УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Педагогічна теорія — абстракція. Її практичне застосування — завжди високе мистецтво.
І. Підласий
Ефективність навчання залежить не тільки від змісту і методів, а й від форм його організації.
Дидакти Ч. Куписевич, І. Я. Лернер, М. М. Скаткін, В. О. Онищук та ін. вважають, що організаційні форми навчання передбачають певну взаємодію вчителя і учнів, що регулюється заздалегідь визначеним режимом та умовами роботи.
Історично склалося, що урок є основною формою організації навчально-виховного процесу. Першооснови класно-урочної системи були визначені спочатку Джоном Силом 1374 року в Голландії, а пізніше відомим на ті часи педагогом Йоганнесом Штурмом (1507- 1589), який працював у гімназії м. Страсбурга (Франція).
Теоретично обґрунтував засади класно-урочної системи великий чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670).
Основні положення дидактики Я. А. Коменського:
  • освіта для всіх;
  • елементарна 6-річна школа, де діти навчалися рідною мовою, і 6-річна середня школа, де навчались учні з підвищеними здібностями;
  • клас — постійна група учнів одного віку;
  • класи навчалися регулярно на уроках, що мали визначене місце і час.
До організаційних форм навчання у початкових класах належать: урок, екскурсія, семінар, дослідні роботи, консультації, домашні завдання, гурткові заняття. На розвиток уроку як форми організації навчального процесу впливають багато чинників, зокрема:
  • особистість учня,
  • особистість учителя,
  • педагогічні концепції, технології, методики;
  • стандарти, програми, навчальна література, електронні засоби навчання;
  • інтеграція, інтеграційні зв'язки,
  • особливості розвитку суспільства,
  • суспільне замовлення.

Урок швидко зазнавав багатьох змін у контексті вимог до якості освіти, що їх висували перед школою суспільство і педагогічна наука. Це зумовлено тим, що урок є не лише організаційною формою, а й відрізком, частиною обмеженого в часі навчального процесу, характер якого залежить від завдання, що мають на ньому розв'язуватися.
Схематичний вигляд уроку (за Г. Єльниковою)

07.01.2015-1-1

У світовій та вітчизняній практиці існують різні підходи до уроку. Питаннями сучасного уроку займалися вчені-педагоги: Г. Драйзер, М. Рейнгардт, Ш. Амонашвілі, В. О. Сухомлинський, Є. Бондаревська, О. Митник, С. Подмазін, І. Якиманська, Г. Єльникова та інші. Усі вчені одностайні, що сучасний урок — це нова композиція старих елементів. «Немає нових елементів, є тільки нові комбінації», — стверджує Гордон Драйзер, який пропонує власну методику щодо якісного навчання кожної дитини, виокремлюючи такі кроки: оптимальні умови, правильне подання, зважене обмірковування, активізація збереження інформації, застосування, повторення, оцінювання, святкування (додаток 1).

Сучасні вчені, зокрема Г. Єльникова, визначає урок як відрізок навчально-виховного процесу, обмежений певними межами часу, у якому взаємодіють учень та вчитель щодо засвоєння змісту освіти, розвитку особистості учня, шляхом використання визначених форм, методів і засобів організації навчально-пізнавальної діяльності та забезпечуються досягнення поставленої мети у вигляді реального результату.

О. Савченко зауважує, що головними дійовими особами на уроці мають бути окремі діти, групи та клас у цілому. Учитель стає невидимим диригентом, який вчасно має почути, помітити, підправити, підтримати кожного вихованця, залучити до співпраці. Тільки за таких умов школа зможе виконати своє основне завдання — навчити дітей самостійно міркувати, дискутувати, обстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативними в набутті нових знань.

Розгляньмо принципи побудови сучасного уроку, вимоги до уроку, класифікацію методів навчання, типологію та структуру уроків.

Принципи побудови сучасного уроку
  • Особистісний підхід означає орієнтацію навчально-виховного процесу на особистість як мету, як суб'єкт, результат та головний критерій його ефективності. Найважливіша мета навчання, з точки зору особистісного підходу, — це формування культури життєдіяльності особистості.
  • Діяльнісний підхід означає опанування навчального матеріалу, розвиток відповідних умінь та навичок через безпосередню діяльність учнів.
  • Полісуб'єктивний (діалогічний) підхід полягає в тому, що осо¬бистість здобуває все людське тільки через спілкування з іншими людьми.
  • Культурологічний принцип означає врахування об'єктивних зв'язків людини з культурою як системою цінностей, тому що людина містить частину цієї культури.
  • Етнопедагогічний принцип акцентує увагу на тому, що навчально-виховний процес взаємопов'язаний з народною педагогічною та педагогічними процесами, що відбуваються в сім'ї.
  • Антропологічний принцип передбачає системне використання даних всіх наук про людину та врахування їх під час здійснення педагогічного процесу.
Вимоги до уроку
Основні вимоги до уроку: загальнопедагогічні, дидактичні, психологічні, гігієнічні.
Загальнопедагогічні вимоги до уроку:
  • урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
  • створення емоційно-актуального фону уроку;
  • педагогічний такт і культура мовлення;
  • пізнавальна самостійність учнів;
  • чітке визначення освітньої, виховної та розвивальної мети уроку.

