"Кожній сім'ї - педагогічну культуру" - цей девіз стає останніми роками визначальним в організації пропаганди педагогічних знань серед населення. Той мінімум педагогічних знань, що наявний зараз майже в кожній сім'ї, не задовольняє вимог сучасного суспільства. Тому так необхідно удосконалювати педагогічну культуру кожних батьків. Виховання дітей, формування особистості дитини з перших років її життя - основний обов'язок батьків. Сім'я впливає на дитину, залучає її до навколишнього життя.
Вивчення родинного спілкування є надзвичайно важливим як для розуміння чинників, що впливають на становлення особистості дитини, так і для організації психолого-педагогічної практики. Про значущість цієї проблеми свідчить той факт, що багато психологічних теорій не обійшли увагою цю проблему, розглядаючи взаємовідносини батьків і дитини як важливе джерело дитячого розвитку.
Теоретичні основи по темі дослідження висунені в працях провідних вітчизняних психологів: В.С. Мухіної, Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьева про закономірності розвитку дитячої психіки, розуміння дошкільного дитинства як особливого періоду в становленні особистості. А також в дослідженнях ряду робіт авторів, які вивчали сім'ю і сімейні стосунки С.В. Ковальов, Н.Д.Соловйов, М.І. Лісіна і інші.
Сім'я для дитини - це місце її народження і основне місце існування. Вона визначає дуже багато що в житті дитини. Зв'язок між батьками і дітьми відноситься до найбільш сильних людських зв'язків.
Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних стосунків, яка дає почуття захищеності, любові і прийняття, стимулює і направляє його розвиток.
Усвідомлюючи свою відповідальність за успішне виховання дитини, поважаючи думку дорослих, батьки дошкільнят беруть на себе основну турботу про виховання дітей.
Багато молодих батьків розуміють необхідність формувати особистість дитини з малих років, зміцнювати контакти з нею. Проте багато завдань сімейного виховання не здійснюються з різних причин. Одна з істотних причин - недостатня педагогічна культура батьків. Їм часто бракує етичних, юридичних, психологічних і педагогічних знань, важливих практичних вміннь.
Ростуть діти, і разом з ними повинні рости батьки: змінюється стиль спілкування, коригуються вимоги, враховуються індивідуальні особливості певного періоду дитинства. Як навчити цьому батьків і матерів...
У дошкільних установах створюються умови для розвитку у дітей комунікативності, вихованості, соціальних навичок спілкування. Проте добитися ефективних результатів у вихованні у дошкільнят цих цінних якостей особистості можна тільки в тісній співпраці з сім'єю. Сім'я має великі можливості для соціального розвитку дитини.
Батьки і старші члени сім'ї добре знають особливості дитини, можуть впливати на її почуття, закладають основу позитивного відношення до тих або інших сторін дійсності.
Всі соціокультурні норми, правила, традиції найефективніше і засвоюються дитиною тільки при безпосередньому спілкуванні, тому батьки повинні уміти викликати прихильність дитини до себе , викликати у неї потребу й бажання спілкуватися.
В сім'ї є всі можливості для створення таких умов, де б гармонійно розвивались соціальні навички дитини, бо саме родинне спілкування є найпершою і найяскравішою моделлю соціальних стосунків, яку засвоює дитина.
У дошкільніих навчальних закладах широко застосовуються такі форми роботи, як: батьківські збори, консультації, бесіди, індивідуальні форми роботи.
Проте запропоновані форми роботи виявляються не завжди ефективними. Батьки не завжди передивляються консультації на стендах, в силу великого об'єму сухо поданої інформації і маленького проміжку часу, що відводиться на ці цілі батьками.
Тому, на нашу думку, робота з батьками по підвищенню педагогічної культури, має проводиться так, щоб кожні батьки мали можливість взяти безпосередню участь в цій просвітницькій роботі.
Найбільш ефективною формою роботи, на наш погляд, являється психолого-педагогічна просвіта батьків з приводу корекції неадекватних типів виховання за допомогою тренінгових занять.
Нами було здійснено діагностичну роботу, мета якої полягала у виявленні стилів сімейного виховання, з'ясування причин відхилень у сімейному вихованні та виявленні рівня соціального розвитку дітей.
З отриманих нами даних ми зробили висновок про те, що найвищі показники соціального розвитку спостерігаються у сім'ях з демократичним стилем виховання.
Найнижчими показниками соціального розвитку відзначились діти в сім'ях яких панує нестійкий стиль сімейного виховання.
Авторитарний, ліберальний та потуральний виховні стилі не дають дитині всіх можливостей для гармонійного розвитку, у дітей що виховуються в цих стилях виявлено низькі та середні показники соціального розвитку.
