Державно-громадське управління навчальним закладомДержавно-громадське управління освітою - особливий тип управління, характерною рисою якого є постійна відповідальна участь і взаємодія в управлінні освітою суб'єктів і їх органів з одного боку, що виражають і представляють інтереси, політику, гарантії і компетенцію держави в області освіти (Міністерство освіти і науки України, управління освітою і науки обласних державних адміністрацій, відділи освіти, органи місцевого самоврядування), з іншого боку, суб'єктів і їх органів, що виражають інтереси громадянського суспільства, населення.

У Національній доктрині розвитку освіти України вказано, що "сучасна система управління освітою має розвиватись як державно-громадська, яка повинна враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентноспроможність їх освітніх послуг. Діяльність освітян спрямовується на пошуки нових демократичних відкритих моделей управління освітою, що зорієнтовують освітні процеси не на відтворення, а на розвиток. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюється навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою".

Система державно-громадського управління навчальними закладами включає усіх учасників освітнього процесу, їх органи державної і громадської природи, нормативно-правову базу, що регламентує діяльність усіх її суб'єктів, а так само механізми їх взаємодії. У практичній діяльності державно-громадське управління спрямоване на оптимальне поєднання державних та громадських засад в інтересах особистості, соціуму та влади. Основними його завданнями є реалізація визначених прав та обов'язків педагогів, учнів та їх батьків на участь в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами; демократизація державного управління освітою; задоволення потреб та інтересів учасників навчально-виховного процесу; розвиток погоджувальних механізмів у вирішенні загальних завдань, реалізацію законодавчого права його працівників, учнів і їх батьків (осіб, що їх замінюють) на участь в управлінні, на розвиток громадських форм управління, на реалізацію інтересів і потреб усіх учасників освітнього процесу.

На сучасному етапі головними завданнями державно-громадського управління є виховання та підготовка покоління, яке реально здатне оцінити, упровадити, а головне - зберегти ідеї демократії; навчити учнів не лише жити в умовах сучасної держави, дотримуватись її законів, відстоювати свої власні права, а й практично реалізувати ці знання в умовах навчального закладу. Останнє із зазначених завдань можливо здійснити лише шляхом створення системи державно-громадського управління. Адже кращим способом пізнання демократії є набуття молодою людиною досвіду управління власною життєдіяльністю та громадськими справами.

Залучення учнів і батьків, членів ради школи до обговорення нагальних проблем навчального закладу з метою пошуку та прийняття спільних рішень, утвердження власних прав та обов'язків є елементами формування громадянського суспільства, в основі якого лежить певна модель державно-громадського управління. Головним завданням державно-громадського управління є забезпечення діалогу структур державного управління з органами громадського самоврядування.

Документами, які визначають юридичну можливість упровадження в навчальному закладі державно-громадського управління, є:

Конвенція про права дитини (прийнята Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р., для України чинна з 27 вересня 1991р.);
Конституція України (прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.);
Закон України "Про освіту" (від 20 вересня 2003 р.);
Закон України "Про загальну середню освіту" (від 13 травня 1999 р.);
Положення про загальноосвітній навчальний заклад (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від);
Національна доктрина розвитку освіти (затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002).

Наявна законодавча база дає можливість не тільки створити на локальному рівні дієву систему засобів правового регулювання державно-громадського управління закладом освіти, а й конкретизувати, доповнити її своїми внутрішніми документами. Такими документами в навчальному закладі є: Статут школи; положення про раду школи; статут органів учнівського самоврядування; положення про батьківський комітет; угоди про співпрацю; єдині вимоги до учнів школи.

Розробляючи концепцію та статут закладу освіти, кожен керівник школи повинен врахувати, що діяльність загальноосвітнього навчального закладу організовується на засадах демократизму, гуманізму, на поєднанні державного управління та громадського самоврядування, впровадження колегіального стилю управління закладом освіти. Ефективна взаємодія адміністрації школи, батьків та учнів залежить від усвідомлення, планування, координації вказаних дій директором закладу освіти.

В цілому організаційну структуру державно-громадського управління закладу складають: керівник освітньої установи (як носій державного управління); загальношкільні збори (конференція) учасників освітнього процесу; рада освітньої установи, обрана на загальних зборах (конференції).

