ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІТехнологія колективної розумової діяльності - КРД - (російською - «технология коллективной мыследеятельности») була запропонована у 90-х роках XX ст. російською дослідницею К. Я. Вазиною, професором, завідувачем кафедри «Діяльність» Ніжегородського міжобласного інституту підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти. Далі детально описана Д. Г. Лєвітасом.

Визначається як «безперервний процес управління розвитком потреб, здібностей тих, хто навчається».

Головним завданням педагога є навчання того, хто навчається, діяльності. Педагог організує взаємодію учнів у пізнавальному процесі, свідомо створюючи при цьому таку соціальну інфраструктуру, як викличе в них необхідність діяти за нормами суспільних стосунків (кожен має право висловлювати будь-яку точку зору, відстоювати її переконливою аргументацією, але зобов'язаний вислухати і зрозуміти іншого, терпимо ставитись до іншої думки, вилучати з неї раціональне, нести особисту відповідальність за довірену йому частину спільної справи). При цьому суттєво змінюється ставлення до іншої людини як особистості: відчуженість, байдужість поступаються зацікавленості, взаєморозумінню, співпричетності.

У режимі колективної розумової діяльності всі учасники пов'язані один з одним спільним пізнавальним інтересом. Колектив стає механізмом розвитку особистості. Успіх спільного пошуку визначається інтелектуальними, організаторськими, моральними зусиллями кожного. Навчання ведеться в активній взаємодії тих, хто навчається, з педагогом і між собою. З першого заняття, в активному процесі взаємодії педагог прагне виявити як для себе, гак і для кожного учня реальні можливості його особистості. Способи організації навчання визначаються його стратегічною метою, необхідністю введення учнів у режим постійно зростаючої активності спільної пізнавальної діяльності, що досягається шляхом неперервності робочого процесу.

Технологія КРД складається з системи проблемних ситуацій, кожна з яких розподіляється на 4 основні такти:

● Перший такт - введення у проблемну ситуацію: постановка проблеми, колективне обговорення цілей, способів їх досягнень. Функція: актуалізація суперечностей, визначення внутрішніх цілей, реальних способів діяльності.

● Другий такт - робота у творчих мікрогрупах з вирішення проблеми. Функція: розв'язання суперечностей, вирощування внутрішніх цілей, формування способів діяльності, виробка індивідуальної та колективної позиції по проблемі, що вивчається. Учасники творчих груп вправляються в реалізації демократичних стосунків, їх ролі постійно змінюються, учасники можуть вільно пересуватись між групами.

● Третій такт - презентація способу вирішення проблеми мікрогрупами, загальне обговорення, захист позицій. Функція: формування колективних і особистих позицій на основі порівняння їх з науковою, виробка суспільної думки про роботу творчих груп, окремих особистостей, колективу в цілому. Кожна група оголошує і активно відстоює свою позицію у вирішення наданої проблеми, проводиться дискусія, в ході якою виробляється єдине вирішення.

● Четвертий такт - рефлексія, постановка нової проблеми - обговорення процесу і результатів вирішення проблеми, невдач і ускладнень, виявлення причин своїх помилок, що призводить кожного учня до нової навчальної проблеми - проблеми усвідомлення засобів власної і спільної розумової діяльності.

Методи творчого вирішення проблем: мозкова атака, синектика, морфологічним аналіз. метод аналізу і синтезу фантастичних ідей, метод „гірлянд асоціацій", стратегія ссмикраг- ного пошуку, метод евристичних запитань, метод інверсії, метод емпатії (особистої аналогії), метод «снігова куля», метод «килимок ідей» та інші.
 
МОЗКОВИЙ ШТУРМ
 
 Мозковий штурм - («Вrаіnstоrmіng») - метод короткочасної некритичної генерації ідей для їх подальшого обговорення і вибору найкращого способу вирішення проблеми. Автор - А.Осборн (1941).

У ХVІ-ХVІІ ст. у мореплавстві встановилася традиція колективного вирішення важливих проблем, які створювали загрозу судну або екіпажу. В таких випадках капітан вислуховував думку всієї команди: спочатку вйсловлювались юнги, потім матроси і так до капітана. Така процедура стимулювала колективне мислення та дозволяла виробити конструктивні ідеї.

