1) Стратегія „розподільчої справедливості", що набула свого розквіту в епоху, коли соціальна політика розвинутих країн була побудована на основі концепції суспільства рівних можливостей.
2. За існування стратегії „ринкової справедливості" освіта розглядається як приватне благо, за яке треба плати¬ти користувачам освітніх послуг; товар, що створюється та продається освітніми закладами, які мають конкурувати між собою у його продажу; партнерство держави, приватного сектору та батьків відносно фінансування освіти тощо.
3. Стратегія „курікулярної справедливості" (навчальний план, навчальна програма), або стратегієя „педагогічної справедливості" розглядається у контексті проблем гуманізації навчального процесу як передумови пе¬ребудови школи