Навчитися жити разом можна, тільки усвідомивши зростаючий взаємозв'язок людей, країн, народів. Таке завдання постає у зв'язку з необхідністю здійснення спільних проектів і розумного й мирного вирішення неминучих конфліктів.
Навчитися здобувати знання з урахуванням швидких змін, пов'язаних з науковим прогресом і новими формами економічної й соціальної діяльності. Сучасній людині необхідно отримати досить широкі загальні культурні знання з можливістю глибокого опанування обмеженого числа дисциплін. Загальний культурний рівень є перепусткою до неперервної освіти, оскільки він прищеплює смак до неї. Він є її фундаментом протягом всього життя.
Навчитися працювати, тобто удосконалюватися у своїй професії, а в більш широкому сенсі – здобувати компетентність, що дає можливість вирішувати різні життєві ситуації.
Навчитися жити, тобто ліпше пізнати самого себе для найповнішого використання свого особистісного потенціалу.
Наприкінці 80-х років у більшості країн Центральної й Східної Європи, що у минулому входи у соціалістичний блок, почався процес реформування освітніх систем. Аналіз проведення і спрямованості реформ дозволив фахівцям виділити їх чотири типи: корекційні, модернізаторські, структурні, систематичні. Зупинимося детальніше на їх характерних рисах.
Корекційні реформи освіти – частина тих глобальних політичних і соціально-економічних змін, які почалися в східноєвропейському регіоні в 1989 р. Цей тип реформ був спрямований на коригування й виправлення перегинів у розвитку освітніх систем і мав на увазі децентралізацію та лібералізацію освітніх структур, деідеологізацію змісту освіти, впровадження нових принців шкільної політики.
Модернізаторські реформи – спрямовані на наближення освітніх систем до західних стандартів. Особливо активно реформи цього типу проводилися на рівні навчальних програм, написання підручників і навчальних посібників, освітніх технологій, методів навчання. Однак через відсутність фінансування, непослідовність у проведенні перетворень багато країн у ході реaлізації реформ пішли по шляху відновлення організаційних форм, не зачіпаючи змісту процесу навчання.
Структурні реформи мають на увазі реорганізацію освітніх структур, наприклад, структуру шкільної освіти за рахунок збільшення або скорочення строків навчання в початковій або неповній середній школі, перебудову системи управління освітою, системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Системні реформи – найбільш динамічний тип освітніх реформ, відзначаються глобальним характером, націлені на зміну освітньої парадигми й освітньої політики. Вони охоплюють не тільки шкільне законодавство, шкільні програми і підручники. Одна з довгострокових цілей їхнього проведення – зміна внутрішньої логіки освіти та його відношення з іншими соціальними сферами. Системні реформи – наслідок і результат політичних і соціально-економічних змін. Вони торкаються ключових елементів будь-якої освітньої системи: якість освіти й контроль за нею, національний освітній стандарт, відношення освіти і ринку, система фінансування та управління сфери освіти.