Сучасні методи МА були розроблені американським морським офіцером А.Осборном, який під час другої світової війни був капітаном невеликого суховантажного судна. Під час походу до Європи він отримав радіограму про можливий напад німецьких підводних човнів. Осборн пригадав стару морську традицію і зібрав екіпаж. Один з матросів сказав, що всій команді потрібно стати на борт, звідки очікується торпеда, і разом „відштовхнути її". На щастя, напад не відбувся, але в Осборна народилась ідея пристрою для „відштовхування'' торпед! Після війни А.Осборн розробив метод „мозкової атаки" і створив школу підготовки винахідників та раціоналізаторів.

Сутність „мозкового штурму" полягає в тому, що необхідно висловити якомога більшу кількість ідей за незначний час. Під час генерації ідей забороняється будь-яке їх заперечення, критика. Далі ці ідеї обговорюються і обираються кращі. Швидкість і некритичність генерації ідей, взаємний обмін ними, часова обмеженість дозволяють зменшити вплив стереотипів мислення, які звичайно супроводжують розумову діяльність. При цьому слід обов'язково дотримуватись певних правил.
 
Правила мозкового штурму:

● Будь-яка ідея, незалежно від її реальності, має бути вислуханою.

● Будь-хто з учасників може запропонувати одну або декілька ідей одночасно аби не заблокувати свою фантазію.

● Члени групи повинні утримуватись від критики на адресу виступаючого з ідеєю.

● Після того, як ідеї виголосили усі члени групи, здійснюється їх послідовне обговорення і розробка загального рішення.

● Не згідні з загальним підсумковим рішенням мають право на виступ з особливою думкою на етапі захисту теми.

Предметом мозкового штурму може бути будь-яка проблема, виражена у вигляді проблемного запитання чи задачі, що не має однозначного вирішення і допускає різні його варіанти. Проблема має бути актуальною, цікавою, близько пов'язаною з інтересами більшості учнів.

Основні етапи «мозкового штурму»:

1. Формулювання проблеми.

2. Створення робочих груп, вибір "фіксатора ідей".

3. Інтелектуальна розминка.

4. Генерування ідей.

5. Оцінка і відбір доцільних ідей, формування на їх основі варіантів рішень.

6. Презентація отриманих результатів.

7. Рефлексія.

Інколи перед початком „мозкового штурму" доцільно провести „тренувальну розминку". В цьому методі вона має подвійне призначення: по-перше, зняття зайвого емоційного напруження, по-друге, стимулювання розумової активності. Це можуть бути декілька невідомих командам цікавих загадок, питань, що можуть бути швидко вирішені в процесі спільного обговорення.

Ролі учасників. Звичайно в „мозковому штурмі" немає капітана. Всі є генераторами ідей і всі в рівній мірі слідкують за дотриманням правил „мозковою штурму". Лише хтось бере на себе роль „фіксатора ідей" - має записувати всі висловлені ідеї, але він також бере участь в обговоренні. Окремо можуть бути обрані спостерігачі і експерти. Ведучий слідкує за часом обговорення. Можливі різні варіанти фіксації ідей.

Наприклад, спочатку кожен генерує свої ідеї самостійно, записуючи їх на аркуші, а потім виказує їх іншим; кожен висуває одну ідею і записує її на аркуші паперу зверху, а потім передає цей аркуш по колу, і кожен має продовжити цю початкову ідею; всі відрізу ж висловлюють ідеї, а „Фіксатор ідей" записує їх по-черзі або створює „мережу ідей" (в середині аркушу паперу записується ключова проблема, а навколо неї розташовуються ідеї, стрілками показується хід думок). Краще, коли „Фіксатор ідей розташовується по середині, і всі бачать записані ним ідеї - це стимулює учасників до деталізації вже виказаних ідей, стимулює появу нових. Після завершення обговорення виказані ідеї можуть зачитуватись іншим командам, затісуватись па дошці, надаватись іншим командам для ознайомлення і т.п. Доцільно також паралельно записати обговорення на магнітофон чи відеокамеру, щоб не пропустити жодної думки.

Учасники «мозкового штурму» мають бути зручно розташовані. Якщо в якості ітерації ідей змагаються кілька підгруп, їх треба віддаліти одна від одної. Учасникам мають бути надані всі необхідні засоби (папір, ручки, маркери). Починати і завершувати генерацію ідеї всі учасники мають одночасно, за сигналом ведучого.

