Сценарій свято, опалене війною

СВЯТО, ОПАЛЕНЕ ВІЙНОЮ

Коментар: Для проведення свята організаторам слід заздалегідь попіклуватися про квіти та подарунки гостям (ветеранам та учасникам війни). дійові особи

Ведуча Ведучий

Учні-читці (дванадцять осіб) Солдати (одинадцять осіб) танцювальний гурт учнів

Учні, які вручатимуть квіти ветеранам війни


 
Свято відбувається в актовому залі школи. Його приміщення святково прикрашене квітами, кольоровими стрічками, великими макетами орденів та медалей, вирізаних із картону.
Біля однієї стіни влаштовано виставку книжок і фотоальбомів про другу світову війну «Вогняними стежками війни». Угорі, на центральній стіні, прилаштовано яскравий плакат із назвою свята. Ветерани та учасники війни займають почесні місця.
Звучить урочиста музика. До залу входять у ч н і - ч и т ц і.

1-й учень

Встеляйте квітами дороги, Дзвінкі заспівуйте пісні. Сьогодні — свято Перемоги, Найкраще свято на землі.

2 - й уч е н ь

В цей день травневий, повний квіту, По всьому світі вість пройшла: Фашистські орди вже розбито, Народу мужньому хвала!

3-й учень

Поруч з ветеранами стою, Наче клятву мужності даю.

Ветерани в світлій сивині, А на грудях сяють ордени...

Пам'ять серця, пам'ять сивини, Пам'ять тих, хто не прийшов з війни.
Ведучий. 22 червня 1941 року. Цей день і рік назавжди за­карбувався у пам'яті народній. Без оголошення війни німецькі війська перейшли кордон України. Перші вибухові розкати по­чула рідна земля.
Наперед виходять учні-читці.
6-й учень
Надходив ранок. Червень. Двадцять друге.
Народжувався день із квітів і роси.
Такі жита, що не дістать рукою,
Така блакить, що в серці не вмістить.
І раптом поле стало полем бою,
І сонце зупинилося на мить.
І танки здибились перед житами,
Вторгаючись в густий клубчастий дим!
І бризнув колос на броню сльозами,
І зерном бризнув, трепетним, живим.
7- й уч е н ь
Перші бомби на Київ упали — І земля сколихнулась до дна. Грізно радіо скрізь залунало, Почалась вітчизняна війна.

Звучить пісня «Священна війна». Наперед виходять д в о є с о л д а т і в.

