Якісна освіта розглядається сьогодні як один з індикаторів високої якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди й економічного зростання. Міжнародне співтовариство нині хвилюють питання якісної освіти  з проекцією набуття молоддю життєвих компетентностей, ії успішне входження в сучасне суспільство, яке стрімко розвивається.   Українське не є виключним, його оновлення  - об’єктивно існує.

Цей позитивний фактор спонукає до  змін в освіті:  реально відповідати потребам суспільства і держави.

Виявляється, що в свою чергу великий вплив на всі сфери громадського життя     в цілому та освіти зокрема  має швидке проникнення   інформаційно-комунікаційних  технологій (ІКТ). Розглянемо певні  можливості формування громадянської компетентності старшокласників засобами інформаційно-комунікаційні технологій.   

Компетентнісний підхід в освіті. Громадянська компетентність.

В сучасній український педагогіці один з актуальних напрямів наукових досліджень і вже практичних впроваджень   - зміна освітньої парадигми : від   знань, умінь, навичок до   ключових компетентностей.    

 Питання виникають  на рівні типології, систематизації різних компетентностей. Громадянська компетентність в більшості досліджень – складова  чи «ключових» , чи «соціальних» компетентностей[11]. Доцільним е,  в умовах усвідомлення на всіх залучених рівнях очевидної значимості громадянської освіти,   по - іншому розглядати   сутність громадянської компетентністі. Не як підпорядковану чи частину системи компетентностей, а головну, навидь -  генеральну, значимість, якість якої і  залежить від того, як сформовані інші компетентності. 

Інша думка - про імовірність   використання поняття «громадянські компетентності» на відміну від «громадянська   компетентності». Розробка  такої моделі не є формальний кількісний підхід. Напроти, очевидна якісна значимість в житті людини громадянськості  на основі всебічної компетентності. 

Потреба в формуванні громадянської компетентності визнається   суспільством і державою[ 5]. Головний доказ з цього – існування окремого учбового та виховного  напрямку – громадянської освіти.  З 90-х  років в незалежній Україні почався цілеспрямований  процес залучення світового досвіду та створення національної моделі громадянської освіти.  

Що саме підлягає формуванню  з приводу  змісту громадянської компетентності? Як з будь-якого складного питання, відповідь не одна. Наведемо дві більш поширені в Україні. Обидві є результат  спільної праці в  раках освітніх проектів.

По-перше, за матеріалами  проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний-рівному» 2004 року громадянська компетентність передбачає такі здатності:

  • ■      орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави , органів місцевого самоврядування;
  • ■      застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов’язків у межах місцевої громади та держави загалом;
  • ■      застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;
  • ■      використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;
  • ■      робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.

 По-друге, інший підхід   сформульований авторами   підсумкового документа робочої групи(національний експерт О.І Пометен, доктор педагогічних наук) з розроблення навчальних планів і програм проекту „Громадянська освіта – Україна”в 2006 році. В попередньому- доведенні викладені  громадянські компетентності загально для всіх рівнів учнів. В цьому проекті є поділ на три ступені навчання в сучасній школі (молодша, середня, старша) з відповідним змістом  громадянської компетентності.  До нашого дослідження розглянемо  таблицю: «Зміст громадянської компетентності учнів старшої школи» .    

        Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі та подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами. ІТК відкривають кожному, хто навчається, доступ до практично необмеженого обсягу інформації, що забезпечує «безпосередню включеність» в інформаційні потоки суспільства.

Переробка інформації за допомогою комп’ютерів і вироблення нових знань, співвіднесених із метою користувачів – функціональне призначення ІТК. 

Умовно ІКТ представлені електронними  засобами навчального призначення  (ЕЗНП),   педагогічними  програмними  засобами (ППЗ) навчання, мережею Інтернет (веб-сайти  електронна пошта, пошукові системи), ресурси текстового  редактора  Microsoft Word (з його програмними  продуктами - Microsoft: Publisher, Word, Excel, Internet Explorer) і т. ін..  

Широке впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів ІКТ, що базується на комп’ютерній підтримці навчально-пізнавальної діяльності, включає розробку та практичне використання науково-методичного забезпечення, ефективне застосування інструментальних засобів та систем комп’ютерного навчання  і контролю знань, поступове доповнення цими технологіями існуючих традиційних форм і методів організації навчання. Це відкриває перспективи щодо розширення і поглиблення теоретичної бази знань і надання результатам навчання практичної значущості;  інтеграції навчальних предметів та диференціації навчання відповідно до запитів, нахилів та здібностей учнів;  збільшення ваги самостійної навчальної діяльності дослідницького характеру;  розкриття творчого потенціалу учнів і вчителів з урахуванням їхніх позицій та вподобань, специфіки забезпечення  і перебігу навчального процесу.

  ІКТ  - універсальним засіб пізнавально-дослідницької діяльності і друге за значимістю (після традиційної писемності) знакове знаряддя обміну інформацією. Вони стають потужним знаряддям педагогічного впливу та, внаслідок своїх унікальних властивостей, дозволяють:

  • -         підвищити ефективність навчального процесу;
  • -         розвинути особистісні якості учнів (навченість, здатність до навчання, здатність до самоосвіти, самовиховання , самонавчання , саморозвиток, творчі здібності, вміння застосовувати отримані знання  на практиці, пізнавальний інтерес, ставлення до праці);
  • -         розвинути комунікативні і соціальні здібності молодої людини, особливо під час роботи в мережі Інтернет;
  • -         значно розширити можливості індивідуалізації і диференціації навчання за рахунок надання кожному учневі персонального педагога, роль якого виконує комп’ютер;
  • -         визначити учня як активного суб’екта   пізнання, визнати його самоцінність;
  • -         врахувати суб’єктивний досвід учня, його індивідуальні особливості;
  • -         здійснити самостійну навчальну діяльність, у ході якої учень самонавчається і саморозвивається;
  • -         прищепити учню навички роботи з сучасними технологіями, що сприятиме його адаптації до швидкоплинних соціальних умов для успішної реалізації своїх професійних задач;
  • -         забезпечити комплексне вивчення явищ дійсності, нерозривність взаємозв’язку між природознавством, технікою, гуманітарними науками та мистецтвом;
  • -         сприяти постійному динамічному оновленню змісту, форм, методів, процесів навчання і виховання.

Порівняння наведеного з змістом громадянських компетентностей, на наш погляд свідчить про їх суцільний зв'язок. Нажаль, розробок в освітній галузі «Суспільствознавство» та історія для старшокласників  зовсім небагато, а з громадянської освіти вони    відсутні. Не є повною забезпеченість ПК для  роботи з ІКТ. Але є поштовхи та оптимістичні прогнози.     

До того ж  варто пам’ятати, що центральною фігурою процесу навчання, формування громадянських компетентностей  є і в майбутньому залишиться вчитель, а ІКТ відіграватимуть важливу, але допоміжну роль. Головним завданням використання мультимедіа  та інших будь-яких нових технологій в освіті є надання вчителеві й учневі максимальної свободи вибору форм і методів роботи та полегшення передачі знань, формування вмінь і навичок, комп’ютер має доповнювати, а не замінювати традиційні навчальні посібники і підручники.