Діагностика навчання — обов'язковий компонент освітнього процесу, за допомогою якого визначається досягнення поставлених цілей. Діагностика охоплює сфери: психологічну, педагогічну, дидактичну, управлінську та ін.
Діагностика освітньої діяльності учня включає: контроль, перевірку, облік, оцінювання, накопичення статистичних даних та їх аналіз, рефлексію, виявлення динаміки освітніх змін і особистісних прирощень учня, перевизначення цілей, уточнення освітніх програм, коригування процесу навчання, прогнозування подальшого розвитку подій.
До складу діагностики входять різні форми контролю, який визначає, в першу чергу, рівень досягнення учнем освітніх стандартів, які прописуються у вигляді вимог до рівня підготовки спеціаліста, що являють собою стислу характеристику мінімально необхідних результатів, які повинні бути досягнуті.
Крім того, оцінюванню підлягають результати діяльності учнів, що визначаються в програмі з інформатики, за якою працює викладач.
Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій. Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних досягнень школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. Визначення рівня навчальних досягнень учнів з інформатики є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині певну суму знань, умінь та навичок з інформатики, а сформувати відповідний рівень її компетенції в цій предметній галузі.
Поняття компетентності не зводиться лише до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.
06'єкпюм оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісною ставлення до навколишньої дійсності.
Функції оцінювання
Можна виділити ряд важливих функцій оцінювання: контролюючу, навчальну, діагностико-коригуючу, стимулюючо-мотиващїіну, розвивальну, виховну та функцію управління.
Розглянемо більш детально кожну з них.
Контролююча передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати і подавати навчальний матеріал.
Навчальна функція оцінювання полягає в акцентуванні уваги учнів на головних елементах знань і умінь, спонукає глибоко з'ясовувати суть явищ, що вивчаються. Викликаючи необхідність деяких дій, перевірка є одночасно і тренажером таких дій, що, без сумніву, сприяє повторенню, поглибленню і вдосконаленню знань, умінь і навичок учнів. Навчальна функція зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню і систематизації навчального матеріалу, вдосконаленню підготовки учня (класу, групи).
Оцінювання сприяє формуванню в учнів навичок раціональної організації навчальної праці, вони вчаться працювати з контрольними запитаннями в підручнику, тестами, діаграмами, графіками, таблицями, контролюючими програмами тощо. Потреба у регулярних заняттях з вивчення нового матеріалу, як відомо, не завжди виникає в учнів і не завжди її стимулом є тільки пізнавальний інтерес. Часто саме оцінювання, яке примушує учнів працювати регулярно, викликає потім безпосередній потяг до знань, потребу в частіших заняттях, коли навчальна функція контролю та оцінювання, змінюючись, стає більш опосередкованою.
Діагностико-коригуюча функція допомагає виявленню рівня оволодіння знаннями, вміннями і навичками; прогалин у них і встановленню причин труднощів, які виникають в учня під час навчання; коригуванню навчальної діяльності учнів, яка спрямована на усунення виявлених недоліків.
Стимулюючо-мотиваційна функція визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли проведення оцінювання стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність та сприяє змагальності учнів, формує мотиви навчання. Ефективно проведене оцінювання звертає увагу учнів на прогалини в знаннях, спонукає до посилення зусиль.
Оцінювання не залишає учнів байдужими до навчання: викликає в них почуття задоволення, підвищення інтересу до навчання при заохоченні або, навпаки, почуття прикрості, незадоволення собою, прагнення подолати невдачі.
Розвивальна функція оцінювання полягає у цілеспрямованому залученні учнів до здійснення цілого ряду розумових операцій. Щоб відповісти на поставлене запитання або розв'язати задачу, учневі необхідно швидко проаналізувати умову, активізувати знання, вибрати потрібні факти і поняття, певним чином їх систематизувати і логічно подати.
Психологами встановлено, що правильна постановка запитання при організації оцінювання у випадках, коли необхідно не просто пригадати факт, а перенести здобуті раніше знання на новий об'єкт, використати їх в нових умовах, створює для учнів проблемну ситуацію, тобто ситуацію пізнавального утруднення, подолати яке можна шляхом висування гіпотез, їх аргументації і вибором найбільш вірогідних. Таке оцінювання розвиває найважливішу якість розумової діяльності — творче перенесення, вчить учнів самостійно здобувати потрібні для вирішення практичних завдань знання.
