Уперше в науковий обіг цей термін увів в 1934 році німецький учений К. Фризен. Музейна педагогіка - галузь діяльності, що забезпечує передавання культурного досвіду на основі міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища.
Робота в цьому напрямку спрямована не лише на організацію спеціальних занять з ознайомлення із мистецтвом, а й на створення гуртків, клубів, уявного та реального відвідування дітьми, починаючи з дошкільного віку, виставок, картинних галерей, музеїв.
Сьогодні проблема залучення дитини до світу мистецтва є вкрай важливим напрямком педагогіки і має ще багато недосліджених аспектів. Відчуття замкнутості, відірваності від соціокультурних процесів переживають тисячі, десятки тисяч навчальних закладів. Як дитину, яка «крокує в майбутнє», включити в сферу культури, сферу, особливо сьогодні важливу? Як підготувати її до сприйняття музейної інформації, навчити орієнтуватися в музейному середовищі, розуміти мову музейної експозиції? Як, урешті, допомогти в цьому географічно «відірваній» від музейних центрів дитині?
Сформувати в дитині таку систему духовних цінностей поза залежністю від того, перебуває вона у реальній музейній експозиції або віртуальній, може МУЗЕЙ.
Що означає слово «музей»? Подивімось у словник: «Музей (з грец. – місце, присвячене музам, храм муз) - культурно-освітній та науково-дослідний заклад, який проводить збирання, вивчення, збереження і експонування пам’яток матеріальної і духовної культури, природничо-наукових колекцій тощо». Типи музеїв – науково-просвітницькі, дослідницькі, навчальні. Профілі - історичні, технічні, сільськогосподарські, літературні, меморіальні, краєзнавчі та ін. Музеї почали виникати ще до н.е. в Єгипті, країнах Межиріччя, Греції, Римі. У XV – XVI ст. виникли музеї сучасного типу.
Яку ж роботу сучасні «храми муз» проводять з дітьми дошкільного віку? Якого рівня досягла музейна педагогіка за кордоном, зокрема в Росії?
Музейна педагогіка Росії бере свій початок з 70-х років минулого століття. Нині вона набула широкого застосування. У рамках дошкільних навчальних закладів функціонують „дошкільні” музеї. Маючи значну педагогічну цінність та володіючи серйозним культурним потенціалом, вони забезпечують можливість пробудити в дітей інтерес до мистецтва, об’єднати педагогів, дітей та батьків захопливою справою збирання експонатів, підготовкою тематичних експозицій, екскурсій, свят. З метою ознайомлення дітей з роботами вітчизняних і зарубіжних художників, особливо якщо в місті чи в селі немає музею образотворчого мистецтва, педагоги дитячих садків створюють щось на кшталт справжніх картинних галерей у ігрових або в спеціально призначених для цього кімнатах. З допомогою батьків вони збирають якісні репродукції картин відомих майстрів.
Розквіт у Росії музейної педагогіки допомагає як батькам, так і самим педагогам знайомити дошкільників з вітчизняною та зарубіжною культурною спадщиною в царині образотворчого мистецтва, зокрема живопису, тим самим прищеплювати любов до занять малюванням, спонукаючи дітей до відтворення власних почуттів у художньо-творчій діяльності. Безпосереднє спілкування з творами живопису в музеях Москви, Санкт-Петербургу підвищує гостроту емоційних почуттів та оціночних суджень дітей. Діють засновані на синтезі мистецтв програми („Співтворчість”, „Захоплення” та ін.), мета яких - забезпечити глибину пізнання дітьми художніх образів у музиці, живопису, графіці, скульптурі тощо.
На жаль, в Україні музейна педагогіка не набула такого розквіту, як у Росії. Проте в дошкільних навчальних закладах нашої країни, і в Києві зокрема, поширюється практика створення музеїв (ДНЗ № 238, ШДС «Кияночка» та ін.), картинних галерей, виставок, організовуються екскурсії до музеїв, зустрічі з видатними художниками, композиторами. Вітчизняні періодичні видання виявляють інтерес до висвітлення різноманітного мистецько-методичного матеріалу на допомогу педагогічним працівникам ДНЗ і батькам вихованців з питань ознайомлення дітей з мистецтвом живопису, скульптури, архітектури тощо.
Музейна педагогіка розглядає музей, а надто художній, як установу, де виховуються почуття. Музей не «ілюструє» історію, не навчає історії! Він формує в людини особистісне емоційне ставлення до тих чи інших історичних фактів. Основний сенс існування музею – служіння людям, він надає відвідувачам можливість символічного доступу в простір культури.