Мета: формувати в учнів свідоме ставлення до шлюбу, створення сім'ї, народження дітей; ознайомити з правовою основою шлюбу, правами та обов'язками подружжя; виховувати інтерес до історичного минулого України та повагу до історико-культурних надбань нашого народу та народів інших країн; розвивати зацікавленість художнім словом; формувати у юнаків та дівчат упевненість у собі.
Обладнання: стенд, на якому фотоколаж весільних знімків; ескізи моделей весільних суконь, зроблених учнями; репродукції картин Іллі Глазунова (портрети князя Ігоря та його дружини Ярославни); весільні листівки-вітання; виставка робіт учениць класу та їхніх мам і бабусь (вишиті рушники).
Оформлення дошки: записана тема години спілкування: «Ще один крок у доросле життя», записаний епіграф:
- Щастя залежить від:
- Кого народитися,
- У кого вчитися
- Та з ким одружитися.
У центрі дошки розміщені ляльки (хлопчик та дівчинка). У ході години спілкування вчитель кріпитиме на дошку заготовлені раніше весільне вбрання для ляльки-дівчинки та букетик квітів для хлопчика; лелеку з малюком; малюка, котрий простягає руки до обох ляльок.
На боковій частині дошки записано вислів: «Немає у світі ніжнішої ніжності, аніж ніжність мужнього чоловіка». Під написом прикріплені зображення (фото) чоловіків, котрі в своїх дужих руках тримають малюка.
На іншій боковій частині дошки — зображення матері та дитини (картини видатних художників, ікони, вирізки з журналів).
Музичне оформлення: марш Мендельсона; пісня у виконанні Софії Ротару «Одна калина за вікном» або пісня у виконанні Михайла Боярського «Спасибо за сына, спасибо за дочь».
Хід заняття
Учитель. Добрий день, шановні учні та гості. Нашу годину спілкування я назвала б: «Важливі зустрічі на шляху в доросле життя». Бо сьогодні ми зробимо {показує на записану на дошці тему) ще один крок у доросле життя.
Тож дозвольте представити вам наших гостей {це можуть бути: реєстратор шлюбів місцевого РАГСу, отець-настоятель місцевої церкви, лікар-гінеколог, бабуся та дідусь когось із учнів класу).
Ми послухаємо мудрі поради наших гостей, зробимо власні повідомлення за підготовленим матеріалом, і я сподіваюся, що ваші кроки у доросле життя, шановні юнаки та дівчата, від сьогодні стануть ще впевненішими.
Епіграфом нашої години спілкування ми взяли мудрий народний вислів {звертає увагу на записані на дошці слова епіграфу і зачитує його).
Я дуже хочу, щоб кожен із вас був щасливим, а для цього потрібно дати відповіді на багато «як?» та «чому?».
У дитинстві у кожного з нас був свій особливий дитячий світ, а в ньому своя річка і свій гай, навіть власний будинок, власноруч збудований усією дитячою командою з усілякого мотлоху! Та найголовніше — була «власна сім'я», бо найулюбленіша гра, що залишилась у спогадах з дитинства — це...
Учні. Гра у «доньки-матері».
Учитель. Звичайно, усі пам'ятають цю гру {звертає увагу на дошку, де розміщені ляльки). І в гардеробі кожної ляльки обов'язково було особливе вбрання. Яке?
Учні. Весільне.
Учитель. Так, його мала кожна лялька {прикріплює ляльці фату та весільну сукню, а хлопчику квіти), і кожна володарка такої ляльки, дивлячись на неї, поринала у мрії. Про урочистий весільний кортеж, авто, прикрашене символічними обручками, кольоровими стрічками, квітами й кульками, про чарівну білу сукню, вишуканий весільний букет і, звичайно ж, про принца, котрий під звуки маршу Мендельсона виносить наречену на руках із Будинку урочистих подій.
Щороку одружуються тисячі молодих пар, але не всі вони вміють — цеглина за цеглиною — зводити свій сімейний дім, адже це вже не та хатинка, що будували в дитинстві, а дитячі мрії давно перетворилися на мету створити щасливу сім'ю.
(Учитель оголошує дані попередньо проведеного анкетування, одним
із запитань якого було: «Мета, яку ви ставите перед собою». Багато хто відповів, що його метою є щасливе подружнє життя.)
У Костянтина Симонова в його поемі «П'ять сторінок» є такі слова:
«Все романы на свадьбах кончают недаром,
Потому что не знают, что делать с героем потом...»
Та в житті інколи ще до весілля може статись ось що...
