1-й учень. Скажи, тобі подобається Перше вересня?
2-й у ч е н ь. Ні. Мені подобаються канікули. Робиш, що хочеш. Гуляєш, купаєшся, загоряєш, спиш скільки завгодно. Свобода!
1-й учень. Але хіба не цікаво знов зустрітися з друзями, улюбленими вчителями, почути знов дзеленчання дзвоника? А невже не буває цікаво на уроках?
2-й учень. Взагалі-то, буває. Та й скучно трохи за гімназією. Якщо чесно, у мене сьогодні особливий святковий настрій.
1-й учень. А уявляєш, ща відчувають ті, хто йде в перший клас?
2-й учень. Так. Пам'ятаю, це було і страшно і радісно, цікаво було.
1-й учень. Тоді давай швидше запросимо першокласників на майдан.
2-й учень. Шановний пане директоре! Просимо Вас запросити на свято наймолодших.
(Під музику й оплески виходять першокласники.)
1-й учень. Слухай, як ти думаєш, що таке гімназія?
2-й учень. Ну, це такий будинок, червоний, трохи жовтий.
1-й учень. А я вважаю, що гімназія — це всі ті, хто навчається, працює, взагалі, живе в цьому будинку.
2-й учень. Тоді виходить, що наступила урочиста мить, коли зібралася вся гімназія разом.
Разом. Свято починається!
(Директор відкриває свято, звучать гімни.)
Пісня про Перше вересня (на мелодію пісні «Осень» гурту «Ліцей»):
Літо уже пройшло, і канікули
Відшуміли враз.
Чарівний то був час — враження мене переповнюють.
Літо уже пройшло, і тепер ми знов
В вересневий день,
Ми знову всі разом, всі разом, всі разом.
Перший дзвоник! Ти прийшов до нас сьогодні
І нас покликав в гімназійний дім.
Приспів:
Перший дзвоник! Знову на урок ти дзвониш.
Символ знань, вічних знань!
Літо уже пройшло — листя шелестить,
Й серце тріпотить.
Це осені пора,
Чудова і бентежна, наче гра,
Осені пора.
Приспів:
Перший дзвоник, ти прийшов до нас сьогодні
І нас покликав в гімназійний дім.
Перший дзвоник, знову на урок ти дзвониш.
Символ знань, вічних знань!
1-й у ч е н ь. Ти помітив? У нашій гімназійній сім'ї сталися зміни.
2-й учень. Так, прийшов цілий клас «першачків».
1-й у ч е н ь. А ще — як всі підросли! Навіть ми з тобою.
2-й учень. Та я вже зовсім дорослий: 3-й гімназійний.
1-й у ч е н ь. А ще багато нових облич.
2-й учень. Потрібно, щоб всі зміни були закріплені наказами.
(Завуч читає накази.)
1-й учень. Як думаєш, що треба зробити, щоб першокласникам було не так страшно?
2-й учень. Треба найняти їм «дах». Я тут бачив у сьомому гімназійному..
1-й учень. Саме сьомий гімназійний без будь-якої плати сьогодні хоче підтримати наймолодших.
2-й учень. Які благородні! Що ж, просимо найстарших учнів до мікрофона.
(Виступають найстарші, говорять про букварі — перший підручник, бажають успіхів, щось вручають від себе.)
1-й учень. Взагалі-то нашим «першачкам» не так вже й страшно.
2-й учень. І справді. Адже кожного з них привели за ручку тато чи мама.
1-й учень. Ми запрошуємо до мікрофона батьків першокласників.
(Ведучий запрошує батьків першокласників; благословення батьків.)
1-й учень. Як думаєш, що зараз буде?
2-й учень. Прийде спонсор і вручить подарунки. «Прилетит вдруг волшебник...» (співає). Невже ні?
1-й у ч е н ь. Ні. Зараз виступлять першокласники.
2-й учень
Зрозуміло. Що ж, запрошуємо вас, дорогі «першачки».
Виступають першокласники.
1. На майдані стихли враз
І дорослі, й діти.
Це тому, що перший клас
Буде говорити.
2. Ми — як в казці, ми — як в грі,
Наче на весіллі.
І горять, як ліхтарі,
Наші банти білі.
3. Не чекали ми, що так
Станемо зірками
І що зможе раптом всяк
Милуватись нами.
4. Ще учора ми були
Лиш маленькі діти,
А сьогодні — школярі:
Цікавіше жити.
5. Стільки змін тепер у нас
І нового стільки!
Скоро вже підемо в клас
Зароблять оцінки.
6. Дзвоник гучно задзвенить,
На урок покличе,
І почне тоді нас вчить
Наш найперший вчитель.
7. І «Букварик» оживе,
Зазвучить словами,
І самим ходити вже
Нам дозволить мама.
8. Але трохи сумно все ж
Залишать домівку.
Там, як хочеш, так живеш,—
Весело і вільно.
9. І в садочку також клас:
Іґри все, розваги.
Та пройшов дитинства час,
Час прийшов гімназії.
10. Розказали все ми вам
Про свої проблеми,
А тепер вітайте нас,
Бо уже ми йдемо.
1-й учень. Скажи, що, на твою думку, відрізняє цивілізовану людину від дикуна?
2-й учень. Ну, цивілізований, то такий крутий, такий весь....
1-й у ч е н ь. Ні. Цивілізована людина — це людина слова.
2-й учень. Ага. Т(?ді зрозуміло, чому гімназисти дають клятву.
1-й учень. Просимо учнів першого гімназійного, а також нових учнів гімназії...
2-й учень. Приготуватись до прийняття клятви гімназиста.
(Прийняття клятви.)
1-й учень. Ти помітив, як багато сьогодні гостей?
2-й учень. Як тут не помітиш! Чому ж по-твоєму я так хвилююсь?
1-й учень. Давай надамо їм слово.
2-й учень. Я запрошую до мікрофона...
(Ведучий називає гостей; гості виступають.)
1-й учень. Що ж, ось і настав час завершувати наше свято.
2-й учень. Дорогі друзі, я закриваю наше...
1-й учень. Не поспішай. Це право директора.
2-й учень. Ой, вибачте.
(Директор закриває свято, звучить Гімн України, виноситься прапор; лунає перший дзвоник у виконанні першокласниці, яку несе на руках старшокласник.)