Розглянемо методи, опанування яких полегшить роботу тих, хто займається науковою та технічною творчістю, пошуком оригінальних ідей.
Морфологічний аналіз. У технічній системі, що вдосконалюється, виділяють декілька характерних морфологічних ознак, за кожною з яких складають список різних конкуруючих варіантів (альтернатив) їх технічного застосування.
Морфологічні ознаки з різними альтернативами розташовують у таблиці, що дозволяє краще уявити пошукове поле. Аналізуючи різні сполучення альтернативних варіантів виділених морфологічних ознак, можна виявити нові вирішення завдань.
Морфологічний аналіз здійснюється у такій послідовності:
1) точне формулювання задачі;
2) складання списку морфологічних ознак способу або пристрою;
3) перерахування можливих варіантів за кожною морфологічною ознакою;
4) аналіз утворених сполучень;
5) вибір кращих сполучень.
Розглянемо на прикладі послідовність морфологічного аналізу:
1) запропонувати нову ефективну конструкцію снігоходу;
2) морфологічні ознаки:
А - двигун, Б - рушій, В - опора кабіни, Г - керування;
3) варіанти за кожною морфологічною ознакою:
А1 - двигун внутрішнього згоряння, А2 - газова турбіна, А3 - електричний двигун;
Б1 - гусениці, Б2 - повітряний гвинт, Б3 - лижі і вібролижі.
Так складається перелік варіантів за всіма ознаками.
За позиціями 4) і 5) складається таблиця (морфологічна шухляда), а найбільш цікаві сполучення виписуються: наприклад А1 – Б2 – В4 – Г7.
Метод морфологічного аналізу є першим найбільш поширеним прикладом системного підходу у винахідництві. Він дозволяє мислити категоріями основних принципів і параметрів, що забезпечує ефективність його застосування.
Найбільш доцільно застосовувати цей метод для вирішенні конструкторських завдань, зокрема: для пошуку компонувальних або схематичних рішень; для проектування споруд і машин тощо.
"Мозкова атака" ("Мозковий штурм"). Цей метод є одним з найбільш популярним для психологічної активізації колективної творчої діяльності. Він застосовується для отримання нових ідей у науці, техніці, педагогічний, адміністративній, торговельній діяльності.
"Мозкова атака" - це активізація, експромт, творчий політ, коли відсутня раціональна логіка.
Основними правилами "мозкової атаки" є такі:
- формулювання завдані, у загальних поняттях;
- забезпечення вільної, невимушеної дискусії між учасниками;
- заохочення комбінування та нового застосування висловлених ідей;
- заборона зауважень, реплік, навіть жартів, що містять критику;
- заохочення нераціонального мислення, ідей, що виникли в результаті інсайтів, фантазії, жартів, каламбурів;
- схвалення всіх ідей, навіть непрактичних; орієнтація на кількість, а не на якість зібраних ідей;
- проведення оцінки і відбору ідей групою експертів, що не брали участі у сесії.
В основу методу "мозкової атаки" покладений принцип розподілу за часом стадії розробки ідей. Завдання вирішують дві групи з оптимальним складом по 6-12 осіб. Перша група - це група генераторів ідей. У ній бажано, щоб були люди різних спеціальностей, різного рівня освіти, з різним обсягом практичного досвіду, схильні до абстрагування. У цю групу небажано включати тих, чия присутність може комплексувати інших учасників, наприклад, людей з різним службовим становищем з однієї організації. Ця група вирішує задачу протягом 20 - 40 хвилин. Регламент на кожну ідею - не більш двох хвилин. Ідеї висловлюються без доказів. Якщо завдання не вирішено з першої спроби, то його розгляд можна продовжити, але вже з іншим колективом.
Для активізації процесу генерації ідей рекомендується використовувати такі прийоми, як "інверсія" (зроби навпаки), "аналогія" (зроби так, як це зроблено в іншому варіанті), "емпатія" (вважай себе частиною удосконалюваного об'єкта і з'ясуй при цьому свої почуття і відчуття).
Очолює процес вирішення завдань керівник сесії, який повинен вміти забезпечити дотримання усіх без винятку умов і правил методу, не вдаючись при цьому до критики і наказів. Він зобов'язаний стежити за тим, щоб висловлення ідей не йшло лише в раціональному напрямку.
Друга група - група експертів - після закінченню "мозкової атаки" робить висновок про цінності висунутих ідей. До неї залучають людей з аналітичним, критичним складом розуму.
Експертиза і відбір ідей повинні проводитися дуже уважно, необхідно ретельно продумувати навіть ті ідеї, що з першого погляду здаються несерйозними або навіть абсурдними.
На сьогодні існує ряд різновидів методу "мозкової атаки": метод "зворотної мозкової атаки"; "індивідуальної мозкової атаки"; "масової мозкової атаки"; "подвійної мозкової атаки"; "мозкової атаки з оцінкою ідей" тощо.
Цікавим є питання про авторство прийнятих ідей. Воно вирішується двома шляхами: у першому - авторами на однакових правах визнаються всі учасники, у другому - авторство встановлюється за особами, які на підсумковому етапі сформували нову ідею. Порядок встановлення авторства обговорюється заздалегідь.