(Виходить одягнена нареченою дівчина, до неї підбігає юнак і дарує їй букетик ромашок.)
Юнак. Кохана моя, це для тебе. Я так поспішав тебе побачити.
Дівчина (відштовхуючи букетик ромашок). Що це? Я ж люблю троянди! Я ж просила тебе, щоб це були рожеві троянди, вони так пасували б до мого вбрання, а до чого пасуватимуть твої ромашки?!
Юнак. Кохана, я дуже хотів принести тобі троянди, але не зміг знайти і зібрав для тебе ромашки, а ці квіти означають...
Дівчина, (перебиває юнака). Ці квіти означають тільки одне — весілля не буде! Він не зміг (звертаючись до аудиторії), ви чули таке? Він не зміг... Та якщо чоловік чогось не може зробити для коханої, то це не чоловік, а ганчірка. От мій тато! Та він навіть зірку з неба дістане, якщо мама попросить! А ти...
Юнак (перебиває дівчину). То, по-твоєму, я ганчірка? Але я не
дозволю тобі витерти об себе твої черевички. І не порівнюй мене зі своїм татом! Тобі не подобаються ромашки? (Кидає їх на підлогу і топче ногами.)
Дівчина (у розпачі). Ти розтоптав наше кохання, між нами все скінчено! (Вибігає. Юнак піднімає ромашку і, відриваючи пелюстки, йде зі сцени. Вчитель пропонує учням обговорити ситуацію, розібратися в тому, що трапилось, і допомогти порадами юнакові та дівчині.)
Учитель. Що сталося між закоханими?
Учні. Виникла конфліктна ситуація.
Учитель. Що таке конфлікт?
Учні. Конфлікт — це зіткнення різних поглядів, інтересів, смаків.
Учитель. Ромашки — причина конфлікту?
Учень. Ні. Це лише привід до нього.
Учитель. А в чому ж тоді причина?
(Учні висловлюють власні думки, називаючи можливі причини конфлікту.)
Учитель. А що б ви їм порадили?
Учні. Якщо вони справді кохають один одного, то помиритись і не втрачати кохання, адже життя таке коротке, що не варто витрачати його на такі дрібниці, як сварки! А якщо сварка вже відбулася, то найприємніше в ній — миритись. .
Учитель. А я як пораду хочу прочитати уривок з вірша поета Асадова:
- Если ты с любимою в ссоре,
- А тоска по ней горяча —
- Это тоже еще не горе:
- Не спеши, не руби сплеча.
- Пусть не ты явился причиной
- Той размолвки и резких слов,
- Встань над ссорой,
- Будь мужчиной —
- Это все же твоя любовь!
- И чтоб после себя не корить
- В том, что сделал кому-то больно,
- Лучше добрым на свете быть —
- Злого в мире и так довольно...
Юнак ( підходить до дівчини, бере її за руку, виводить на сцену). Кохана, вибач, мені шкода, що я не зміг знайти твої улюблені троянди, але я власноруч зібрав ці ромашки для тебе, а ромашки означають здоров'я. Цим букетиком я хотів побажати тобі якнайміцнішого здоров'я на довгі-довгі роки нашого подружнього .життя.
Дівчина. І ти мені пробач. Це через нервове напруження: то сукня погано прасувалася, то зачіска не виходила... А насправді немає ніякого значення — ромашки це чи троянди, бо понад усе я кохаю тебе.
(Юнак читає вірш Володимира Сосюри «Так ніхто не кохав». Дівчина читає вірш Ліни Костенко.)
- І як тепер тебе забути?..
- Душа до краю добрела.
- Такої дивної отрути
- Я ще ніколи не пила.
- Такої чистої печалі,
- Такої спраглої жаги,
- Такого зойку у мовчанні,
- Такого сяйва навкруги,
- Такої зоряної тиші,
- Такого безміру в добі —
- Це, може, навіть і не вірші,
- А квіти, кинуті тобі!
(Останні два рядки вірша юнак та дівчина читають разом.)
Учитель. Усе чудово. І ось нарешті звучить марш Мендельсона. Послухайте цю прекрасну мелодію. Нехай наші гості насолоджуються спогадами про те, що колись вона звучала для них, а наші юні нехай помріють, що колись цей марш обов'язково пролунає і для них.
(Звучить музика.)
Учитель (після прослуховування музики). Чудовий твір. А зараз ми послухаємо розповідь про те, чому саме цей музичний твір використовують у Палацах урочистих подій під час реєстрації шлюбу (див. додаток 1).
(Розповідь учня.)
