Учитель:
У своєму розвитку людство не відразу прийшло до розумію того, що дитина теж повноцінний член суспільства, а не власність своїх батьків або тих, хто їх заміняє. Знадобилися демократичні перетворення, що пішли за революціями в Європі в минулому столітті, щоб виникло запитання про окремий розгляд прав дітей. Права дітей тоді розглядалися, в основному, у якості мер по захисту від: дитячої праці, рабства, торгівлі дітьми, сваволі батьків, проституції неповнолітніх, економічної експлуатації.Учні висловлюються про те, як вони розуміють кожну із запропонованих проблем...
Учитель: учні, як же захистити дитину і які кроки в цьому напрямку почало світове співтовариство?
Учні висловлюють свою думку.
Учитель: ще раз уточнимо.
* Ліга Націй (прообраз ООН) в 1924 році прийняла Женевську декларацію прав дитини.
* Після Другої Світової Війни ООН (після створення в 1945 році) прийняла в 1948 році Загальну декларацію прав людини, у якій відзначалося, що діти повинні бути об'єктом особливої турботи й допомоги.
* Нарешті в 1959 році ООН приймає Декларацію прав дитини. Декларація прав дитини 1959 року мала 10 коротких, декларативних статей, програмних положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеві влади й уряди, неурядові організації визнати викладені в них права й волі й прагнути до їхнього дотримання. Це були десять соціальних і правових принципів , що зробили значний вплив на політику й справи урядів і людей в усьому світі.
Однак декларація (панцира. Declaratia - проголошення) не зобов'язує, не має обов'язкової чинності, це рекомендація. Новий час, що погіршується положення дітей, вимагав більше конкретних законів, міжнародних договорів по захисту й забезпеченню прав дітей.
З 1979 року по 1989 року розробляється Конвенція про права дитини. 20 листопада 1989 року ООН прийняла Конвенцію. 26 січня 1990 року, у день відкриття її для підписання , неї підписала 61 країна.
Конвенція- документ високого міжнародного рівня, угода, що має обов'язкову чинність для тих держав, які до нього приєдналися (підписали, ратифікували).
Прийнято й відкрита для підписання, ратифікації й приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 р. Набула чинності 2 вересня 1990 р.
У преамбулі ((франц. preambule, від лат. praeambulus - ідущий спереду) у праві вступна або вступна частина законодавчого або іншого правового акту, а також декларації або міжнародного договору) нагадується , що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливу турботу й допомогу, переконані в тім, що родині як основному осередку суспільства й природному середовищу для росту й благополуччя всіх її членів, і особливо дітей, повинні бути надані необхідні захист і сприяння, для того, щоб вона могла повністю покласти на себе обов'язку в рамках суспільства, визнаючи, що дитині для повного й гармонічного розвитку його особистості необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння, уважаючи, що дитина повинен бути повністю підготовлений до самостійного життя в суспільстві й вихований у дусі ідеалів, проголошених в Уставі Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, достоїнства, терпимості, волі, рівності й солідарності.
Дитина, через його фізичну й розумову незрілість, має потребу в спеціальній охороні й турботі, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
У всіх країнах миру є діти, що живуть у винятково важких умовах, і що такі діти мають потребу в особливій увазі.
З огляду на належним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу для захисту й гармонічного розвитку дитини, зізнається важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей у кожній країні.
Учитель: учні, спробуйте перелічити життєві ситуації , де дитина виявляється в скрутному стані.
Учні:
* Діти, що залишилися без піклування батьків
* Бездоглядні й бездомні діти
* Діти-Інваліди
* Діти з особливими потребами (мають недоліки в психічному й фізичному розвитку)
* Діти - жертви збройних і міжнаціональних конфліктів, екологічних, техногенних катастроф, стихійних лих ( у тому числі діти - змушені переселенці й діти-біженці)
* Діти - жертви насильства
* Діти, що відбувають карне покарання за зроблені злочини в місцях позбавлення волі
* Діти, які опинились в іншій важкій життєвій ситуації, що вони не можуть перебороти самостійно.
Учитель: ми з вами, учні, виявили тільки кілька аспектів цієї проблеми.
Але вже з почутого видно, які серйозні справи. І захищати права дитини треба всьому світовому співтовариству в цілому й кожній людині окремо.