Мета: ознайомити учнів з історією свого краю, побутом села, декоративно-прикладним мистецтвом на основі місцевого матеріалу;
розвивати навички роботи з речовими джерелами історичних знань;
виховувати любов до своікраю, національну самосвідомість; розширювати кругозір, формувати життєві компетенції щодо народознавчої діяльності.
Оформлення сцени: імпровізоване горище; на горищі знаходяться різноманітні старовинні предмети побуту.
Музичне оформлення: старовинні музичні інструменти — гармошка, інструменти для шумового ансамблю; веселі українські народні пісні у виконанні учнів та народного самодіяльного колективу «Молодички».
Хід заняття
Ведуча. Добрий день, шановні друзі!
Ведучий. Вітаємо вас, шановна громадо, і запрошуємо провести час цікаво і корисно.
Ведуча. Я пропоную здійснити одну незвичайну подорож, сподіваючись на те, що немає жодної людини в світі, яка б не любила подорожувати.
Ведучий. Почекай, яка подорож? Мені так подобається у цьому залі!
Ведуча. Не хвилюйся. Із залу ми виходити не будемо. Ця подорож може здійснюватися за допомогою речей, які знаходяться на нашому горищі, та знань, які мають наші учасники подорожі.
Ведучий. І куди ми будемо подорожувати? Що це за мандрівка така?
Ведуча. Запрошую всіх в археологічну експедицію разом із двома командами учнів нашої школи — членів археологічних експедицій, яких я щиро вітаю і прошу представитися.
(Заходять команди, представляються.)
Ведучий. Оцінювати археологічні дослідження будуть члени журі (називає імена).
Ведуча. Археологія — наука, яка вивчаг минуле людства за до¬помогою речових доказів праці, побуту, культури. А археологи — такі собі завзяті люди, які, щоб утвердитися у якому-небудь питанні, пов'язаному з історією, беруть рюкзаки на плечі і вирушають за речо¬вими доказами своєї гіпотези. Як правило, вчені ідуть до стародавніх стоянок людства або на скіфські кургани. Але ми з вами нікуди йти не будемо, а просто піднімемося сходинками на старе горище, де є багато речей, які можуть нам дещо розповісти про історію України та нашого краю. Не вірите? Тоді запрошую членів експедиції в археоло¬гічну подорож на старе горище.
Ведучий. Але треба спочатку піднятися на нього.
Ведуча. Так, звичайно. Заплющіть, будь ласка, очі, підключіть свою фантазію, уявіть, як ми всі разом піднімаємося на горище. Пер¬ша сходинка, друга, третя... Ну, от ми і на місці.
Ведучий. Ви, напевно, зрозуміли, що оскільки у нас дві групи ар¬хеологів, то кожна група буде вести свої дослідження на горищі. Я запрошую їх піднятися на наше горище.
(Учасники досліджують горище.)
Ведуча. І яка ваша перша знахідка? Так, це жіночий український костюм. Ваше завдання — якомога швидше одягти дівчину в україн¬ський костюм. Почали...
Ведучий. Молодці! Але чогось не вистачає в одязі? Так, намиста. Пошукайте його на горищі.
Ведуча. Є? Прикрасьте ним дівчат.
Ведучий. Молодці. А чому в дівчат різні елементи одягу?
(Учасники змагання відповідають.)
Ведучий. Дівчата, а пошукайте-но одяг для хлопців.
(Дівчата шукають одяг для хлопців, ідуть до скрині і виносять чоловіче вбрання.)
Ведуча. Будь ласка, одягніть своїх кавалерів.
(Дівчата допомагають хлопцям одягтись.)
Ведучий. А якого елемента не вистачає в одязі? Так! Пояса. Зна¬йдіть його на горищі і якнайшвидше підв'яжіться.
Ведуча. Молодці! Давайте надамо слово членам нашого журі.
(Виступ члена журі)
Ведучий. Як бачите, у нас і зараз с справжні козаки і козачки. А в XVII столітті Сасенівка була типовим козацьким селом. Це були справжні воїни. Ходили в походи, вдосконалювали бойове мистецтво. До нашого часу бойове мистецтво козаків дійшло у незвичному вигляді — цс танок «Гопак». Ваше завдання: виконати тільки один рух із цього танка — повзунець. Ви чіпляєтесь один за одного ліктями, навприсядки, і виконуєте під музику повзунець. Виграє та команда, яка довше протримається в танці.
Почали!
(Команди танцюють.)