Цілком очевидним є позитивний вплив оцінювання на розвиток і тренування пам'яті, оскільки, звикаючи до постійного поточного та підсумкового оцінювання, учень робить особливі зусилля щодо запам'ятовування матеріалу, користуючись різними його прийомами.
Ще більш очевидним є розвивальний вплив самоконтролю, який сприяє розвитку критичності мислення, правильній самооцінці результатів навчальної діяльності.
Виховна функція передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми оцінювання і самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, акуратності та інших. Виховна функція оцінювання полягає у сприянні вихованню в учнів старанності, почуття обов'язку і відповідальності за результати своєї праці, вміння цінити час. Ефективне оцінювання виховує в учнів свідому дисциплінованість, виробляє вміння долати труднощі в навчанні, тобто формує волю і наполегливість, розвиває об'єктивність самооцінки та інші позитивні якості.
Оцінювання сприяє відпрацюванню навичок творчості в роботі учнів, активізує і виховує діловитість, кмітливість. Оцінювання виконує і функцію управління процесом навчання, оскільки перевірка знань є не лише засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, а й засобом активного управління процесом навчання з боку вчителя.
Доцільно виділяти такі елементи оцінювання:
- оцінюється знання певного мінімуму основного матеріалу —його формальне засвоєння;
- оцінюються вміння виконувати практичні завдання на комп'ютері (за зразком, за алгоритмом чи вибираючи для розв’язування задач відповідні засоби);
- перевіряється здатність учнів самостійно мислити;
- оцінюється вміння перекласти питання на формальну (зокрема, інформаційну) мову, виразити його в спеціальних термінах і символах;
- фіксуються навички правильного запису відповіді;
- оцінюється вміння вибирати найбільш ефективний програмний засіб для розв'язування поставленого завдання.
Передбачається також, що оцінювання проводитиметься у формі схвалення будь-яких, навіть найменших успіхів і зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій. навіть критичні, слід починати з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій доцільно робити у формі пропозицій «діяти інакше» — «Можлива інша відповідь», «Існує інша точка зору», «Можна сказати (написати, зробити) інакше». Насамперед треба дати можливість самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.
Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує значно більше часу. Крім того, завдання вчителя — надати учням можливість виявити і захистити власну думку за будь-яких навчальних ситуацій у класі й поза школою; вибрати потрібні ефективні методи і засоби розв'язування практичних завдань за допомогою комп'ютера. . При оцінюванні вчителю необхідно враховувати такі умови:
- баланс між перевіркою знань, умінь і навичок та виявлення ставлень учнів до тих чи інших проблем;
- баланс традиційних і інтерактивних методів оцінювання;
- баланс групового, змагального й індивідуального оцінювання;
- узгодження форм перевірки зі змістом уроку;
- необхідність обговорення критеріїв оцінок з учнями;
- баланс оцінки абсолютних досягнень та індивідуального прогресу.
При оцінюванні, особливо в разі застосування інтерактивних методів, треба скористатися процедурою самооцінювання учнів та взаємо-оцінювання учнями один одного. Треба приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учня під час уроку (а також оцінювання домашнього завдання), аніж тестам наприкінці семестру. Варто дбати й про те, щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання, воно має виконувати допоміжну функцію, а не деструктивну.
Бажаним є застосування подвійної форми оцінювання — оцінювання за шкалою оцінок — балів і описове оцінювання, яке дає змогу найкращим чином передавати учням та їх батькам інформацію про способи і результати їх роботи, досягнення і труднощі учня.
