ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ.
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА
 
У новому Держстандарті основною метою навчання української мови в школах із російською мовою навчання є формування і розвиток комунікативної компетентності з урахуванням можливостей та інтересів молодших школярів. Комунікативна компетентність є ключовою та означає здатність успішно користуватися всіма видами мовленнєвої діяльності у процесі спілкування.

Тому значну увагу слід приділяти роботі зі збагачення, уточнення та активізації словникового запасу моїх учнів. Зазначений вид діяльності створює сприятливі умови щодо розвитку комунікативної компетентності та формування літературно-творчої діяльності школярів: дитина зможе вільно творити, цікаво висловлювати свої думки в усній і писемній формі, упевнено почуватиметься в різних ситуаціях мовлення, стане соціально активною особистістю.

Словниковий запас поділяється на:

а) активний, що містить слова, які учень вживає в процесі мовлення;

б) пасивний, що містить слова, значення яких дитина розуміє, але у власному мовленні не вживає.

У процесі вивчення української мови необхідно формувати у школярів як активний, так і пасивний словник, що сприяє розвитку мовлення дітей, поліпшує їхні комунікативні навички, допомагає впевнено поводитися із однолітками та дорослими.

У психології та методиці навчання української мови виокремлюють мовлення внутрішнє, або розумове. У формі внутрішнього мовлення здійснюється один з етапів мовленнєвої діяльності — етап планування, продумування мовлення.

Воно перетворюється на зовнішнє шляхом відбирання конкретних слів і побудови конкретних речень, висловлень, текстів (етап реалізації).

Зовнішнє, реалізоване мовлення існує в усній і писемній формах. Досвід роботи свідчить, що гармонії внутрішнього і зовнішнього мовлення сприяє збагачення словникового запасу школярів.

Етапи словникової роботи

1) Чітка вимова нового слова з його перекладом російською мовою.

2) Тлумачення лексичного значення слова (демонстрування предмета, малюнка, використання тематичного словника).

3) Повторне протяжне вимовляння слова вчителем і «кидання» його учням (уявний м'ячик).

4) Чітке повторне вимовляння слова і повертання уявного «м'ячика» - слова вчителеві.

За потреби можна ще раз «кинути» слово, прагнучи почути правильну звуковимову.
Під час індивідуальної перевірки знання учнями словника можна принести справжній м'ячик. — це допомагає активізувати мовлення школярів, пожвавлює роботу рухами на уроці.

5) Уточнення словника: добирання синонімів (дитя — маля), антонімів (день — ніч), аналіз багатозначності слова (ручка, коса, кран) і вживання слова з різними суфіксами (мама — мамуля — мамуся) тощо.

6) Закріплення слова активізацією його у мовленні: введення у словосполучення та речення.

Цю роботу доцільно проводити на основі малюнків підручника та запитань до них, створювала уявні мовленнєві ситуації. Так діти практично засвоюють граматичні форми слова, поліпшують свою вимовну культуру.

Використання загадок, віршиків, чистомовок, скоромовок, прислів'їв і приказок сприяє поліпшенню якості сприймання та засвоєння нових слів.
 
Навчальне видання «Формування літературної
компетентності учнів початкових класів» / Скоблікова О. В. –
Х. : Вид. група «Основа», 2014. – 112 с. – (Б-ка журн. «Початкове
навчання та виховання»; Вип. 12 (132)).

Останні статті

Нові виховні заходи