Шкільний курс інформатики та обчислювальної техніки базується на трьох фундаментальних поняттях: інформація, алгоритм, ЕОМ.
Якщо для вивчення понять алгоритму та комп’ютера вже створено певну методику, то, як показує практика, поняттю інформація вчителі майже не приділяють уваги. Часто вчителі, враховуючи те, що поняття інформації за програмою вивчається на перших уроках, або формально відносяться до пояснення цього поняття або зовсім його опускають. Крім того, деякі вчителі вважають, що курс інформатики повинен починатися не з вивчення теоретичних питань, а з практичної роботи за комп’ютером, і будують шкільний курс, виходячи з таких міркувань. Сьогодні також методичною проблемою для вчителів є побудова уроків, присвячених поняттю інформації, відсутність відповідної системи завдань та вправ, методичної літератури з цього питання.
В більшості навчальних посібників з інформатики багато говориться про комп’ютери, алгоритми, програмні засоби, методи розв’язування задач з використанням комп’ютера, але майже нічого або мимохідь про поняття інформації. Тим самим створюється уява, що інформація – це дещо очевидне та невизначене і говорити про це довго і систематично не слід. Але ж поняття інформація є ключовим поняттям, що зв’язує різні теми курсу. Курс інформатики – це насамперед вивчення властивостей інформації, методів і засобів її збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання, коректного і правильного використання.
Процес ознайомлення учнів з поняттям інформації можна поділити на такі етапи:
1) Введення поняття інформації.
2) З’ясування взаємозв’язків між поняттями інформація і повідомлення.
3) Створення уявлень про носії інформації.
4) З’ясування питань про способи подання інформації.
5) Формування уявлень про види інформації.
6) З’ясування питань про оцінювання і вимірювання інформації, взаємоперетворення інформації і шуму.
7) Формування уявлень про кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.
8) З’ясування властивостей інформації.
9) Формування уявлень про інформаційні процеси.
Поняття інформації.
Поняття інформації в курсі інформатики є одним із вихідних. На ньому базуються такі поняття інформатики, як знак, знакова система, мова, письмо, повідомлення, алгоритм, інтерпретація повідомлення, подання повідомлень, передавання повідомлень, шум, дезінформація та інші. Ознайомити учнів з поняттям інформації доцільно на перших уроках курсу. Це дозволить аргументовано розкрити зміст навчального предмета ОІОТ, ознайомитись з його завданнями. Основні методи вивчення цього матеріалу – індуктивний за логікою, за джерелами подання інформації – пояснювально-ілюстративний, за ступенем самостійності учнів – репродуктивний. Поняття інформації відноситься до основних і не визначається через простіші поняття.
Зрештою вчительповинен пам’ятати, що немає точної відповіді на питання – що таке інформація, що інформація – лише одна із сторін відображення оточуючої дійсності нервовою системою живого організму, свідомістю людини. Тому вводити поняття інформації слід конкретно-індуктивним способом, за допомогою наочних, добре знайомих учням прикладів.
Розглянемо деякі з них:
1. Обмін повідомленнями між людьми здійснюється за допомогою:
а) світлових сигналів та різних зорових образів;
б) сукупностей певних знаків (письмо) – книги, газети, журнали та ін.;
в) технічних засобів (різні поєднання звукових та світлових сигналів) – радіо, телебачення, телеграф, телефон та ін.;
г) звукових сигналів – мова, музика і ін.
д) зорових образів – художні твори, кінофільми, відеофільми, графіка і ін.
При цьому одна людина або група людей “породжує”, створює початкові сигнали в певній послідовності, інша – по-своєму сприймає цю сукупність.
2. Обмін відомостями у тваринному та рослинному світі відбувається також за допомогою звукових і світлових сигналів – крики тривоги, зазивні та лякаючі звуки, зміна окраса, запахи, пози та ін.
3. Передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму відбувається за допомогою сукупності генів, які зберігають відомості про склад, будову та характер обміну речовин, що складають організм.
4. Обмін сигналами між людиною та автоматом відбувається за допомогою певної сукупності впливів світлових, звукових, електричних та інших сигналів.
Доцільно запропонувати учням до кожного з виділених пунктів навести конкретні приклади та дати відповіді на питання: скільки об’єктів можна виділити в наведених прикладах? Що характерно для кожного з виділених об’єктів? Який зв’язок існує між об’єктами, про які йдеться? За допомогою яких засобів передають сигнали чи відомості ?