Після завершення етапу генерації ідей здійснюється їх оцінювання. Це можна пташат у різних формах чи їх поєднанні: голосування - кожний учасник може голосувати не більше, ніж за 2-3 ідеї з загального переліку: ранжування ідей; висновок експертів; загальна дискусія навколо поставлених ідей. Можливі критерії оцінки якості ідей - правильність, раціональність, реальність, раціональність, оригінальність, новизна, простота, надійність, доступність і т.п. В результаті може обратись найкраща ідея - чи їх поєднання.

. Надалі підбиваються підсумки, підкреслюються моменти» що мали важливе дидактичне значення. На етапі рефлексії здійснюється взаємне обговорення ефективності „мозкового штурму", реалізація поставлених цілей, самопочуття кожного в груповій роботі.

СИНЕКТИКА

Синектика - один із методів організації творчого мислення, стимуляції уяви, вирішення проблем, сутність якого полягає в тому, щоб порівняти об'єкт проблеми з аналогічними в інших сферах і таким чином знайти рішення за аналогією. Запропонований американським психологом та винахідником Вільямом Гордоном. У 1961 році в Нью-Йорку виходить його книга «Синектика», яка відразу стала дуже популярна серед інженерів і винахідників. Під керівництвом Гордона група інженерів досягла таких успіхів у вирішенні технічних завдань, що найбільші компанії та університети США уклали договори з компанією «Синектика» для навчання інженерів і студентів його методу.

Перекладається з грецької як поєднання різнорідних елементів. Мета синектики - спрямувати спонтанну діяльність головного мозку і нервової системи учнів на дослідження і перетворення досліджуваної проблеми.

Можливі типи аналогій:

● особистісне уподібнення (метод емпатії), коли об'єкт порівняється з людиною, йому приписуються почуття, емоції, рухи, функції людини;

● пряма аналогія - порівняння з системами, що вирішують схожі проблеми (часто з біологічними: політ птаха - літак, рух хробака - тунель);

● символічна аналогія - для характеристики об'єкта вигадується деяка поетична метафора чи порівняння з іншим об'єктом (нафта - чорне золото, реклама - двигун прогресу тощо);

● фантастична аналогія - об'єкти уявляються такими, якими вони не можуть бути, а далі в абсурдних і нереальних ідеях розшукується раціональне зерно (метод аналізу і синтезу фантастичних ідей).

Такого роду аналогії стимулюють ланцюжкову реакцію асоціацій, здатних привести до оригінального творчого рішення (переваги).

Послідовність реалізації методу синектики: 1) постановка проблеми, її обговорення і осмислення; 2) висування аналогій; 3) застосування намічених аналогій до вирішення певної проблеми; 4) демонстрація рішення.

Труднощі в реалізації даного методу - потребує входження до групи людей з творчим, оригінальним, художнім складом мислення (права півкуля), потребує комфортної психологічної атмосфери, сприятливих умов.

МЕТОД «СНІГОВА КУЛЯ»

Метод «снігова куля» - метод колективного пошуку спільного рішення або спільного погляду на певний об'єкт. Метод, придатний для створення дефініції (визначення), яка буде легко зрозумілим та прийнятим всіма учасниками навчання, оскільки всі беруть участь у його створенні, мають можливість подати власне бачення об'єкту. Кожен учасник вносить у формулювання власний неповторний досвід, який є важливим і потрібний цілій групі.

Метод дозволяє першій, ще мало відшліфованій думці (знанню, погляду, потребі) кожного учасника, дати назву, записати, запам'ятати і переконати всю групу в тому, що ґрунтовне обговорення кожного окремого досвіду дасть змогу сформувати найповнішу концепцію багатого різностороннього образу, отримання рішення, яке б задовольняло всіх.

Назва методу добре відображає як його суть (в кінцевому результаті роботи групи в сніговій кулі закладений досвід кожного учасника), так і виконання (окремі ідеї та інтуїція з'єднуються в єдине ціле, як снігові малі грудки, а ті у свою чергу, у велику кулю). Важливим є те, що кінцевий результат нікому не нав'язаний силою або через умовляння, а є справді узго¬джений шляхом спільного обговорення.

Алгоритм використання методу:

1. Постановка проблеми (завдання).

2. Самостійне визначення поняття кожним учасником (1 хвилина).

3. Робота в двійках чи трійках (3 хвилини).

4. Робота в малих групах (5 хвилин).

5. Спільне обговорення.

6. Рефлексія.

