• уніфікації – створення уніфікованих систем педагогічної освіти виокремлення блоку обов'язкових та уведення нових дисциплін;
• диверсифікації – розвиток різних каналів отримання педагогічної освіти.
Незважаючи на те, що у кожній окремо взятій країні розвиток педагогічної освіти має свої особливості, разом із тим існують загальні напрями її реорганізації:
• розширення обсягу психолого-педагогічної підготовки;
• пошук нових моделей педагогічної освіти;
• удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Аналізуючи особливості підготовки вчителів до міжкультурної взаємодії у європейських країнах, були з'ясовані тенденції розвитку їх початкової підготовки:
• підвищення рівня вимог до освіти вчителя;
• підвищення тривалості початкової підготовки;
• професіоналізм;
• розвиток педагогічної і дидактичної компетентності;
• зв'язок з науковими дослідженнями;
• використання нових технологій.
У системі педагогічної освіти розвинутих країн спостерігаються три головних напрями:
• підготовка вчителів початкової школи;
• підготовка вчителів неповної середньої (молодшої середньої, проміжної базової) школи;
• підготовка вчителів повної середньої (старшої ) школи.
Вчителів для початкової школи у переважній більшості країн готують у середніх або „напіввищих" педагогічних навчальних закладах (педагогічний коледж, педагогічне училище). За термінами навчання та побудовою навчального процесу такі заклади бувають двох типів:
• чотирирічні на основі базової (неповної середньої) школи (Данія, Італія, Іспанія, Норвегія, Україна та ін.).. Останніми роками кількість таких закладів скорочується, а у ряді країн вже зовсім зникла;
• трирічні на базі повної середньої освіти (Англія, Німеччина, США, Японія).
Щодо змісту освіти, то спільними для всіх розвинених країн є такі ключові елементи:
• академічні предмети (наприклад, природничо-наукові, мате¬матичні, історичні), що визначають професійну спеціалізацію майбутнього вчителя у викладанні певної навчальної дисци¬пліни;
• освітня теорія (психолого-педагогічні науки, які включають психологію освіти, соціологію освіти, філософію освіти, курі¬кулярні студії (зміст, форми і методи навчання), історію осві¬ти, економіку освіти, освітній менеджмент, теорію виховного процесу, теорію мультикультурної освіти тощо);
• методики викладання навчальних предметів;
• навчальна практика.