РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
 
Найважливішими завданнями сучасної школи є гуманізація та демократизація мети початкової освіти. Основна діяльність спрямована на підвищення якості навчання школярів, формування у них ключових і предметних компетентностей, творчих здібностей. Також дуже важливим є опанування учнями основних прийомів і способів самоосвіти, розвиток потреб подальшого пізнання та самостійної дії.

У наш час суспільство вимагає від особистості постійних змін, активних дій, формування вмінь оперативно адаптуватися до нових вимог, компетентно застосовувати здобуті знання, розвиватися та творити. Значно впливають на систему освіти стрімке зростання обсягу інформації, розвиток сучасних технологій, що потребують високого рівня сформованості не лише читацьких умінь, але й швидкості та якості розуміння прочитаного.

Тому читання пронизує всі сфери життєдіяльності людини, стає основою освітньої, пізнавальної, інформаційної, професійної діяльності, а також провідною навичкою самоосвіти людини впродовж життя.

Проаналізувавши новий Держстандарт, можна дійти висновку, що у системі початкової школи одним з основних предметів є літературне читання. Воно є важливою складовою освітньої галузі «Мови і літератури», вивчення якого сприяє загальному розвитку й вихованню дитини, забезпечує результативність навчання з інших предметів початкової школи.

«Пригадаємо, що читання є одним із видів мовленнєвої діяльності школяра, дотичної до творчої. Читацька діяльність зумовлена навчальними та суто особистісними потребами людини, має свої завдання й мотиви, засоби та способи, спрямована на певний предмет і результат». [2; 3]
 
07.03.2015-2c

«Пріоритетною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності молодшого школяра, усвідомлення себе як грамотного читця, здатного використовувати ці навички для самоосвіти. У Державному стандарті загальної початкової освіти читацька діяльність є «комунікативною, мовною, пізнавальною діяльністю, спрямована на сприйняття, осмислення і відтворення прочитаного». [5]

Досвід роботи свідчить, що необхідність у читанні молодших школярів формується поступово, вона пов'язана з її інформаційним потенціалом, тому що учні мають змогу постійно відкривати для себе щось нове, цікаве, повчальне. Також ця потреба міцно з'єднана з емоційним та естетичним впливом літератури як виду мистецтва на особистість.

Мотиви читацької діяльності:

● соціальні, обумовлені запитами суспільства, тобто здобуття інформації, необхідної для діяльності, спрямованої на розвиток суспільства;
● особистісні — власний розвиток, естетичне переживання;
● наукові мотиви (здобуття нових знань) можуть бути як соціальними, обумовленими запитами суспільства, так і особистісними (підтвердження своєї компетентності, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення).

Предмет читання — книга, писемне мовлення у вигляді тексту.

Засоби досягнення мети — навичка читання (технічний аспект процесу читання), система умінь, необхідних для повноцінного сприймання й осмислення прочитаного.

Процес читацької діяльності — це прийоми, якими користується читач для сприймання, усвідомлення і розуміння тексту, здатності до рефлексії на основі прочитаного.

Читання — це не тільки вид діяльності особистості, але й складний психологічний процес, що характеризується двома взаємопов'язаними сторонами:

● технічною — рух очей і мовленнєва діяльність;
● розумовою — сприймання і розуміння прочитаного, тобто взаємодія почуттів і думок читача. [13; 10]

Важливо пам'ятати, що передумовами опанування читацької компетентності є достатньо сформована навичка читання молодшого школяра, спеціальні здібності та інтерес до читання літературних творів.

Сам процес формування читацької компетентності вимагає розвитку обов'язкових умінь у молодших школярів, зокрема:

● уміння прочитувати інформацію-текст (використання різних видів читання);
● уміння розмірковувати над прочитаним (навчання дітей визначати тему та основну думку твору, аналізувати сюжет тексту та його композицію, точно відповідати на запитання та складати власні запитання до тексту, записувати план до прочитаного та ін.);
● уміння оцінювати прочитане (формування у школярів навички написання відгуків до прочитаних творів, реклам та міні-роздумів).

Зауважимо, що під час аналізу літературного твору обов'язково слід звертати увагу не тільки на зміст, композицію, засоби виразності, учинки та характер героїв, а й на позицію автора, його оцінювання зображуваних подій у тексті. Такий акцент забезпечує повноцінне сприйняття художнього твору, сприяє засвоєнню його виховної мети.

На уроках українського читання доцільно навчати учнів через оцінювання характеру, учинків дійових осіб і позиції автора щодо них, визначення засобів виразності робити правильні висновки та висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати літературний твір.

У методичному аспекті читацька компетентність молодшого школяра — це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, що надають можливість учневі свідомо знаходити книги, відбирати інформацію для розв'язання навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

У широкому значенні читацьку компетентність молодшого школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, що вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінювання, самоконтролю, творчого розв'язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей [5].

Читацька компетентність інтегрує такі компоненти:

● когнітивний (знання);
● комунікативний (слухання, читання, говоріння, письмо);
● ціннісний (оцінні судження і ставлення учня до прочитаного);
● діяльнісний (уміння, навички, способи діяльності);
● особистісно-творчий (мотиваційно-ціннісні ставлення, прагнення особистості до навчання, пізнання і діяльності).