Порівнюючи приклади, учні під керівництвом вчителя повинні виділити в них спільні суттєві та несуттєві ознаки. Суттєві: розглядається як мінімум дві системи. Одна система “породжує” деяку сукупність сигналів, відомостей, впливів; інша – приймає. Несуттєві: спосіб подання сукупності повідомлень; склад (якісний та кількісний) систем, які видають та сприймають сукупність сигналів.
Потім вчителю доцільно підвести підсумок: під інформацією розуміють деяку сукупність сигналів, впливів або відомостей, яка може бути представлена різними способами в залежності від систем, які її видають та сприймають.
Термін “ інформація” пішов від латинського informacio, що означає роз’яснення, виклад, обізнаність. Вчитель не повинен намагатися дати точне означення цього поняття і записати його, а лише звернути увагу на те, що інформація є первинним і неозначуваним поняттям та роз’яснити деякі властивості цього поняття. Особливість цього поняття в тому, що воно використовується у всіх без виключення сферах: філософії, природничих і гуманітарних науках, біології, медицині і фізіології, психології людини і тварин, соціології, в техніці, економіці, у повсякденному житті. Тому конкретне тлумачення елементів, які пов’язані з поняттям “інформація”, залежить від методів конкретної науки, цілі дослідження або просто від наших життєвих уявлень.
Тобто поняття інформації існує як в живому та в неживому світі.
Інформацію із навколишнього середовища людина сприймає через органи чуття
1) органи зору (світле, темне, червоне, жовте, яскраве і ін.);
2) органи слуху (окремі звуки, музика, голос людини, шум вітру, плескіт води, гудіння мотора, голоси тварин та птахів і ін.);
3) органи нюху ( запахи містять інформацію про їх джерела та характер цих джерел);
4) органи дотику (відомості про температуру тіла, шероховатості поверхонь, жорсткість матеріалу, щільність речовини та інші властивості деякого предмету людина може отримати, доторкаючись предмета безпосередньо або за допомогою деяких приладів, оцінити його вагу і ін.);
5) інформацію про смакові якості тих чи інших речовин (гірке, кисле, солодке, солоне і ін.) людина одержує через органи смаку;
6) інформацію про склад речовини – в результаті хімічних аналізів, взаємодії речовин з оточуючим середовищем і т. ін.
Доцільно запропонувати учням самостійно навести приклади обміну інформацією між людьми, людиною та навколишній середовищем, між тваринами, при цьому ставиться питання про способи представлення та передавання інформації від дорослих тварин до їх дітей в процесі гри, харчування, навчання; навести приклади засобів збереження та передавання інформації (оточуюче середовище, різні технічні засоби, книги, кінофільми, магнітні стрічки, телеграф, пошта і ін.) і способів подання і передавання інформації, способів аналізу вихідних даних і синтезу на основі такого аналізу нової інформації, нових знань про оточуючий світ. Навчальні задачі з цієї теми в основному повинні сформувати відношення до поняття інформації як до поняття, яке лежить в основі сучасної інформаційної картини світу.
Вивчення цієї теми, відповідні цілі і завдання вимагають всебічного обговорення з учнями всеможливих проявів оточуючої дійсності, відповідного проблемного діалогу. Основна мета – сформувати у учнів поняття, найбільш адекватне науковому сприйманню та поясненню реалій навколишнього світу.
Вчителеві доцільно добирати не репродуктивні питання та завдання, наприклад, такі:
1. Чи є для вас інформацією повідомлення, які містяться і бібліотеці конґресу США? Чому?
2. Чи є інформацією нерозшифровані космічні послання? Чому?
3. Чи одержуєте ви інформацію при другому читанні книги, підручника?
Такі задачі сприяють кращому розумінню учнями того факту, що означення поняття інформації не існує і взагалі немає відповіді на питання – що таке інформація. Пошук відповідей на подібні питання вимагають дискусії і, як правило, проходить у вигляді проблемного діалогу. Розгляд таких задач має не лише світоглядне значення, але і суттєву і важливу прикладну спрямованість, оскільки формує вміння працювати з поняттями. Таким чином поняття інформації і повідомлення доцільно ввести на деяких конкретних прикладах, не намагаючись дати означення.