Важливо пам'ятати, що завданням учителя є швидке створення умов, за яких позиції зацікавленості, відкритості, відповідальності учнів у навчанні та їх особистісні риси можуть розвиватися й усвідомлюватися. Цьому сприятимуть:
- включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання, тобто перебігу роботи учня, на відміну від оцінювання кінцевих результатів роботи;
- оцінювання учнів має спиратися на чіткий критерій, що дає змогу учневі брати на себе відповідальність за роботу та її результати й уможливлює самооцінку роботи та її результатів. При цьому бажано, щоб в учнів була можливість ознайомитися з критеріями оцінки перед початком роботи, а не після її виконання;
- оцінювання досягнення повинно відбуватися незалежно від того, значні вони чи скромні. Головне, щоб вони були результатом справжніх зусиль учня;
- оцінювання зусилля, що їх учні докладуть до співпраці, й заохочувати їх допомагати один одному в роботі;
- обговорення вправ і завдань, у процесі яких учні зможуть замислитися щодо власного способу вчитися. Приділяти увагу емоціям, що в них виникають під час роботи, взаємовідносинам з іншими учнями;
- пропонування індивідуальних і групових завдань, які учні виконуватимуть самостійно, проходячи етапи пошуку, добору і критичного аналізу, узагальнення і записування результатів своїх досліджень;
- заохочування учнів до самооцінки, внаслідок якої вони краще пізнають себе, свої можливості та сфери, які потребують розвитку(почуття власної цінності, що ґрунтуються на реальному баченні своєї особистості);
- ініціювання дискусій, що вможливлюють формування в учнів власних поглядів і модифікування їх;
- підтримування ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно.
Бажано оцінювати також міру участі учня у навчальній діяльності — його активність на уроці, спосіб спілкування з однокласниками, готовність до співпраці і покладання на себе відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на уроках.
3 метою забезпечення якомога об'єктивнішого оцінювання рівня навчальних досягнень учнів Міністерством освіти і науки України введена 12-ти бальна шкала оцінювання, побудована за принципом урахування особистих досягнень учня.
При визначенні навчальних досягнень учнів аналізові підлягають:
- характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;
- якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
- ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
- рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
- ступінь самостійності учнів у навчальній діяльності;
- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми);
- самостійність оціночних суджень.
Вказані орієнтири покладено в основу виділених чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.
У загальнодидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:
- І рівень — початковий. Відповіді учня при відтворенні навчального матеріалу елементарні, фрагментарні, зумовлюються нечіткими, розрізненими уявленнями про предмет вивчення; вміння не сформовані, рівень самостійності навчальної діяльності низький.
- ІІ рівень — середній. Знання неповні, поверхові. Учень відтворює основний навчальний матеріал, але недостатньо осмислено, не вміє самостійно аналізувати, робити висновки. Здатний розв'язувати завдання за зразком. Володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
- ІІІ рівень — достатній — характеризується знаннями істотних ознак понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними. Учень самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, синтезом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, проте без елементів власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.
- ІV рівень — високий — характеризується глибокими, міцними, узагальненими, системними знаннями учня з предмета, вміннями застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.
Визначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою
Види оцінювання
При навчанні інформатики застосовуються такі види оцінювання: попереднє, поточне, повторне, періодичне, тематичне, підсумкове.
Попереднє оцінювання має діагностичні задачі і здійснюється на початку вивчення курсу. Мета попереднього оцінювання — зафіксувати початковий рівень підготовки учня, його фактичні знання, вміння і навички, які пов'язані з майбутньою навчальною діяльністю. Попередня діагностика потрібна для визначення прирощення навченості учня за певний період часу.
Поточне оцінювання — це систематична перевірка і оцінювання освітніх результатів учня з конкретних тем та на окремих заняттях. До поточного оцінювання належать: опитування; використання тестів; розв'язування задач; робота з комп'ютерною програмою; взаємоконтроль учнів в парах або групах; самоконтроль учня.
Повторне оцінювання передбачає перевірку знань паралельно з вивченням нового матеріалу, що сприяє міцності і системності знань учнів.
Періодичне оцінювання здійснюється щодо цілого розділу або модуля. Мета — діагностування якості засвоєння учнем структурних основ і взаємозв'язків розділу, його особистих освітніх прирощень. Завдання періодичного оцінювання — навчаюче, оскільки учні навчаються систематизації, узагальненню, цілісному баченню крупного блоку навчальної інформації і пов'язаної з нею діяльності.
Підсумкове оцінювання проводиться в кінці вивчення навчального курсу. Воно може мати форму: контрольної роботи, заліку, екзамену, захисту творчої роботи. Даний тип контролю передбачає комплексну перевірку освітніх результатів з усіх ключових цілей і напрямів.
Тематичне оцінювання. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учня обов'язкове і основне, його результати відображаються в класному журналі в окремій колонці. Перелік тем для тематичного обліку знань з курсу інформатики відображено в таблиці 4.3.
