1. Основним компонентом змісту освіти є система наукових понять, на основі якої учень опановує загальний принцип розв’язування задач певного типу.
2. Навчальна діяльність учня націлена не на емпіричне мислення, а на абстрактно-теоретичні форми мислення. Засвоєння знань відбувається за допомогою руху від загального до часткового і з’ясування умов походження змісту понять.
3. Змістом навчальної діяльності виступають теоретичні знання, опанування якими розвиває у дітей теоретичне мислення, а також творчо-особистісний рівень здійснення практичних видів діяльності.
4. Основним методом навчання виступає спосіб проходження думки учня від абстрактного до конкретного: учень аналізує за допомогою вчителя зміст навчального матеріалу; виділяє в ньому вихідне загальне відношення; знаходить його прояви в часткових відношеннях; фіксує виділене вихідне загальне відношення в знаковій формі, тобто будує його змістовну абстракцію; продовжуючи аналіз матеріалу, розкриває закономірний зв'язок вихідного відношення з його різними проявами, одержуючи змістовне узагальнення потрібного предмета.
5. Учні не створюють понять, образів, цінностей і норм суспільної моралі, а набувають їх в процесі навчальної діяльності.
Обидві системи розвивального навчання в їх поєднанні знаходять застосування в школах України і при навчанні інформатики.
Зазначені дидактичні та психологічні принципи взаємопов’язані. Природно, реалізація кожного з них окремо не може не призвести до певного підвищення ефективності навчання, але впровадження методичної системи в цілому є значно ефективнішим. Оскільки дидактичні та психологічні принципи навчання є об'єктивно існуючими закономірностями, їх треба враховувати в процесі навчання.