1-й солдат (на фоні пісні)
Встеляйте квітами дороги — Вже проліски цвітуть, розмай — В день незабутній Перемоги Бійцям, що мир несли в наш край.
До залу входять в е д у ч і.
8   е д у ч а. На нашу землю знову завітала весна, прикрасила її квітом, наповнила пахощами. Усе ожило, пробудилося, набуло краси. Здається, що навесні ми по-особливому, ніжно й трепет­но, любимо рідну землю. Бо саме з весною приходить до нас ве­лике свято Перемоги у Вітчизняній війні.
2 - й с о лда т
Ти прийшла, Перемого, слідами війни, З-під заліза і попелу — цвітом весни, Тим навічним вогнем, що горить — не згоря, Обеліском, який увінчала зоря.
В е д уч и й. Спливають роки, відлітають у вічність. Понад півстоліття минуло з того дня, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено мільйонами життів наших спів­вітчизників. Але кожен рік ми згадуємо цей день і вшановуємо переможців.
Наперед виходить учень-читець.
4-й учень
Пам'ятаєш, земле, Сорок п'ятий,
Стихле небо, підняте салютом? Пам'ятаєш
Перший крик дитини —
Як салют на вічне щастя людям?
А сьогодні
Днів отих малята
Дочок і синів своїх ведуть.
Пам'ятаєш, земле,
Сорок п'ятий?
Земле!
Сорок перший не забудь!
Ведуча. Сьогодні ми привітаємо наших ветеранів і згадаємо ті полум'яні роки, які випали на їхню долю.
Наперед виходить у ч е н ь - ч и т е ц ь.
5-й учень
Квіти — на граніті, на броні. Сонце усміхається мені. Я бачу, як дощ накрапає, Як туча згромаджує зливу, Фашисти повзуть по дорогах На люто-кривавий розбій. На матір мою, Україну, На рідну засіяну ниву, На тебе, мій Київ, Замріяний велетню мій.
2-й солдат
В нас клятва єдина і воля єдина, Єдиний в нас клич і порив: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів.
Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів.
Наперед по одному виходять дев'ять солдатів.
1-й солдат. За тебе, дівча карооке!
2 - й с о л д а т. За тебе, згорьована мати.
3-й солдат. За тебе, наш Дніпре широкий!
4-й солдат. За світлу під променем хату!
5-й солдат. За море широке, де грає зоря!
6-й солдат. За пісню прозору!
7-й солдат. За спів Кобзаря!
8 - й с о л д а т. За тебе, безкрає роздолля!
9-й солдат. За тебе, гілляста діброво!
10-й солдат. За тебе, схвильоване поле!
11-й солдат. За тебе, дитя чорноброве!
Усі солдати (разом). До бою йдемо, щоб ворог загинув повік!
Звучить пісня «На безіменній висоті».
Ведуча. Немає в Україні жодної родини, яку обминула вій­на. Старі сімейні альбоми зберігають для нащадків образи рідних, які... (називає річницю війни) років тому залишили батьківську хату, щоб заступити дорогу ворогові, щоб захистити світ від фа­шизму.
В е д у ч а. Прощалися поспіхом, нашвидку й рушали, квапля­чись, неначе навздогін за долею. І тільки на останніх пагорбах, за якими надовго чи й навіки зникали рідні хати, озиралися. Та­муючи хвильову тугу неповторним помахом руки, прискорюва­ли крок.
Багатьом із них ніколи вже не повернутись до рідної хати, не побачити ні роду свого, ні неба, ні рідної землі. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки.
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
6   - й уч е н ь
Мені привиділось, немов солдати, Які не повернулися з боїв, Не полягли, а залишились жити, Перетворившись в білих журавлів.
7   - й уч е н ь
Стоять, замислившись, тополі, Бійців нагадують мені — Отих полеглих в травах, в полі, В кривавих січах на війні.
Не тільки зграйно журавлями В небесній синяві летять — Вони в гаях, поміж полями, В степах тополями стоять. Торкнутись силяться зеніту, Немов з легенди, мов живі, Вони, здається, всього світу, Усього людства вартові.
8-й учень
Вічна слава солдату-герою І солдатові без нагород — Хто загинув хоробрим у бою, Захищаючи рідний народ. Вічна слава бійцю рядовому, Як і маршалу слава оця, Хто поліг біля отчого дому Смертю мужності, смертю бійця. Скільки їх полягло серед бою! І однаково боляче нам, Бо в бійців рядових і героїв Смерть оцінена рівно — життя!
Ведуча. Чи замислювались ви коли-небудь, чому усі найпо­важніші державні делегації, президенти, прем'єр-міністри у День Перемоги передусім покладають квіти до підніжжя пам'ятника невідомому солдату — тим людям, які врятували землю, не за­лишивши свого сліду на ній? Безіменний подвиг — найвищий подвиг.
Наперед виходять учні-читці.
9 - й уч е н ь
Ми чуємо це щоденно Та вдумаймось в тишу утрат: Чому висота безіменна? Чому невідомий солдат?
І хай як далеко від дому Бійця не сховала зима, Солдатів нема невідомих — Батьків невідомих нема!
У далях вишневих, зелених Іде ним народжений син, Немає висот безіменних — Нема без імен Батьківщини!
10-й учень
Нашу пам'ять обпалює Вічний вогонь, Де граніти і зелені повінь. До священного чистого світла його В день весни ми приходим на сповідь.
Уклонитися тим, хто поліг у бою, Хто прикрив рідну землю собою. Свято мужності й радість велику свою Розмішали живою сльозою.
В е д уч и й
Хвилина мовчання, Хвилина мовчання — Пекуча й терпка, як сльоза.
В е д уч а
Як подвиг полеглих, Хвилина мовчання — В ній наша любов і гроза. Давайте вшануємо пам'ять наших полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.
Усі присутні встають. Протягом хвилини звучить стукіт серця.
Ведуч и й. Страшні сліди залишила війна. 714 міст і 28 тисяч сіл в Україні перетворила вона на руїни та згарища. 1418 днів і но­чей вогняними дорогами крокували визволителі. Не дивлячись на тяжкі перепони вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя, тому що вірили у свої си­ли й не жаліли свого молодого життя заради Батьківщини.
В е д уч а. Сьогодні ці відважні люди серед нас. Сивина вкрила їхні скроні, але молодими залишились серця. (Звертається до ве­теранів.) Шановні ветерани! Ми раді бачити вас гостями нашого свята. Ви — його засновники, його головна окраса. Прийміть від нас, ваших онуків, низький уклін і щиру подяку за мирне небо, яскраве сонце, щасливу юність і життя.
Наперед виходять учні-читці.
11-й учень
Кривавим сном одкорчилась війна, Літа зарубцювали давні рани.. Під кулями ворожими сповна За тишу заплатили ветерани.
В атаки йшли вони не ради нагород. Поранені страждали в медсанбатах... За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам.
В чужих краях, в запеченій крові Вони ще юні падали в катрани. Пригадують дороги фронтові І вбитих побратимів ветерани,
Вернулися живі з полків і рот І мир подарували рідним хатам. За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам.
З медалями вони й без нагород Стрічають один одного, як брата. За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам.
З роками їх все меншає в строю, Та йдуть першопроходцями в бурани. І трудяться звитяжно, як в бою, З синами молодими ветерани.
12-й учень
Вклонися, моя Україно,
Тим людям величним і скромним,
Що в назвах фронтів титанічних
Пронесли наймення твоє,
Ти словом достойним розкажеш
Своїм поколінням, потомкам,
Чому їм навічну пошану
Твій вдячний народ віддає.
Вони москвичі й костромчани,
Сибірських лісів лісоруби, Стрункі винороби Кавказу, Українських просторів сини,— Своїм самовідданим серцем Тебе врятували від згуби, Своєю священною кров'ю Тебе визволяли вони.
Звучить лагідна музика. Учні дарують ветеранам квіти. В зал входить т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує вальс. Наперед виходять усі учасники свята.
В е д уч и й
Ми — не діти війни, Лихоліття страшного не знаєм, Із книжок про війну, Про запеклі бої ми читаєм.
В е д уч а
Ми — не діти війни, Ми дітьми її тьми не були. Ми у мирі, у щасті, У тиші зросли.
В е д уч и й
Але пам'ять про те, Що накоїла чорна війна, В дні травневі щорічно В душі ожива.
1-й учень
Ми не дозволимо Жаху війни повторити. Хочемо в мирі, Любові і радості жити.
2 - й уч е н ь
Низько в скорботі Знамена схиляємо, Клятві священній Навік присягаємо.
3-й учень. Іменем сина, що батька не знав!
4-й  учень. Іменем батька, що синів поховав!
5-й учень. Іменем жінки, що овдовіла!
6-й  учень. Іменем матері, що посивіла!
7-й учень. Іменем пам'яті з роду до роду!
8-й учень. Іменем чесним, священним народу!

 

Коментарі:

blog comments powered by Disqus