Цей метод доцільно використовувати тоді, коли ми хочемо, щоб визначення певного об'єкту було ретельно обдуманим та зрозумілим, щоб стало інтелектуальною власністю групи; коли слід згуртувати учасників групи, сформувати їх колективне мислення.

Перевагами даного методу є те, що він включає всіх учасників до навчального процесу, спонукає до активності та «входження в тему». Недоліками - займає багато часу, тому не придатний в короткотривалих формах навчання.

МЕТОД ІНВЕРСІЇ (ЗВОРОТНЬОЇ АНАЛОГІЇ)

Метод інверсії (зворотної аналогії) - один із евристичних методів навчально-творчої діяльності, зорієнтований на пошук вирішень творчого завдання в нових, несподіваних напрямах, частіше за все протилежних традиційним поглядам та переконанням, які присутні в логіці.

Дослідники звернули увагу на те, що часто в ситуаціях, коли стереотипні прийоми, процедури мислення є безплідними і не дають ніякого результату, оптимальним в таких випадках стає принципово протилежне, альтернативне рішення.

Виділяють такі різновиди інверсій: інверсія форми, структури, функцій, часу, місця.

Алгоритм використання методу інверсії:

1. Введення у проблему.

2. Аналіз традиційних характеристик об'єкта.

3. Застосування інверсій - пошук можливостей змінити об'єкт.

4. Вибір і обґрунтування однієї ідеї.

5. Презентація ідеї.

6. Рефлексія

Безперечно, що як і будь-який інший евристичний метод, цей метод має свої переваги і недоліки. Переваги: дозволяє розвивати діалектику мислення у тих, хто навчається, знайти вихід із безвихідної ситуації, знайти оригінальне вирішення різного рівня труднощів та проблемності творчих завдань. Недоліки та обмеження методу інверсії: вимагає від тих, хто навчається достатньо високого рівня творчих здібностей, базових знань, умінь та досвіду роботи в навчально-творчої діяльності. Відмічено також педагогічні труднощі в доборі та конструюванні творчих завдань, які б вимагали застосування методу інверсії.

МЕТОД АНАЛІЗУ І СИНТЕЗУ ФАНТАСТИЧНИХ ІДЕЙ

Метод аналізу і синтезу фантастичних ідей - метод аналізу будь-яких нереальних і абсурдних ідей і виділення в них раціонального компоненту. Був запропонований винахідником, письменником-фантастом, автором відомої теорії рішення винахідницьких задач (ТРИЗ) Г.С. Альтшуллером. Називається також методом "Золотої рибки" (за проаналізованим ним прикладом).

Сутність методу полягає у розподілі ситуації на реальну і фантастичну складові з подальшим знаходженням реальних проявів фантастичної складової.

Алгоритм переходу від фантастичної до реалістичної ідеї:

1. Обрати будь-яку нереальну, фантастичну ідею з вирішення проблеми.

2. Розкласти її на реальну та нереальну складові: що в цій ідеї реально, а що не реально.

3. Поставити запитання до нереального компонента: Чому це нереально? і перерахувати відповіді.

4. Задатись питанням: «В яких випадках, в яких умовах це може бути реально?». Перерахувати отримані варіанти і поєднати кращий з реальною складовою.

5. Підбити підсумок: писати в пов'язаному за смислом вигляді обґрунтовану ситуацію (систему).
 
МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
(«МОРФОЛОГІЧНИЙ ЯЩИК»)

Свою історію морфологічний аналіз веде з дванадцятого сторіччя і пов'язаний з ім'ям середньовічного історика-містика, богослова і місіонера Раймундо Ліллія. Він вирішував наукові (філософські і богословські) задачі за допомогою так званої «машини істини». її дія полягала у механічному обертанні концентричних кіл одна навколо одної. На кожному з кіл було написано по 10 загальних понять, таких як «Небо», «Бог», «Людина», «Добро», «Істина» тощо. При обертанні кіл отримувалися різні комбінації цих понять, що розглядалися в якості нових істин.

Подальший розвиток морфоаналізу пов'язаний з ім'ям швейцарського астрофізика Ф. Цвіккі, що застосував у тридцяті роки морфологічний підхід до вирішення астрофізичних проблем и передбачив існування нейтронних зірок. Більш того, коли в роки війни його привернули до американських військових розробок ракет, Цвіккі отримав 576 варіантів ракетного двигуна, серед яких були и секретні німецькі літак-снаряд "Фау-1" и ракета "Фау-2".

