариством як утвердження громадянських прав, демократії, взаєморозуміння; кулътурний розвиток особистості та громади.
Поняття культури грамотності передбачає формування постійної потреби у її набутті та підвищенні, необхідність створення грамотного середовища – суспільства, що навчається пе¬рманентно, протягом усього періоду свого існування. Набуття грамотності в сучасному світі є як громадянським правом, так і обов'язком громадянина, невиконання якого має негативні наслідки не лише для окремої особистості, а й для всього соціуму.
До чинників, які повинні бути враховані у здійсненні заходів по розвитку грамотності, є створення
Інтергенераційний підхід у розвитку соціальної грамотності означає:
• усвідомлення взаємозв'язку і взаємозумовленості грамотності батьків та успішності шкільного навчання їх дітей. Грамотність батьків є запорукою вступу дітей до школи; від рівня батьківської грамотності залежить створення в сім'ї матеріальних та духовних умов для навчання;
• усвідомлення педагогами, які працюють у сфері освіти дорослих, що шкільне навчання дітей є частиною їх професійного поля; вони мусять запобігати дитячій неграмотності та залучати до освіти жінок.
У практиці міжнародних досліджень освіти дорослих розроблена класифікація загальної грамотності, необхідної для нормального функ¬ціонування у громадянському суспільстві:
• прозова грамотність, що передбачає розуміння різних видів текстів, зокрема газетних статей, прозових та поетичних творів;
• документальна грамотність – вміння викласти інформацію в документі та почерпнути її звідти;
• математична (обчислювальна) грамотність – вміння робити прості обчи¬слення та розуміти кількісні показники.
За методикою канадських дослідників, прийнятою Інститутом освіти ЮНЕСКО, визначають п'ять рівнів грамотності:
• перший рівень – означає серйозні труднощі у читанні, розумінні й інтерпретації текстів та неусвідомлення того, що це становить проблему;
• другий рівень – людина читає прості, ясно викладені тексти; нави¬чки їх інтерпретації досить обмежені; проблема недостатньої грамотності не усвідомлюється;
• третій рівень – людина цілком добре читає, але у розумінні склад¬них текстів може відчувати труднощі. Спеціалісти вважають цей рівень мі¬німально допустимим для нормального функціонування в сучасному сус¬пільстві;
• четвертий та п'ятий рівні – високий рівень грамотності, що перед¬бачає наявність розвинутих загальнокультурних та професійних навичок.
Аналіз стану грамотності дорослих у Канаді за наведеною класи¬фікацією показав такі результати: І рівень – 22% населення; II рівень – 26%; III рівень – 32%; IV та V рівні – від 20 до 25% .
У сучасних умовах процес формування суспільної грамотності не уявляється без використання нових інформаційних технологій (НІТ).