Слухай уважно (урок-тренінг)

Мета: допомогти дітям покращити їхні слухові навички; навчити дітей користуватися технікою активного слухання; домогтися усвідомлення дітьми цінності вміння слухати в процесі урегулювання конфліктної ситуації.
Очікувані результати. Після цього уроку діти зможуть:

• оцінювати повідомлення інших;
• відрізняти недбале та уважне слухання;
• використовувати набуті навички активного слухання;
• ставитися з повагою до повідомлень товаришів та демонструвати толерантність у власній моделі спілкування.
Обладнання: будь-яка книга, склянка води з ложкою, ножиці, папір, текст для іри «І я також!», два тексти для гри «Погане спілкування», Пам'ятка «Гарний слухач» (за кількістю дітей у групі), аркуші-стікери (по два на кожного учня).
Хід заняття
Діти сидять у колі протягом усього заняття, при необхідності підводяться, пересуваються у колі або за його межами.
1. Вступ (1 хв)
Учитель. Добрий день, діти. На сьогоднішньому занятті йтиметься про важливість уміння слухати, тому що часто конфлікти с результатом того, що люди не прислухаються один до одного.
2. Мозковий штурм (3 хв)
• Що ви любите слухати?

(На дошці запропоновано список: сучасну музику, музику з кінофільмів, класичну музику, рок. реп, музику з рекламних роликів, шум дощу, коли розповідають щось цікаве, галас у класі на перерві, коли мене Х(иаять.)ШШ.
Діти обирають і оголошують свій варіант.)
• А що не любите слухати?
(Діти пропонують власні варіанти. Можливі відповіді: як хтось свариться, дорікання, зауваження, лайку тощо.)
3. Гра «Гарний слухач» (2 хв)
Учитель пропонує дітям заплющити очі й відгадувати звуки, які він створює (гортає книгу, розмішує щось ложкою у склянці з водою, плескає в долоні, ріже ножицями папір, зминає аркуш паперу, пересуває стілець).
4. Гра «І я також!» (4 хв)
Учитель. Часто люди спілкуються між собою, тобто мають слухати один одного. Це можна робити по-різному. Пограймо в гру, яка називається «І я також!».
(Учень-оповідач, користуючись текстам, який отримав перед по-чаткамурокуу вчителя, має повідомити якусь інформацію. Але спочатку учитель просить його на хвилинку вийти, а решті дітей дає завдаток весь час перебивати його словами: «І я також!м.)
Текст розповіді: «Вчора я після школи пішов додому. Я стомився після уроків. Пообідав. Потім вирішив подивитися мультики. Через деякий час подзвонив мій друг і я пішов погратися».
(Далі відбувається обговорення.)
Запитання до оповідача:
• Що тобі не сподобалось?
(Варіанти відповідей: що мене не слухали: було таке враження, що вони насправді хотіли не послухати, а сказати про себе: це не хвилювало.)
Запитання до слухачів:      
• Що ви робили неправильно?
(Варіанти відповідей: ми не поважапи оповідача, перебивали його, було бажання не спухати, а сказати своє.)
5. Рольова гра «Погане спілкування» (7 хв)
У грі беруть участь двоє учнів, це можуть бути сгаршокласники. Вони мають невеличкі тексти-повідомлення про улюблену телепередачу.

1. Я дуже люблю дивитися телепередачу «Найрозумніший». Вона в ефірі зазвичай по суботах. У ній змагаються за звання «Найрозумніший» діти різних вікових категорій із різних куточків Росії та України. Діти демонструють неабияку ерудицію та глибоке знання з улюбленої теми. Ця передача дуже корисна, тому що вона пізнавальна, а ще діти, які беруть у ній участь — це приклад для всіх інших у навчанні.
2. Я дуже люблю дивитися телепередачу «Дикий світ». Я взагалі полюбляю тварин і переймаюся їхньою долею в сучасному світі. Обожнюю стежити за життям дорослих тварин та їхнього потомства, що зазвичай недоступне людському оку. Я справді радію з того, що людська спільнота докладає великих зусиль для збереження видів, які перебувають під загрозою зникнення.
Перший етап: обидва учасники розповідають про улюблену передачу, перебиваючи один одного. Запитання до аудиторії:
• Що ви відчували?
• Що було важливішим: сказати самому чи вислухати іншого?
• Чи багато інформації можна отримати у такий спосіб?
Другий етап: ті самі учасники; один розповідає свій текст, інший — ігнорує: рухається, позіхає, дивиться у вікно, щось шукає у кишені, розглядає свій одяг, поправляє зачіску.
Запитання до аудиторії:
• Чи не здалося вам, що він (вона) говорив(-ла) в порожнечу?
• Як ви визначили, що інший не слухав?
• Чи багато інформації можна отримати у такий спосіб?
Третій етап: ті самі учасники; один говорить, другий уважно слухає (дивиться у вічі, промовляє: «Так-так, справді?»). ЗапитатіЯ до аудиторії:
• У чому різниця між першою та останньою вправою?
• Як ви визначили, що співрозмовник слухав?
• Чи багато інформації можна отримати у такий спосіб?