Сутність методу зводиться до вивчення різноманітних варіантів, що визначаються особливостями будови - морфологією досліджуваної проблеми. У простішому випадку передбачає побудову двомірної таблиці, де кожна ось - це варіанти деякої суттєвої властивості системи. Клітини такої таблиці відповідають різним ідеям. Дозволяє вирішити складні творчі завдання та знайти багато нових несподіваних, оригінальних ідей.

Алгоритм побудови морфоящика і отримання нової системи:

1. Вибрати цікаву для нас систему, визначити, що від неї вимагається (мета).

2. Визначити суттєві складові та властивості цієї системи (елементи, функції і т.п.), тим самим отримати набір осей морфоящика. Оформити їх у вигляді таблиці.

3. Визначити можливі варіанти (можливі прояви) істотних складових, виявлених у пункті 2, та внести їх до осі морфоящика.

4. Вибрати поєднання. На основі обраних сполучень .описати нову систему (ситуацію).

5. Представити отримані результати.

МЕТОД «КИЛИМОК ІДЕЙ»

Метод «килимок ідей» - є одним із методів розв'язування проблем. Дозволяє перейти від аналізу причин того чи іншого явища, через процес пошуку можливих розв'язків аж до особистих заяв/зобов'язань учасників стосовно кроків, які вони зроблять в напрямку розв'язання проблеми. Вчить учасників аналізувати ситуацію та причини негативних явищ, творчому пошуку та оцінюванню дій, які будуть служити розв'язанню проблеми, нарешті приводить до прийняття рішення стосовно особистого зацікавлення й участі в розв'язанні проблеми.

Килимок ідей можна застосувати наприкінці певного відрізку навчання, коли хочемо, щоб учасники замислились над тим, які конкретні дії вони почнуть виконувати після закінчення навчання.

Метод доцільно використовувати, коли аналізована проблема стосується безпосередньо групи й існує шанс, щоб члени групи особисто розпочали діяльність з її розв'язання; коли нам потрібно, щоб учасники особисто втягнулися в діяльність, яка приведе до розв'язання проблеми — зміни існуючої ситуації.

Алгоритм використання:

1. Викладач презентує учасникам проблему у вигляді стверджуючого речення. Презентована ситуація повинна відповідати загальноприйнятим переконанням (не слід підбирати твердження, які суперечать переконанням більшості групи).

2. Учасникам пропонується проаналізувати причини проблеми, надавши відповідь на питання: Чому так є? Кожна підгрупа отримує 10 кольорових смужок й великий аркуш паперу. Завдання підгрупи: протягом 10 хвилин записати надані відповіді маркерами на отриманих смужках паперу (на одній смужці — одну відповідь, використання всіх смужок є необов'язкове). Коли всі причини будуть записані, тоді слід приклеїти смужки на великому аркуші паперу, так, щоб після доклеювання смужок в наступних кольорах можна було отримати візерунчастий „килимок". Смужки слід наклеювати таким чином, щоб всі їх можна було прочитати. Після закінчення роботи групи презентують свої килимки й читають відповіді. Після презентації фліпи повертаються до груп.

3. Учасникам пропонується перейти до пошуку розв'язків проблеми. Кожна підгрупа отримає по 10 смужок паперу іншого кольору. Протягом 10 хвилин кожна група формулює ідеї, стосовно розв'язку проблеми (на одній смужці — одна відповідь; необов'язково використовувати всі смужки). Здійснивши записи на смужках, наклеюємо їх на великий аркуш паперу, продовжуючи приготування „килимка". Після закінчення роботи групи презентують свої килимки і читають ідеї. Килимки розвішуються на стінах.

4. Учасникам пропонується відповісти на питання: Що я особисто зроблю на протязі найближчих 6 місяців (в залежності від проблеми і учасників слід планувати завдання від 3 до 9 місяців), щоб змінити існуючу ситуацію? Які конкретні дії розпочну? Кожний учасник записує заплановані ним 2-3 дії на смужках паперу (на одній смужці — одна дія). Загальний час роботи - 5-10 хвилин. Коли учасники вже готові, тоді по черзі (з місця або із середини аудиторії) голосно читають свої рішення. Смужки наклеюються на стінах навколо килимків. Якщо ідеї повторюються, вони наклеюються одна під одною.