Високі результати метод "мозкової атаки" дає для вирішення проблем організаційного характеру та нескладних винахідницьких завдань.
Синектика. Цей метод належить до найбільш ефективних евристичних методів колективної винахідницької творчості.
Слово "синектика" (неологізм грецького походження) означає поєднання різнорідних елементів. Відповідно синектична група - це група людей різних спеціальностей, які об'єднані пошуком творчого вирішення проблеми, що ґрунтується на необмеженому тренуванні уяви та поєднанні різнорідних елементів.
Для застосування методу синектики формують постійні групи (оптимальний склад 5-7 осіб) з людей різних спеціальностей і кваліфікації: інженера, робітника-раціоналізатора, археолога, конструктора, біолога, літератора тощо. Синектори повинні мати глибокі знання, досвід і розвинуту творчу уяву. З метою розвитку цих якостей члени групи проходять спеціальну підготовку протягом 8-12 місяців. Такий колектив виявляє велику гнучкість і варіативність у створенні оригінальних ідей, створює можливості для альтернативних способів вирішення.
Організація проведення засідання синекторів запозичена з "мозкової атаки", однак відрізняється використанням деяких прийомів психологічного налаштування, у тому числі активним застосуванням аналогій. Робота синекторної групи організована таким чином, щоб мінімізувати дію психологічної інерції. Виняткове значення в досягненні цього синектори вбачають у правильному формулюванні дослідницьких чи винахідницьких завдань. Вони переконані, що передчасно чітке їх формулювання веде до ускладнень в абстрагуванні від звичного ходу мислення, викликає поверхневий підхід до розв'язуваної проблеми і, як наслідок, у багатьох випадках не дає потрібного вирішення.
Структура синектичного процесу виглядає таким чином. Спочатку формулюється проблема. Як відзначалося вище, це робиться в загальному вигляді. Ніхто із синекторів (крім керівника групи) не повинен знати про конкретні умови завдань.
Засідання починається з обговорення фізичних аспектів процесу, що лежить в основі завдання. Наприклад, якщо перед групою поставлене завдання розробити принципово нову машину для забивання паль у ґрунт, синектор абстрагується від цих традиційних понять (паля, грунт). Власне забивання він розглядає як процес взаємопроникнення, тому обговорення стосується розгляду фізичної сутності принципу, що лежить в основі процесу взаємопроникнення. Обговорення повинне охоплювати широкий діапазон загальних проблем і поступово звужуватися під впливом питань керівника засідання, який зобов'язаний направляти обговорення в бажане русло. На синектичну сесію запрошуються експерти, головне завдання яких - оперативний аналіз висловлень, визначення конструктивних ідей. Цей етап називають "формулюванням проблеми, як вона є".
На наступному етапі керівником сесії або експертом вибирається одне з найбільш вдалих формулювань ідеї, за допомогою якого можна вирішити поставлене завдання. Цей етап синектори називають "формулюванням проблеми, як її розуміють".
Надалі ведеться генерування ідей вирішення завдань. Для цього робиться екскурс у різні галузі техніки, живої природи, політики, психології, релігії з метою з'ясування того, як аналогічні проблеми могли б бути вирішені в цих сферах. Основна мета такого екскурсу - знайти нову точку зору на проблему.
У процесі розв'язання проблеми у межах інших галузей синектори використовують систему з чотирьох видів аналогій: особистісну, пряму, символічну і фантастичну. Ці аналогії тісно пов'язані між собою, і кожен синектор повинен досконало володіти ними.
Особистісна аналогія, або емпатія побудована на уявному ототожненні себе з об'єктом дослідження. Наприклад, людина може ототожнювати себе з мостом з метою відчути розподіл навантажень і думкою вжитися в цей образ.
Пряма аналогія здійснюється шляхом порівняння об'єкта з паралельними об'єктами техніки, органічної або неорганічної природи. Приклади прямої аналогії - літак і птах, серце і насос тощо.
Символічна аналогія - узагальнена, абстрактна аналогія, вона з'являється в технічно неточному образі (наприклад, намір створити застібку, схожу на квітку, що на ніч закриває свої пелюстки).
Розвитком символічної аналогії є новий прийом пошуку аналогій. Керівник сесії обирає ключове слово, що стосується завдання, і пропонує пояснити його значення у вигляді короткого визначення, що носить парадоксальний характер і складається з іменника і прикметника. Наприклад: розчин - зважена плутанина; полум'я - видима теплота; міцність - примусова цілісність; сприйнятливість - мимовільна готовність тощо.
Фантастична аналогія застосовується для розробки незвичайних способів вирішення винахідницьких завдань. Вона базується на введенні у процес вирішення елементів фантазії - фантастичних засобів або персонажів, які перетворюють бажане в робочу модель. Символічна і фантастична аналогії є особливо плідними і тактичними прийомами цього пошуку.
Поряд з розглянутими методами активізації технічної творчості розробляється й удосконалюється група методів програмного вирішення дослідницьких і технічних завдань.
Лівінський О.М., Курок О.І., Гридякін В.О., Зінченко В.П.
Методологія і методи наукових досліджень
Навчальний посібник