Доцільність тематичного оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, які передбачають реалізацію послідовних його етапів, що не можна здійснювати на одному уроці. 3 огляду на це поточне оцінювання на кожному уроці в традиційному розумінні недоцільне. Крім того, таке оцінювання не узгоджується з індивідуальним для кожного учня темпом засвоєння навчального матеріалу, що нерідко спричинює психологічний дискомфорт у навчанні значної частини школярів. Перед щоденною загрозою опитування і виставлення оцінки учень націлюється не стільки на осмислення, скільки на просте запам'ятовування навчального матеріалу.
Тому поточне оцінювання має відігравати допоміжну роль, виконуючи, зокрема, заохочувальну, стимулюючу та діагностико-коригуючу функції. Його результати не обов'язково відображаються в балах і фіксуються в журналі. Принцип тематичності забезпечує одночасно систематичність і об'єктивність в оцінюванні та обліку навчальних досягнень учнів.
Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми, які визначаються вчителем на основі вимог навчальної програми і мають бути відомі учням з самого початку її вивчення, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над темою.
Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість уроків); кількістю і тематикою обов'язкових лабораторних та практичних робіт і термінами їх проведення; питаннями атестації, якщо вона проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.
Якщо при вивченні теми передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їх виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.
Тематична атестація може проводитися в різних формах. Основною умовою при їх виборі вчителем є забезпечення об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів. Кожну оцінку рівня досягнень учня вчитель повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).
Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми і одержали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначаться термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.
Таблиця 4.3
|
Номери етапів тематичного контролю |
Орієнтовна кількість годин |
Навчальні теми |
|
1 |
6 |
Вступ. Інформація та інформаційні процеси. Ін формаційна модель |
|
6 |
Інформаційна система |
|
|
2 |
9 |
Операційні системи |
|
5 |
Основи роботи з дисками |
|
|
3 |
6 |
Прикладне програмне забезпечення навчально ю призначення |
|
Прикладне програмне забезпечення загального призначення |
||
|
4 |
3 |
Графічний редактор |
|
14 |
Текстовий редактор |
|
|
5 |
13 |
Електронні таблиці |
|
6 |
12 |
Бази даних. Системи управління базами даних Штучний інтелект. Експертні системи |
|
7 |
6 |
Прикладне програмне забезпечення навчального призначення |
|
8 |
18 |
Глобальна мережа Інтернет та можливості її використання |
|
|
Основи алгоритмізації та програмування |
|
|
9 |
7 |
Алгоритми |
|
10 |
13 |
Програма. Мова програмування |
|
11 |
5 |
Звернення до алгоритмів і функцій |
|
12 |
9 |
Вказівки повторення й розгалуження |
|
13 |
8 |
Табличні величини |
|
14 |
4 |
Рядкові величини |
Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів з інформатики
Критерії оцінювання складено таким чином, що наявність певного рівня навчальних досягнень передбачає, що всі вказані для попередніх рівнів знання, уміння і навички повністю опановані учнем (табл. 4.4).
Таблиця 4.4
|
Рівні навчальних досягнень |
Бали |
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики |
|
|
І. Початковий |
1 |
Учень: • розпізнає окремі об'єкти, явища і факти предметної галузі; • знає і виконує правила техніки безпеки під час роботи з обчислювальною технікою |
|
|
2 |
Учень: • розпізнає окремі об'єкти, явища і факти предметної галузі та може фрагментарно відтворити знання про них |
||
|
3 |
Учень: • має фрагментарні знання при незначному загальному їх обсязі (менше половини навчального матеріалу) за відсутності сформованих умінь та навичок |
||
|
II. Середній
|
4 |
Учень: • має початковий рівень знань, значну (більше половини) частину навчального матеріалу може відтворити репродуктивно; • може з допомогою вчителя виконати просте навчальне завдання; • має елементарні, нестійкі навички роботи на комп'ютері |
|
|
5 |