Учитель. Марина Цветаєва сказала: «Люди бажають один одного тілами, а кохають душами», а ще один відомий нам усім вислів стверджує: «Шлюби звершуються на небесах». {Оголошує дані анкети: «Чи обов'язково реєструвати шлюб? Чи краще жити у цивільному шлюбі?».)
Зараз дуже багато молодих пар скріплюють свій союз вінчанням.
(Якщо присутній отець-настоятель, надати йому слово.)
Учитель. А які ще обряди та традиції нашого народу, пов'язані з одруженням, вам відомі?
(Учні розповідають (демонструють вишиті рушники, переказують прислів'я та приказки (див. додаток 2).)
Учитель, А які традиції інших народів вам відомі?
(Учні розповідають (див. додаток 3).)
Учитель. Традиційно молодих вітають весільними листівками з побажаннями усіляких гараздів (демонструє видавничі листівки). А наші класні художники добре попрацювали і виконали декілька власних ескізів вітальних листівок. Зараз вони нам продемонструють їх і розкажуть, які образи-символи вони використали та що вони означають. А також вони представили сьогодні моделі весільних суконь. їх вони теж прокоментують.
(Учні показують листівки, розказують, що символізують зображення на них: сердечок, обручок, повної чаші, пари голубів тощо).
Учитель. На багатьох ескізах зображено пару голубів. А де ще під час весілля ми зустрічаємося з цим символом?
Учні. На весільному короваї. Молодята випускають у небо разом голубів. їх вишивають на рушниках.
Учитель. А що символізують ці птахи?
Учні. Вірність у коханні.
Учитель. А чи достатньо лише кохання для того, щоб шлюб був міцним?
(На запитання анкети: «Міцний шлюб — це взаємне кохання?* даті позитивну відповідь більшість учнів. Дехто вважає, що міцний шлюб — це матеріальне забезпечення, дехто, що дуже важлива для міцного шлюбу психологічна сумісність. Варіант, що міцний шлюб — це порада і вибір батьків, не вибрав ніхто.)
Учитель. Кожен із вас, звичайно, по-своєму правий, але Історія знає багато прикладів, коли одружувалися молоді не за власним вибором, а за вибором батьків, і не завжди такі шлюби були нещасливі, інколи кохання приходило потім.
Ми багато говорили про голубів, а я згадаю іншу птаху: «Полечу, — каже,— я зигзицею»... Що це за птаха — зигзиця?
Учні. Це зозуля — символ суму та вдівства.
Учитель. Яка ж героїня порівнювала себе з такою сумною птахою?
Учні. Ярославна.
Учитель. Так. Сумуючи за своїм чоловіком, який пішов у похід на половців, вона зверталася до різних сил природи, щоб захистили її коханого від біди і щоб вона не стала вдовою. Як називає Ярославна свого чоловіка?
Учні. Ладо.
Учитель. А що означає таке звертання?
Учні. Це означає «побий», бо в дохристиянську епоху Лада і Ладо вважалися богами вірного супружжя, богами любові і веселощів, богами щастя та весни. Слово «ладо» означає «вірний чоловік».
Учитель. Ми згадали дохристиянську епоху, богів цієї епохи. А Ярославна була християнкою чи язичницею?
Учень. Оскільки християнство було прийняте у X ст., а похід князя Ігоря на половців відбувся у XIII ст., то, звичайно, можна сказати, що Ярославна була християнкою, але давні вірування та обряди ще мали значний вплив, а деякі й донині існують. Наприклад, свято Івана Купала та обряд очищення вогнем. Вогонь і сьогодні використовується у ритуальних обрядах слов'ян і має велику очищувальну силу. Вогонь був і є символом плодючості, тому у весільному обряді використовують свічки.
Учитель. Так, Ярославна була християнкою і вінчаною дружиною Новгород-Сіверського князя Ігоря. Ось такими Ярославну та Ігоря зобразив російський художник Ілля Глазунов (показує репродукції). А дещо з історії їхнього життя ми зараз послухаємо.
Учень. Коли князь Ігор ішов у похід на половців, йому було 35, а Ярославні — 29 років. Ігор, який носив християнське ім’я Георгій, ішов у цей похід у день свого патрона — Юрія-Георгія. Святий Георгій переміг змія, і князь сподівався на перемогу над половцями.
Ярославну Ігор залишив у Путивлі не саму, а з її братом Володимиром.
Володимиру Галицькому судилося пережити тяжке лихо — розгром Ігоревих полків, облогу Путивля половцями.