5. Ведучий роздає кожному учаснику 2 червоні та 2 помаранчеві наклейки. Прочитавши ще раз всі ідеї, .наклеєні на стінах, кожен вибирає дві дії, які протягом найближчих 6 місяців напевно реалізує (приклеює на них червоні наклейки) та дві дії, які постарається виконати (помаранчеві наклейки). Свої ідеї обирати не можна.

6. Обговорюються процес і результат виконання завдання.

Переваги методу: дозволяє кожному члену групи повноцінно брати участь; дозволяє спільно проаналізувати проблему, а також шукати потенційних розв'язків, мобілізує до прийняття особистого рішення стосовно безпосередньої участі в розв'язуванні проблеми.

Труднощі: більшість учасників почуває себе безпечніше в абстрактному плануванні, ніж в публічному прийнятті реальних особистих зобов'язань; метод буде ефективним тоді, коли учасники вже встигли добре познайомитися, серйозно відносяться до тренінгу і відчувають взаємну довіру; при невірному веденні заняття, або погано підготовленій групі існує небезпека, що власні зобов'язання будуть проголошуватися тільки формально, а учасники більш сконцентруються на загальному вигляді „килимка", аніж на проблемі.

МЕТОД ЕВРИСТИЧНИХ ЗАПИТАНЬ

Метод евристичних запитань - доцільно застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації, або впорядкування вже наявної інформації в процесі вирішення творчого завдання. Евристичні запитання є додатковим стимулом, формують нові стратегії і тактики вирішення творчого завдання. Евристичні питання вивчав американський математик і педагог Д.Пойа. Недоліки цього методу в тому, що він не дає особливо оригінальних ідей та рішень, і. як і інші евристичні методи, не гарантує абсолютного успіху у вирішенні творчих завдань.

Сам опитувальник складається в довільній формі.

Приклад універсального опитувальника

● Чи можна знайти для нього якийсь інший спосіб застосування? По-іншому використовувати те, що відомо? Знайти інше застосування, якщо змінити?

● Чи можна це адаптувати? Чи є десь щось схоже? Чи не наводить це на якісь інші ідеї? Може, щось таке вже було в минулому? Що я можу скопіювати? Кого я можу спробувати перевершити?

● Чи можна це якось модифікувати? Повернути по-новому? Змінити зміст, колір, рух, запах, форму, силует? Що ще можна змінити?

● Чи можна це збільшити? Якщо так, то що саме: час? частоту? потужність? розмір? щільність? Чи можна надати цьому нову цінність, додавши нову властивість? Включити до складу ще якісь компоненти? Продавати в двох примірниках? У багатьох примірниках? Перебільшити?

● Чи можна це зменшити? Якщо так, то як це зробити: зменшити розміри? Підвищити концентрацію? Зробити мініатюрний варіант? Зробити нижче? Коротше? Легше? Прибрати якийсь компонент? Прибрати все зайве? Розбити на частини? Применшити?

● Чи можна це замінити? Якщо так, то чим чи як? Замінити один якийсь інгредієнт? Використовувати інший матеріал? Інший процес? Інше джерело енергії? Знайти інше місце? Інший підхід? Додати звуку інший тон?

● Чи можна це перекомпонувати? Поміняти місцями елементи? Використовувати іншу схему? Іншу структуру? Інший порядок? Поміняти місцями причину і наслідок? Змінити ритм? Змінити графік?

● Чи можна-взагалі все поміняти місцями? Замінити плюс на мінус? Робити не це, а щось прямо протилежне? Рухатися, не вперед, а назад? Переставити з ніг на голову? Поміняти місцями ролі? Лівий черевик одягнути на праву ногу, а правий - на ліву? Переставити столи? Підставити іншу щоку?

● Чи можна це скомбінувати? Що, якщо зробити суміш, сплав, набір, комплект? Об'єднати сили? Цілі? Переваги? Ідеї?

МЕТОД „ГІРЛЯНД АСОЦІАЦІЙ"

Метод „гірлянд асоціацій" - ґрунтується на закономірностях людської психіки і передбачає активізацію понятійно-вербальної діяльності суб'єкта шляхом "включення" слів-подразників. Включає десять етапів (кроків): визначення синонімів об'єкта; довільний вибір випадкових об'єктів; складання переліку ознак випадкових об'єктів; генерування ідеї шляхом приєднання до об'єкта ознак випадково вибраних об'єктів; генерування гірлянд асоціацій із ознак випадкових об'єктів; генерування нових ідей; вибір альтернативи; оцінка і вибір раціональних варіантів ідей; вибір оптимального варіанта.