Оксана Вашуленко, науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, визначає такі складові у структурі читацької компетентності:

● мовленнєва, що передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь та навичок;
● уміння будувати усні й письмові монологічні висловлювання;
● уміння брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору;
● уміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього мовні, позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;
● уміння ставити запитання; відповідати на запитання за змістом прочитаного твору;
● уміння переказувати твір;
● розвиток образного мовлення;
● уміння виразно читати;
● літературознавча, що передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися;
● практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями;
● сприймання, аналіз літературного твору;
● бібліотечно-бібліографічна, що передбачає вміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами здобуття інформації; наявність у молодших школярів певного кола читання;
● знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою;
● літературно-творча, що передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів;
● емоційно-ціннісна, що передбачає розвиток емоційної та почуттєвої сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.

Усі виокремленні складові читацької компетентності взаємопов'язані, а результатом їх взаємодії є сформованість читацької компетентності молодшого школяра, що свідчитиме про:

● стійкість інтересу до читання;
● сформованість у нього знань про літературу як вид мистецтва і літературу як науку;
● сформованість основних умінь, необхідних для сприйняття, розуміння змісту творів різних жанрів і висловлення обґрунтованої оцінки твору;
● здатність застосовувати здобуті знання і вміння у власній літературній діяльності;
● розвиток творчих, власне, літературних здібностей;
● вироблення системи цінностей і емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей і до самого себе. [2; 3]

Процес формування читацької компетентності складний і багатогранний. Він вимагає від молодшого школяра досить високого рівня розвитку розумових операцій аналізу та синтезу, складної мислительної роботи.

Кожному вчителеві дуже важливо звертати увагу на те, що здатність образного та емоційного сприйняття художнього твору не є вродженою та формується у молодших школярів поступово. Тобто, потрібно цілеспрямовано розвивати якісні вміння та навички юного читача для повноцінного усвідомлення й аналізу тексту, тому що сам учень на початковому етапі цього не вміє робити.

Літературний розвиток — це процес віковий, оскільки в міру розвитку світогляду, збагачення читацького досвіду сприйняття людиною того самого твору з роками буде поглиблюватися, сприйматися інакше. Але це і навчальний процес: характер навчання обов'язково позначається на процесі літературного розвитку, що може як сприяти його розвитку, так і гальмувати його.

Сутність літературної освіти молодшого школяра полягає в розвитку інтелектуальної та емоційної сфери кожного учня, повноцінних навичок читання, мовлення, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської та тематичної розмаїтості, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей [14; 22].

Під час первинного сприймання тексту емоційне слово вчителя посилює інтерес учнів до літературного твору, викликає потужний емоційний плив. Тоді у процесі аналізу та розуміння твору юний читач зможе не тільки логічно осмислити, але й співпереживатиме та співчуватиме прочитаному.

Важливо пам'ятати, що у процесі спільної пошукової діяльності щодо з'ясування основної думки тексту необхідно добирати найбільш доцільні прийоми, продумати систему запитань та завдань, що допомогли б школяреві зрозуміти прочитане, усвідомити ідею твору, визначити власне ставлення та відчути естетичне задоволення.

Для того щоб підвести до розуміння головної думки твору, необхідно навчити учнів аналізувати:

● учинки та взаємини між героями;
● мотиви їхньої поведінки з опорою на сюжет;
● ремарки автора щодо зовнішності, поведінки дійових осіб;
● розвиток подій у творі;
● композиційний задум.

Тобто, для розкриття головної думки твору потрібно об'єднати всі компоненти аналізу: роботу над композицією, художніми засобами та образами дійових осіб. Від того, як юний читач сприйме текст, залежатиме ступінь засвоєння ідейно-образного змісту, емоційного та виховного впливу твору на особистість учня.

Таким чином, у процесі літературної освіти:

● відбувається становлення дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності;
● здійснюється її мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток;
● формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба в систематичному читанні. Для досягнення мети виконуються такі завдання:
● формування в учнів повноцінної навички читання як базової у системі початкового навчання;
● ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;
● формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;
● формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні та навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;
● розвиток мовлення учнів;
● формування вмінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного(прослуханого);
● розвиток творчої літературної діяльності школярів;
● формування у школярів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок;
● формування вмінь здійснювати пошук, відбирання інформації для розв'язання навчально-пізнавальних завдань;
● виховання потреби в систематичному читанні як засобі пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку. [5]

Отже, чим повноцінніше та яскравіше молодший школяр зможе сприйняти художній твір, тим потужнішим буде емоційний та естетичний вплив на особистість, тим краще вплине на формування його як людини.

Можна зробити висновок, що рівень сформованості літературної та читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою та змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.
 
 
Навчальне видання «Формування літературної
компетентності учнів початкових класів» / Скоблікова О. В. –
Х. : Вид. група «Основа», 2014. – 112 с. – (Б-ка журн. «Початкове
навчання та виховання»; Вип. 12 (132)).

Останні статті