Яку допомогу наукове дослідження може надати освітній практиці?

  1. Обґрунтувати, пояснити та перевірити в експериментальному режимі ефективність сформульованих педагогами-практиками педагогічних ідей (новацій).
  2. Розробити програму розвитку школи, її структуру та напрями діяльності.
  3. Забезпечити незалежну експертизу якості шкільної освіти.
  4. Забезпечити моніторинг динаміки розвитку школи та шкільного колективу.
  5. Експериментально перевірити ефективність педагогічних інновацій та розробити програму їх запровадження в навчально-виховний процес.
  6. Підвищити кваліфікацію педагогічних працівників у сфері методології та технології дослідницької діяльності.
  7. Вирішити поточні та стратегічні проблеми школи.

Головним завдання проведення дослідно-експериментальної роботи має стати переведення школи з режиму функціонування в режим розвитку:

Режим функціонування:

Режим розвитку:

1)    репродуктивний характер управління та всієї діяльності педагогічного і учнівського колективів;

2)    установка на виконання всіх прийнятих норм і приписів;

3)    використання традиційних освітніх і виховних технологій;

4)    консерватизм та установка на отримання традиційного результату діяльності.

1)      робота з інноваціями;

2)      розробка концепції перспектив розвитку школи − загальної моделі з основними параметрами розвитку та критеріями отримання кінцевого результату − нової і більш високої якості;

3)      розробка концепції тактичного переведення школи з одного стану в якісно інший стан (нормативно-правові, фінансові, структурно-функціональні, дидактичні та інші зміни, які сприяють та забезпечують роботу школи в новому режимі).

Ознаками режиму розвитку навчального закладу можуть бути:

1)      соціально-педагогічна наступність кращих шкільних традицій, їх розвиток у нових інноваційних умовах;

2)      використання інновацій як механізмів руху школи та отримання кращої якості освіти;

3)      використання різноманітних шляхів реорганізації для досягнення максимальної ефективності навчально-виховного процесу;

4)      перетворення найбільш ефективних інновацій в повсякденну практику роботи закладу освіти;

5)      систематичний моніторинг якості освіти та використання на його основі дослідницького підходу в управлінні школою;

6)      розробка та реалізація довгострокових програм розвитку закладу освіти;

7)      неперервна корекція нормативно-правової основи діяльності школи в нових умовах;

8)      посилення вертикальної та горизонтальної співпраці членів педагогічного колективу в процесі вирішення проблем та прийняття рішень;

9)      динамічне пристосування школи до постійних змін зовнішнього соціального середовища.