Цей метод є розвитком методу фокальних об'єктів. Він допомагає знайти велику кількість підказок для нових ідей шляхом утворення асоціацій.

Наприклад, необхідно запропонувати нові, оригінальні іі корисні модифікації стільців для розширення асортименту меблевої фабрики.

Алгоритм методу

1. Визначення синонімів об'єкта.

Гірлянда синонімів для слова «стілець»: стілець — крісло — табурет — дивам - лавка.

2. Довільний вибір випадкових об'єктів.

Утворимо другу гірлянду зі слів, узятих навмання, наприклад: лампа - решітка — кишеня — кільце — квітка (учні можуть її і пропонувати інший набір випадкових слів).

3. Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об'єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об'єктом.

Таким чином одержуємо: крісло з лампочкою, ґратчастий стілець, диван з кишенями, табурет для квітів тощо.

4. Складання переліку ознак випадкових об'єктів.

Для зручності їх поєднують у таблицю (таблицю можна накреслити на дошці й графи «Ознаки» заповнювати разом з учнями).

Найменування й ознаки випадкових об'єктів
 

Найменування

Ознаки

Лампочка

Скляна, електрична, колбоподібна, із цоколем, прозора, матова

Решітка

Металева, пластмасова, плетена, кована, гнучка, велика, дрібна

Кишеня

Передня, бічна, задня, зовнішня, внутрішня, накладна, із блискавкою, для зберігання документів, носових хусточок, грошей

Кільце

Металеве, дерев’яне, пластмасове, надувне, емальоване, з орнаментом, для спортивних вправ, кільце Сатурна

Квітка

Одноколірна, багатобарвна, запашна, чашоподібна, плямиста, зонтична, польова, гірська, осіння, водяна, садова, із шипами, симетрична, лікарська


5. Генерування ідей шляхом почергового приєднання до технічного об'єкта і його синонімів ознак випадково обраних об'єктів.

Наприклад, увівши в гірлянду синонімів ознаки лампочки, можна утворити такі сполучення:скляний стілець; крісло, що випромінює тепло; колбоподібний табурет; прозорий стілець тощо.

Аналогічно одержують нові ідеї конструкцій, приєднуючи до гірлянди синонімів ознаки інших випадкових об'єктів — решітки, кишені, кільця, квітки.

6. Генерування гірлянд асоціацій.

По черзі з ознак випадкових об'єктів, виявлених на четвертому кроці, генеруються гірлянди вільних асоціацій.

Генерування гірлянди асоціацій за першою ознакою випадкового об'єкта «лампочка». Цією ознакою є слово «скляна». Гірлянда асоціацій створюється шляхом постановки запитання: «Що нагадує слово "скляна"?» Відповідь може бути такою: «Скляне волокно». Далі запитується: «Що нагадує слово "волокно"?» Воно може нагадувати тканину, плетиво, в'язання. Аналогічно, продовжуючи пошук елементів гірлянди асоціацій, можна збільшити довжину гірлянди. Тканина може нагадувати плаття для свята, що відзначалося літнього сонячного дня. Сонце може нам нагадати орбіти, за якими рухаються планети. Це асоціюється з космонавтами, які літають на величезні відстані від Землі. Далекі відстані швидко долаються на літаку. Літаками керують льотчики, які у випадку аварії можуть катапультуватися. Катапульти застосовуються для запуску літальних апаратів у повітря з військових кораблів, що охороняють морські кордони, тощо.

Гірлянда асоціацій у цьому випадку може мати такий вигляд: скло — волокно — тканина — плаття — свято — сонце — південь — спека — планета — космонавт — літак — льотчик — аварія — катапульта — літальний апарат — повітря — військовий корабель — море — кордон тощо.

7. Генерування нових ідей.

До елементів гірлянди синонімів технічного об'єкта по черзі намагаються приєднати елементи гірлянди асоціацій.

Так, наприклад, використовуючи тільки першу гірлянду асоціацій, можна утворити такі сполучення: скляний стілець, крісло зі скловолокна, пуф, обтягнутий тканиною, крісло для катапульти, курортне крісло, крісло від спеки (або що створює спеку), крісло з парасолькою, літній стілець, крісло для засмаги, крісло для відпочинку, крісло для космонавта, стілець для свята, обтягнутий гарною тканиною, літакове крісло, рятувальний стілець при аваріях тощо.