Учень: • має рівень знань вищий, ніж початковий; • може з допомогою вчителя відтворити значну частину навчального матеріалу з елементами логічних зв'язків; • має стійкі навички виконання елементарних дій з опрацювання інформації на комп'ютері |
||
|
6 |
Учень: • знайомий з основними поняттями навчального матеріалу; • може самостійно відтворити значну частину навчального матеріалу і робити певні узагальнення; • уміє за зразком виконати просте навчальне завдання; • має стійкі навички виконання основних дій з опрацювання інформації на комп'ютері |
||
|
III. Достатній |
7 |
Учень: • уміє застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях; • може пояснити основні процеси, що відбуваються під час роботи інформаційної системи та наводити власні приклади на підтвердження деяких тверджень; • уміє виконувати навчальні завдання, передбачені програмою |
|
|
8 |
Учень уміє: • аналізувати навчальну інформацію, загалом самостійно застосовувати її на практиці; • контролювати власну діяльність; • самостійно виправляти вказані вчителем помилки; • самостійно визначити спосіб розв'язування навчальної задачі; • використовувати довідкову систему |
||
|
9 |
Учень: • вільно володіє навчальним матеріалом, застосовує знання на практиці; • уміє узагальнювати і систематизувати навчальну інформацію; • самостійно виконує передбачені програмою навчальні завдання; • самостійно знаходить і виправляє допущені помилки; • може аргументовано обрати раціональний спосіб виконання навчального завдання; • вільно володіє клавіатурою |
||
|
IV. Високий |
10 |
Знання, вміння і навички учня повністю відповідають вимогам Державної програми. Учень: • володіє міцними знаннями, самостійно визначає проміжні цілі власної навчальної діяльності, оцінює нові факти, явища; • уміє самостійно знаходити додаткову інформацію та використовує її для реалізації поставлених перед ним навчальних цілей, судження його логічні і достатньо обґрунтовані; • має певні навички управління інформаційною системою |
|
|
11 |
Учень: • володіє узагальненими знаннями з предмета; • уміє планувати особисту навчальну діяльність, оцінювати результати власної практичної роботи; • уміє самостійно знаходити джерела інформації і використовувати її відповідно до мети і завдань власної пізнавальної діяльності; • використовує набуті знання і вміння у нестандартних ситуаціях; • уміє виконувати завдання, не передбачені навчальною програмою; • має стійкі навички управління інформаційною системою |
||
|
12 |
Учень: • має стійкі системні знання та продуктивно їх використовує; • уміє вільно використовувати нові інформаційні технології для поповнення власних знань та розв'язування задач; • має стійкі навички управління інформаційною системою в нестандартних ситуаціях |
||
Наприклад, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики при вивченні розділу «Прикладне програмне забезпечення загального призначення. Електронні таблиці», який виділено як 5-й етап тематичного контролю, мають такий вигляд (табл. 4 5)
Таблиця 4.5
|
Рівні навчальних досягнень |
Бали |
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з теми «Електронні таблиці» |
|
|||
|
І. Початковий |
1 |
Учень має уявлення про електронні таблиці (ЕТ) |
|
|||
|
2 |
Учень відрізняє вікно редактора ЕТ від вікон інших програмних засобів, розпізнає деякі характерні задачі, які можна розв'язати за допомогою ЕТ: на збереження табличної інформації; на обчислення даних, що зберігаються в таблиці; на побудову діаграм на базі табличної інформації |
|
||||
|
3 |
Учень має уявлення про конкретну програму опрацювання ЕТ та її призначення, про введення інформації до ЕТ, про використання готової ЕТ для одержання певної інформації, може виділити суттєві ознаки табличного процесора |
|
||||
|
II. Середній |
4 |
Учень має початкові знання про введення та редагування інформації в ЕТ. Уміє завантажувати ЕТ та вносити вказані зміни до її вмісту, створювати просту таблицю без обчислень, вводити до неї числову та текстову інформацію і зберігати її у вигляді файлу під попереднім ім'ям. Уміє маркирувати окремі клітини та їх діапазон, копіювати та переміщувати інформацію, що зберігається в таблиці |
|
|||
|
5 |