Значення даного етапу дослідження полягало у тому, що отримані результати діагностичної роботи дали змогу допомогти батькам не лише виявити проблеми у вихованні дітей, усвідомити та визнати необхідність зміни їх сімейних відносин, але й сформувати розуміння необхідності здійснення складної та кропіткої діяльності, спрямованої на самозміни, подолання власних небажаних стереотипів поведінки. Аналіз результатів констатуючого експерименту дозволив виділити основні проблеми у сфері сімейного виховання, що мають негативний вплив на соціалізацію дитини та розробити програму профілактико-корекційної роботи.
Основним завданням проведеного нами формуючого експерименту було здійснення профілактики та корекції у сімейних відносинах. Основним методом даного етапу дослідження були тренінгові заняття, які проводились нами протягом 10 днів.
Комплекс проведених корекційних занять на тему: «Подолання типів неадекватного виховання» включав 5 корекційних занять на теми батьківської любові, підвищення батьківської ефективності у стосунках з дітьми, популяризації концепції усвідомленого батьківства як умови сприятливого розвитку дитини.
Мета профілактико-корекційної програми:
1) здійснити корекцію типів неадекватного виховання;
2) сформувати у батьків правильне, адекватне ставлення до дітей у процесі виховання.
Для підтвердження ефективності корекційної роботи батькам ще раз був запропонований опитувальник діагностики типів неадекватного виховання, щоб ми мали змогу порівняти їх з початковими даними, одержаними за результатами констатуючого експерименту.
Кількість сімей в яких спостерігалась гіперпротекція не змінилась порівняно з початковими показниками, залишилась на 13,34%.
Кількість сімей з таким порушенням виховання як потурання залишилась такою ж як і на початку експерименту і становить 6,67 %.
На початку експерименту було 33,35 % сімей з надмірністю вимог до дитини. Після проведення корекційної роботи з цими сім'ями показник було зменшено на 20,01 % і на даному етапі він становить 13,34 %.
По закінченню корекційної програми таке порушення сімейного виховання як недостатність вимог-заборон було зменшене до 0% від початкових 6,67 %.
Мінімальність санкцій за результатами констатуючого етапу складала 20,01%, а за результатами контрольного етапу знизилась на 13,34% і становить 6,67 %.
Кількість сімей в яких спостерігалась нестійкість стилю виховання не зменшилась до 0 % порівняно з початковими показниками в 6,67 %.
Результати контрольного етапу ми показали в діаграмі "Порівняльний аналіз результатів діагностики типів неадекватного виховання до і після проведення корекційної програми" (Малюнок № 2).
Діаграма «Порівняльний аналіз результатів діагностики типів неадекватного виховання до і після проведення корекційної програми».
Аналіз результатів даного етапу дослідження, показав, що, засноване на отриманому у процесі корекційних занять комунікативному та емоційному досвіді спілкування з дітьми, у батьків спостерігалася тенденція до зменшення рівня, використання типів неадекватного виховання, що свідчить про ефективність проведеної роботи.
Для налагодження спілкування з дітьми батькам слід знати і намагатись дотримуватися «Заповідей сімейного виховання», які сформулював В.А.Сухомлинский:
1. Не принижуй.
2. Не погрожуй.
3. Не вимагай обіцянки.
4. Не моралізуй.
5. Не позбавляй дитину можливості бути самою собою.
6. Не зашкодь.
7. Не бійся визнати свою помилку.
8. Розпочинай виховання з себе.
9. Вір у свою дитину.
10. Допоможи дитині повірити в себе.
Виконання цих простих речей може значною мірою покращити атмосферу сімейних стосунків, допоможе налагодити взаєморозуміння між батьками та дітьми.
Отже контрольний експеримент показав, що корекційні заняття мали позитивний вплив на батьків і допомогли їм усвідомити, що до дітей потрібен особливий підхід, який би не шкодив їх фізичному та психічному здоров'ю, не спотворював розвиток дитячої особистості і позитивно впливав на соціальний розвиток.
Було доведено, що тренінг є одним із ефективних засобів допомоги сім'ї, оскільки він забезпечує високий рівень уваги батьків, дає можливість для адекватного самовираження і пізнання дитячої особистості, психологічного розвантаження внутрішньої напруги. Результати контрольного експерименту засвідчили істотні зміни у поглядах батьків.
На нашу думку запропонований вид роботи по формуванню педагогічної культури можна використати у будь-якому дитячому садку.
Джерело:http://pedagogika.at.ua/publ/rodinne_vikhovannja_ta_jogo_vpliv_na_osobistisnij_rozvitok_ditini/1-1-0-518