ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Сьогодення підвищує вимоги щодо розвитку творчої особистості, яка повинна мати гнучке продуктивне мислення, розвинену активну уяву для розв'язання складних завдань життя. Тому людина повинна активізувати свій творчий потенціал, щоб адекватно реагувати на стрімкі зміни у суспільстві. Дуже важливим є формування самостійної творчої діяльності.
Щодня люди виконують дуже багато справ: малих та великих, простих і складних. Під час розв'язання завдань відбувається акт творчості, для якого потрібний особливий склад розуму: спостережливість, уміння зіставляти та аналізувати, знаходити зв'язки й залежності. Творчість сприяє створенню нових та оригінальних продуктів. Проблему розвитку творчих здібностей розглядали представники різних галузей наукових знань — філософії, педагогіки, психології, лінгвістики тощо. Це пов'язано із потребою суспільства в активних особистостях, які можуть ставити нові проблеми, знаходити якісні рішення, тому талант і творча обдарованість стали передумовою економічного зростання та засобом національного престижу. [7; 4]
У сучасній психолого-педагогічній літературі (В. І. Андрєєв, М. І. Махмутов, Т. В. Кудрявцев, А. В. Хуторський) акцентується увага на виявленні засобів підвищення продуктивної творчої діяльності дітей, організації їхньої спільної творчої діяльності, розвитку методологічної культури школярів у процесі виконання творчих завдань.
Спостерігаючи за процесом роботи, можна побачити, що діти мають різні потенціальні здібності. Отже, найбільш ефективним шляхом розвитку індивідуальних здібностей є залучення молодших школярів до посильної продуктивної творчої діяльності.
Спочатку вони навчаються планувати дії з реальними об'єктами, а потім із мовним матеріалом — словом, висловлюванням, текстом. В основі процесу творчості — передбачення та планування на етапі причиново-наслідкового мислення. У такий спосіб створюються твори та казки.
Важливою умовою формування дитини молодшого шкільного віку є творча уява, без якої неможливе засвоєння навчальних предметів (уявити те, про що йдеться у підручнику, про що розповідає вчитель, уміти оперувати наочними образами).
«Творча діяльність уяви, — пише Л. С. Виготський, — безпосередньо залежить від багатства та різноманітності, попереднього досвіду людини, тому що цей досвід — це матеріал, із якого створюються побудови фантазії. Чим багатший досвід людини, тим більший матеріал, що може використовувати уява». [3; 20]
Зрозуміло, що у процесі поширення досвіду створюється міцна основа для творчої діяльності дітей.
Творча діяльність молодших школярів — де продуктивна форма діяльності, спрямована на опанування творчого досвіду пізнання; створення, перетворення, використання у новій якості об'єктів матеріальної та духовної культури.
Учені виявили, що у період 7—8 років творчість молодших школярів виявляється у формі самостійно поставлених питань і проблем відносно нового, невідомого, також поширюється дослідницький Діапазон. Це сприяє тому, що у цьому віці основним компонентом творчості є проблемність, яка забезпечує мотивацію щодо пошуку шляхів подолання невідповідностей і протиріч.
Розв'язання запропонованих і самостійно побачених проблем у творчої дитини часто супроводжується проявом оригінальності. Це ще один важливий компонент творчого потенціалу, що виражає ступінь несхожості, нестандартності, незвичайності. [15; 41]
На нашу думку, поширення, поглиблення та уточнення досвіду створює міцну основу для творчої діяльності дітей. Спілкування школярів із літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дітей в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості.
Ось тому на уроках слід організовувати для учнів посильну творчу діяльність, зважаючи на індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу.
Уроки літературного читання в російськомовних школах передбачають розвиток літературно-творчої діяльності школярів у 3-4-х класах, що інтегрує такі компоненти:
  • розвиток мовленнєвих умінь і навичок, зокрема комунікативних, що охоплюють аудіативні вміння та роботу над збагаченням, активізацією словникового запасу;
  • виховання культури спілкування під час колективного обговорення прочитаних творів (умінь слухати думки, міркування однолітків, із повагою ставитися до міркувань, суджень, що не збігаються з власними; бути толерантними під час діалогу, колективної дискусії та ін.);
  • розвиток умінь формулювати й висловлювати думку, ставити запитання за змістом прочитаного й відповідати на них;
  • уміння переказувати прочитане, мати уявлення про різні види творчого переказу; створювати свої варіанти розвитку сюжету твору; відтворювати в уяві картини життя, художні образи, зображені письменником;
  • колективне та індивідуальне складання варіантів завершення до літературних казок, написання творів-мініатюр про казкових героїв, художніх описів за спостереженням у природі;
  • колективна та індивідуальна інсценізація художніх творів, життєвих ситуацій, читання за ролями;
  • уміння складати за допомогою вчителя творів-мініатюр, загадок, лічилок, казок, віршів за зразком і самостійно; римувати.
Художня література взаємопов'язана з музикою й образотворчим мистецтвом, що разом з мистецтвом слова пробуджують і збагачують емоційні відчуття учнів, вводять їх у світ прекрасного, виховують естетичні смаки. Тому вивчення ліричних творів, зокрема присвячених порам року, доцільно супроводжувати слуханням музики, розгляданням картин українських художників тощо. Написання під керівництвом учителя творчих робіт з використанням вражень від різних видів мистецтва наповнює їх новим змістом. [10; 135]
У поєднанні методів і прийомів навчання слід прагнути активізувати пізнавальну та емоційно-почуттєву сфери учнів, залучити їх до діалогічної взаємодії з текстом, самовираження у творчій діяльності.
Із досвіду роботи варто сказати, що повноцінне сприймання і розуміння програмового тексту передбачає взаємодію мотиваційного, змістового, операційного та рефлексивного компонентів читацької діяльності учнів, поетапність осягнення ними смислової й образної цінності твору.
Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання потребує індивідуалізації літературної діяльності учнів. Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих і творчих завдань, завдань на вибір: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, лічилок, загадок тощо. [10; 76]
Отже, у процесі навчання відбувається становлення читача, який здатний до самостійної читацької та літературно-творчої діяльності, здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток учня, формуються його морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття.
 
Навчальне видання «Формування літературної компетентності учнів початкових класів» / Скоблікова О. В. – Х. : Вид. група «Основа», 2014. – 112 с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»; Вип. 12 (132)).