Учень за допомогою вчителя може сформувати електронну таблицю для розв'язування простої навчальної задачі з використанням обчислення сум вмісту клітинок, розташованих підряд, уміє самостійно вводити та редагувати інформацію, подану у вигляді таблиці. Вміє надавати створеній таблиці ім'я та зберігати в потрібному місці на диску |
|
||||
|
6 |
Учень володіє основними навичками роботи у середовищі ЕТ, уміє самостійно форматувати таблицю: змінювати висоту рядків, ширину стовпчиків, формат вмісту клітинки, додавати та вилучати рядки і стовпчики, обрамляти окремі клітинки та всю таблицю. Може за зразком сформувати електронну таблицю для розв'язування навчальної задачі з використанням обчислення сум вмісту визначених клітинок |
|
||||
|
III. Достатній |
7 |
Учень у цілому орієнтується у середовищі табличного процесора, знає в основному його призначення та правила опрацювання інформації. Вміє самостійно опрацьовувати табличну інформацію за допомогою арифметичних операцій табличного процесора, самостійно спроектувати і створити ЕТ для розв'язування навчального завдання, передбаченого програмою |
|
|||
|
8 |
Учень уміє використовувати вбудовані функції ЕТ. Може виправити помилку, на яку вказав вчитель. Використовує довідкову систему. Вміє будувати діаграми |
|
||||
|
|
|
9 |
Учень вільно володіє редактором ЕТ. Знає основні правила пошуку інформації в ЕТ та вміє знайти потрібний файл, що містить електронну таблицю. Вміє створювати списки, впорядковувати, знаходити і відбирати дані за певними ознаками. Вміє форматувати та редагувати побудовані діаграми. Розуміє відмінність абсолютних та відносних координат. За допомогою вчителя може надавати клітинкам імена та використовувати їх та абсолютні координати при обчисленнях |
|||
|
|
IV. Високий |
10 |
Учень досконало (в межах чинної навчальної програми) знає і використовує ЕТ. Самостійно виконує навчальні завдання на створення та форматування таблиць, обчислення в таблицях з використанням різних вбудованих операцій та функцій в тому числі логічних; побудову діаграм та графіків; на пошук та впорядкування даних в ЕТ; виконання елементарного аналізу даних |
|||
|
|
11 |
Учень знаходить і використовує додаткові джерела інформації. Вміє використовувати результати опрацювання ЕТ (таблиці, графіки, діаграми). Вміє визначати та використовувати потрібні функції для розв'язування задач, добирати потрібний тип діаграми та будувати складені діаграми; здійснювати в таблиці пошук даних за складеними критеріями; проводити аналіз даних за допомогою засобів, вбудованих до ЕТ |
||||
|
|
12 |
Учень має стійкі системні знання з ЕТ та творчо їх використовує. У процесі виконання завдань проявляє творчий підхід |
||||
Від того, які результати і в якій формі будуть контролюватися, залежить будова всього навчального процесу. Вчитель завжди повинен заздалегідь визначити ті контрольні орієнтири, які будуть пропонуватися учням після вивчення ними кожної теми курсу. Такими орієнтирами є: конкретні предметі знання, вміння і навички; засвоєні способи діяльності; розвинуті здібності; творча продукція учнів. Наведемо приклад комплексного завдання з теми «Електронні таблиці».
Для перевірки початкового рівня навчальних досягнень учнів з інформатики використовуються тестові завдання, а далі послідовно пропонується набір завдань, виконання кожного з яких оцінюється вказаною кількістю балів. Наприклад (табл. 4.6, 4.7 і 4.8):
Таблиця 4.6
|
Бали |
Завдання |
|
4 бали |
Завантажити до комп'ютера файл школа.xls, що знаходиться на диску С: в папці Мої документи |
Таблиця 4.7
|
Інформація про учнів школи |
|||||||
|
Прізвище |
Ім'я |
Вік |
Зріст |
Стать |
Очі |
Захоплення |
День народження |
|
Іванов |
Ігорь |
10 |
146 |
хлопчик |
голубі |
боротьба |
23.09 |
|
Сергієнко |
Олена |
12 |
158 |
дівчинка |
сірі |
танці |
3.12 |
|
Галушко |
Сергій |
13 |
156 |
хлопчик |
зелені |
музика |
25.06 |
|
Головко |
Павло |
12 |
149 |
хлопчик |
голубі |
футбол |
12.08 |
|
Приходько |
Тарас |
10 |
139 |
хлопчик |
зелені |
футбол |
3.09 |
|
Січкар |
Максим |
14 |
171 |
хлопчик |
сірі |
баскетбол |
28.02 |
|
Петренко |
Наташа |
12 |
168 |
дівчинка |
сірі |
баскетбол |
3.08 |
|
Владимиренко |
Федір |
10 |
145 |
хлопчик |
сірі |
футбол |
4.07 |
|
Соловей |
Тетяна |
11 |
150 |
дівчинка |
голубі |
танці |
23.03 |
Таблиця 4.8
|
5 балів |
2. 3. 4. 5.
6.