8. Вибір альтернативи. На цьому кроці вирішують питання: продовжувати генерування гірлянд асоціацій чи їх уже досить для підбору корисних ідей.

9. Оцінювання й вибір раціональних варіантів ідей.

10. Відбір оптимального варіанта.

Відбір оптимального варіанта з раціональних здійснюється різними прийомами оптимізації. Досип, простим і ефективним є метод експертного оцінювання.

СТРАТЕГІЯ СЕМИКРАТНОГО ПОШУКУ

Стратегія семикратного пошуку розроблена в 1964 році Г. Я. Бушем, який написав кілька книг з теорії та методології винахідництва. На відміну від більшості інших авторів концепцій винахідництва. які, як правило, майже не згадують результати та ідеї інших дослідників, Буш прагне якомога повніше охопити весь досвід теоретичних розробок питань технічної творчості. За його оцінками налічується близько тридцяти оригінальних методик і більше трьохсот прийомів розв'язання винахідницьких завдань. Обґрунтовуючи ідею алогічності оригінальних винахідницьких ідей. Буш пише: «Як це не парадоксально, але щоб знайти оригінальну ідею вирішення конкретної винахідницької задачі, важливіше думати не про неї, а про сторонніх на перший погляд речах».

Стратегія семикратного пошуку відноситься до класу емпіричних раціональних методів. У методиці Буша винахідницький процес поділяється на наступні сім етапів (стадій).

1. Аналіз проблемної ситуації, суспільних та особистих потреб.

2. Аналіз функцій аналогів і прототипу. Виявлення оптимальних умов споживання і експлуатації. Визначення актуальних і другорядних функцій.

3. Постановка завдання. Формулювання задачі в загальному вигляді, визначення необхідного рівня рішення.

4. Генерування винахідницьких ідей, спрямованих на краще виконання об'єктом його функціонального призначення. Вибір і використання евристичних засобів.

5. Конкретизація ідей (структура, конструкція," форма, матеріал, операції і їх послідовність).

6. Оцінка альтернатив і вибір раціональних варіантів вирішення, відбір оптимального варіанту.

7. Спрощення, розвиток і реалізація рішення.
 
 
Література:

● Александров С. 3. Рейтинг-анализ: Учебное пособие. / С. Э.Александров, П. Э. Фадеев. - Мн.: Тэхналогія, 1997. - 147 с.

● Альтшуллер Г.С. Как стать гением: жизненная стратегия творческой личности Г. С. Альтшуллер, И. М. Веткин. - Мн.: Беларусь, 1994. - 238 с.

● Левитес Д. Г. Практика обучения: образовательные технологии / Д. І . Левигес. - М. : Издательство «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЗК». 1998. - 288 с.

● Вазина К.Я. Коллективная мыследеятельность - модель саморазвития человека / К.Я.Вазина. - М. : Педагогика, 1990. - 196 с.

● Гончаров С. М. Креативні методи навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу : навч.-метод, посіб. / [С. М. Гончаров, Т. А. Костюкова, О. М. Губницька та ін.] ; за заг. ред. проф. С. М. Гончарова. - Рівне : ІТУВГП. 2007. - 116 с.

● Панфилова А.П. Игротехнический менеджмент. Интерактивные технологии для обучения и организационного развития персонала : [учеб. пособ.] / Панфилова А.П. - СПб : ИВЭ- СЭП, "Знание", 2003. - 536 с.
 
Електронні джерела:
 
● Щедровицкий Г.П. Организационно-деятельностная игра как новая форма организации и метод развития коллективной мыследеятельности [Электронньїй ресурс] / Г.П. Щедровицкий. - Режим доступа: http://www.fоndgр.ru/gр/bіblіо/rus/49
 
● Офіційний сайт Г.С. Альтшуллера - http://www.а1thullег.ru/
 
● Петров В. Основы теории решения изобретательских задач. Учебник. [Электронный ресурс] / В. Петров. - Режим доступа: http://ru.wikibooks.оrg/wіki/Основы_ТРИЗ
 
● Александров С.Э. Рейтинг-анализ. Учеб. пособ. [Электронный ресурс] / С. Э. Александров, П. Э. Фадеев. - Режим доступа: http://www.іntelpart.соm/іndех_rа.htm
 
Артюшина Марина Віталіївна,
д. пед. н., доц. Інституту професійно-технічної
освіти НАПН України, Київ - 2014 р.

Останні статті