Дидактичні вимоги до уроку:

  • раціональне використання часу на уроці;
  • обумовленість, єдність і оптимальність методів навчання;
  • розвиток пізнавальних інтересів і активності учнів;
  • зв'язок з раніше вивченим;
  • формування навичок розгорнутої навчальної діяльності (вміння вчитися) та вміння застосовувати знання на практиці;
  • індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;
  • чітка організація і регламент кожного етапу уроку.

Психологічні вимоги до уроку:

  • знання психолого-фізіологічних особливостей кожного учня;
  • нормальний психічний стан і стійкий настрій учителя й учнів;
  • розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів;
  • педагогічна етика і психологічний такт.

Гігієнічні вимоги до уроку:

  • температурний режим;
  • норми освітлення;
  • провітрювання;
  • відповідність нормативам шкільних меблів;
  • дотримання рухового режиму (динамічні паузи, фізкультхви- линки);
  • чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання;
  • безпека життєдіяльності.

Класифікація методів навчання
Підходи до класифікації методів навчання:

  • за джерелом знань — словесні, практичні, наочні (Н. Верзилін, Є. Голант, Є. Перовський);
  • за основною дидактичною метою — методи набуття нових знань, формування вмінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки (М. Данилов, Б. Єсипов);
  • за ступенем активності учнів — пасивні, активні (Є. Голант);
  • за забезпеченням рівня засвоєння матеріалу — пояснювально-ілюстративний метод, інструктивно-репродуктивний, проблемного навчання, формування творчих можливостей учнів (М. Скаткін, І. Лернер).

Серед відомих класифікацій вирізняється системним підходом класифікація Ю. К. Бабанського. Учений виокремлює три групи методів навчання, беручи до уваги основні компоненти процесу навчання у взаємозв'язку викладання і учня: стимулювання та мотивація, організація й здійснення, контроль і самоконтроль.

Таблиця 1 Класифікація методів навчання (за Ю. Бабанським)
 

Методи навчання

Основна підгрупа навчання

Окремі методи

1. Методи стимулювання і мотивації навчання

1.1. Методи формування інтересу до навчання

1.1. Пізнавальні ігри, навчальні екскурсії, методи емоційного стимулювання

1.2. Методи формування почуття обов’язку і відповідальності

1.2. Методи навчальних заохочень, досягнень, навчальних вимог

2. Методи організації та здійснення навчальних дій і операцій

2.1. Перцептивні методи (передавання сприйняття навчальних інформацій засобами почуттів): словесні, наочні, аудіовізуальні, практичні

2.1. Лекція, розповідь, бесіда, ілюстрація, демонстрація. Поєднання словесних і наочних вправ

2.2. Логічні методи (організація і здійснення логічних операцій)

2.2. Індуктивні, дедуктивні, аналогії тощо

2.3. Гностичні методи (організація і здійснення гностичних операцій)

2.3. Проблемно-пошуковий (проблемне викладення, евристичний, пошуковий), репродуктивні (інструктаж, ілюстрація, пояснення, практичне тренування)

2.4. Методи самоврядування навчальними діями

2.4. Самостійна робота

3. Методи контролю і самоконтролю

3.1. Методи контролю

3.1. Усний, письмовий, лабораторний, програмований, самоконтроль

Багатоваріантність структури уроків
Класифікація уроків за типами досить різноманітна. Ці питання відображені в працях Б. Єсипова, І. Огородникова, І. Лернера, М. Махмутова, В. Онищука, О. Савченко та ін.
Усебічно проаналізовані всі ці класифікації у праці Ю. Мальованого, який, зазначає, що універсальна класифікація уроків неможлива і найдоцільнішим є визначення їх типів за основною дидактичною метою.

Підходи до визначення типів уроків
За Ю. Б. Зотовим (Зотов Ю. Б. Организация современного урока: Кн. для учителя / Под ред. П. И. Пидкасистого. — М. : Просвещение, 1984. — 144 с.):

1. Комбінований урок.
2. Урок засвоєння нових.
3. Уроки закріплення нових знань їх систематизація, формування умінь, навичок.
4. Урок контролю та оцінювання знань учнів.

За В. А. Оніщуком (Онищук В. А. Типы, структура и методика урока в школе. — К. : Радянська школа, 1976. — 183 с.):
1. Урок засвоєння нового матеріалу.
2. Урок засвоєння навичок і умінь.
3. Урок використання знань, умінь, навичок.
4. Урок узагальнення та систематизації.
5. Урок контролю, корекції, знань, умінь, навичок.
6. Комбінований урок.