Не раз розраджував сестру Володимир. Вони, мабуть, згадували і Дністер, і Лімницю, і Лукву з Луквицею, і Бистрицю, й інші ріки. Згадували і весілля: як шилося чільце княгині Ярославні, як приїжджали свати до Галича по неї з короваєм і корогвами. Грали музики. Обсипали Ярославну зерном. А вона плакала, що завезуть її з Підгір'я в землю Сіверську, де вона ще ніколи-ніколи не була, куди часто наскакують половці. Скільки було їй тоді, коли йшла за Ігоря? Мабуть, років 14. І він був молодий, її суджений, було йому 20.
Учитель. Отже, нам не відомо, чи кохала Ярославна на той час Ігоря, але мабуть, що ні, бо плачучи виходила заміж. Кохання прийшло згодом, уже. в шлюбі. Дуже часто у ті часи питання шлюбу вирішували батьки наречених. А чому так відбувалося?
Учні. На той час княжі шлюби були державним питанням. Одружувалися, щоб об'єднати князівства. Щоб заручитися підтримкою. Інколи це було схоже на укладення мирної угоди тощо.
Учитель. Усе це правильно. А якщо розглянути цю історію з сучасного погляду, то які права Ярославни було порушено?
Учні. Право самостійного вибору. Ярославна ще не досягла шлюбного віку і мала право не вступати в шлюб. Шлюб — це добровільний союз за взаємною згодою, а Ярославна не добровільно пішла під вінець.
Учитель. Щоб ніхто не посмів порушити ваші права, давайте ще раз усім нагадаємо правову основу шлюбу.
(Учні читають загальні положення про шлюб, права та обоє 'яз-ки подружжя (див. додаток. 4).)
Учитель. Ми вже багато сказали про сім'ю, але сім'я — це не тільки чоловік та дружина, а ще й діти. Підходить якось малюк до мами й каже: «Мамо, я знаю — дітей знаходять не в капусті!». Мама здивовано: «А де ж?» Малюк захоплено: «їх приносить лелека...» (Учитель прикріплює на дошці лелеку, котрий несе малюка.) Мені хочеться звернути увагу на слова, які ви бачите на дошці (там, де фото з чоловіком, котрий на руках тримає дитину): «Немає в світі ніжнішої ніжності, аніж ніжність мужнього чоловіка». І торкнутися саме теми «тато і дитина», адже про маму і дитину вже так багато сказано. Пригадайте картини великих художників (звертає увагу на дошку з репродукціями картин Леонардо Да Вінчі, Рафаеля; ікони). Ми завжди захоплено дивимося на ці шедеври. Та погляньте — тато і малюк — хіба це менш захопливо?
Мені пригадалися слова одного з психологів, сімейні стосунки якого загрожували розривом. Одного ранку, коли він змушував свого сина снідати, а той відмовлявся, психолог запитав у сина, навіщо тому дві руки, сподіваючись почути у відповідь: щоб однією тримати шматок хліба, а іншою — ложку. Відповідь малюка вразила батька, бо син відповів, що дві руки потрібні для того, щоб однією триматися за маму, а другою — за тата. І думки про розлучення розчинились у простій, але такій глибокій фразі...
(Учитель прикріплює на дошці ще одного малюка, який однією рукою тримається за маму, а іншою — за тата).
Хочеться завершити годину спілкування побажанням усім щастя. Пам'ятайте, що бути щасливим — це реально. Усе залежить тільки від нас самих. Учні нашого класу, готуючи матеріали до години спілкування, склали «Абетку подружнього життя» і зараз усіх із нею ознайомлять (можна роздрукувати екземпляр для кожного учня).
Абетка подружнього життя
- 1. Упевніться, що ви справді кохаєте і готові піти один за одним «на край світу», і тільки тоді переступайте поріг РАГСу.
- 2. Не суперечте батькам, що незадоволені вашим вибором нареченої(го), а наберіться терпіння і вислухайте їхню пораду. І якщо ваші наміри міцні, як мур, то докладіть зусиль і доведіть батькам, що ваше щастя залежить саме від нього (неї). А ваше щастя — то найголовніше для батьків і вони не будуть його руйнувати.
- 3. Ніколи не звертайте увагу на дрібниці. Просто живіть великим і світлим!
- 4. Забудьте про привілеї, які ви мали в домі батьків. Пам'ятайте, що ви обоє — рівні за правами будівники свого щастя, незалежно від того, директор ви на цьому будівництві чи монтажник-висотник.
- 5. Щоб ваша сім'я не стала «театром військових дій», пам'ятайте:, немає невирішуваних проблем! Головне — мати бажання їх вирішити!
