С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ПЕРША «ЗА ВОГНЕМ»

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ПЕРША «ЗА ВОГНЕМ»ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 3-Й КЛАС.
ДОДАТОК (ДЛЯ КОПІЮВАННЯ)
 
Біля вогнища — два хлопчики, два брати. Молодшому — п'ять років. Він старанно підкидає у вогонь сухий хмиз. Старшому братові — вісім. Він збирає і приносить дрова. Увесь рід вирушив на пошуки їжі: чоловіки — на полювання, а жінки і старші діти — збирати їстівні плоди.

- Дідусю, але ж вони ще малі, як їх залишили самих?

- Ні, вони вже не малі, вони можуть і повинні виконувати свої обов'язки. До того ж це не найважча для них робота.

Біля вогнища тепло. Одна біда: дуже хочеться їсти. Аж ось неподалік наче тінь якась промайнула. Це — ящірка. Маленький мисливець швидко хапає тваринку, і починається боротьба. На підмогу малому поспішив старший і своїм дерев'яним списом убив ящірку. Тепер це його здобич.

- Але так нечесно. Малий перший упіймав ящірку, значить, це його здобич.

- Помиляєшся. У ті часи здобич завжди належала сильнішому. І малий це вже не раз бачив на прикладі старших.

Коли жінки племені засмажували тушу звіра після полювання, то перший і кращий шматок діставався найсильнішому мисливцю, інші шматки — його товаришам по полюванню, а вже решта — жінкам, дітям і старим людям.

Ось і зараз старший приготував на вогнищі впольовану ящірку і дав малому значно меншу частину. Біля багаття їм було тепло і затишно. Поївши, діти загорнулися у теплі звірині шкури й поснули.

У прадавні часи люди жили великою родиною.
 
05.05.2015-2с7        05.05.2015-2с8

05.05.2015-2с2н           05.05.2015-2с3

Таку родину первісних людей історики називають родом. Із родів утворилися племена.
 
05.05.2015-2с            05.05.2015-2с5

05.05.2015-2с4          05.05.2015-2с6

Коли малий прокинувся, то перелякано скрикнув. Вогню, їхнього теплого друга, не стало. Полум'я згасло. Хлопчики почали дмухати і кидати на місце вогнища сухий хмиз, але все було марно — вогонь зник.
 

- Дідуню, що ж тепер буде з хлопчиками? Батьки їх покарають?

- Слухай же уважно далі.
 

Ось повернулися дорослі з полювання. Вони кілька днів вистежували здобич, промокли, зголодніли і хотіли просушити шкури й зігрітися, але вогню не було. Розлючені чоловіки хотіли вбити хлопчиків, які не вберегли вогонь, але мати, мов дика кішка, кинулася на захист своїх дітей, бо в усьому світі й у всі часи матері люблять і захищають своїх дітей.
 
01.05.2015-1-1рр

- Дідусю, а чому хлопчики не поскаржилися своєму батькові? Адже не можна їх так жорстоко карати тільки за те, що вони заснули.

- У ті часи дитина не знала, хто її батько. Вона знала тільки свою матір. Та й не допомогли б ніякі скарги. Люди жили однією великою родиною — племенем, і думка окремої людини не враховувалася.

Плем'я вирішило вигнати хлопчиків. А це означало смерть, бо удвох, без підтримки свого племені, вони не зможуть вижити в диких лісах, де повно хижих звірів і на кожному кроці чатує небезпека.

- Що ж вони будуть тепер робити, куди підуть? Може, до інших родичів?

- Їм нема куди йти, бо всі їхні родичі — один цей рід. Тому хлопці вирішили заслужити право на повернення, а для цього необхідно було знайти вогонь. Брати пішли через темний ліс до того місця, де колись блискавка підпалила дерево: вони думали, що вогонь живе там.

Колись люди не вміли добувати вогонь. Але, зрозумівши, що біля вогнища можна грітися, готувати на ньому їжу, пильно охороняли й берегли вогонь
- Дідусю, але ж пожежа давно погасла! На що вони сподіваються?

- Так, вони знайдуть на тому місці лише згарище. Але в ті часи і дорослі, й малі сприймали всю природу як одну живу істоту, тому й вогонь для них був живий, а значить, він мусив десь жити.

- Нехай їм пощастить, хай вони знайдуть вогонь!

- Лише на світанні діти дійшли до того місця, яке шукали. Але побачили, що пожежа перетворила прекрасну місцину на чорну пустелю.

- Певно, хлопці розплакалися?

- Ні, в диких племенах дітям не можна було плакати. Адже вони мали стати мисливцями.

Цілий день брати мандрували лісом, шукаючи вогонь. Зрідка вони зупинялися випити води зі струмка чи з'їсти якийсь корінець. Під вечір малі від утоми й відчаю вже не могли йти далі. Один із них об гостре каміння поранив ногу, рана та безперервно кривавила. Старший запропонував переночувати на дереві: йому здавалося, що там буде безпечніше. Хлопці зручно вмостилися на розлогих гілках величезного сухого дерева і відразу заснули. Але на них чекало ще одне страшне випробування.