Ведуча. Наче і не сучасні хлопці і дівчата, а справжні козаки і козачки! Пошукайте, що ж іще є на горищі? (Шукають.) Ага. Гар¬мошка. Це й не дивно. Мені розповідала бабуся, що молодь у нашо¬му селі любила збиратися на вулиці, «на колоді», наймали гармоніста і влаштовували змагання: намагалися переспівати одна «вулиця», іншу, один куток — інший. Ваше завдання: відтворити «вулицю», співаючи пісні, які починаються на «Ой...». Виграє та команда, яка знає більше таких пісень. Почали.
(Команди по черзі співають.)
Ведучий. Досить. Гарно співаєте. То що ж, більше нічого нема на горищі?
(Діти знаходять рубель і качалку.)
Ведуча. Є? Як називаються ці речі?Для чого вони використовувалися?
(Учасники по черзі відповідають.)
Ведучий. Спробуйте застосувати їх на практиці. (Учасники дістають рубель і качалку і починають прасувати.)
Ведуча. І це вийшло. А що ж то ще за дві речі такі стоять? (Ступа і ковзанка.)
Ведучий. А чи знаєте ви, для чого її використовували в нашій міс¬цевості?
(Учасники відповідають.)
Ведуча. Спробуйте використати їх на практиці.
(Одна команда товче просо в ступі, а інша затовкує в ковганці сапо, показують журі)
Ведучий. Що ж, щоб краще нашим археологам працювалося, на¬дамо слово журі.
(Виступ члена журі.)
Ведуча. Пошукайте, що ж іще е на горищі? (Шукають.) Так, це барвисті нитки. Колись наші дівчата вишивали сорочки, рушники, бо яка ж то наречена, коли не має в своїй скрині вишитих сорочок та рушників? Був у нашому селі звичай — «Скриня». Це коли бояри привозили від молодої скриню, в якій було придане. А наступного дня молода повинна була у хаті молодого повісити свої рушники, на які приходили дивитися з усього села, щоб оцінити, чи хороша буде господиня. Та, напевне, не перевелися господині в нашому селі. Ми зараз цс і перевіримо. Дівчата мусять вишити символ кохання для сво¬го хлопця і пояснити, що вони вишили і чому взяли такі нитки.
(Дівчата вишивають, звучить українська музика.)
Ведучий. Справжні господині наші дівчата! Та для того, щоб отри¬мати нитки, наші прабабусі сіяли льон, коноплі, потім збирали їх, мо¬чили, сушили, ламали, вибивали об терницю, тіпали, м'яли, а тоді вже пряли. Ваше завдання, дівчата, таке: дістати з горища прядку і «за¬пустити» її з першого разу.
(Дівчата «запускають» прядку.)
Ведучий. А чи зможете ви самі прясти? Ні? А жаль.
Ведуча. А ще на горищі є мотовило. Знайдіть його і спробуйте як¬найшвидше перемотати нитки. Та тільки зачекайте. Коли на вечор¬ницях дівчата вправно займалися прядивом, наймаючи хату, сюди приходили хлопці і, щоб догодити господині, лущили кукурудзу. Тож коли дівчата будуть перемотувати нитки — хлопці лущитимуть куку¬рудзу. Почали. Хто швидше?
(Учасники лущать кукурудзу, а потім зважують.)
Ведучий. На нашому горищі є бедзвін — ваги. Хлопці, зберіть на¬лущену кукурудзу і зважте її. Цікаво, хто налущив більше?
Є в нас ветушка — пристрій, на який намотували нитки для того, щоб потім їх заправити до ткацького верстата. Давайте спробуємо і ми зняти нитки з мотовила і одягти на ветушку.
(Команди намотують нитки.)
Ведуча. А ти знаєш, напевно, від цього пристрою пішло так багато прізвищ Ветушко у нашому селі...
Ведучий. Так багато ще речей є на нашому горищі!.. Але в нас об¬маль часу. Ось веретено, пристрій для сукання цівок, ціп. А які гарні вишиті картини!
Ведуча. Та й одяг цікавий. І рушники красиві.
Ведучий. На жаль, наші учасники уже трохи натомилися, тому по¬просимо журі підбити підсумок роботи.
(Виступ члена журі.)
Ведуча. Вітаємо наших археологів із досягненнями. Бажаємо успіхів у їхній нелегкій праці. Дякуємо нашим гостям за увагу. До зустрічі!
(Учасники виходять, співаючи українську пісню.)