Найвищим керівним органом школи є конференція, яка проводиться не рідше за один раз в рік. Конференція має широкі повноваження: на загальношкільній конференції обирається рада школи, його голова, визначається термін їх діяльності. Кожен навчальний заклад приймає на конференції Статут навчального закладу, що враховує реальний стан, цілі, завдання, перспективи свого розвитку.

Таким чином, Статут однієї загальноосвітньої школи у своїх деталях може відрізнятися від Статуту іншої школи, але загальна спрямованість Статуту відповідає Положенню про загальноосвітні навчальні заклади. Як колегіальний орган рада школи затверджує основні напрями розвитку, шляхи підвищення якості навчально-виховного процесу.

Рада школи може створювати тимчасові або постійні комісії, ради з різних напрямів роботи закладу і встановлює їх права, обов'язки, межі повноважень:

комісія заохочення учасників навчально-виховного процесу;
комісія моральності і закону;
бюджетна комісія;
навчальна комісія;
комісія соціальних досліджень;
комісія дозвілля і здорового способу життя.

У період між конференціями в ролі найвищого керівного органу виступає рада школи (навчального закладу). Участь представників учительського і учнівського колективів, батьків і громадськості в управлінні навчальним закладом створює реальні передумови для створення атмосфери наукового пошуку і позитивного психологічного клімату в колективі школи. Функції і зміст роботи ради визначаються Положенням про раду закладу.

Рада школи, як правило, очолювана одним з представників громадськості або батьків, працює в тісному контакті з адміністрацією школи і громадськими організаціями. Рада доводить свої рішення до батьків або осіб, їх замінюють. Рішення ради вважається правомірним, якщо за його прийняття проголосувало не менше двох третин присутніх членів ради.

У новій освітній парадигмі акцентується увага на демократизації стосунків "учитель-учень" та активному залученню батьківської громадськості до співпраці із загальноосвітнім навчальним закладом.

Основними формами співробітництва з батьками, які впроваджуються у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, є батьківські збори класів; засідання батьківського комітету або спільне засідання адміністрації школи та батьківського комітету; участь батьків у педагогічних, методичних та виховних заходах (написання науково-дослідницьких праць, організація екскурсій, зустрічей, випускних вечорів); проведення щорічного дня відкритих навчальних та позанавчальних занять для батьків, дня батьківського самоврядування; анкетування батьків з актуальних питань навчання та виховання.

Взаємодія адміністрації школи з учнями має ґрунтуватися на повазі до особистості кожного учня, захисті його прав та демократичних свобод, на вимогливості та контролі за психологією стосунків в учнівських колективах, підтримці та допомозі у діяльності учнівських лідерів.

Учнівське самоврядування. Його моделей може бути безліч, а от ефективність від впровадження має бути один – виховання самодостатньої особистості, здатної відповідати за свої вчинки та рішення. Модель нашої шкільної республіки "Мрія" працює в межах управління школою і класом, що надає самоврядуванню гнучкості та варіативності. Щоб реалізувати поставлене завдання, необхідна співтворчість, співпраця учнів, учителів, батьків. Саме в такій співдружності народжуються цікаві думки, ідеї, саме в колі друзів можна відчути свою значимість.

Саме шкільна республіка "Мрія" є ланкою, яка пов'язує дітей – особистостей у класи – родини, а класи – міста в одну школу – родину. Традиційними стали щорічні конкурси "Клас року", "Учень року". Другий рік поспіль - завершальний етап конкурсу "Учень року" відбувається у формі презентації проектів "Я – особистість XXI століття", до участі в якому залучаються члени Ради школи, класних батьківських комітетів, батьки конкурсантів.

Державно-громадське управління як один зі способів самоврядування суспільства є невід'ємною ознакою історичного цивілізаційного процесу людства взагалі й українського народу зокрема.

Основними критеріями оцінки ефективності державно-громадського управління в навчальному закладі можна вважати внесок суб'єктів управління в поліпшення стану і результатів реалізації прав учасників освітнього процесу, якості навчального процесу, позаурочної і позашкільної виховної роботи, їх участь в управлінні, Управління має стати гнучким, мобільним, при цьому не втрачати орієнтації на мету й ураховувати особливості організаційної структури.

Джерело:http://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/administration/37955/