За М. І. Махмутовим (Махмутов М. И. Современный урок. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Педагогика, 1985. — 184 с.):
1. Урок вивчення нового матеріалу.
2. Уроки удосконалення знань, умінь, навичок.
3. Комбіновані уроки.
4. Уроки контролю та корекції знань, умінь, навичок.

За І. Я. Лернером, М. М. Скаткіним, В. В. Краєвським (Лернер И. Я. Процесс обучения и его закономерности. — М. : Знание, 1980. — 96 с.):
1. Уроки, у яких є всі етапи засвоєння знань (комбіновані).
2. Уроки, у яких випущені один або декілька етапів засвоєння знань.

За О. Я. Савченко (Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти: підруч. — К. : Грамота, 2012. — 504 с.):
1. Уроки вивчення нового матеріалу.
2. Уроки закріплення та застосування знань, умінь, навичок.
3. Уроки повторення та узагальнення знань, умінь.
4. Уроки перевірки та контролю результатів навчання.
5. Комбіновані уроки.

За Ю. А. Конаржевським (Конаржевський Ю. А. Анализ урока. — М. : Центр «Педагогический поиск», 2000. — 336 с.):
1. Комбінований урок.
2. Урок засвоєння нових знань.
3. Уроки закріплення вивченого матеріалу.
4. Уроки повторення.
5. Уроки узагальнення та систематизації нового матеріалу.
6. Уроки перевірки та оцінювання знань.

За науково-педагогічним проектом «Росток»:
1. Урок відкриття нового знання.
2. Уроки рефлексії.
3. Урок розвивального контролю.
4. Урок загальнометодичної спрямованості.
До організаційних форм навчання також належать: специфічні форми уроків: (інтегрований, драматизація, змагання, урок-мандрівка, урок з ігровим сюжетом та ін.); екскурсії: (загальноосвітні, тематичні); індивідуальні форми навчання; домашні завдання.
Звісно, кожен підхід до визначення типів уроків передбачає відповідну їх структуру. Зупинимося на структурі уроків за Ю. Конаржевським.

Структура уроків (за Ю. Конаржевським)
Урок засвоєння нового матеріалу
1. Організаційний етап.
2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.
3. Етап усебічної перевірки знань.
4. Етап закріплення нових знань.
5. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

Урок закріплення вивченого матеріалу
1. Організаційний етап.
2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.
3. Етап усебічної перевірки знань.
4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

Урок повторення
1. Організаційний етап.
2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.
3. Повторення.
4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його використання.

Урок перевірки та оцінювання знань
1. Організаційний етап.
2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.
3. Етап всебічної перевірки знань.
4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

Зазначені типи уроків у чистому вигляді в початкових класах трапляються рідко. Зазвичай, переважає поєднання різної мети навчання, а отже, маємо справу з комбінованим уроком. Уважаємо за доцільне детальніше зупинитися на структурі комбінованого уроку (за Ю. Конаржевським та Г. Єльниковою).
Таблиця 2 Структура комбінованого уроку (за Ю. Конаржевським та Г. Єльниковою)
 

Етапи уроку

Завдання уроку

1

Організаційний

Забезпечити нормальний стан уроку, налаштувати (мотивувати) учнів на заняття

2

Перевірка домашнього завдання

Перевірити правильність, повноту та усвідомленість виконання домашнього завдання, виявлення та виправлення недоліків

3

Актуалізація знань, умінь

Організувати та цілеспрямувати пізнавальну діяльність учнів, підготувати їх до сприйняття нового матеріалу

4

Засвоєння нового матеріалу

Ознайомити учнів з новим матеріалом. Дати уявлення про елементи знань, що вивчатимуть за цією темою. Установити зв’язки з раніше засвоєним матеріалом

5

Закріплення нового матеріалу

Закріпити в пам’яті учнів знання, уміння, що необхідні їм для опанування нового матеріалу. Закріплення рівня усвідомлення нового матеріалу, глибини його розуміння

6

Домашнє завдання (може здійснюватися на будь-якому етапі)

Повідомлення домашнього завдання, мотивування та інструктаж щодо його виконання

7

Підсумки уроку

Узагальнення елементів засвоєння нового матеріалу

 
 Зауважимо, що універсальної, жорсткої структури уроку, що була б придатна для всіх випадків організації навчання, бути не може. Структура, тобто послідовність частин, елементів уроку, передусім залежить від мети і змісту, отже, питання структури щоразу потребує ретельного обміркування таких умов: зміст предмета, вік учнів, кількість годин на тему, мета конкретного уроку, його місце у системі уроків на вивчення певної теми.
 
Навчальне видання «Проектування та проведення уроку в початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного) підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група «Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»; Вип. 8 (128)).