- 6. Уникайте конфліктів. Запам'ятайте самі й іншим розкажіть: життя таке коротке, що не варто витрачати його на сварки!
- 7. Не забувайте перечитувати класиків. Література вчить життя, адже нічого нового у своїх взаєминах людство ще не вигадало, а все інше з кимось колись уже було.
- 8. Поступайтесь у суперечці, якщо не хочете, щоб про вас думали, що ви — впертий віслюк. Адже насправді ви«білий і пухнастий», чи не так?
- 9. Пам'ятайте: у сварці чоловіка та дружини завжди винні двоє, а страждають троє, тобто й діти.
- 10. Не забувайте ніколи, що дві руки дитині потрібні для того, щоб однією триматися за маму, а другою — за тата. Тож станьте міцною опорою вашим дітям.
- 11. Пам'ятайте: так, як ви ставитеся до своїх батьків, ваші діти ставитимуться до вас, тому поважайте не тільки своїх батьків, а й батьків чоловіка (дружини).
- 12. Хочете бути щасливими? Станьте такими!
- (На завершення звучить пісня у виконанні Софії Ротару або Михайла Боярського.)
Додатки
Додаток 1
Фелікс Мендельсон-Бартольді (1809—1847), німецький композитор, диригент, піаніст та органіст. Засновник першої німецької консерваторії (1843 р., Лейпциг). Захоплювався творами У.Шекспіра. Його улюблений твір — «Ромео і Джульєтта». Ще один твір, що дуже подобався Мендельсону, — «Сон літньої ночі». Саме він надихнув композитора на створення музики до цієї п'єси, а увертюра до цього твору і є весільним маршем, який стали використовувати під час шлюбних церемоній.
- Додаток 2
- • Хліб — символ розмноження, тому він відіграє важливу роль на весіллі. Він вважається також символом щастя, тому молодят благословляють хлібом, який печуть за особливим рецептом і оздоблюють різними прикрасами.
- • В Україні колись був звичай, за яким шлюбну пропозицію робили дівчата.
- • Обрядове значення в Україні має хустка. Так, при сватанні дівчина перев'язує руку парубкові хусткою на знак згоди бути його дружиною. За часів козаччини був такий звичай: коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину як символ вірності в коханні. У Тараса Шевченка читаємо:
«Дарувала шиту шовком хустину, Щоб згадував на чужині...».
Колись хустки в Україні вишивалися шовком, сріблом та золотом. Орнамент переважно був геометричний, а з XVIII ст. увійшов у моду рослинний орнамент.
До наших днів зберігся звичай увечері після весілля знімати з нареченої фату й віддавати неодруженій сестрі або дружці, а замість фати пов'язувати голову хусткою.
Додаток 3
- Прислів'я та приказки
- Заміж піти — не дощову годину перестояти.
- Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.
- Живуть між собою, як риба з водою.
- Хоч ох, та вдвох.
- Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
- Дружина — не бандура, погравши, на стіну не повісиш.
- Дружина — не рукавиця, знявши з руки, за пояс не запхнеш.
- Перш ніж одружитись, треба роздивитись.
Додаток 4
- • У Бразилії шлюбну пропозицію роблять дівчата.
- • Індіанки приносять своєму обранцеві горщик із кашею. Якщо з'їсть усю — готуйся до весілля, не доїсть — значить, хоче подумати, відмовиться від частування — шукай іншого.
- • У Голландії є один день на рік, коли жінка може побити першого-ліпшого неодруженого чоловіка, котрого зустріне на вулиці, а він, за традицією, не має права боронитися.
- • Щороку 10 червня молодь Токіо вирушає до парку Мейя. Юнаки та дівчата не поспішаючи ходять парами. Та й навіщо поспішати? Сьогодні для них час не існує — бо це так званий день без часу. Молоді японці приносять у парк годинники (старі кишенькові, поламані будильники) і кидають їх у вогнище. Цей обряд спалення символізує невмируще кохання двох молодих людей, безмежне щастя закоханих, котрі, як відомо, «часу не помічають».
Додаток 5
Загальні положення про шлюб, права та обов'язки подружжя
- 1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
- 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя — це цивільний шлюб.
- 3. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років.
- 4. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
- 5. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
- 6. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
- 7. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
- 8. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
- 9. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
- 10. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
- 11. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.
- 12. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.
- 13. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
- 14. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.
- 15. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
- 16. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.
- 17. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
- 18. Шлюб реєструється не раніше ніж через місяць від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
- 19. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.
- 20. За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці.
- 21. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.
- 22. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.
- 23. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
- 24. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою зацікавленої особи, а також за заявою прокурора.