7. |
Внести до таблиці такі зміни: Збільшити вік кожного учня на одиницю. Ім'я Наташа замінити на Наталія. Ім'я Ігорь замінити на Ігор. Після учня з прізвищем Приходько вставити рядок із відомостями про учня Павлюченко Костянтин, вік 15, зріст 176, очі—зелені, захоплюється футболом, народився 24.06. У кінець таблиці ввести відомості про сестру-близнюка Сергієнко Олени — Оксану, яка має такі самі характеристики (вік, зріст, стать, очі, захоплення, день народження), що й Олена. Зберегти внесені зміни до файла з попереднім іменем. |
|
|
8.
9. 10. 11. |
Знайти послідовно загальний вік всіх 11 учнів школи, відомості про яких містяться в таблиці; а потім знайти середній вік для цих 11 учнів. Підписати знайдені величини в таблиці. Усі числові дані вирівняти по центру. Зберегти таблицю під іменем вправа прізвище на робочому столі, враховуючи що замість слів прізвище слід написати своє. |
||
|
6 балів |
12. - - - - -
- - - |
Сформатувати таблицю так як показано на малюнку: вставити назву таблиці та розташувати її посередині таблиці; збільшити ширину рядка, що містить назви стовпчиків; обрамити всю таблицю; зробити сірий фон для комірок із назвами стовпчиків; змінити шрифт, накреслення та розмір літер вмісту комірок із назвами стовпчиків; для рядка з назвами стовпчика змінити параметри вирівнювання; текстові поля вирівняти за правою межею, а поля з датами — за лівою; збільшити ширину стовпчика з назвою Прізвище і зменшити — з назвою Вік. |
|
|
7 балів |
13.
14.
15. |
Використовуючи дані, що зберігаються в таблиці та за допомогою буфера обміну створити нову таблицю, яка містила такі дані з таблиці школа: Прізвище, Ім'я, Зріст. Додати до нової таблиці поля з успішністю кожного учня з алгебри, історії, хімії. Зберегти нову таблицю з ім'ям вправа excel_7.xls в папці Мої документи. |
|
|
8 балів |
16.
17. 18.
19. |
Використовуючи вбудовані функції СУМ та СРЗНАЧ підрахувати середню успішність кожного учня з усіх трьох предметів та середній бал усіх учнів з кожного предмета окремо. Побудувати гістограму, за допомогою якої можна порівняти зріст учнів. Побудувати лінійчасту діаграму для порівняння середньої успішності учнів з трьох предметів. В довідковій системі середовища табличного процесора знайти інформацію про призначення пелюсткового типу діаграми. |
|
|
9 балів |
20.
21. 22.
23. 24.
25. |
Знайти на комп'ютері файл з електронною таблицею з назвою фільми, xls, який було створено протягом 2-х останніх місяців. Впорядкувати таблицю за назвою фільмів. Здійснити пошук таких фільмів: за певною назвою, певного жанру, певного кінотеатру. Знайти ранг по кількості продаж кожного фільму. Знайти вартість кожної касети фільму в доларах USA, якщо до певної комірки введено значення курсу НБУ 1$ до 1 грн., надавши цій комірці ім'я курс. Побудувати діаграму за знайденим рангом за розпродажем фільмів. |
|
Завдання для високого рівня навчальних досягнень підбираються окремо, їх виконання не пов'язано із виконанням учнями завдань початкового, середнього та достатнього рівнів.
Критерії оцінювання навичок мислення учнів при навчанні інформатики можна подати таким чином (табл. 4.9).
Таблиця 4.9
|
Бали |
Критерії оцінювання навичок мислення учнів |
|
10-12 |
• Учень знаходить (добирає) і логічно організовує всі дані, що стосуються явища, процесу чи об'єкта, що вивчається • Використовує всі відповідні навички мислення • Робить обґрунтовані висновки, спираючись на дані та характеристики |
|
7-9 |
• Учень знаходить (добирає) і логічно організує більшість даних та властивостей, що стосуються явища, процесу чи об'єкта, що вивчається • Досить добре використовує відповідні навички мислення • Робить обґрунтовані висновки, спираючись на дані та характеристики |
|
4-6 |
• Учень знаходить (добирає) і логічно організовує близько половини даних та властивостей, що стосуються явища, процесу чи об'єкта, що вивчається • Використовує далеко не всі відповідні навички мислення • Робить недостатньо повні висновки, спираючись на дані та характеристики |
|
1-3 |
• Учень знаходить (добирає) і логічно організує обмаль даних, що стосуються явища, процесу чи об'єкта, що вивчається • Використовує навички мислення нечітко й неправильно • Робить неточні висновки, спираючись на дані, або не робить їх взагалі |
Крім того, вчителю доцільно оцінювати навички учнів, що стосуються представлення ними своїх думок та розв'язків. В таблиці 4.10 наведено можливий варіант оцінювання навичок учнів викладати свої думки письмово або усно, що є частиною комунікативних навичок — навичок спілкування, в тому числі й електронного.
