С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ П’ЯТА «СІМ ЛИЦАРСЬКИХ ЧЕСНОТ»

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ П’ЯТА «СІМ ЛИЦАРСЬКИХ ЧЕСНОТ»ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 3-Й КЛАС.
ДОДАТОК (ДЛЯ КОПІЮВАННЯ)
 
Величний середньовічний замок. У кімнаті з вузькими віконцями хлопчик років восьми виконує вправи зі своїм мечем. Його сестра читає книжку. Вона старша за нього на рік.

- Піпіне, ти хоч би коли-небудь зазирнув у книгу,— звернулася дівчинка до малого.

- А ти, Франсуазо, хіба не знаєш, що я буду хоробрим лицарем? Ти не чула про сім лицарських чеснот? Чи в якійсь із твоїх книжок написано, що лицар повинен марнувати час на ці нудні книжки?

Хлопчик сперся на свій меч і випнув груди, як справжній лицар.

- Ці книжки зовсім не нудні, їх отримала наша люба матуся, коли виходила заміж. Як я буду виходити заміж, мені батько теж дасть багато книжок.

- Тобі б тільки про заміжжя думати. Звичайно, ти ж не можеш стати лицарем. Та й взагалі усі дівчата ...

Піпін не договорив до кінця, бо з-за дверей почувся сердитий голос:

- Де ти, малий ледацюго? Ану, хутчіш на кухню допомагати!

Хлопець мерщій кинувся сходами вниз.

- Дідуню, а чому хлопчики не читають книжок?

- Ти ж чув, що на початку доби Середньовіччя читання не вважалося обов'язковим для лицаря, бо не належало до семи лицарських чеснот.

- А що ж то за чесноти такі?

- Ось фехтування — перша лицарська чеснота.

- Дідусю, а чому це Піпін побіг допомагати на кухню? Він же хлопець...

- Він іще малий і тільки готується стати лицарем. І коли до замку приїздять король із королевою, він виконує обов'язки пажа. Зараз йому час ставати до роботи на кухні, щоб підготуватися до бенкету. Увечері він прислуговуватиме справжнім лицарям і вчитиметься у них справжньої лицарської поведінки.

- А його сестра любить читати?

- У ті часи дівчат навчали грамоти й богослов'я. Можна навіть сказати, що вони були освіченішими за чоловіків-лицарів. Але повернемося до пригод Піпіна і Франсуази.

Піпін побачив, що його батько збирається на королівське полювання. Хлопець вибіг на подвір'я і почав благати батька, щоб той узяв його із собою.

- Ні, я візьму твого старшого брата, а ти залишишся вдома,— відповів батько.

- Але ж мисливство — це лицарська чеснота. Ти повинен мене взяти.

- Ні, ти ще малий. Наступного разу, якщо доведеш, що ти вже дорослий, я візьму тебе з собою.

І вершники рушили до лісу.
 
06.05.2015-2с          06.05.2015-2ссн

А ввечері, коли батько ще не повернувся з полювання, замок зненацька захопили зрадники й улаштували засідку на короля. Це були піддані його молодшого брата. Вони хотіли несподівано напасти на короля, скинути його з престолу і коронувати його брата, бо той за це пообіцяв їм землі і селян.

Піпін усе це чув, коли розносив під час вечері їжу і напої. А коли зрадники полягали спати, стрімголов кинувся до конюшні, де стояв його улюблений кінь: їздити верхи — це ще одна лицарська чеснота. Тож Піпін вправно осідлав коня й рушив у темну ніч, аби попередити короля і батька про пастку.

Брама на ніч опускалася, а замок з усіх боків був оточений глибоким ровом, наповненим водою. Але малий вершник відважно стрибнув у воду і поплив разом із конем.

- Дідуню, як же він не побоявся пливти?

- Не побоявся, бо вміння плавати — це також одна з лицарських чеснот.

Вибравшись із води, Піпін зник у темному лісі. Зрадники не помітили втечі малого із замку, тому погоні не було. Та все ж треба було поспішати. Довго Піпін мчав лісом, аж ось дорогу йому заступив старий вовк-одинак. Кінь зупинився, почав задкувати. Хлопець однією рукою стримував коня, а іншою тримав напоготові списа. І коли вовк зробив стрибок, маленький сміливець метнув списа і заколов хижака, а потім чимдуж помчав далі.

- Мабуть, онучку, ти вже здогадався, що вміння вправлятися зі списом — це ще одна лицарська чеснота.

