БАТЬКИ І ДІТИ

Зал прикрашений святково Біля центральної стіни — виставка з виробами мам, татусів, ''бабусь, а також — : сімейні реліквії. (Предмети і сувеніри, що передаються з покоління в покоління).
1-а ведуча. Дорогі діти! Шановні гості! Ми раді вітати Вас сьогодні у нашій світлиці на на¬шому родинному святі. У дитячому садку ми знайомимо дітей з обрядами та звичаями нашого народу, з казками та приказками, вчимо загадки,    прислів'я, вірші, скоромовки. А сьогодні будемо вести розмову про родину. 2-а ведуча. Для кож¬ної дитини родина, сім'я починається з мами, тата, а ще бабусі й дідуся, які для них найближчі і їх дуже люблять.
(На центральній стіні розвішені три або чотири плакати з намальованим деревом. Це —ро¬динне дерево Скільки сімен буде брати участь в конкурсах та віктори¬нах, стільки і дерев. Над кожним — прізвище сім 1 — учасника змагань).
— Дорогі діти, на плакатах зображено „дерево роду. Дідусь і бабуся — цс стовбур Вашої сім'ї. Їхні батько, а Ваші прадід і прабабуся — коріння. Тато і мама — гілки. Діти — листочки.
Росте дуб могутній, Міцним корінням тримається, Стовбуром зігрівається...
Звучить маршова музика. На середину залу виходять діти, учасники свята з кимось дорослим із своєї родини. Зу¬пиняються півколом, обличчям до глядачів. Кожна пара (до¬рослий і дитина) виконують гумористичний діалог.
1-а ведуча. Сьогодні в нашому залі зібралася разом уся велика родина підготовчої групи. А в житті родини, як відомо, буває всяке; і любов, і сміх, і сльози.
Мама.
Та й набрид же своїм плачем Ти мені, Івасю.
Хлопчик. Це не вам я, мамо, плачу...
Мама. А кому?
Хлопчик. Бабусі.
Хлопчик. Ма-а-а-амо! Хочу варе-е-еників!
Мама. Іди їж. На столі повна миска стоїть.
Син. Еге! Вже не хочу. Я думав, що нема.
Мама.
Умивайся іди, дочко, Швидше-бо, не мнися!
Донечка.
Так за мене он в куточку Кіт уже помився.
Син.
Мамо, яку сьогодні сорочку одягатиму? З довгими чи з короткими рукавами?
Мама. А чому питаєш?
Хлопчик пхинькає, капризує.
— На що скаржишся?
— На тата. Не хоче купити мені велосипеда...
Бабуся наказує внучці.
Будь чемною, бо прийде Вовк і з'їсть тебе.
Внучка. Знаю, знаю! (хитренько) Але він спер¬шу з'їв бабусю'
Через середину залу про¬ходить дівчинка, одягнута ' в мамині прикраси, великі кліпси, взута в мамині туфлі.
Мама. Донечко, на кого •ги схожа?
Дівчинка. Я тепер, як красуня з конкурсу краси, що по телебаченню пока-зували.
Мама. Тобі це не пасує, зрозумій Бо ти ще ма¬ленька.
Дівчинка. Маленька, ма¬ленька! Коли вже я стану дорослою?
Мама. Ну що за діти? Господи, як нам набридли їхні  капризи,  неслух-няність! Давайте залиши¬мо наших дітей самих і подивимось, що з цього вийде (Дорослі сідають за сто¬ли, чи в глядацьку половину залу. Діти залишаються самі. Групками займаються різними     «недитячими» справами: дівчатка іміту¬ють фарбування космети¬кою, роблять зачіски одна одній, приміряють дорослі плаття, взуття, прикраси.
Хлопчики об'їдаються тортами, солодощами, смітять обгортками від цукерок, займаються боротьбою («карате»).
На середину виходить один хлопчик і читає вірш «Коли б начальником я став».
Коли б начальником я став
Хоч на одну годину,
То я б одразу наказав
Закон ввести єдиний.
У дні святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у парк, на стадіон,
До цирку й до театру.
Ще й всюди входи спорядив
Словами охоронними:
«Вхід без дітей для всіх батьків Суворо заборонено!».
Діти продовжують займатися своїми справами. Звучить колискова мелодія. Діти на своїх місцях поволі засинають.
Репліки дітей «у сні»:
— Мамочко, де ти?
— Мамусю, в мене горлечко болить!
— Бабусю, накрий мене. Мені холодно...
— Татку, мені страшно без тебе...
— Мамочко, погладь мене.
— Бабусю, заспівай мені свою колискову. Я тебе так  люблю її.
Дві мами виконують невеличку колискову пісню. («Колис¬кова» — додаток N9 1). По закінченню її приходить Сон, старша сестра когось із дошкільників.
Сон. Знаю, знаю, люба малеча, що мучить вас уві сні. Вам здавалось, що дорослі вас безпричинно карають і за¬бороняють робити те, що вам хочеться. Постійно гово¬рять, що ви ще малі. Але тепер ви зрозуміли, що вони всім серцем люблять вас. Але ж як їх тепер повернути, коли ви так їх образили?
Ну, нічого. У сні творяться різні дива. Вам прийдеться здолати деякі перешкоди, відкрити усю щирість і щедрість своєї душі. І лише тоді, коли ви дійдете до магічного Вогню любові, повернуться ваші батьки. Ви здобудете цей вогонь і вони завжди будуть з вами
Дитина.
Прокиньтесь, вставайте
В дорогу вже час!
Чудові пригоди
Чекають на нас
Звучить маршова музика. Діти легенько марширують на місці. Утворюють півколо, обличчям до глядачів.
Знаю я слово — у цілому світі
Краще й тепліше від сонця і квітів
Слово це пестить, голубить і гріє,
В душу дитячу вселяє надію
Слово лягло в родинну основу,
Стало початком рідної мови
Помандрувало від роду й до роду,
І освятило людину й природу.
Хай же це слово завжди буде святом —
Будемо маму свою шанувати. Пісня О. Кулікової «Матінка» — додаток №2.
2-а ведуча. Дітки, пригадайте, як мама вас називала?
— Киця, серденько, сонечко, зайчику-побігайчику, пташечко, моя втіхо...
А якими ніжними словами називаєте ви свою маму? — Мамочко, матусю, ненька...
А яка ваша мама'7
— Моя мама гарна
— Моя чудово вишивай.
— Моя мама пече смачні торти.
— Моя мама весела і добра.
— Моя мама ніжна і ласкава.
1-а ведуча. Дітям для щастя потрібні не тільки мате¬ринські руки, але й батьківське плече Батько і мати у ди¬тячій долі — це тих два гарячих сонця, які дарують лю¬бов, щастя, добро, тепло Вірш Богдана Легшого «Батько й мати» Як мені вас не любити, Рідний батьку, пенс Та ж ви мене згодували,         ^ І дбали про мене Та ж ви мене згодували Щирими руками, Ой нема то ніде в світі, Як в батька і н мати. Батько розуму навчає, Мати приголубить, Ніхто мене так на світі, Як вони, не любить. Дай же. Боже, щоб я виріс, В школі гарно вчився Щоб я батькові і неньці Добре відплатився.