Активність учня реалізується через його діяльність. Знання — це не річ, не предмет, який можна якось передати учням. Це якісна зміна особистості, яка відбувається лише внаслідок власної цілеспрямованої активності того, хто навчається.
Принцип активності в навчанні інформатики передбачає розумову активність учнів у процесі оволодіння діяльністю.
Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання В методиці навчання інформатики розрізняють інтелектуальну, емоційну активність Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси Емоційна активність пов'язана з питанням цікаво чи не цікаво учням вивчати ті чи інші питання Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів Негативні емоції блокують активність учня.
Форми прояву активності можуть бути різними, наприклад самоконтроль через рефлексію власної діяльності, контроль за роботою товариша, модифікація готових і розробка власних алгоритмів та програм, участь в проектній діяльності. Активність природно виходить з інтересу до навчання, але при цьому вчителеві важливо чітко сформулювати, які результати навчання контролюються.
Навчання ефективне, коли учень розуміє необхідність свого навчання, ставить чи приймає цілі заняття, бере участь у плануванні й організації своєї діяльності, в її розумінні, самоконтролі і самооцінці.
Для реалізації принципу активності вчителю доцільно:
- 1 Учити дітей ставити запитання. Запитання важливіше за відповідь, оскільки відкриває, а не закриває пізнання.
- 2 У навчанні завжди використовувати альтернативні підходи, позиції і точки зору до будь-якого суттєвого питання.
- 3 Відшукувати з учнями причини того, що вивчається Спонукати гіпотези учнів, працювати з їхніми версіями як з особистісним змістом освіти.
- 4 У процесі навчання робити зупинки і пропонувати учням проаналізувати їхню діяльність Рефлексивна позиція потребує часу, але збільшує результативність засвоєння курсу інформатики.
Самостійність учня також є метою і умовою успішного вивчення інформатики Вона слідує за активністю учень може активно сприймати лекцію проблемного типу, а це ще не самостійність. Можливі етапи зростання самостійності від повною управління вчителем через оперативну допомогу до самоуправління пізнавальною діяльністю за допомогою комп'ютера. При переході до творчої діяльності самостійність реалізується повністю. Звертання учня за допомогою є вже проявом активності, але це ще не самостійність.
Внаслідок зростання самостійності зростають і продуктивність навчання вміння самостійно знаходити виходи зі скрутних ситуацій, користуватися літературою і комп'ютерними засобами допомоги и (теоретична допомога при виконанні деяких операцій, пошук помилки, при незрозумілій реакції програми). Ознакою високою рівня самостійності окрім інших, є також пошукова діяльність за комп’ютером, у комп’ютерній мережі за допомогою звернення до пошукових машин.