Тільки-но сховалося сонце, і землю вкрила темрява, у траві, під деревом, на якому спали брати, зібралася величезна зграя щурів. їх привів під дерево запах крові, яка сочилася з пораненої ноги хлопчика. Хижі тварюки видряпалися на дерево, і найспритніший із них укусив малого за ногу. Хлопець, несамовито скрикнувши, розбудив старшого. У місячному сяйві брати побачили безліч щурів, що дерлися один за одним на стовбур дерева. Перелякані дітлахи, мов мавпенята, полізли вище, але це не могло їх врятувати. Щури дерлися слідом за ними. Тоді старший виламав дві великі палиці, і хлопці почали відчайдушно захищатися: збивати тварюк з дерева.

Час минав, та величезна зграя щурів не зменшувалася. Малий поволі втрачав сили. Палиця була важка, і він уже не міг так вправно, як його брат, відбиватися від тварюк. Та щоб якось захищатися, він поклав свою суху палицю на гілку дерева, де сидів, і так продовжував зіштовхувати щурів. Довго і відчайдушно захищався хлопчик. Раптом від тертя сухих гілок одна об одну з'явився дим і блиснуло слабеньке полум'я. Щури панічно бояться вогню, тому вони враз відступили. Хлопці підпалили свої палиці і, злізши на землю, прогнали ненажерливих тварин. Потім назбирали велику купу хмизу і розпалили багаття. Старший сказав, що треба подякувати богам, які подарували їм вогонь і врятували від смерті.

Хлопці ще довго підкидали у вогонь хмиз. Доки перегоріла велика купа гілля, вони встигли сплести з лози кошик й, обмазавши його зсередини глиною, просушити, як їх учила робити мати. Коли кошик був готовий, хлопці обережно зібрали в нього жар і вирушили у зворотну путь.

У боротьбі за виживання діти у первісному суспільстві швидко дорослішали.

Діти повернули життєдайний вогонь своєму племені. На честь їхнього повернення влаштували свято і старшого з них визнали справжнім чоловіком. А на знак того, що він став дорослим, на його груди нанесли татуювання, яке повинні були мати всі чоловіки.

- Дідусю, а хіба хлопчиків не повинні були назвати великими винахідниками? Адже вони винайшли спосіб добувати вогонь?

- Старший хлопець був упевнений, що вогонь подарували боги. А малий, якого у племені ще не могли визнати справжнім чоловіком, дедалі частіше замислювався, згадуючи ту страшну ніч. Він ховався у лісі і знову пробував терти одна об одну сухі палички. А через рік він уже навчився добувати вогонь легко і вправно. І тоді своє вміння він вирішив показати на Великому зібранні всього племені. Люди, побачивши, як у руках хлопчика з'являлося полум'я, попадали перед ним на коліна. За це вміння малого визнали шаманом. Шаман — це людина, яка вміє спілкуватися з невидимим світом. Плем'я подумало, що хлопець навчився розмовляти з богами, а ті відкрили йому таємницю вогню. Відтоді малий став повноправним членом племені. А коли він виріс, то став справжнім шаманом і зміцнював свою владу, відкриваючи нові таємниці природного світу.

Але люди ще довго будуть здобувати знання завдяки випадку і знову на якийсь період втрачати їх. Досвід буде передаватися від батьків до їхніх дітей, і так протягом багатьох поколінь.

- Дідуню, ви ж казали, що діти не знали своїх батьків.

- Минув час, виникла сім'я, схожа на нашу: тато, мама, діти, дідусь, бабуся. Люди займалися не тільки мисливством, а й почали розводити свійську худобу. У найсильніших і найкмітливіших залишалися надлишки продуктів харчування, вони вимінювали їх на речі, які виробляли інші. З'явилося майно, яке треба було передавати у спадщину. Батько прагнув передати майно саме своєму синові. Так і виникла сім'я.
 
01.05.2015-1-2рр

- Я зрозумів. Батько почав визнавати своїх дітей, коли у людей з'явилося власне майно і виникла потреба передавати його у спадщину. Правильно?

- Правильно. Але ти повинен знати, що відтоді, як виникла майнова власність, люди почали поділятися на бідних і багатих. І бідні завжди працювали на багатих, примножуючи їхнє багатство. Родини гуртувалися, і з часом у різних куточках планети виникли різні народи, які мали свої вірування, уявлення про життя і смерть, вони по-різному здобували їжу і носили різний одяг.

- Мабуть, і дітям у різних народів жилося неоднаково?

- Авжеж, неоднаково. Я розкажу тобі про життя трьох давніх народів — скіфів, єгиптян і греків.

Запитання та завдання

1. Навести приклади, які свідчать, що у племені існувало право сильного.

2. Як поводилися діти біля вогнища? Які закони життя свого роду вони засвоїли?

3. Чому плем'я так жорстоко поставилося до хлопчиків?

4. Оцінити поведінку братів у лісі. Що допомогло їм вижити?

5. Довести, що діти з первісного племені не мали захищеного права на життя, на ім'я.

6. У яких статтях Конвенції про права дитини дітям гарантується право на життя, на ім'я?
 
 
Навчальне видання «Права дитини. Розробки уроків
варіативного курсу. 3-й клас» - Х. : Вид. група «Основа»,
2014. – 158,[2] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 4 (124)).

Останні статті