На ранок Піпін відшукав батька і короля й розповів їм про все, що трапилося. Король послав людей за військом, а потім звернувся до хлопця:

- Важко тобі було нас знайти?

- Ні, мій королю,— відповів Піпін. — Я маю усі лицарські чесноти, тому й подолав усі перешкоди.

- Хоча на зріст ти ще малий, але дуже хоробрий,— і вже можеш бути моїм зброєносцем. Ти хотів би ним стати?

- Так, мій королю,— відповів хлопець і низько вклонився.

- Тоді склади баладу про свої пригоди й сьогодні увечері на банкеті прочитай мені й усім лицарям, і я остаточно вирішу, чи бути тобі моїм зброєносцем. А зараз бери коня, відведи до річки і звели конюху вимити його як слід.

Піпін ішов до річки сумний і невеселий. Складання віршів і гра на музичних інструментах також були лицарськими чеснотами, але він їх ще не опанував. Що ж робити? Увечері треба прочитати свою баладу перед усіма лицарями, інакше не бути йому зброєносцем короля. Раптом малого осяяла рятівна думка: він вирішив звернутися до сестри.

Франсуаза, почувши прохання брата, засміялася:

- Ти ж хочеш бути лицарем, і тобі ні до чого вміти читати. Ти зав мені це ще вчора. А тепер звертаєшся по допомогу?

Піпін засоромлено опустив очі.

- Якщо ти мені допоможеш, я обіцяю тобі навчитися читати.

- Ну от і добре,— посміхнулася Франсуаза.

Хлопець зрадів і побіг до іншої кімнати. Але не гратися, а грати в шахи — це ще одна лицарська чеснота. До вечора вірші були готові .Сестра допомогла Піпіну вивчити їх напам'ять.

У великій залі на бенкеті хлопець прочитав баладу, яка справила гарне враження. Король із задоволенням виконав обіцянку. Не забув і Піпін свого обіцяного слова: він навчився читати й оволодів шостою лицарською чеснотою. А коли йому виповнився двадцять один рік, король прийняв його до лицарського ордену.

- А тепер, онучку, скажи, які лицарські чесноти ти запам'ятав?

- Ну, слухайте ж: це — вміння фехтувати, їздити верхи, плавати, полювати, грати в шахи, складати вірші і грати на музичних інструментах.

- Ти нічого не забув?

- Ні, дідусю, я нарахував сім. Хоча зачекайте. Мені здається, що обов'язково треба вміти читати.

- От і добре, що ти це зрозумів. Визнали це й лицарі. А наприкінці доби Середньовіччя кожен лицар обов'язково повинен був уміти читати, писати і говорити двома мовами.

- А тепер, онучку, скажи, що ти ще зрозумів?

- Добре, що лицарі визнали необхідність учитися грамоти. Та коли вже нарешті люди згадають про надбання Греції і Риму? Невже ті знання так і залишаться історією?

- Минуть віки. Поступово в Європі складеться нове сприйняття людини і світу. Феодали поступляться місцем капіталістам — людям, у яких були зосереджені великі кошти й засоби виробництва. Капіталісти збудують мануфактури й фабрики, і з'являться нові групи людей: буржуазія і робітники. Настане доба капіталізму, яка започаткує нові принципи моралі. Для того щоб подолати середньовічні забобони, людство звернеться до праць філософів Давньої Греції і Риму. Згодом люди зрозуміють, що всі вони рівні від народження — і син короля, і селянина. Тільки навчання і наполеглива праця над собою підносять людину, роблять її справжнім громадянином і гідним членом суспільства. Я розкажу тобі про маленького англійця, оскільки саме в Англії зародилася буржуазія.

- Ви, дідуню, знову розкажете мені про хлопця? Чому ви не повідаєте про дівчат?

- О, дитино, це дуже складне питання. Чому так сталося, досі ніхто точно не знає. З цього приводу вчені висували багато теорій, проте так і не дійшли спільної думки. Але факт залишається фактом: історія людства — то історія чоловіків. Захопивши владу в найдавніші часи, чоловіки вже більше не віддавали її жінкам, де у XX столітті жінкам вдалося домогтися рівності. Але й досі рівноправні за законом жінки не завжди є такими в житті. Але про це більш докладно поговоримо іншим разом, а зараз слухай розповідь про маленького джентльмена.
 
 
Навчальне видання «Права дитини. Розробки уроків
варіативного курсу. 3-й клас» - Х. : Вид. група «Основа»,
2014. – 158,[2] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 4 (124)).

Останні статті

Нові виховні заходи