ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ З РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ З РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
 
Проблема розвитку мовлення завжди привертала увагу вчених-лінгвістів, методистів і вчителів-практиків. І це не випадково. Адже розвиток мовлення — це водночас розвиток особистості людини, її духовних здібностей — інтелекту, мислення, моральних якостей.

У 60-ті роки XX ст. обґрунтовуються основні принципи розвитку мовлення, зокрема єдність розвитку мовлення і мислення, взаємозв'язок усного і писемного мовлення, зв'язок роботи щодо розвитку мовлення з вивченням граматики, стилістична спрямованість розвитку мовлення. Над цією проблемою працювали вчені-методисти О. М. Біляєва, М. І. Пентилюк, В. Я. Мельничайко, Н. А. Пашковська, Г. М. Іваницька, Л. М. Симоненкова. [16; 1]

Розвиток мовлення базується на теорії мовленнєвої діяльності, поетапному формуванні розумових дій і соціально активної особистості.

Варто зазначити, що основною метою навчання української мови в початкових класах шкіл із російською мовою навчання є формування й розвиток комунікативної компетентності з урахуванням можливостей та інтересів молодших школярів.

Комунікативна компетентність є ключовою і полягає у здатності успішно користуватися всіма видами мовленнєвої діяльності в процесі спілкування.

Лінії змісту навчання української мови:
 
● мовленнєва;
● мовна;
● соціокультурна;
● діяльнісна.
 
Мовленнєва лінія є основною, їй підпорядковуються знання з мови, що є базовими для розвитку й удосконалення вмінь спілкуватися в усній і писемній формах. [10; 92]

Напрями формування мовленнєвої компетентності школярів:
 
● опанування норм сучасної української культурної мови (орфоепічна і граматична правильність);
● формування навичок активної роботи зі словом (точність, чистота, багатство мовлення);
● засвоєння вмінь діалогічного мовлення (доречність, мовленнєвий етикет);
● розвиток навичок монологічного мовлення (логічність, виразність, послідовність). [4; 333]
 
Розвиток мовлення об'єднує всі форми мовленнєвої діяльності учнів, стає необхідною передумовою для навчання, передавання й засвоєння певної інформації. [1; 40]

Мовлення — це не тільки форма спілкування, але й форма передавання й набуття знань, форма вчення.

Досвід роботи свідчить, що опановують мови відбувається через мовленнєву діяльність. Ось чому слід приділяти особливу увагу розвитку мовлення учнів, працювати постійно й цілеспрямовано. Адже без добре розвиненого мовлення відсутні колективна праця, спілкування, справжні успіхи у навчанні.

До школи майбутні першокласники опановують мовлення як засіб, що допомагає задовольнити свої потреби. До 6 років у дітей сформована готовність зв'язно говорити на певну тему. Але мовлення розвинене недостатньо. У розповідях дітей переважають елементи ситуативності, наявні повтори, довготривалі паузи, унаслідок чого висловлювання стає незрозумілим. [12; 156]

Розвиток мовлення — це процес, діяльність мовця, послідовне усне чи письмове викладення думок, знань. Цей розділ мовознавства ставить своїм завданням навчити дітей розуміти та будувати висловлювання зважаючи на мету, умови спілкування, дотримуючи норм літературної мови.

Основні напрями роботи з розвитку мовлення молодших школярів:
 
● удосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої вимовної культури;
● збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;
● уміння вживати слова у властивому для них значенні;
● користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації та мети висловлювання;
● послідовне і логічне викладення думки;
● удосконалення граматичного складу мовлення учнів;
● опанування норм українського літературного мовлення дітей;
● засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.
 
Названі напрями роботи з розвитку мовлення є основою для формування у молодших школярів умінь сприймати, відтворювати і будувати зв'язні висловлювання. [4; 334]
 
У роботі необхідно систематично використовувати ці напрями із розвитку мовлення дітей для опанування ними навичок репродуктивного та продуктивного мовлення, уміння спілкуватися з однолітками та дорослими.

У Державному стандарті початкової загальної освіти щодо вимог до рівня підготовки учнів розвиток мовлення набуває статусу провідного принципу мовної освіти. Мова є не тільки предметом вивчення, а й найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку особистості у процесі опанування шкільних предметів.

Будь-якому вчителеві відомо, що без знання дітьми мови відсутні якісне навчання, вільне спілкування та прогрес. Учні повинні розуміти значення української мови як державної та усвідомлювати необхідність її знання.

Відповідно до поставленої мети визначено такі навчальні завдання:
 
● формування позитивної мотивації до вивчення української мови (бажання щось повідомити, про щось дізнатися);
● розвиток аудіативних умінь;
● розвиток умінь монологічного (учні вчаться самостійно будувати фразу, запитувати, розповідати про когось) й діалогічного (вести діалог) мовлення;
● засвоєння етикетної лексики, сталих мовленнєвих висловів (формул) належної мовленнєвої поведінки;
● формування і збагачення словникового запасу з різних сфер спілкування та етнокультурознавчої лексики тощо. [10; 94]
 
Досвід роботи свідчить, що виконання названих навчальних завдань сприяє формуванню зв'язного мовлення школярів, розвиває соціально активну особистість.
 
 
Навчальне видання «Формування літературної
компетентності учнів початкових класів» / Скоблікова О. В. –
Х. : Вид. група «Основа», 2014. – 112 с. – (Б-ка журн. «Початкове
навчання та виховання»; Вип. 12 (132)).

Останні статті

Нові виховні заходи