Україно моя, ти одна, як життя

Ведучі

І. Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.

ІІ. Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.

Пісня « «

Мій рідний край, земля моя свята,

Життя мого колиска калинова...

Тут синь гаїв і неба чистота,

І мила серцю українська мова.

Тут перший крок, і перша висота,

І я сама, і вся моя родина,

Щасливі та сумні мої літа,

І стежка в отчий дім одна-єдина.

Краю мій коханий, щире твоє слово,

Небо твоє ніжно-голубе,

Рідна Україно, земле колискова,

Обіймаю піснею тебе.

Світе мій широкий, воленько ласкава,

Доле моя, радосте моя!

Вічна Україно, квітне твоя слава

Невмирущим співом солов’я

Краю мій зелений, золото вербове,

Стежко моя, роси голубі!

Мати Україно, сонце чорноброве,

Уклоняюсь піснею тобі.

Пісня________________________________________

( Виступ першокласників )

Є багато країн на землі,

В них озера , річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина !

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті , що квітнуть у рідному краї.

Є багато пташок голосних,

Любі , милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті , що у рідній країні.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну  хвилину

Серед інших країн лиш одна , -

Дорога нам усім Україна.

Пісня ______________________________

(Хореографічна композиція )

Слова України

1. За народним звичаєм стрічаєм,

Як здавен ведеться на віку,

Ми гостей пшеничним короваєм

На чудовім тканім рушнику.

2. Хай рясніють квіти малиново,

Пахне хай духмяно коровай,

Щоб і дар земний, і щире слово

Ви відчули, завітавши у наш край.

І. Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.

ІІ. Вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави.

І. Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через утиски, в’язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.

ІІ. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

І. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.

Пісня "Україна ____________

І. Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:

- Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..

І справдилися пророчі слова того кобзаря.

Пісня „Україна”___________________________

Горнусь до тебе, Україно.

Як син до матері горнусь

За тебе, рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Козацький танець

І. Кожна  людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місця , де народилися, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама , тато, бабуся, дідусь, сестри і брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного із нас – вийде велика держава Україна.

ІІ. Яка велика віра у нашу країну, наш народ. Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

Пісня Це було ніби вчора

І. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Моя Україно

На росах, на водах

На всіх переходах

Курличеш мені

В журавлиних ключах.

Моя Україно, родима країно,

Ясні небеса в материнських очах.

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос.

І душу мені засіває зерно.

Моя Україно, колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

З тобою розлука – гірка моя мука,

Печаль журавля без гнізда в чужині.

Моя Україно, білявко-хатино

З твойого вікна світить доля мені.

Пісня « «_

І. Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію.

ІІ. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.

У цім краю з любові терпне серце,

Тривога світла доторка плеча.

Тут синім оком лісове озерце

Проводить вдаль скороминущий час.

Де материнки незбагненні чари,

Отут мій дім, отут моя земля.

Колосся піднімаючи до хмари

Під самий обрій пролягли поля.

Земля тремтить у сонячнім промінні,

Вже будить зайчик сонячний дуби.

…Лиш тут відчула я земне тяжіння,

Лиш тут я можу мріять і любить.

Пісня "У нас на Волині __

Можна втратити все, але мати Вітчизну!

Полечу я у сни, у родинне тепло.

На світанку роси мама двері відчинить –

І запашне бузок, бо не все одцвіло.

Бачу поле і сад, чую слово правдиве,

З тополиних доріг повертаю сюди.

Я спішу до землі, до зеленого дива,

До свого джерела, до живої води.

Тут навіки бузком охрестилася хата,

Тут не раз я горів у вогні каяття.

Можна мати усе, а Вітчизни не мати.

Україно моя, ти одна як життя.

ІІ. Знання мови народу, серед якого живеш – ознака культурної освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного. В умовах незалежності нашої держави мова, хоч не без труднощів, поступово займає гідне місце в суспільстві. У Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій. Водночас право на національно-культурний розвиток гарантується представникам усіх національностей, які проживають на території нашої держави.

 

У дитячому серці жила Україна –

Материнські веселі і журні пісні,

Та за мову мужицьку не раз на коліна

Довелося у школі ставати мені.

Непокривлену душу хотіли зламати,

Та ламалися тільки болючі киї.

Наді мною ночами відплакала мати,

Я не зрікся ні мови, ні пісні її.

І померла в гризоті вона молодою,

Залишився назавжди без матері я,

Та не був ні хвилини в житті сиротою,

Бо вела мене далі Вкраїна моя!

І. Наче квітка, українська мова, як феномен національної сутності, дивом проростає крізь залізобетонну плиту байдужості, роблячи в ній тріщини, торуючи шлях до світла. Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідне слово, ми захищаємо свою націю, її гідність, право на майбутнє. Зробімо все, щоб засяяла українська, "як та зоря ясна”.

Як довго ждали ми своєї волі слова!

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми…

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

Пісня " Рідна мово ____

 

ІІ. Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьмо її культуру, своїми досягненнями славмо її. Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

І. Прийдуть нащадки і віриться побачать Україну оновлену , вільну від економічного хаосу. Золотітимуть хліба, квітуватимуть сади. Не розбрат , а тільки єдність буде гарантом Незалежності. Так нелегко здобутої зусиллями волі і розуму. Реальністю стане мрія багатьох віків. І світлим буду день твій Україно !

Пісня Квітка душа _____

 

 

ІІ. Квітуй , Україно , і слався в віках !

Хай ім’я твоє не згасає !

Хай Божа тебе опікає рука

І вольності дух нас єднає !

І. Хай збудеться все , що в мріях живе,

Щоб біди , незгоди пропали.

Хай світла дорога в майбутнє веде,

Яку ми для себе обрали.

ІІ. Живи , Україно , співуча моя !

Хай буде щаслививим твій шлях !

Хай пісня завжди солов’їна твоя

Лунає , як нині , в віках!