Таблиця 4.10
|
Бали |
Критерії оцінювання |
|
10-12 |
• Усі ідеї подано належним чином, що демонструє глибокі знання учня про об'єкт чи процес і його здатність мислити логічно • Тему презентації чітко визначено і детально розроблено • Презентація має структуру (розділи), добре організована • Дотримано прийнятих норм проведення презентації |
|
7-9 |
• Більшість ідей презентації подано належним чином, що свідчить про глибокі знання учня про об'єкт чи процес і його здатність мислити логічно • Тему презентації чітко визначено і ретельно розроблено, але в розповіді трапляються порушення логіки • Презентація має структуру (розділи), добре організована • Дотримано більшість прийнятих норм проведення презентації |
|
4-6 |
• Близько половини ідей презентації подано належним чином, що свідчить про глибокі знання учня про об'єкт чи процес • Тему презентації визначено нечітко і недостатньо добре розроблено • Презентація не має чіткої структури і недостатньо добре організована • Не приділено достатню увагу дотриманню прийнятих норм проведення презентації |
|
1-3 |
• Більшість ідей у презентації виражено нечітко • Тему презентації визначено нечітко і погано розроблено • Презентація має нечітку структуру або взагалі не має її • Трапляється багато порушень прийнятих норм проведення презентації |
Форми оцінювання
На уроках інформатики використовуються різні форми оцінювання знань:
- усна форма перевірки знань або усне опитування;
- письмова форма перевірки знань або письмова робота;
- лабораторна або практична робота на комп'ютері;
- інтерв'ю;
- тестування;
- самооцінка;
- ігрові методи оцінювання.
Усне опитування — найпоширеніша форма вимірювання знань в навчально-виховному процесі. Тому саме її частіше мають на увазі, коли говорять про традиційне оцінювання знань. Педагогічний досвід та проведені дослідження переконливо доводять, що усна форма оцінювання знань найчастіше не відповідає критеріям об'єктивності, надійності та валідності, а методика оцінювання є грубою з малою розпізнавальною здатністю.
При усній формі оцінювання не забезпечується ні об'єктивність процесу вимірювання, ні об'єктивність інтерпретації результатів вимірювання. Як результат — одна і та сама особа по-різному оцінюється різними вчителями. Тому усну форму оцінювання знань, як педагогічний метод діагностики, доцільно використовувати лише при вимірюванні знань, пов'язаних із знанням та розумінням основаних термінів та понять, що вивчаються на уроках інформатики.
Мета проведення письмової роботи є пошук більш точних, ніж при усній формі контролю, методів вимірювання та оцінювання знань. Цей метод з точки зору об'єктивності, а саме уніфікації вимірювання, де б забезпечувалась більша об'єктивність процесу вимірювання та опрацювання даних, дійсно дає позитивніші результати, але процес вимірювання фактично залишився таким самим, як і при усній формі оцінювання, а саме — далеким від об'єктивності при інтерпретації результатів.
Письмова форма оцінювання знань, як педагогічний метод, може використовуватись частіше при вимірюванні знань, пов'язаних із оцінюванням когнітивного розвитку та проблемного мислення.
Опитування в формі інтерв'ю (часто його називають співбесідою) є також однією із традиційних форм оцінювання знань, яка сьогодні дуже активно використовується. Від бесіди воно різниться тим, що самому процесу інтерв'ю передує фаза ретельного планування цієї бесіди. Інтерв'ю може проходити в письмовій та усній формах, але воно, як правило, лише доповнює тестування.
У наш час тестування часто використовується для організації поточного та підсумкового оцінювання знань. Існує багато означень поняття «тестування», які найчастіше пропонуються психологами.
При визначенні рівня знань тестування може розглядатись як метод вимірювання, який, на відміну від вже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основним дидактичним критеріям якості. Цей метод дас можливість забезпечити об'єктивність як процесу вимірювання і опрацювання даних, так і їх інтерпретації.