Зима-чарівниця

Урок під небом.
Тема уроку: Зима-чарівниця.
Мета уроку: Розкрити ознаки зими. Вчити учнів бачити і відчувати красу природи. Заохочувати дітей до творчості, вчити складати загадки, казки, писати вірші. Виховувати почуття прекрасного, дбайливого ставлення до природи, розвивати позитивно-емоційне ставлення до пізнання навколишньо-го.
Обладнання та матеріали: костюми “зими” і “сніжинок”, кошик з яб-луками, картки з допоміжним матеріалом (віршиками і за-гадками). Місце проведення уроку: шкільне подвір’я.
Хід уроку.
І. Вступне слово вчителя.
– Чому, діти, ви так любите зиму?
– Згадайте, скільки гарного навкруги взимку – блискучі борульки, ажурні сніжинки, таємничі кучугури. Казкова краса зими притягує, хвилює, бентежить нашу уяву. А чому ж настає зима? Існує така казка:
– Високо-високо, за найвищими хмарами була незвичайна країна, гос-подаркою якої була мати Природа. Вона посилала на землю до людей своїх діток-доньок. А було їх чотири: Весна, Літо, Осінь, Зима. Кожного разу матінка Природа готувала своїх доньок до подорожі на землю. І коли помахала Осінь останнім своїм жовтим листом і попрощалася з нами, прийшла черга зими йти до людей.
– Дізнавшись, що у нас сьогодні урок присвячений зимі, Зимонька-снігуронька завітала до нас.
– Заходь, заходь, сніжна Зимонько!
(діти плескають у долоні)
Зима: – Доброго здоров’я, діти! Хоч мій час господарювання щойно на-стає, а я вже багато попрацювала.
Запорошила снігом поля і дороги, одягла дерева білим пухом
(Показ ілюстрацій).
– Цікаво, а що ви знаєте про мою роботу?
В якому стані зараз нежива природа?
– Діти відгадайте загадку:
Біле, як сорочка.
Пухнасте, як квочка.
Крил не має. А гарно літає.
Що це за птиця, що сонця боїться?
(Сніг).

– Чому ви думаєте, що це сніг? (Відповіді учнів).
– Давайте, подивимось, які ж це перші вісники зими – сніжинки.
Пухнасті, великі, білі-білі, легенькі, як пушинки;
– На кого вони схожі?
(на білих мух, білих пташенят)
– Звідки ж вони прилетіли? (З неба)
– Подивіться, яке небо?
(Похмуре, сердите, непривітне. По ньому пливуть темно-сірі хмари і сиплять снігом)
– Послухайте рядки з вірша М.Рильського:
Білі мухи налетіли,
Все подвір’я стало біле,
Не злічити білих мух
Що летять неначе пух.
– Що нагадують сніжинки?
– Діти підставте рукавичку і спіймайте сніжинку, подивіться на неї. Скажіть яка вона?
(Всі вони візерунчасті, різної форми, схожі на срібні зірочки)
А тепер зробіть так, щоб сніжинка сіла вам на руку. – Що замість неї залишилось?
(Крапелька водички)
То із чого зроблена сніжинка? (З води)
– Хто її викував? (Мороз)
– Як же це відбувається?
(Хмаринка пустить крапельку на землю погуляти або землю
напоїти, а мороз тут як тут. Відразу, ще в повітрі,
заморозить і викує з неї чарівну зірку).
– Подивіться сідають сніжинки.
– Що ж вони роблять на землі?
(Вони землю прикривають теплою, пуховою
ковдрою, і хай вона собі спочиває у сні)
Зима запрошує сніжинок (Таня, Оксана, Віта, Марина, Наталка)
Виходять сніжинки і декламують вірші М.Вороного “Сніжинки”, А.Качана “Забіліли сніги” і “Зимовий сад”.
Таня Арцаблюк “Забіліли сніги”.
Ось і зима вже настала:
Там де шуміли луги,
Там де зозуля кувала –
Знов забіліли сніги
Сніг на полях, на дорозі,
Снігом укриті хати

Як  тепер Діду Морозу
Наше село віднайти?
Вранці до гаю стежину
Нам протоптать довелось
Щоб і до нас на ялинку
Теж завітав Дід Мороз
Оксана Іванюк “Зимовий сад”