Сценарій на 1 вересня

1-й учень. Скажи, тобі подобається Перше вересня?

2-й у ч е н ь. Ні. Мені подобаються канікули. Робиш, що хочеш. Гуляєш, купаєшся, загоряєш, спиш скільки завгодно. Свобода!

1-й учень. Але хіба не цікаво знов зустрітися з друзями, улюбленими вчителями, почути знов дзеленчання дзвоника? А невже не буває цікаво на уроках?

2-й учень. Взагалі-то, буває. Та й скучно трохи за гімназією. Якщо чесно, у мене сьогодні особливий святковий настрій.

1-й учень. А уявляєш, ща відчувають ті, хто йде в перший клас?

2-й учень. Так. Пам'ятаю, це було і страшно і радісно, цікаво було.

1-й учень. Тоді давай швидше запросимо першокласників на майдан.

2-й учень. Шановний пане директоре! Просимо Вас запросити на свято наймолодших.

(Під музику й оплески виходять першокласники.)

1-й учень. Слухай, як ти думаєш, що таке гімназія?

2-й учень. Ну, це такий будинок, червоний, трохи жовтий.

1-й учень. А я вважаю, що гімназія — це всі ті, хто навчається, працює, взагалі, живе в цьому будинку.

2-й учень. Тоді виходить, що наступила урочиста мить, коли зібралася вся гімназія разом.

Разом. Свято починається!

(Директор відкриває свято, звучать гімни.)

Пісня про Перше вересня (на мелодію пісні «Осень» гурту «Ліцей»):

Літо уже пройшло, і канікули

Відшуміли враз.

Чарівний то був час — враження мене переповнюють.

Літо уже пройшло, і тепер ми знов

В вересневий день,

Ми знову всі разом, всі разом, всі разом.

Перший дзвоник! Ти прийшов до нас сьогодні

І нас покликав в гімназійний дім.

Приспів:

Перший дзвоник! Знову на урок ти дзвониш.

Символ знань, вічних знань!

Літо уже пройшло — листя шелестить,

Й серце тріпотить.

Це осені пора,

Чудова і бентежна, наче гра,

Осені пора.

Приспів:

Перший дзвоник, ти прийшов до нас сьогодні

І нас покликав в гімназійний дім.

Перший дзвоник, знову на урок ти дзвониш.

Символ знань, вічних знань!

1-й у ч е н ь. Ти помітив? У нашій гімназійній сім'ї сталися зміни.

2-й учень. Так, прийшов цілий клас «першачків».

1-й у ч е н ь. А ще — як всі підросли! Навіть ми з тобою.

2-й учень. Та я вже зовсім дорослий: 3-й гімназійний.

1-й у ч е н ь. А ще багато нових облич.

2-й учень. Потрібно, щоб всі зміни були закріплені наказами.

(Завуч читає накази.)

1-й учень. Як думаєш, що треба зробити, щоб першокласникам було не так страшно?

2-й учень. Треба найняти їм «дах». Я тут бачив у сьомому гімназійному..

1-й учень. Саме сьомий гімназійний без будь-якої плати сьогодні хоче підтримати наймолодших.

2-й учень. Які благородні! Що ж, просимо найстарших учнів до мікрофона.

(Виступають найстарші, говорять про букварі — перший підручник, бажають успіхів, щось вручають від себе.)

1-й учень. Взагалі-то нашим «першачкам» не так вже й страшно.

2-й учень. І справді. Адже кожного з них привели за ручку тато чи мама.

1-й учень. Ми запрошуємо до мікрофона батьків першокласників.

(Ведучий запрошує батьків першокласників; благословення батьків.)

1-й учень. Як думаєш, що зараз буде?

2-й учень. Прийде спонсор і вручить подарунки. «Прилетит вдруг волшебник...» (співає). Невже ні?

1-й у ч е н ь. Ні. Зараз виступлять першокласники.

2-й учень

Зрозуміло. Що ж, запрошуємо вас, дорогі «першачки».

Виступають першокласники.

1. На майдані стихли враз

І дорослі, й діти.

Це тому, що перший клас

Буде говорити.

2. Ми — як в казці, ми — як в грі,

Наче на весіллі.

І горять, як ліхтарі,

Наші банти білі.

3. Не чекали ми, що так

Станемо зірками

І що зможе раптом всяк

Милуватись нами.

4. Ще учора ми були

Лиш маленькі діти,

А сьогодні — школярі:

Цікавіше жити.

5. Стільки змін тепер у нас

І нового стільки!

Скоро вже підемо в клас

Зароблять оцінки.

6. Дзвоник гучно задзвенить,

На урок покличе,

І почне тоді нас вчить

Наш найперший вчитель.

7. І «Букварик» оживе,

Зазвучить словами,

І самим ходити вже

Нам дозволить мама.

8. Але трохи сумно все ж

Залишать домівку.

Там, як хочеш, так живеш,—

Весело і вільно.

9. І в садочку також клас:

Іґри все, розваги.

Та пройшов дитинства час,

Час прийшов гімназії.

10. Розказали все ми вам

Про свої проблеми,

А тепер вітайте нас,

Бо уже ми йдемо.

1-й учень. Скажи, що, на твою думку, відрізняє цивілізовану людину від дикуна?

2-й учень. Ну, цивілізований, то такий крутий, такий весь....

1-й у ч е н ь. Ні. Цивілізована людина — це людина слова.

2-й учень. Ага. Т(?ді зрозуміло, чому гімназисти дають клятву.

1-й учень. Просимо учнів першого гімназійного, а також нових учнів гімназії...

2-й учень. Приготуватись до прийняття клятви гімназиста.

(Прийняття клятви.)

1-й учень. Ти помітив, як багато сьогодні гостей?

2-й учень. Як тут не помітиш! Чому ж по-твоєму я так хвилююсь?

1-й учень. Давай надамо їм слово.

2-й учень. Я запрошую до мікрофона...

(Ведучий називає гостей; гості виступають.)

1-й учень. Що ж, ось і настав час завершувати наше свято.

2-й учень. Дорогі друзі, я закриваю наше...

1-й учень. Не поспішай. Це право директора.

2-й учень. Ой, вибачте.

(Директор закриває свято, звучить Гімн України, виноситься прапор; лунає перший дзвоник у виконанні першокласниці, яку несе на руках старшокласник.)